Постанова № 62708769, 14.11.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/5254/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2016 року 14 год. 10 хв. м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ТОВ “Українська Чорноморська Індустрія” до Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря про скасування пунктів 8, 11 Припису від 29.07.2016 року,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов ТОВ “Українська Чорноморська Індустрія” до Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря про скасування пунктів 8, 11 Припису від 29.07.2016 року.

Ухвалою суду від 13 жовтня 2016 року відкрито провадження у справі.

Позов мотивовано тим, що вимоги Припису необґрунтовані і суперечать положенням законодавства. Зокрема, позивач вважає безпідставними вимоги відповідача про необхідність отримання спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами) та при затвердженні порядку отримання, отримати дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами. Стверджує, що відповідно до статті 17 Закону України «Про відходи» здійснює усі необхідні заходи щодо належного поводження з відходами, тому вказівки органу контролю в цій частині Припису теж безпідставні. В цілому, на думку позивача, під час перевірки відповідач не врахував усіх обставин, що мали значення для прийняття правильних висновків, наслідком чого став Припис про недотримання ним положень природоохоронного законодавства.

Представник відповідача до суду не з’явився, був повідомлений належним чином та завчасно, жодних клопотань або письмових заперечень на адміністративний позов до суду надано не було.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відтак, згідно ч.6 ст.128 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

На підставі направлення на перевірку від 02.07.2016р. № 102057, у період з 04.07.2016.р по 22.07.2016р. Державною екологічною інспекцією Північно – Західного регіону Чорного моря була проведена планова перевірка ТОВ « Українська Чорноморська Індустрія» з питань дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, за результатом якої відповідачем було складено акт Державною екологічною інспекцією Північно – Західного регіону Чорного моря з питань дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами. (а.с. 15-30)

Не погоджуючись з порушеннями вимог законодавства, виявленими під час заходу державного нагляду ( контролю), 27.07.2016р. позивачем були надані письмові заперечення до акту від 22.07.2016р. (вих.№596-16). (а.с. 33-35).

На підставі акта перевірки винесено Припис, яким ТОВ “Українська Чорноморська Індустрія” зобов’язано:

1. Розробити план організаційно-технічних заходів по усуненню виявлених недоліків з вказівкою термінів виконання та відповідальних виконавців, затвердити його відповідним наказом. Копію наказу і плану заходів направити до Державної екологічної інспекції Північно – Західного регіону Чорного моря.

2. Вести журнал первинного обліку відходів за формою 1-ВТ. «облік відходів та пакувальних матеріалів і тари» без порушень, а саме зазначати клас небезпеки відпрацьованих ртутних термометрів.

3. Вести журнали обліку кількості води забраної з артезіанських свердловин в належному стані, не допускати виправлень.

4. Дотримуватися умові дозволу на спец водокористування № УКР 3955/А/Оде від 27.10.2014р.

5. Дотримуватись вимог передбачених у паспорті на артезіанську свердлину №2 щодо санітарно - -захисної зони.

6. Не допускати змішування відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідні технології.

7. Дотримуватися водоохоронного режиму на водозбірній площі, а саме не допускати підтікання паливно – мастильних матеріалів.

8. Не допускати користування надрами без отримання спеціального дозволу на користування надрами ( підземними водами).

9. Забезпечувати безперебійну ефективну роботу і підтримання у справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів і зменшення рівнів впливу фізичних та біологічних факторів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, не допускати розгерметизації.

10. Не допускати знищення (спил) дерев на території підприємства.

11. При затвердженні порядку отримання, отримати дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами.

На виконання вимог Припису позивач видав наказ від 01.08.2016р. №110 та план – графік організаційно – технічних заходів щодо усунення виявлених екологічною інспекцією недоліків та порушень про вжиття заходів щодо:

1. Вести журнал первинного обліку відходів за формою 1-ВТ «Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари» з урахуванням порушень.

2. В цілях недопущення змішування відходів, ознайомити відповідальних осіб з діючою на підприємстві інструкцією щодо поводження з відходами.

3. Отримати дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами при затверджені порядку отримання.

