Рішення № 62706811, 09.11.2016, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/16547/15-ц

2/357/609/16

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2016 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Бондаренко О. В. ,

при секретарі - Бондаренко Н. В.,

ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду № 4 цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, про стягнення заборгованості за кредитним договором -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з даним позовом 24.11.2015 року обґрунтовуючи тим, що 13.11.2007 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний Банк «ПриватБанк» ( далі - Банк) та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № KICWGA00000139, згідно якого Банк зобов'язався надати відповідачу кредит у розмірі 136 100,00 грн. на термін до 13.11.2017 року, а відповідач зобов'язалась повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. Позивач зобов'язання за даним договором виконав у повному обсязі, а саме: надав відповідачу кредит у розмірі передбаченому умовами кредитного договору, а відповідач в свою чергу не надав своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Так, відповідач станом на 30.09.2015 року має заборгованість - 97 100,94 грн., яка складається з наступного: заборгованість за кредитним договором - 82 454,52 грн., заборгованості по процентам за користуванням кредитом - 8 187,99 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом - 960,00 грн., пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 636,48 грн., а також штрафи відповідно до договору: штраф (фіксована частина) - 250,00 грн., штраф процентна складова - 4 611,95 грн. В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором № KICWGA00000139 було укладено договір поруки між Банком та відповідачем ОСОБА_5. Відповідно до умов договору поруки, а саме п. 5, позивачем було направлено на адресу відповідачів письмову вимогу із зазначенням невиконаних зобов'язань, однак дана вимога була залишена без задоволення. Відповідачі добровільно відмовляються виконувати умови договору, тому позивач просить суд стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за кредитом в сумі 97 100 грн. 94 коп. та витрати по сплаті судового збору.

В судовому засіданні представник позивача, за довіреністю у справі, Гірко Сергій Леонідович, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача ОСОБА_3, адвокат за договором, Кузьменко Світлана Володимирівна в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та надала до суду заперечення проти позову.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 11 ЦПК України).

Ст. 10 ЦПК України передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків ( ст. 11 ЦК України).

Судом встановлено, що 13.11.2007 року між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», та ОСОБА_3, був укладений кредитний договір № KICWGA00000139.

Відповідно до п. 7.1 договору, банк взяв на себе зобов'язання надати «позичальнику» кредитні кошти на строк з 13.11.2007 року по 13.11.2017 року включно, у вигляді не поновлювальної лінії у розмірі 136 100,00 грн. на наступні цілі: придбання будівельних матеріалів та будівництву господарських приміщень 120 000,00 грн., а також у розмірі 16 100,00 грн. на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених п.п. 2.1.3, 2.2.7 даного Договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,25 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 3,00 % від суми кредиту у момент надання кредиту, винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 0,20 % від суми кредиту щомісяця в період сплати, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з п. 3.11. даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п. 6.2 даного договору. Періодом сплати вважати період з «20» по «26» число кожного місяця. Погашення заборгованості за цим договором (за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту) здійснюється в наступному порядку: щомісяця починаючи з наступного місяця в період сплати позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 2191,36 грн. для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди.

Даний договір був підписаний сторонами, що підтверджується копією договору (а.с. 13-15) та не заперечується відповідачем.

Згідно із ордером розпорядженням про надання кредиту від 15.11.2007 року та заяви про видачу готівки № 1 від 13.11.2007 року ( а.с.16, 68) позивач виконав умови договору надавши відповідачу ОСОБА_3 кредит в сумі 120 000 грн., що не заперечується відповідачем.

Відповідач, в свою чергу, підписавши договір взяла на себе обов'язок повернути кредит згідно порядку та в строки, які вказані у п.7.1, тобто сплачувати щомісячно, з «20» по «26» число кожного місяця, кошти у сумі 2191,36 грн. для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди.

13.11.2007 року між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», та ОСОБА_5 було укладено договір поруки № KICWGA00000139/Р ( а.с.17).

