Постанова № 62713862, 14.11.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

14 листопада 2016 року № 826/5209/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у місті Києві (відповідач-1) атестаційної комісії Головного управління Національної поліції у місті Києві №4 (відповідач-2)провизнання протиправними та скасування рішення від 18.01.2016, наказу від 29.02.2016 №181 о/с, зобов'язання вчинити дії, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Національної поліції у місті Києві, атестаційної комісії Головного управління Національної поліції у місті Києві №4, в якому просить (з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог від 21.07.2016 та від 14.09.2016):

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Національної поліції у місті Києві про проведення атестації підполковника поліції ОСОБА_1 старшого інспектора тренінгового центу №2 Головного управління Національної поліції у місті Києві;

- визнати рішення (висновок) атестаційної комісії №4 Головного управління Національної поліції у місті Києві від 18.01.2016, внесені в атестаційний лист ОСОБА_1, яке оформлене протоколом від 18.01.2016 ОПН №15.00000810.0006686, щодо старшого інспектора тренінгового центру №2 Головного управління Національної поліції у місті Києві підполковника поліції ОСОБА_1, - 4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність - незаконним та протиправним;

- визнати рішення (висновок) атестаційної комісії №4 Головного управління Національної поліції у місті Києві від 18.01.2016, внесені в атестаційний лист ОСОБА_1, яке оформлене протоколом від 18.01.2016 ОПН №15.00000810.0006686, щодо старшого інспектора тренінгового центру №2 Головного управління Національної поліції у місті Києві підполковника поліції ОСОБА_1, - 4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність - нечинним повністю;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у місті Києві від 29.02.2016 №181 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції;

- зобов'язати Головне управління Національної поліції у місті Києві поновити ОСОБА_1 на службі на посаді старшого інспектора тренінгового центру №2 Головного управління Національної поліції у місті Києві та зарахувати трудовий стаж з 29.02.2016, стягнути з Головного управління Національної поліції у місті Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 29.02.2016 і до моменту фактичного поновлення на публічній службі.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що атестування, на підставі якого прийнято оскаржувані рішення (висновок та наказ), проведено щодо ОСОБА_1 безпідставно, оскільки остання не підлягала такій атестації у порядку Закону України «Про Національну поліцію» як колишній працівник міліції. Крім того, за твердження позивача, у силу положень статті 12 Закону України «Про професійний розвиток працівників», позивач також не підлягала атестуванню як працівник, який відпрацював на відповідній посаді менше одного року.

Представник Головного управління Національної поліції у місті Києві проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про правомірність оскаржуваного наказу від 29.02.2016 №181 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції, прийнятого у межах та на підставі наявних у відповідача-1 повноважень, з огляду на висновки (рішення) атестаційної комісії Головного управління Національної поліції у місті Києві №4 про невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді.

Відповідач-2 явку свого представника у судове засідання не забезпечив, заперечень проти позову не надав.

Розгляд справи №826/5209/16 здійснено у порядку письмового провадження на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві від 06.11.2015 №1015 о/с «Щодо особового складу» підполковника міліції ОСОБА_1 (С-617065), начальника циклу технічної підготовки Київського училища професійної підготовки працівників міліції звільнено 06.11.2015 у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік) за пунктом 64 «з» (у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу в інші міністерства і відомства (організації).

Наказом Головного управління Національної поліції у місті Києві від 07.11.2015 №71 о/с «Щодо особового складу» ОСОБА_1 (С-617065), яка мала спеціальне звання «підполковник міліції», відповідно до пунктів 9 та 12 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію», у порядку переатестування 07.11.2015 призначено старшим інспектором тренінгового центру №2, присвоївши їй спеціальне звання «підполковник поліції».

Наказом Головного управління Національної поліції у місті Києві від 29.02.2016 №181 о/с, підполковника поліції ОСОБА_1 (С-6170695), старшого інспектора тренінгового центру №2 звільнено зі служби в поліції, згідно з пунктом 5 (через службову невідповідність) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Як вбачається зі змісту даного наказу, підставою для прийняття останнього слугував атестаційний лист ОСОБА_1 з висновком атестаційної комісії від 18.01.2016.

Вважаючи вказані висновок (рішення) атестаційної комісії та наказ протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, оцінюючи їх у сукупності, суд бере до уваги наступне.

Нормативно-правовим актом, який визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, є Закон України «Про Національну поліцію» (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).