4. Ліквідувати розгерметизацію установки очистки газу (ЦС та ГП №9/III-09).

5. Вести журнал обліку кількості води з артезіанських свердлин в належному стані та не допускати виправлень.

6. Виконувати умови дозволу на спец водокористування № УКР 3955-А/Оде від 27.10.2014р.

7. Відновити санітарно – західну зону артезіанської свердловини №2.

8. Провести заходи щодо ліквідації плям паливно – мастильних матеріалів на твердій поверхні дороги і не допускати утворення вищезгаданих плям на території підприємства.

9. Отримати дозвіл на користування надрами.

10. В цілях недопущення самовільного знищення зелених насаджень на території підприємства провести ознайомлення керівників підрозділів з матеріалами інвентаризації зелених насаджень.

Завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища, відповідно до статті 34 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1992 року № 1264-ХІІ (далі - Закон № 1264-ХІІ), полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.

Згідно з ч.1 ст. 35 Закону № 1264-ХІІ державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Ч. 2, 3, цієї статті передбачено, що державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, природних територій та об'єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об'єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі.

Порядок здійснення державного контролю за охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів визначається цим Законом та іншими законами України.

Компетенцію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища визначено у ст. 20-2 Закону № 1264-ХІІ. За змістом частини першої цієї статті сюди, з-поміж іншого, належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням <…> підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, зокрема, про екологічну та радіаційну безпеку; про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів; про охорону атмосферного повітря; про поводження з відходами; щодо наявності дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, дотримання їх умов.

На виконання, зокрема, вимог Закону України № 1264-ХІІ, а також Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовищ України від 10.09.2008 року №464 затверджено Порядок організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства (далі - Порядок №464).

Згідно з пунктами 4.13 та 4.23 цього Порядку за результатами проведеної планової або позапланової перевірки, в тому числі спільно з іншими органами державного нагляду (контролю), державним інспектором складається уніфікований акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, що містить перелік питань для здійснення планових заходів державного нагляду (контролю), залежно від ресурсу, що перевірявся.

На підставі акта, який складено за результатами перевірки, протягом п'яти днів з дня її завершення, у разі виявлення порушень вимог природоохоронного законодавства складається припис про усунення порушень вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до частини восьмої статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 5 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон № 877-V) приписом є обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Відповідно до п. 4.29 Порядку № 464 контроль за виконанням приписів, наданих за результатами перевірки, здійснює орган Держекоінспекції, який видав припис. Контроль за виконанням приписів, наданих за результатами перевірки проведеної Державною екологічною інспекцією, може бути покладено на орган Держекоінспекції відповідної території.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону № 877-V невиконання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виявлених під час здійснення заходу державного нагляду (контролю), тягне за собою застосування до суб'єкта господарювання штрафних санкцій у порядку, встановленому законом.

03.08.2016 року позивачем на виконання припису було подано до Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря лист з додатками (вих. №613-16 від 03.08.2016р.).

Оскаржений Припис містить одинадцять вимог. З вимогами Припису, зазначеними в пунктах 8, 11 позивач не погодився та оскаржив їх до суду.

Так суд встановив, що позивач на виконання п. 8 Припису «Не допускати користування надрами без отримання спеціального дозволу на користування надрами ( підземними водами) з 29.07.2016р., у плані – графіку зазначено, що дозвіл на користування надрами буде отримано в строк до 01.11.2016 року, проте позивач не згоден з тим, що не може користуватися надрами з 29.07.2016р.

Так відповідно до гідрогеологічного висновку від 29.07.2014р. зазначено про стабільний якісний стан підземних вод зі свердлин. Розрахункова потреба водокористувача була визначена як 376,1 м3/добу з трьох свердлив. Також була отримана гідрогеологічна характеристика ділянки водозабору терміном на 5 років з 29.07.2014р із зазначенням рекомендацій вимог під час здійснення спеціального водокористування.

