Рішення № 62706430, 08.11.2016, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/261/16-ц

Провадження № 2/346/383/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2016 р. м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді - Потятинника Ю.Р.,

з участю секретаря - Васильчук Я.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

третьої особи - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Коломиї цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління освіти, молоді і спорту ОСОБА_4 районної державної адміністрації, третя особа - начальник управління освіти, молоді і спорту ОСОБА_4 районної державної адміністрації ОСОБА_3 про поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом, який мотивує тим, що наказом начальника управління освіти, молоді та спорту ОСОБА_4 районної державної адміністрації ОСОБА_3 від 21.12.2015 р. № 633-к її звільнено з посади вчителя початкових класів Виноградського НВК «ОСОБА_5 ст.- ДНЗ» з 23.12.2015 р., керуючись ст. 147-149 КЗпП України за неналежне виконання своїх посадових обовязків. Як видно з цього наказу підставою для його винесення були: подання директора Виноградського НВК «ОСОБА_5 ст. - ДНЗ» ОСОБА_6 від 14.12.2015р. № 47; протокол зборів трудового колективу Виноградського НВК «ОСОБА_5 ст.. - ДНЗ» від 14.12.2015р. № 3; матеріали перевірки ОСОБА_4 відділу поліції від 02.12.2015 р.; лист директора Виноградського НВК «ОСОБА_5 ст.. - ДНЗ» ОСОБА_6 від 20.11.2015р. щодо порушення організації навчально-виховного процесу вчителем початкових класів ОСОБА_1; акт про відмову ОСОБА_1 від дачі пояснення від 11.12.2015 р.; акт про відмову ОСОБА_1 з ознайомленням із складеним актом про відмову від дачі пояснення від 11.12.2015р.

Вважає прийняте адміністрацією органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері освіти рішення про звільнення ОСОБА_1 незаконним з таких підстав.

Працювала у Виноградському НВК «ОСОБА_5 ст.. - ДНЗ» з 15.08.1990 р., з 1993 р. на посаді вчителя початкових класів. В квітні 2008 р. встановлено кваліфікаційну категорію спеціаліста вищої категорії. В квітні 2013р. за результатами чергової атестації їй було підтверджено кваліфікаційну категорію спеціаліста вищої категорії, тобто відповідність працівника займаній посаді, рівень його кваліфікації. Дисциплінарних стягнень на час звільнення з роботи не мала.

Судячи з тексту наказу начальника управління освіти, молоді та спорту ОСОБА_4 районної державної адміністрації ОСОБА_3 від 21.12.2015 р. № 633-к її звільнено з посади вчителя початкових класів Виноградського НВК «ОСОБА_5 ст.-ДНЗ» за п.З ст.40 КЗпП України, тобто «розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу».

З таким обґрунтуванням звільнення з роботи погодитися не можна.

Згідно ст. 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Як вказано в ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державного влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до п.3 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані його власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обовязків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Таким чином, працівник може бути звільнений з роботи на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України, якщо після застосування до нього дисциплінарного чи громадського стягнення, яке не втратило юридичної сили за давністю і не знято достроково ( стаття 151 КЗпП України ) він знову вчинив проступок на роботі.

Оскільки невиконання трудових обов'язків має бути без поважних причин, то обов'язковою умовою для звільнення працівника за п. 3 ст.40 КЗпП України є лише вина працівника в неналежному виконанні трудових обов'язків.