За змістом частини першої статті 57 Закону України «Про Національну поліцію», атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Приписами частини другої статі 57 Закону України «Про Національну поліцію» визначений вичерпний перелік підстав для проведення атестування поліцейських, до яких належить призначення на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Прийняття рішення про проведення атестування поліцейських з інших підстав, ніж зазначені у частині другій статті 57 Закону України «Про Національну поліцію», не передбачено, а, відтак, вказаний перелік є вичерпним, що відповідає правовій позиції, викладеній у пункті 2 висновків Аналізу судової практики оскарження рішень атестаційних комісій органів (закладів, установ) Національної поліції України про звільнення працівників поліції внаслідок непроходження ними атестації, затвердженого Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судову практику оскарження рішень атестаційних комісій органів (закладів, установ) Національної поліції України про звільнення працівників поліції внаслідок непроходження ними атестації» від 29.09.2016 №11.

Відповідно до частини четвертої статті 57 Закону України «Про Національну поліцію», рішення про проведення атестування, приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами.

При цьому, згідно з пунктом 2 висновків Аналізу судової практики оскарження рішень атестаційних комісій органів (закладів, установ) Національної поліції України про звільнення працівників поліції внаслідок непроходження ними атестації, затвердженого Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судову практику оскарження рішень атестаційних комісій органів (закладів, установ) Національної поліції України про звільнення працівників поліції внаслідок непроходження ними атестації» від 29.09.2016 №11, вказане положення у взаємозв'язку з положенням частини другої статті 57 Закону України «Про Національну поліцію» необхідно розуміти таким чином, що у відповідному наказі керівника органу поліції щодо заходів із підготовки та проведення атестування повинно бути зазначено: ім'я поліцейського (перелік імен поліцейських), які підлягають атестуванню; необхідність та підстава атестування щодо кожного поліцейського, який включений до списку поліцейських, які підлягають атестуванню.

На підтвердження вказаного відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано суду доказів прийняття керівником органу поліції наказу про проведення атестування позивача із зазначенням причин його проведення у відповідності до переліку, визначеного приписами частини другої статті 57 Закону України «Про Національну поліцію».

У той же час, з огляду на відсутність такого рішення взагалі, позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Національної поліції у місті Києві про проведення атестації підполковника поліції ОСОБА_1 старшого інспектора тренінгового центу №2 Головного управління Національної поліції у місті Києві є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Натомість, у письмових запереченнях проти позову відповідачем зазначено, що тестування поліцейського проводиться з метою об'єктивного і неупередженого з'ясування спроможності поліцейських за своїми професійними та особистісними якостями виконувати службові обов'язки на посадах в апараті Національної поліції чи органах поліції, а також визначення теоретичної та практично підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості.

Водночас, з урахуванням викладеного, суд зазначає, що вказана підстава не відповідає наведеним вище приписам частини другої статті 57 Закону України «Про Національну поліцію».

Порядок призначення на посади поліцейських працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, визначений у пункті 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію», відповідно до якого працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Вимоги до кандидатів на службу в поліції визначені у статтях 49, 61 Закону України «Про Національну поліцію», до яких, зокрема, належать досягнення 18 років, наявність повної загальної середньої освіти, відповідність рівня фізичної підготовки вимогам, що затверджені Міністерством внутрішніх справ України.

Докази невідповідності позивача названим вимогам у матеріалах справи відсутні, а відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано.

У відповідності до статті 58 Закону України «Про Національну поліцію», призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків.

Строкове призначення здійснюється в разі заміщення посади поліцейського на період відсутності особи, за якою відповідно до закону зберігається посада поліцейського, та посад, призначенню на які передує укладення контракту.

Доказів того, що позивач був призначений на одну з посад, передбачених частиною другою статті 58 Закону України «Про Національну поліцію», відповідачі не надали.

Отже, суд виходить з того, що позивач не був прийнятий на службу на тимчасовій основі. Іншого з матеріалів справи не вбачається, а відповідачами, як суб'єктами владних повноважень, не доведено.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що проведення атестування відносно позивача не відповідає вимогам Закону України «Про Національну поліцію».

Також, позивачем наголошено, що остання не підлягала атестуванню з огляду на положення статті 12 Закону України «Про професійний розвиток працівників», якими передбачено, що атестації не підлягають, зокрема, працівники, які відпрацювали на відповідній посаді менше одного року.