27.10.2014р. позивач отримав дозвіл на спецводокористування на термін до 12.09.2019р. у відповідності до Порядку видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженого постановою КМУ від 13.03.2002р. № 321. В якому зазначено 3 артсвердлини: №77-Э/8696 – 111, 3м, № 78-Э/8697 – 112,16м, № 80-Э/8698 – 112,2м. Ліміт забору води з підземних джерел встановлюється в обсязі 133, 22 тис. м3/рік. Згідно матеріалів справи судом встановлено, що позивачем дотримано ліміт водозабору води з підземних джерел, що встановлені дозволом, про що свідчать звіти позивача.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що видобуток та використання підземних вод є предметом державного регулювання на декількох рівнях. У першу чергу, таке державне регулювання забезпечується нормами Водного кодексу України.

Відповідно до ст. 48, 49 ВК України, спеціальне водокористування, у тому числі, забір води зі спеціальних об'єктів із застосуванням споруд і технічних пристроїв для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних та громадських потреб здійснюється на підставі дозволу.

Порядок погодження і отримання дозволів на спеціальне водокористування затверджено постановою Кабінету Міністрів №321 від 13 березня 2002р.

Підземні води, крім того, що є складовою об'єкта - водоносного горизонту, ще мають статус надр. А використання надр є предметом окремого правового регулювання та регулюється Кодексом України про Надра.

Згідно зі ст.19 Кодексу України про надра, надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу. Користування надрами здійснюється без надання гірничого відводу чи спеціального дозволу у випадках, передбачених цим Кодексом.

Умови користування надрами без надання гірничого відводу чи спеціального дозволу передбачені ч. 1 ст. 23 Кодексу України про надра, відповідно до якої (на час проведення перевірки) землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мали право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

Отже, вказана стаття передбачає можливість для суб'єктів господарювання використовувати підземні води без спеціального дозволу за умови виконання статті 23 Кодексу про надра.

Для правильного застосування вказаної статті на практиці необхідно визначити поняття «господарсько-побутові потреби» - Державна служба геодезії та надр України та інші державні органи використовують для тлумачення зазначеного терміну Державний стандарт «ГОСТ 17.1.1.04-80», що був затверджений постановою Державного комітету СРСР з стандартів від 31.03.1980 № 1452 та досі діє в Україні. Цим стандартом затверджена класифікація підземних вод за цілями водокористування. Але вказаний Стандарт не містить дослівного тлумачення терміну «господарсько-побутові потреби», а містить роз'яснення щодо того, що відноситься до «господарсько-питних та комунально-побутових потреб населення», а також до «лікувальних», «сільськогосподарських» потреб тощо. Суд приходить до висновку, що Державна екологічна інспекція помилково робить висновок, що до «господарсько-побутових потреб» не відносяться «сільськогосподарські потреби», адже Стандарт взагалі не містить визначення терміну «господарсько-побутові потреби».

Відповідно до ч.2 ст.3 Господарського кодексу України, господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно - господарські та внутрішньо-господарські відносини. Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності. Господарсько-виробничі відносини - це відносини, що виникають безпосередньо у процесі здійснення суспільного виробництва, спрямованого на виготовлення та реалізацію продукції, на виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність, та на реалізацію дієздатності суб'єкта господарювання.

Отже, термін «господарські і побутові потреби» включає в себе і поняття «господарсько - виробничі потреби» підприємства. Вода, видобута із водозаборів ТОВ “Українська Чорноморська Індустрія” на праві постійного користування земельних ділянках, використовувалася для господарських і побутових потреб товариства у обсязі, що не перевищує 300 кубічних метрів на добу, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а тому на підприємство поширювалися положення ст. 23 Кодексу України «Про надра» і ТОВ “Українська Чорноморська Індустрія” не потребувало спеціальних дозволів на користування надрами та правомірно здійснювало видобування води на підставі чинних дозволів на спеціальне водокористування.

Суд звертає увагу на той факт, що законодавець чітко не визначив, що усі підземні води є корисними копалинами. Ст. 14 Кодексу про надра на п. 5 Порядку встановлюють перелік випадків, у яких видається спеціальний дозвіл на користування надрами. Серед переліку дій на які видаються дозволи міститься пункт видобування корисних копалин.