Відповідно до п. 2 договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник. Включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісії, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

Відповідно до п. 16 договору поруки, предметом цього договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором від 13.11.2007 року № KICWGA00000139, згідно якого кредитор надав боржнику кредит в сумі 136 000,00 грн., а боржник повинен виконати зобов'язання зазначені в договорі кредиту.

На підтвердження позовних вимог Банк додав до позову розрахунок заборгованості ( а.с. 4- 8) з якого вбачається, що станом на 30.09.2015 року сума заборгованості за кредитним договором № KICWGA00000139 від 13.11.2007 року становить 97 100,94 грн., яка складається з наступного: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом - 82 454,52 грн., загальний залишок заборгованості по процентам - 8 187,99 грн., заборгованість по комісії - 960,00 грн., пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 636,48 грн., а також штрафи відповідно до договору: штраф (фіксована частина) - 250,00 грн., штраф ( відсоток від суми заборгованості) - 4 611,95 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні обґрунтовуючи заперечення зазначила, що позивач незаконно підвищив відсоткову ставку в односторонньому порядку та нарахував заборгованість.

Суд погоджується з даними твердженнями частково виходячи з наступного.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що в період з 15.11.2007 року по 27.01.2009 року позивачу нараховувались відсотки в розмірі 15 % , а з 01.02.2009 року в розмірі 26,88 %.

П.2.3.1 кредитного договору передбачено, що Банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування Кредитом, при зміні кон'юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме : зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10 % у порівнянні з курсом долара США до гривні встановленого НБУ на момент укладення даного Договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий ( резервний фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті ( по статистиці НБУ). При цьому Банк надсилає позичальнику письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки.

9 січня 2009 року набрав чинності Закон № 661-VІ, яким ЦК України доповнено ст. 1056-1, якою передбачено, що: фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору, установлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку, умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно із ч. 1 та ч. 2 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Закон № 661-VІ не скасовує й не пом'якшує цивільної відповідальності особи, а отже, не має зворотної дії в часі.

За змістом ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 653 ЦК України в разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, якщо сторонами кредитного договору досягнуто домовленості з усіх його умов, у тому числі щодо збільшення банком в односторонньому порядку процентної ставки за кредитним договором з дотриманням певної процедури, то такі умови повинні виконуватись сторонами з моменту досягнення домовленості, тобто з моменту підписання договору.

Виходячи з аналізу ст. ст. 5, 627, 629, 653 ЦК України слід дійти висновку про те, що якщо умовами кредитного договору, щодо яких сторони дійшли згоди під час його укладення, передбачено право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання певних умов із додержанням установленої кредитним договором процедури повідомлення позичальника, то збільшення банком розміру процентної ставки за цим кредитним договором в односторонньому порядку є правомірним за умови, що рішення банку про таку зміну розміру процентної ставки було прийнято до набрання чинності Законом № 661-VІ.

За загальним змістом термін «повідомлення» включає в себе не тільки направлення відомостей, з якими особа має бути обізнаною, а й отримання цією особою зазначених відомостей.

Відповідно до п. 3 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1155 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Правила), рекомендоване поштове відправлення - поштове відправлення (лист, поштова картка, бандероль, секограма, дрібний пакет, мішок "M"), що приймається для пересилання без зазначення суми оголошеної цінності вкладення з видачею відправникові розрахункового документа про прийняття і доставляється (вручається) адресатові (одержувачу) під розписку.

Згідно з п. 114 Правил, адресовані фізичним особам рекомендовані поштові відправлення, рекомендовані повідомлення про вручення реєстрованих поштових відправлень (поштових переказів), повідомлення про надходження переказів, що пересилаються телеграфом або електронною поштою, а також усі повторні повідомлення про надходження поштових відправлень (поштових переказів) вручаються особисто адресату (одержувачу), а у разі його відсутності - повнолітнім членам сім'ї за умови пред'явлення ними документа, що посвідчує особу.

Отже, боржник вважається належним чином повідомлений про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, коли Банком не лише відправлено на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й доведено факт його вручення адресатові під розписку.