При цьому, суд звертає увагу, що пунктом 1 висновків Аналізу судової практики оскарження рішень атестаційних комісій органів (закладів, установ) Національної поліції України про звільнення працівників поліції внаслідок непроходження ними атестації, затвердженого Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судову практику оскарження рішень атестаційних комісій органів (закладів, установ) Національної поліції України про звільнення працівників поліції внаслідок непроходження ними атестації» від 29.09.2016 №11, визначено, що положення статті 12 Закону України «Про професійний розвиток працівників» є загальними (базовими) щодо регулювання відносин із атестування працівників, не суперечать положенням Закону, а тому поширюються на відносини з атестування поліцейських.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, наказом Головного управління Національної поліції у місті Києві від 07.11.2015 №71 о/с «Щодо особового складу» ОСОБА_1 (С-617065) призначено старшим інспектором тренінгового центру №2, присвоївши їй спеціальне звання «підполковник поліції», а вже наказом Головного управління Національної поліції у місті Києві від 29.02.2016 №181 о/с звільнено зі служби в поліції.

Таким чином, з моменту призначення позивача на відповідну посаду та до моменту її звільнення річний термін, як необхідна передумова для проведення атестування, згідно зі статтею 12 Закону України «Про професійний розвиток працівників», не сплинув.

Крім того, на виконання вимог частини п'ятої статті 57 Закону України «Про Національну поліцію» наказом Міністра внутрішніх справ України від 17.11.2015 №1465 була затверджена Інструкція про порядок проведення атестування поліцейських (ту і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Приписами пункту 5 розділу І Інструкції передбачено, що атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками.

Атестаційні комісії органів поліції, персональний склад яких затверджується наказом керівника відповідного органу за погодженням із Національною поліцією України (підпункт 2 пункту 2 розділу ІІ Інструкції №1465).

Наказом Головного управління Національної поліції у місті Києві від 15.12.2015 №11 «Про створення атестаційних комісій Головного управління Національної поліції у м. Києві» створено атестаційні комісії Головного управління Національної поліції у місті Києві та затверджено їхній персональний склад (з урахуванням наказу Головного управління Національної поліції у місті Києві від 22.12.2015 №14 «Про внесення змін до персонального складу атестаційних комісій №№3, 4, 5, 6, 8 ГУНП у місті Києві»).

У той же час, як вбачається зі змісту вказаних наказів, останні не погоджені з Національною поліцією України, що є підставою для визнання такого складу комісії неповноважним, що відповідає правовій позиції, викладеній у пункті 5 висновків Аналізу судової практики оскарження рішень атестаційних комісій органів (закладів, установ) Національної поліції України про звільнення працівників поліції внаслідок непроходження ними атестації, затвердженого Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судову практику оскарження рішень атестаційних комісій органів (закладів, установ) Національної поліції України про звільнення працівників поліції внаслідок непроходження ними атестації» від 29.09.2016 №11.

У свою чергу, відповідно до пункту 8 розділу IV Інструкції, на поліцейського, який атестується, складається атестаційний лист, у якому зазначаються такі відомості: 1) результати службової діяльності згідно з функціональними обов'язками; 2) дисциплінованість, принциповість у вирішенні службових питань, уміння будувати свої стосунки з громадянами та колегами по службі, здатність працювати над усуненням особистих недоліків, авторитет у колективі та серед населення; 3) прагнення до вдосконалення службової діяльності, почуття особистої відповідальності, стійкість моральних принципів, сміливість, рішучість, організованість, здатність контролювати власні емоції, поведінка поза службою; 4) володіння іноземними мовами; 5) культура в службі та ставлення до підвищення свого освітнього та культурного рівнів; 6) стан здоров'я та фізична підготовленість, уміння володіти табельною вогнепальною зброєю, прийомами рукопашного бою, спеціальними засобами індивідуального захисту та активної оборони, здатність переносити психофізичні навантаження та труднощі служби; 7) основні найбільш характерні та істотні недоліки в службовій діяльності та особистій поведінці; 8) інші дані, які, на думку керівника, заслуговують на увагу для більш повної характеристики підлеглого; 9) результати проходження підвищення кваліфікації.

Згідно з пунктами 10-13 розділу IV Інструкції, з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості атестаційна комісія проводить тестування поліцейського, який проходить атестування.

За результатами проведеного тестування атестаційна комісія встановлює мінімальний бал, що становить 25 балів за тестом на знання законодавчої бази (далі - професійний тест) та 25 балів за тестом на загальні здібності та навички, який в обов'язковому порядку ураховується атестаційною комісією при прийняті рішення, визначеного пунктом 15 цього розділу.

Атестаційна комісія при прийнятті рішення розглядає атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського, який проходить атестування.