Для звільнення працівника за систематичне порушення трудової дисципліни необхідно, щоб працівник вчинив конкретний дисциплінарний проступок, тобто допустив невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків, щоб це невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків було протиправним та винним і носило систематичний характер, а за попередні порушення трудової дисципліни (одне чи декілька) до працівника застосувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення з додержанням порядку їх застосування, але вони не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

Відповідно до п.п.22,23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 «Про практику розгляду трудових спорів» у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно зясовувати , в чому конкретно проявились порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3,4,7,8 ст.40, п.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147,148,149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувались при звільнення ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяння шкоди, обставини за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Як видно з оскаржуваного наказу № 633-к звільнення її з роботи не узгоджується з приписами п. 3 ст. 40 КЗпП України, оскільки не встановлено її вини в неналежному виконанні трудових обовязків. Крім того, в її діях не встановлено систематичності порушень трудової дисципліни, тобто невиконання працівником без поважних причин обовязків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Як вказано в ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до вимог ст .236 КзпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обовязок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов'язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі ( ст. 237 КЗпП України).

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Так, згідно ст. 43 Конституції України передбачено. що кожен громадянин мас право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Проте, відповідач своїм незаконним рішенням позбавив її гарантованого Конституцією України права на працю та можливості заробляти собі на життя.

Вказані вище незаконні дії відповідача призвели до моральних переживань, втратила душевний спокій, постійно перебуває у роздратованому стані, не має засобів для забезпечення належного рівня життя. Всі зазначені моральні страждання нанесені їй незаконними діями відповідача можуть негативно відобразитись на її здоров»ї. Розмір моральної шкоди оцінює в 6 000 грн.

Таким чином, відповідно до положень чинного трудового законодавства України відповідач зобовязаний поновити її на попередній роботі вчителем початкових класів Виноградського НВК «ОСОБА_5 ст.-ДНЗ», виплатити їй середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 24.12.2015 р., а також відшкодувати моральну шкоду завдану незаконним звільненням у розмірі 6 000 грн.

В заяві про зміну підстав позову позивач вказує, що до заперечення відповідача проти позову було додано копію наказу управління освіти, молоді та спорту ОСОБА_4 районної адміністрації від 26.02.2016 р. № 73-к «Про внесення змін до наказу від 21.12.2015 р. № 633-к». В цьому наказі начальник управління освіти, молоді та спорту ОСОБА_4 районної адміністрації змінив підставу звільнення, керуючись при цьому п. 3 ст.41 КЗпП України. З таким обґрунтуванням звільнення з роботи погодитися не може з таких підстав.

Відповідно до п. 3 ст.41 КЗпП України, крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженим ним органом може бути розірваний також у випадках вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи.

Як вказано в п 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 р. № 9 «Про практику розгляду трудових спорів» при розгляді справ про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктами 2 і 3 ст.41 КЗпП, судам слід враховувати, що розірвання трудового договору з цих підстав не є заходом дисциплінарного стягнення і тому вимоги статей 148,149 КзпП про строк і порядок застосування дисциплінарних стягнень на ці випадки не поширюються. Разом з тим, при вирішенні справ про звільнення з цих підстав суди мають брати до уваги відповідно час, що пройшов з моменту вчинення винних дій чи аморального проступку, наступну поведінку працівника і інші конкретні обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

З підстав вчинення аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи (п.3 ст.41 КЗпП ), можуть бути звільнені лише ті працівники, які займаються виховною діяльністю, наприклад, вихователі, вчителі, викладачі, практичні психологи,соціальні педагоги, майстри виробничого навчання, методисти, педагогічні працівники позашкільних закладів. Таке звільнення допускається як за вчинення аморального проступку при виконанні трудових обов'язків, так і не пов'язаного з ними (вчинення такого проступку в громадських місцях або в побуті). Звільнення не може бути визнано правильним, якщо воно проведено лише внаслідок загальної оцінки поведінки працівника, не підтвердженої конкретними фактами.

Що слід розуміти під поняттям «аморальний проступок, несумісний з продовженням даної роботи». Дана категорія складається із двох оціночних понять: «аморальний» і «несумісний із продовженням роботи», які не мають чіткого визначення у нормах законодавства. Для характеристики поняття «аморальний проступок» його слід тлумачити, як поведінку ( у вигляді активної дії чи пасивної бездіяльності), що не відповідає етичним нормам, правилам поведінки, що склались у суспільстві на основі традиційних духовних і культурних цінностей, уявлень про добро, честь і гідність, громадський обовязок, совість, справедливість. В той же час, оцінювання «аморального проступку», як такого що сумісний чи несумісний із продовженням роботи особи повинно визначатись власником або уповноваженим ним органом, а у випадку його оспорення - судом.