В судовому засіданні представник позивача надав копію листа за №20.1.3.2/6-31001 від 31.12.2008 року ( а.с.83) адресованого на ім'я ОСОБА_3, в якому міститься інформація, що починаючи з 01 лютого 2009 року відсоткова ставка за кредитним договором складатиме 26,88%, однак не надав до суду доказів того, що зазначений лист було направлено та вручено позичальнику.

Отже, можна дійти висновку, що Банком не додержано встановленої кредитним договором процедури повідомлення позичальника про зміну процентної ставки, тому встановити правомірність дій позивача щодо нарахування заборгованості по відсоткам є неможливим.

В судовому засіданні представником позивача було надано до суду копію Додаткової угоди № 1 від 11 лютого 2013 року до кредитного договору №KICWGA00000139 від 13.11.2007 року та копію додатку до Додаткової угоди.( а.с.67,69). Згідно п. 3 Додаткової угоди внесено зміни до п.7.1 Кредитного договору, та передбачено підвищення відсоткової ставки у розмірі 2,24% на місяць,тобто річна відсоткова ставка за користування кредитом складає 26,88 %, а розмір щомісячного платежу збільшився до 3982,32 грн.

Пунктом 7 Додаткової угоди передбачено, що вона вступає в дію з моменту її підписання Сторонами та діє протягом дії Договору, Тобто, збільшення відсоткової ставки за кредитним договором №KICWGA00000139 від 13.11.2007 року, зі змінами внесеними Додатковою угодою від 11.02.2013 року, відбулось з 11.02.2013 року.

Щодо зазначених у розрахунку заборгованості коштів на сплату страхових платежів суд виходить з наступного.

Як зазначено в п. 7.1. Кредитного договору банк зобов'язується надати позичальнику кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу банку у розмірі 16100,00 грн. на сплату страхових платежів у випадках та в порядку передбачених п.п. 2.1.3, 2.2.7 даного Договору.

П.2.1.3 Договору передбачено, що відповідно до даного Договору позичальник звертається до банку про надання йому кредиту на оплату чергових страхових платежів відповідно до Договорів страхування, укладених відповідно до п.2.2.7 даного Договору і доручає Банку щорічно перераховувати необхідну для цього суму коштів згідно Договорів страхування. Перерахування кредитних коштів Банк зобов'язується провадити у випадках не пред'явлення позичальником документів, що підтверджують сплату чергових платежів за рахунок інших джерел та їхньої сплати, передбачених Договорами страхування. Зазначене доручення позичальника не підлягає виконанню Банком тільки у випадку пред'явлення позичальником Банку документів, що підтверджують сплату чергових страхових платежів за рахунок інших джерел до дати їхньої сплати, передбачених Договорами страхування. Даний пункт договору виконується лише у випадку укладення договору іпотеки згідно п. 1.3 даного договору або пред'явлення банком вимог, пов'язаних з особистим страхуванням позичальника.

Як вбачається з розрахунку ( а.с. 4-8) та зазначено представником позивача в судовому засіданні, до загальної суми заборгованості включено кошти, які були сплачені Банком як страховий платіж згідно п. 2.1.3 Договору, однак до суду не надано доказів щодо укладення Договору іпотеки в забезпечення виконання Кредитного договору та Договору страхування з підтвердженням перерахунку даних коштів, а отже правомірність заборгованості відповідачів за кредитним договором в даній частині є недоведеною.

Представник відповідача в підтвердження заперечень надала до суду висновок № 40 експертного економічного дослідження від 25.02.2016 року ( а.с.45-55) згідно якого експертом встановлено, що розрахунок заборгованості наданий ПАТ КБ «Приватбанк» станом на 30.09.2015 року по кредиту ОСОБА_3 не відповідає умовам Кредитного договору №KICWGA00000139 від 13.11.2007 року з огляду на чинне законодавство в сфері бухгалтерського обліку.

Однак, суд не приймає до уваги даний висновок, оскільки він був здійснений без врахування Додаткової угоди № 1 від 11 лютого 2013 року до кредитного договору №KICWGA00000139 від 13.11.2007 року.