Отже, ТОВ “Українська Чорноморська Індустрія” є товариством, яке використовує воду для господарсько-побутових потреб, а отже отримання спеціального дозволу на користування надрами непотрібно, враховуючи, що перевищень об'ємів водоспоживання, визначених статтею 23 Кодексу України про надра, перевіркою не зафіксовано.

Судом встановлено, що 01.01.2016 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції в агропромисловому комплексі» (№ 867 VIII від 08.12.2015), яким частину першу статті 23 Кодексу України «Про надра» викладено в наступній редакції: «Землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу».

Таким чином, з часу набрання законної сили Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції в агропромисловому комплексі», не вважається правопорушенням видобування підземних вод (крім мінеральних) для будь-яких потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Судом встановлено, що позивач на виконання п. 11 Припису «При затвердженні порядку отримання, отримати дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами з 29.07.2016р., у плані – графіку зазначено, отримати дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами при затверджені порядку отримання, термін виконання встановлено протягом трьох місяців після затвердження порядку Кабінетом міністрів.

Охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини - невід'ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України.

З цією метою Україна здійснює на своїй території екологічну політику, спрямовану на збереження безпечного для існування живої і неживої природи навколишнього середовища, захисту життя і здоров'я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорону, раціональне використання і відтворення природних ресурсів.

Правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь визначено Законом України “Про охорону навколишнього природного середовища” від 25 червня 1991року №1264-XII (зі змінами та доповненнями), відповідно до статті 51 якого при проектуванні, розміщенні, будівництві, введенні в дію нових і реконструкції діючих підприємств, споруд та інших об'єктів, удосконаленні існуючих і впровадженні нових технологічних процесів та устаткування, а також в процесі експлуатації цих об'єктів забезпечується екологічна безпека людей, раціональне використання природних ресурсів, додержання нормативів шкідливих впливів на навколишнє природне середовище. При цьому повинні передбачатися вловлювання, утилізація, знешкодження шкідливих речовин і відходів або повна їх ліквідація, виконання інших вимог щодо охорони навколишнього природного середовища і здоров'я людей.

Підприємства, установи й організації, діяльність яких пов'язана з шкідливим впливом на навколишнє природне середовище, незалежно від часу введення їх у дію повинні бути обладнані спорудами, устаткуванням і пристроями для очищення викидів і скидів або їх знешкодження, зменшення впливу шкідливих факторів, а також приладами контролю за кількістю і складом забруднюючих речовин та за характеристиками шкідливих факторів.

Проекти господарської та іншої діяльності повинні мати матеріали оцінки її впливу на навколишнє природне середовище і здоров'я людей.

Оцінка здійснюється з урахуванням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, екологічної ємкості даної території, стану навколишнього природного середовища в місці, де планується розміщення об'єктів, екологічних прогнозів, перспектив соціально-економічного розвитку регіону, потужності та видів сукупного впливу шкідливих факторів та об'єктів на навколишнє природне середовище.

Підприємства, установи та організації, які розміщують, проектують, будують, реконструюють, технічно переозброюють, вводять в дію підприємства, споруди та інші об'єкти, а також проводять дослідну діяльність, що за їх оцінкою може негативно вплинути на стан навколишнього природного середовища, подають центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, спеціальну заяву про це.

Забороняється введення в дію підприємств, споруд та інших об'єктів, на яких не забезпечено в повному обсязі додержання всіх екологічних вимог і виконання заходів, передбачених у проектах на будівництво та реконструкцію (розширення та технічне переоснащення).

26.04.2014р. набрав чинності Закон України від 09.04.2014р. №1193-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру", яким скасовано ряд документів дозвільного характеру, в тому числі дозвіл на розміщення відходів, погодження лімітів на утворення та розміщення відходів.

24.11.2014 року позивачем було направлено листа (вих. № 840-14 від 24.11.2014р.) до Начальника департаменту екології та природних ресурсів у Одеській області, щодо роз’яснення отримання дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами. У листі Департамент екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації вих. № 8227/02-18/8670 від 05.12.2014р., було повідомлено, що Порядок надання дозволів на здійснення операцій у сфері поводження з відходами КМУ не затверджено та не визначено вичерпного переліку документів, які суб’єкту господарювання необхідно подати для одержання зазначеного дозволу.