Водночас, до уваги слід взяти той факт, що таке оцінювання повинно бути обєктивним та відповідати співвідношенню глибини аморальності та дискредитаційності проступку із тим, наскільки допустимими та ефективним може бути подальше виконання особою відповідної виховної функції (діяльносгі).

Висновок про несумісність проступку із професійною діяльністю особи повинен бути мотивований. При цьому кожен раз при оцінці слід враховувати конкретні обставини справи, які повинні бути підтверджені конкретними фактами, а не базуватися на загальній оцінці поведінки особи.

Недопустиме звільнення за п. 3 ст. 41 КЗпП України на підставі неконкретних або недостатньо перевірених даних, чуток та ін. Наказ начальника управління освіти, молоді та спорту ОСОБА_4 районної адміністрації від 26.02.2016 р. № 73-к «Про внесення змін до наказу від 21.12.2015 р. № 633-к» не є мотивованим. Аналіз документів, що послужили підставою для його прийняття: подання директора Виноградського НВК «ЗОШІ-ІІІ ст. - ДНЗ» ОСОБА_6; протокол зборів трудового колективу Виноградського НВК «ОСОБА_5 ст. - ДНЗ» від 14.12.2015 р.№3; матеріали перевірки ОСОБА_4 відділу поліції від 02.12.2015 р.; лист директора Виноградського НВК «ОСОБА_5 ст. - ДНЗ» ОСОБА_6 щодо порушення організації навчально-виховного процесу вчителем початкових класів ОСОБА_1; акт про відмову ОСОБА_1 від дачі пояснення від 11.12.2015 р.; акт про відмову ОСОБА_1 з ознайомленням із складеним актом про відмову від дачі пояснення від 11.12.2015 р., вказують, що вони базуються на загальній поведінці працівника, а не на конкретних фактах, що є недопустимим та жодним чином не підтверджують конкретних обставин справи

Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування,їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 16 Закону України «Про загальну середню освіту» навчальний рік у загальноосвітніх навчальних закладах незалежно від підпорядкування, типів і форм власності розпочинається у День знань - 1 вересня і закінчується не пізніше 1 липня наступного року. Структура навчального року (за чвертями, півріччями, семестрами) та тривалість навчального тижня встановлюються загальноосвітнім навчальним закладом у межах часу, передбаченого робочим навчальним планом, за погодженням з відповідним органом управління освітою. Режим роботи загальноосвітнього навчального закладу визначається ним на основі нормативно-правових актів та за погодженням з відповідним органом державної санітарно-епідеміологічної служби.

Тривалість уроків у загальноосвітніх навчальних закладах становить; у перших класах - 35 хвилин, у других - четвертих класах - 40 хвилин, у п'ятих - одинадцятих класах 45 хвилин. Зміна тривалості уроків допускається за погодженням з відповідними органами управління освітою та органами державної санітарно-епідеміологічної служби.

Як видно з листа ОСОБА_4 міськрайонного управління Держсанепідслужби України в Івано-Франківській обалсті від 03.02.2016 р. № 60 на її інформаційний запит працівники управління освіти, науки, молоді та спорту ОСОБА_4 райдержадміністрації) зміну тривалості уроків в 1 класах Виноградського НВК «ЗОШІ-ІІІ ст. - ДНЗ» в листопаді місяці 2015 року не погоджували.