За рішенням атестаційної комісії поліцейські, які проходять атестування, проходять співбесіду з відповідною атестаційною комісією.

Атестаційна комісія за підписом голови має право робити відповідно до законодавства запити про надання необхідних матеріалів і документів, що стосуються службової діяльності поліцейського, який атестується.

Поліцейські, які проходять атестування, за їхньою згодою проходять тестування на поліграфі.

Згідно з пунктом 15 розділу IV Інструкції, атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Відповідно до пункту 16 розділу IV Інструкції, атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); показники службової діяльності; рівень теоретичних знань та професійних якостей; оцінки з професійної і фізичної підготовки; наявність заохочень; наявність дисциплінарних стягнень; результати тестування; результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

Приписами частини першої статті 57 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що під час проведення атестування підлягають оцінці не тільки критерії, зазначені у пункті 16 розділу IV Інструкції, а також ділові та особисті якості поліцейського.

Усі рішення атестаційної комісії, згідно з пунктом 20 розділу IV Інструкції, оформлюються протоколом. У протоколі зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад комісії, питання, що розглядалися, та прийняте рішення.

З наявної у матеріалах справи копії протоколу засідання атестаційної комісії №4 Головного управління Національної поліції у місті Києві від 18.01.2016 ОПН №15.00000810.0006686 вбачається, що під час проведення атестування позивача було досліджено атестаційний лист та інші матеріали, які було зібрано на поліцейського, перелічених у самій формі бланку, а саме: декларацію про доходи, послужний список (форма1), інформаційну довідку, висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади» та інформацію з відкритих джерел, за результатами розгляду яких вказано, що позивач займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Жодних інших документів (заяви чи скарги на дії позивача, акти службових розслідувань, відомості про притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо) атестаційна комісія не досліджувала. Крім того, протокол засідання атестаційної комісії та висновок (рішення) комісії не містять будь-яких відомостей про те, яким саме вимогам, що пред'являються до особи, яка перебуває на посаді, яку обіймав позивач, він не відповідає, у чому саме проявляється така невідповідність.

При цьому, у протоколі Апеляційної атестаційної комісії північного регіону від 06.02.2016, копія якого наявна у матеріалах справи, вказано, що скаржником не набрано 60 і більше балів за професійний тест та тест на загальні здібності та навички, у зв'язку з чим подана скарга розгляду не підлягає.

З огляду на викладене вбачається, що під час атестування позивача не досліджувалась можливість або неможливість переведення позивача за його згодою на іншу посаду чи роботу, що відповідає його професійному рівню, або направлення його на навчання з подальшою (не пізніше ніж через рік) повторною атестацією, з урахуванням того, що результатами тестування не є єдиним джерелом інформації, яким повинна керуватися атестаційна комісія при складенні висновків.

Під час судового розгляду відповідачі також не пояснили суду, які ж саме причини чи мотиви стали підставою для висновків про невідповідність позивача займаній посаді.

Також, суд звертає увагу, що у матеріалах особової справи позивача міститься копія клопотання заступника голови Національної поліції України - начальника Головного управління Національної поліції у місті Києві, - в якому останній просить залишити на службі в поліції підполковника поліції ОСОБА_1, оскільки позивач зарекомендувала себе за час служби в органах внутрішніх справ позитивно, як професійно грамотний фахівець та вимогливий керівник, теоретично та практично підготовлена до виконання завдань, що стоять перед Національною поліцією. У вказаному клопотанні також наголошено на тому, що на утриманні ОСОБА_1 знаходиться 19-річна дочка (студентка) та 80-річна мати, а звільнення зі служби поставить її сімейне положення в над скрутне становище.

З огляду на викладене, враховуючи необґрунтованість висновку атестаційної комісії №4 Головного управління Національної поліції у місті Києві від 18.01.2016, оформленого протоколом від 18.01.2016 ОПН №15.00000810.0006686 та внесеного в атестаційний лист ОСОБА_1, який, при цьому, складений неповноважним складом комісії, суд, з урахуванням належного способу захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів позивача, дійшов до висновку про протиправність та скасування останнього.