04.04.2016 року ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, за заявою представника відповідача, було призначено у справі судову економічну експертизу, 17.05.2016 року, за клопотанням експерта, позивача було зобов'язано надати матеріали для проведення експертизи, а саме: банківські виписки по рахунку НОМЕР_1 ОСОБА_3, для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди та інших платежів по Кредитному договору № KICWGA00000139 від 13.11.2007 року за період з 13.11.2007 року по 30.09.2015 року; Додаток № 1 Графік погашення кредиту за Кредитним договором № KICWGA00000139 від 13.11.2007 року ( згідно п. 7.9. даного Договору); відповідно до п. 2.1.3 Кредитного договору № KICWGA00000139 від 13.11.2007 року звернення позичальника ОСОБА_3 до Банку про надання кредиту на оплату чергових платежів; документи позичальника ОСОБА_3, що підтверджують сплату чергового страхового платежу ( якщо є в наявності).

29.07.2016 року експертом було повернуто справу до суду без виконання ухвали від 04.04.2016 року, про проведення економічної експертизи, в зв'язку з ненаданням ПАТ КБ «Приватбанк» додаткових матеріалів зазначених в ухвалі суду від 17.05.2016 року.

Щодо зазначених в письмових запереченнях обставин неправомірного списання коштів на погашення заборгованості за кредитним договором з пенсійного рахунку відповідача суд виходить з наступного.

Як вбачається з п.7.2 Кредитного договору, для його виконання Банк відкриває позичальнику рахунок НОМЕР_1 для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованої по кредиту, відсоткам, винагороді та іншим платежам.

Також, в даному пункті зазначено, що Позичальник доручає Банку провадити погашення заборгованості по даному Договору в передбачені даним договором строки за рахунок коштів розмішених на рахунку № б/н, що відповідає платіжній картці № б/н, емітованої ПриватБанком. Зазначене доручення позичальника не підлягає виконанню Банком у випадку пред'явлення позичальником документа, що підтверджує сплату заборгованості іншим способом.

З виписки по картці/рахунку: НОМЕР_2 і додаткових рахунках договору, за період з 01.01.2012 року по 12.01.2016 року, відкритого на ім'я ОСОБА_3 у ПАТ ПриватБанк ( а.с.56-60), вбачається, що Банком проводилось автоматичне списання коштів для погашення заборгованості по картці НОМЕР_3 та НОМЕР_2, а відомостей про те, що проводилось автоматичне списання коштів для погашення заборгованості по Кредитному договору № KICWGA00000139 від 13.11.2007 року на рахунок НОМЕР_1 дана виписка не містить, отже заперечення в даній частині не найшли свого підтвердження в судовому засіданні.

В судовому засіданні представником позивача в підтвердження вимог та як додаток до розрахунку заборгованості було надано до суду виписку по рахунку ( а.с.84 -85), однак даний доказ є неналежним, оскільки не містить інформації щодо предмету доказування.

Так, з даної виписки вбачається рух коштів по рахунку № НОМЕР_4, відкртого на ім'я ОСОБА_3, а згідно кредитного договору для його виконання Банк відкрив позичальнику рахунок № НОМЕР_1.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов необґрунтований, не доведений належними та допустимими доказами, а наданий розрахунок заборгованості за кредитним договором не узгоджується з іншими матеріалами справи та умовами кредитного договору, тому не підлягає до задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначила, що положення кредитного договору порушують права відповідача, як споживача, а саме порушено ст. ст. 18,19 Закону України «Про захист прав споживачів» та «Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», однак відповідачем зустрічні вимоги щодо визнання кредитного договору недійсним не заявлялись.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, за рахунок відповідача компенсуються судові витрати позивача у випадку задоволення позовних вимог.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, тому судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст. ст. 5, 526, 626, 627, 629, 653 ЦК України, Правилами надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1155, ст.ст. 3,10, 11, 57, 60, 61, 88, 209, 213-215, 294, 296 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О. В. Бондаренко