Таким чином, прийняття директором Виноградського НВК «ОСОБА_5 ст. - ДНЗ» ОСОБА_6 наказу від 06.11.2015 р. № 109 «Про внесення змін до наказу № 77 «Про організацію навчально-виховного процесу в НВК на 2015-2016 н.р.» без погодження з відповідними органами освітою та органами державної санітарно-епідеміологічної служби суперечить вимогам ст.16 Закону України «Про загальну середню освіту».

За таких обставин, відповідно до ст.19 Конституції України, що є нормою прямої дії, вона не могла бути примушена робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно робочого навчально-виховного плану та режиму роботи навчального закладу, що був затверджений директором Виноградського НВК «ОСОБА_5 ст. - ДНЗ» наказом № 77 «Про організацію навчально-виховного процесу в НВК на 2015-2016 н.р.» 10.11.2015 р. в 1-му класі повинно було бути проведено 5 уроків. Тривалість 1-го уроку з 09-00 год. до 09-35 год. Перерва між уроками - 20 хв. Тривалість 2-го уроку з 09-55 год. до 10-30 год. Перерва між уроками - 30 хв. Тривалість 3-го уроку з 11-00 год. до 11-35 год. Перерва між уроками - 30 хв. Тривалість 4-го уроку з 12-05 год. до 12-40 год. Перерва між уроками - 20 хв.Тривалість 5-го уроку з 13-00 год. до 13-35 год.

Позивач як вчитель початкових класів та класний керівник 1-го класу, після закінчення 1- го уроку о 09 год. 35 хв. згідно робочого навчально-виховного плану та режиму роботи навчального закладу, що був затверджений директором Виноградського НВК «ОСОБА_5 ст. - ДНЗ» наказом № 77 «Про організацію навчально-виховного процесу в НВК на 2015- 2016 н.р.» прийшла в кабінет математики на 2 поверх школи, щоб організовано перевести дітей 1-го класу ( шестиліток) на 1 поверх школи в кабінет початкових класів для проведення 2-го уроку, що мав розпочатися о 09 год.55 хв. Однак, вчитель англійської мови ОСОБА_7 заявила їй, що проводитиме 2-й урок з дітьми методом ущільнення: по 40 хвилин уроки і 5 хвилин перерва між ними, як це передбачено новим наказом директора навчального закладу від 06.11.2015 р. № 109 «Про внесення змін до наказу № 77 «Про організацію навчально-виховного процесу в НВК на 2015-2016 н.р.».

Вона як класний керівник 1-го класу категорично заявила колезі ОСОБА_7, що проводитиме уроки з дітьми згідно робочого навчально-виховного плану та режиму роботи навчального закладу, що був затверджений директором Виноградського НВК «ОСОБА_5 ст. - ДНЗ» наказом № 77 «Про організацію навчально-виховного процесу в НВК на 2015-2016 н.р,». Спокійно сказала дітям, щоб вони збирали свої речі і переходили на 1 поверх школи в кабінет початкових класів для проведення 2-го уроку, що мав розпочатися о 09 год 55 хв,

ОСОБА_7 чомусь вийшла з себе, перейшла на крик і вийшла з класу. Діти зібрали свої речі і організовано вийшли з класу та пішли на перший поверх школи в кабінет початкових класів для проведення 2-го уроку.

На цьому інцидент з колегою був вичерпаний. Причиною цього стало прийняття директором Виноградського НВК «ОСОБА_5 ст. - ДНЗ» ОСОБА_6 наказу від 06.11.2015 р. № 109 «Про внесення змін до наказу № 77 «Про організацію навчально-виховного процесу в НВК на 2015-2016 н.р.» без погодження з відповідними органами освітою та органами державної санітарно-епідеміологічної служби, що не відповідає вимогам ст. 16 Закону України «Про загальну середню освіту».

На протязі останніх двох років директор Виноградського НВК «ОСОБА_5 ст. - ДНЗ» ОСОБА_6 упереджено відносився до неї, як до педагога. Неодноразово влаштовував конфлікти. Дійшло до того, що вона змушена була звернутися із заявою про вчинення нею кримінального правопорушення. Коломийським РВ УМВС було відкрите кримінальне провадження за її заявою. Тому, вважає, що ОСОБА_6 вишукував будь-який привід для звільнення її з роботи, як неугодного вчителя.