Слід одразу зазначити, що суд визнає необґрунтованим клопотання відповідача-1 від 02.06.2016 про залишення позовної заяви без розгляду, в якому останній просив суд залишити без розгляду позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасування рішення атестаційної комісії Головного управління Національної комісії у місті Києві від 18.01.2016 з посиланням на те, що позивачем пропущено встановлений приписами частини третьої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України строк звернення до суду, з огляду на те, що дане рішення (висновок) атестаційної комісії має свою форму вираження у наказі Головного управління Національної поліції у місті Києві від 29.02.2016 №181 о/с, відтак, враховуючи похідний характер такого рішення (висновку) від наказу про звільнення позивача з займаної ним посади та відсутність самостійного юридичного значення у такого висновку (рішення) атестаційної комісії (без наказу), суд дійшов до висновку про поважність причин пропуску строку звернення до суду з даною позовною вимогою, враховуючи те, що оскаржуваний наказ, як завершальна стадія атестування ОСОБА_1 датований 29.02.2016, а із заявленими позовними вимогами остання звернулась до суду 28.03.2016, тобто з дотриманням місячного строку, встановленого положеннями ч. 3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відтак, виходячи з такого, що вказаний висновок виступив єдиною підставою для прийняття наказу Головного управління Національної поліції у місті Києві від 29.02.2016 №181 о/с, яким підполковника поліції ОСОБА_1 (С-6170695), старшого інспектора тренінгового центру №2 звільнено зі служби в поліції, а також враховуючи не підтвердження відповідачем наявності законодавчо обґрунтованих підстав для проведення атестації позивача та не підтвердження належними доказами результатів такого атестування, проведеного неповноважним складом комісії, суд дійшов до висновку про визнання протиправним та скасування даного наказу.

Пунктом 10.4 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року №7 «Про судове рішення в адміністративній справі» зазначено, що задовольняючи позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди повинні вказувати розмір виплати, період вимушеного прогулу та розрахунок розміру виплати необхідно зазначати в мотивувальній частині судового рішення.

При визначенні розміру грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, суд виходить з того, що при обчисленні належної до виплати суми застосовуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.

Так, згідно з вимогами пункту 2 Порядку, обчислення середньомісячної заробітної плати здійснюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Відповідно до пункту 5 Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

З урахуванням викладеного, на користь позивача підлягає стягненню сума грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, починаючи з 01.03.2016 (наступний день за днем звільнення) по 14.11.2016 (день ухвалення судового рішення), кількість днів вимушеного прогулу станом на 14.11.2016 становить 259 календарних днів.

З довідки Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції у м. Києві від 24.05.2016 №2169 вбачається, що за останні два повних календарних місяці роботи перед звільненням, грошове забезпечення позивача склало: 6742,50 грн. за грудень 2015 року та 6742,50 грн. за січень 2016 року.

Таким чином, середньоденне грошове забезпечення складає 217,50 грн. обраховане як (6742,50 грн. грошове забезпечення за грудень 2015 року + 6742,50 грн. грошове забезпечення за січень 2016 року)/ 62 кількість календарних днів = 217,50 грн.

Отже, сума грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, яку належить стягнути на користь позивача, становить: 217,50 грн. х 259 календарних днів = 56332,50 грн.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення суми грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, суд виходить з того, що за змістом пунктів 1.5 та 1.6 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.12.2007 №499 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ», грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби.

Враховуючи, що позивач проходив службу у Головному управлінні Національної поліції у місті Києві суму грошового забезпечення за час вимушеного прогулу слід стягнути саме з останнього.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення (висновок) атестаційної комісії №4 Головного управління Національної поліції у місті Києві від 18.01.2016, оформленого протоколом від 18.01.2016 ОПН №15.00000810.0006686 та внесеного в атестаційний лист ОСОБА_1, в частині невідповідності ОСОБА_1 займаній посаді звільнення останньої зі служби в поліції через службову невідповідність.

3. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у місті Києві від 29.02.2016 №181 о/с в частині звільнення підполковника поліції ОСОБА_1 (С-6170695), старшого інспектора тренінгового центру №2 зі служби в поліції, згідно з пунктом 5 (через службову невідповідність) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

4. Поновити підполковника поліції ОСОБА_1 (С-6170695), старшого інспектора тренінгового центру №2 на службу в Головному управлінні Національної поліції у місті Києві.

5. Стягнути з Головного управління Національної поліції у місті Києві на користь ОСОБА_1 середньомісячне грошове утримання за час вимушеного прогулу за період з 01.03.2016 по 14.11.2016 у розмірі 56332,50 грн.

6. В іншій частині позовних вимог відмовити.

7. Постанова суду в частині поновлення ОСОБА_1 на службу в Головному управлінні Національної поліції у місті Києві та в частині стягнення з Головного управління Національної поліції у місті Києві на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць 6742,50 грн. підлягає негайному виконанню.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 185-187 КАС. Апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання її копії повного тексту.

Суддя Літвінова А.В.