Рішення № 6270963, 13.07.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.09 Справа № 13/226

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека Біокон», м. Київ

до фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Рубіжне Луганської області

про стягнення 6 194 грн. 07 коп.

Суддя Яресько Б.В.

Представники: Від позивачане прибув. Від відповідачаОСОБА_1 пенсійне посвідчення серії НОМЕР_2

У засіданні брали участь: секретар судового засідання Лисенко В.П. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача боргу в сумі 4 121 грн. 52 коп., пені - 471 грн. 87 коп., штрафу - 412 грн. 15 коп., 3 % річних 72 грн. 53 коп., втрат від інфляції - 441 грн. 00 коп., втрат по поновленню порушеного права 675 грн. 00 коп.

Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за наявними в ній матеріалами, без участі його представника.

Відповідач проти позову заперечує посилаючись на оплату ним боргу.

Зясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правової норми, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи учасників судового процесу, виключно на підставі матеріалів, що знаходяться у справі на момент винесення рішення, суд

ВСТАНОВИВ, що відповідно до укладеного сторонами по справі договору № 0362/07 від 20 березня 2007 року (надалі Договір), позивач передав відповідачу товар за накладними № 2543053 від 23.09.2008 р., № 2543045 від 23.09.2008 р., № 2548479 від 30.09.2008 р., № 2548480 від 30.09.2008 р., № 2553861 від 07.10.2008 р., № 2553862 від 07.10.2008 р.

Відповідно до п. 3.1. Договору, відповідач був зобовязаний оплатити товар протягом 30 календарних днів з дати постачання.

Відповідач одержаний товар оплатив частково, вартість неоплаченого товару становить 4 121 грн. 52 коп.

Позивач звернувся з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача борг в сумі 4 121 грн. 52 коп., пеню за період з 23.10.08 р. по 23.04.09 р. відповідно до п. 7.3. Договору, штраф - 412 грн. 15 коп. відповідно до п. 7.2. Договору, 3 % річних - 72 грн. 53 коп., втрати від інфляції - 441 грн. 00 коп. відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, а також витрати позивача по оплаті юридичних послуг ПП «Юридична фірма «Евіденс»в сумі 675 грн. 00 коп.

Відповідач факт одержання товару підтверджує.

Проти стягнення заборгованості заперечує, посилаючись на те, що за домовленістю з представником позивача ОСОБА_2 вона перерахувала оплату за товар в сумі 4 319 грн. 00 коп. на рахунок НОМЕР_3 який належить матері ОСОБА_2 гр. ОСОБА_3, на підтвердження оплати відповідачем надані квитанції від 30.03.2009 р. на суму 3 000 грн. 00 коп., від 27.04.2009 р. на суму 794 грн. 00 коп., та від 12.06.2009 р. на суму 525 грн. 00 коп.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідачем не надано суду належних доказів на підтвердження оплати боргу за договором № 0362/07 від 20 березня 2007 року.

За таких обставин судом встановлено, що відповідач прострочив виконання грошового зобовязання в сумі 4 121 грн. 52 коп.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 530 згаданого кодексу, зокрема, встановлено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, вимоги позивача щодо стягнення боргу в сумі 4 121 грн. 52 коп., пені - 471 грн. 87 коп., штрафу - 412 грн. 15 коп., 3 % річних 72 грн. 53 коп., втрат від інфляції - 441 грн. 00 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлена вимога про стягнення понесених ним втрат повязаних з оплатою юридичних послуг по стягненню заборгованості, оплата яких передбачена умовами договору.

Зазначені витрати за своєю правовою природою є збитками.

Так, згідно ч.1 ст.623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобовязання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

В силу ч.2 ст.22 Цивільного кодексу України, під збитками розуміються витрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливо лише при наявності певних, передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності.

Одним з елементів складу цивільного правопорушення, який вимагається законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, є обєктивна сторона, яку утворюють: наявність збитків у майновій сфері кредитора; протиправні дії, які виражені у невиконанні або неналежному виконанні боржником взятого на себе зобовязання; причинний звязок між протиправними діями боржника та збитками.

При цьому важливим елементом обєктивної сторони правопорушення є причинний звязок між збитками, які виникли у кредитора та протиправними діями боржника, які виражені у порушенні ним взятих на себе зобовязань. Тобто, протиправна дія є причиною, а збитки наслідком протиправної дії.

Між тим, заявлена позивачем до стягнення грошова сума у розмірі 675 грн. 00 коп., витрачена ним у звязку з отриманням юридичних послуг від іншої особи безпосередньо, не може розглядатись як завдані йому (позивачу) відповідачем збитки, оскільки такі витрати не знаходяться у необхідному причинно-наслідковому звязку з фактом неналежного виконання відповідачем своїх зобовязань за іншим договором.

Аналогічна правова позиція міститься і в постанові ВСУ від 04.03.2002р. по справі №2/217.

За таких обставин в задоволені вимоги щодо стягнення збитків слід відмовити.

Відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача, а саме державне мито у сумі 90 грн. 88 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 278 грн. 44 коп., в решті на позивача.

Керуючись ст. 44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека Біокон», м. Київ, вул. Березняківська, 29, ідентифікаційний код 30263519, борг в сумі 4 121 грн. 52 коп., пеню в сумі 471 грн. 87 коп., штраф в сумі 412 грн. 15 коп., 3 % річних в сумі 72 грн. 53 коп., втрати від інфляції 441 грн. 00 коп., державне мито у сумі 90 грн. 88 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 278 грн. 44 коп., наказ видати.

3. В задоволені вимог щодо стягнення 675 грн. 00 коп. відмовити.

За згодою сторін у судовому засіданні була проголошена лише вступна та резолютивна частина рішення

Суддя Б.В. Яресько

Дата підписання повного тексту рішення

20 липня 2009 року