Тому, просить поновити її на посаді вчителя початкових класів Виноградського НВК «ОСОБА_5 ст.-ДНЗ» Коломийського району Івано-Франківської області, стягнути з управління освіти, молоді та спорту ОСОБА_4 районної державної адміністрації в її користь середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу та 6 000 грн. моральної шкоди.

Позивач в судовому засіданні доводи позову та позовні вимоги підтримала повністю. Пояснила, що перебувала у тривалих конфліктних відносинах з колишнім директором Виноградського НВК «ОСОБА_5 ст. - ДНЗ» ОСОБА_6, який у 2004р. побив її з приводу чого зверталась в органи внутрішніх справ. ОСОБА_8 не штовхала і будь-яких аморальних дій не вчиняла. 10.11.2016р. прийшла до класу математики в якому проводила урок англійської мови ОСОБА_8 і забрала дітей на свій урок, оскільки вважає наказ директора від 06.11.2015 р. № 109 «Про внесення змін до наказу № 77 «Про організацію навчально-виховного процесу в НВК на 2015-2016 н.р.» про ущільнення уроків незаконним. З посадовою інструкцією не була ознайомлена. Не є членом профспілкового комітету.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив. Подав письмові заперечення в яких вказує, що твердження позивача про те, що начальником управління освіти, молоді та спорту ОСОБА_4 РДА змінено підставу звільнення не відповідає дійсності. Як видно зі змісту наказу управління освіти ОСОБА_4 районної державної адміністрації №633-к від 21.12.2015р. зі змінами від 26.02.2016р. № 73-к підстави для звільнення не змінені, а саме в наказі №633- к від 21.12.2015р. підставою для звільнення гр. ОСОБА_1 є: подання директора Виноградського НВК «ОСОБА_5 ст.-ДНЗ» ОСОБА_6 від 14.12.2015р. №47; протокол зборів трудового колективу Виноградського НВК «ЗОШ I- III ст.-ДНЗ» від 14.12.2015р. №3; матеріали перевірки ОСОБА_4 відділу поліції від 02.12.2015р.; лист директора Виноградського НВК «ОСОБА_5 ст.-ДНЗ» ОСОБА_6 від 20.11.2015р., щодо порушення організації навчально-виховного процесу вчителем початкових класів ОСОБА_1; акт про відмову ОСОБА_1 від дачі пояснень від 11.12.2015р.; акт про відмову ОСОБА_1 з ознайомленням із складеним актом про відмову від дачі пояснень від 11.12.2015р.

Внесення змін в наказ №633-к від 21.12.2015р. було вимушеним так, як в преамбулі даного наказу було допущена механічна помилка. З матеріалів перевірки ОСОБА_4 відділу поліції від 02.12.2015р. чітко видно, що вчинений позивачем проступок був та найшов своє підтвердження в ході перевірки ОСОБА_4 відділом поліції.

Відповідно до ст. 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

Начальником управління освіти райдержадміністрації при обранні виду стягнення враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника (чинне законодавство не передбачає форми обгрунтування рішення керівника при обранні виду дисциплінарного стягнення).

Передбаченою п.3 ст.41 КЗпП підставою для звільнення працівника може бути вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи.

Підставою для видання наказу від 21.12.2015р. № 633-к «Про звільнення ОСОБА_1ГІ.» було 10.11.2015р. вчинення позивачкою штовханини та аморальної поведінки на уроці англійської мови в присутності учнів першого класу Виноградської ЗОШ ОСОБА_5., даний проступок позивачка вчинила свідомо чим принизила честь та гідність учителя англійської мови, підірвала авторитет вчителя в очах присутніх учнів, що в свою чергу свідчить про аморальну поведінку гр. ОСОБА_1

Звільнення за п. 3 ст. 41 КЗпП України було застосовано начальником управління освіти райдержадміністрації не як вид дисциплінарної відповідальності за порушення трудової дисципліни, а як звільнення з ініціативи власника за аморальний проступок працівником, який виконує виховні функції учителя школи.