16.04.2015р. Позивачем було отримано висновок державної санітарно- епідеміологічної експертизи за № 05.03.02-04/16219 (строк дії висновку - 3 роки), у якому зазначена загальна кількість відходів, перелік відходів та їх об’єм. Крім того, Висновком визначено, що відходи тимчасово зберігаються на території підприємства та відповідно до укладених договорів передаються на розміщення або знищення організаціям, що мають дозвільні документи у сфері поводження з відходами.

Відповідно до п. 6 статті 17 Закону України «Про відходи» суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані: забезпечувати приймання та утилізацію використаних пакувальних матеріалів і тари, в яких знаходилася продукція цих підприємств, установ та організацій - суб'єктів господарської діяльності, або укладати угоди з відповідними організаціями на їх збирання та утилізацію.

Так, позивачем укладені діючи договори з наступними контрагентами:

- ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ ЦЕНТР ПОВОДЖЕННЯ З ВІДХОДАМИ» (код ЄДРПОУ 37441144) Договір № 561-У/16/ОД від 04.01.2016р. (Додаток на арк. 48-56) на збирання, перевезення, зберігання, оброблення та утилізації відходів, перелік яких зазначено у Додатку № 1 до Договору, даний контрагент має ліцензію Міністерства екології та природних ресурсів України в сфері поводження з небезпечними відходами ;

ТОВ «Союз» Договір про надання послуг з прийому та захоронення відходів 4го класу небезпеки від 23.12.2015р. (Додаток на арк. 57-59);

- ТОВ «ЛІДЄР 21» Договір № 29 від 25.12.2015р. (Додаток на арк. 60-62) про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів, відходи хутрообробки, зерна абразивні зіпсовані, матеріали дерев’яні зіпсовані, шлак паливний.

Згідно п. д, ст..17 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» Кабінет Міністрів України у галузі охорони навколишнього природного середовища: встановлює порядок розробки та затвердження екологічних нормативів, лімітів використання природних ресурсів, скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, а також порядок надання дозволів на здійснення операцій у сфері поводження з відходами.

09.04.2014р. набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру» згідно якого видача дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами призупиняється, у зв’язку з відсутністю форми та порядку їх розробки на строк приведення Кабінетом Міністрів України у відповідність процедури видачі дозволу. Разом з тим дозвіл на розміщення відходів та ліміти на утворення та розміщення відходів скасовано.

20.01.2015р. Кабінетом Міністрів України був складений проект Постанови "Про надання дозволів на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, порядку подання декларації про відходи та її форми", але станом на цей час даний документ не затверджений та знаходиться в стадії проекту, який наразі не є чинним .

Крім того, позивач своєчасно подає статистичну звітність з утворення та поводження з відходами, у якому зазначає, перелік фактично утворених відходів та їх об’єм, що підтверджує дотримання лімітів відходів, зазначеним у висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи за № 05.03.02-04/16219.

У відповідності до Наказу Мінприроди України 07.07.2008 № 342 позивач щокварталу веде облік відходів та пакувальних матеріалів і тари.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги в пунктах 8, 11, що були заявлені відповідачем в Приписі від 29.07.2016 року, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Таким чином, на підставі ст.ст.10, 11 КАС України усі учасники адміністративного процесу є рівними, а вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відтак, приймаючи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши докази наявні в матеріалах справи та приписи чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “Українська Чорноморська Індустрія” є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 159 - 163, 167, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративного позов товариства з обмеженою відповідальністю “Українська Чорноморська Індустрія” до Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря про скасування пунктів 8, 11 Припису від 29.07.2016 року – задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати пункти 8, 11 Припису Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря від 29.07.2016 року складеного відносно ТОВ «Українська Чорноморська Індустрія».

Судові витрати розподілити відповідно до статті 94 КАС України.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо рішення було прийняте у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії такого рішення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили у відповідності зі статтею 254 КАС України.

Суддя О.М. Тарасишина