Таке звільнення є правом власника або уповноваженого ним органу, яке без порушень вимог чинного законодавства було реалізоване начальником управління освіти ОСОБА_4 райдержадміністрації.

Позивач свідомо вводячи суд в оману стверджу і той факт, що конфлікт який стався 10.11.2015р. в першому класі почала не вона, а гр. ОСОБА_7 хоча дане твердження є нікчемним та не відповідає дійсності так, як в висновку ОСОБА_4 відділу поліції від 02.12.2015р. чітко зазначено, що даний конфлікт почала саме позивач і доказано той факт що остання в присутності учнів першого класу штовхнула учителя англійської мови ОСОБА_7

Вище наведене свідчить про порушення гр. ОСОБА_1 всіх моральних принципів які покладені на неї, як на учителя початкових класів (ст.56 Закону України «Про освіту»), в якій одним з головних принципів визначається, що вчитель своєю поведінкою має показувати учням приклад поведінки як в школі так і за її межами, а в даному випадку дії гр.ОСОБА_1 М-П. як вчителя та класного керівника вчать зовсім протилежного та можуть призвести в подальшому до втрати авторитету, зневаги та агресії учнями даного класу до будь якого вчителя, так як своїм прикладом ОСОБА_1 показує учням, що можна безпідставно кричати, погрожувати та штовхати інших вчителів.

Зміни в наказ про звільнення були внесені після проведення перевірки державного інспектора праці. Копію наказу від 26.02.2016 р. № 73-к було направлено позивачу для ознайомлення заказним листом з проханням з»явитись для внесення змін в її трудову книжку. Однак, позивач не з»явилась. Трудова книжка знаходиться в неї на руках.

Третя особа в судовому засіданні проти позову заперечив. Пояснив, що вважає звільнення позивача законним за вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи. Вчинення такого проступку доведено висновком працівників поліції. Раніше позивач притягувалась до дисциплінарної відповідальності у виді догани, яка була погашена. Позивач неодноразово створювала конфліктні ситуації, допускала образи в адресу вчителів, директора шкоди, його особисто в присутності працівників школи в нецензурній формі. Був випадок, коли після скарги батьків учнів позивач демонстративно зачинилась з дітьми в класі і відчинила двері лише після приїзду працівників поліції. Від дачі пояснень та бесіди з керівництвом позивач відмовляється, веде себе зухвало, агресивно, ображає, чим подає поганий приклад іншим працівникам та учням.

Суд, вислухавши учасників судового розгляду, аналізуючи обставини встановлені під час судового засідання та зібрані докази, вважає, що позов безпідставний і не підлягає до задоволення, з таких мотивів.

Як встановлено в судовому засіданні, наказом начальника управління освіти, молоді та спорту ОСОБА_4 районної державної адміністрації ОСОБА_3 від 21.12.2015р. № 633-к позивача звільнено з посади вчителя початкових класів Виноградського НВК «ОСОБА_5 ст.- ДНЗ» з 23.12.2015 р., керуючись ст. 147-149 КЗпП України за неналежне виконання своїх посадових обовязків. Підставами для звільнення в даному наказі зазначено: подання директора Виноградського НВК «ОСОБА_5 ст. - ДНЗ» ОСОБА_6 від 14.12.2015р. № 47; протокол зборів трудового колективу Виноградського НВК «ОСОБА_5 ст.. - ДНЗ» від 14.12.2015р. № 3; матеріали перевірки ОСОБА_4 відділу поліції від 02.12.2015 р.; лист директора Виноградського НВК «ОСОБА_5 ст. - ДНЗ» ОСОБА_6 від 20.11.2015р. щодо порушення організації навчально-виховного процесу вчителем початкових класів ОСОБА_1; акт про відмову ОСОБА_1 від дачі пояснення від 11.12.2015 р.; акт про відмову ОСОБА_1 від ознайомлення із складеним актом про відмову від дачі пояснення від 11.12.2015р.

Згідно вищевказаного протоколу зборів трудового колективу від 14.12.2015р. № 3 збори вирішили звернутись в управління освіти, молоді та спорту ОСОБА_4 районної державної адміністрації про можливість звільнення позивача з роботи у зв»язку із невиконанням трудового розпорядку навчального закладу та через неадекватну аморальну поведінку щодо працівників школи, дітей та батьків.

Згідно висновку по заяві гр. ОСОБА_7 від 02.12.2015р., який затверджено начальником ОСОБА_4 відділу поліції, факти викладені в даній заяві підтверджено, а саме, що 10.11.2015р. вона проводила урок англійської мови в 1 класі, який був за розкладом і затверджений адміністрацією школи. В той час коли вона проводила урок, до класу зайшла вчителька молодших класів гр. ОСОБА_1 і повідомила, що забирає учнів на свій урок. На що вона відповіла, що зараз в 1 класі за розкладом урок англійської мови, після чого гр. ОСОБА_1 штовхнула її двома руками, внаслідок чого вона впала на парту, а сама розвернулась і вийшла із класу без будь - яких пояснень і вибачень, сказавши при цьому: «Буде, як я хочу !».Даний конфлікт відбувався в присутності учнів 1 - го класу.

У висновку зазначено, що беручи до уваги те, що гр. ОСОБА_1, раніше притягувалась до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання своїх посадових обовязків відповідно до ст. 147-149 Кодексу Законів про працю України (наказ №183-к від 16.06.2014 року), відносно неї надходили скарги батьків щодо застосування нею сили до дітей, словесних образ, а також про словесні конфлікти із вчителями та застосування відносно них сили, то необхідно перевірити доцільність перебування гр. ОСОБА_1 на займаній посаді та в системі освіти, а також вирішення питання, щодо притягнення останньої до відповідальності згідно законодавства України про працю.

Наказом начальника управління освіти, молоді та спорту ОСОБА_4 районної адміністрації від 26.02.2016р. № 73-к «Про внесення змін до наказу від 21.12.2015 р. № 633-к» на виконання припису управління держпраці в Івано-Франківській області від 10.02.2016р. внесено зміни в констатуючу частину наказу від 21.12.2015 р. № 633-к та доповнено таким змістом: «Відповідно до подання директора Виноградського НВК «ОСОБА_5 ст.-ДНЗ» ОСОБА_6 від 14.12.2015р. №47, протоколу зборів трудового колективу Виноградського НВК «ЗОШ I-III ст.-ДНЗ» від 14.12.2015р. №3; враховуючи матеріали перевірки ОСОБА_4 відділу поліції від 02.12.2015р., відповідно до ст. 147-149 КЗпП України та керуючись частиною 3 ст. 41 КЗпП України». Інші частини наказу залишено без змін.

Свідок ОСОБА_9 ( д.п. ОСОБА_7) В.П. в судовому засіданні пояснила, що 10.11.2015р. провела першу півпару уроку англійської мови в 1-ому класі, де класним керівником була позивач. Під час перерви, остання ввірвалась в клас і наказала дітям, щоб вони йшли до неї на урок, незважаючи на те, що згідно розкладу у дітей повинен був бути урок англійської мови, про що сказала позивачу. Однак, позивач відреагувала на її слова неадекватно, а саме штовхнула її і присутності учнів і вона впала на парту. Плачучи вибігла з класу і доповіла про даний інцидент директору школи. Позивач таки забрала дітей. Однак, на цьому позивач не заспокоїлась і в подальшому переслідувала її, при кожній зустрічі ображала, штовхала. Також, позивач неодноразово в присутності інших осіб ображала нецензурними словами директора школи ОСОБА_6 та третю особу ОСОБА_3 Позивач постійно скандалить, створює нездорову обстановку в колективі, ображає учнів, зокрема ОСОБА_10, батьки скаржаться на неї. Через постійні образи і переслідування, які не припинялись змушена була звернутись в міліцію з відповідною заявою. Зміна тривалості та розкладу уроків в листопаді, грудні 2015р. за наказом директора шкоди та вказівкою голови ОСОБА_4 РДА була проведена, у зв»язку з продовженням тривалості зимових канікул і про це знали всі вчителі, оскільки це питання вирішувалось також на зборах трудового колективу, однак позивач проводила уроки згідно старого розкладу, чим створювала перешкоди для проведення уроків іншим вчителям школи. Свідок ОСОБА_6 пояснив суду, що працював директором Виноградського НВК «ЗОШ I-III ст.-ДНЗ» з 1990р. по 20.01.2016р. З осені 2013р. у нього почались конфлікти з позивачем, яка пред»являла йому незрозумілі претензії з приводу недоотриманих грошей, ображала його при працівниках та учнях школи. Мікроклімат в колективі через неї був порушений. 13.05.2014р. позивач вдарила по обличчю заступника директора з виховної роботи ОСОБА_11, ображала дітей. Батьки не хотіли давати дітей у клас позивача. На позивача накладалось стягнення у виді догани. 10.11.2015р. до нього звернулась учитель англійської мови ОСОБА_9 ( д.п. ОСОБА_7) В.П., яка розповіла, що позивач хотіла забрати дітей з її уроку у присутності учнів штовхнула її. Було звернення в міліцію. З цього приводу збирали збори трудового колективу, які вирішили звернутись в управління освіти, молоді та спорту ОСОБА_4 районної державної адміністрації про звільнення позивача з роботи, зокрема та через неадекватну аморальну поведінку щодо працівників школи, дітей та батьків. На підставі рішення зборів та висновку працівників міліції направив відповідне подання в управління освіти, молоді та спорту ОСОБА_4 РДА. Позивач через небажання на зборах не була присутня, від дачі пояснень відмовилась. Всі вчителі школи крім позивача виконували наказ директора, який був виданий на підставі розпорядження голови ОСОБА_4 РДА та рішення зборів трудового колективу про зміну тривалості та розкладу уроків в листопаді, грудні 2015р., у зв»язку з продовженням тривалості зимових канікул. Тим самим, позивач створювала перешкоди для проведення уроків іншим вчителям. Свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що була головою батьківського комітету у першому класі, де класним керівником була позивач. 10.11.2015р. її дитина розповіла їй, що після першого уроку англійської мови, який проводила ОСОБА_9 ( д.п. ОСОБА_7) В.П. в клас зайшла позивач і сказала, що забирає дітей на свій урок. При цьому, штовхнула ОСОБА_9 (д.п. ОСОБА_7) В.П. в присутності дітей, які налякались. З цього приводу приїжджали працівники міліції, а також третя особа. Дане питання обговорювалось також на батьківських зборах та зборах трудового колективу. Позивач також ображала при дітях директора школи. Її дитина боялась позивача, не хотіла йти до школи. Свідок ОСОБА_13 пояснив суду, що працює начальником сектору молодіжної превенції ОСОБА_4 До ОСОБА_4 неодноразово надходили звернення громадян з приводу аморальної поведінки позивача. Зокрема, особисто виїждав з приводу повідомлення про те, що позивач закрила учнів в класі, заблокувала двері і нікого не впускала, відмовлялась надати ключ. Позивач особисто його принижувала, ображала, поводила себе зверхньо, агресивно. Відмовлялась від дачі пояснень. Йому відомо, що в листопаді 2015р. був випадок коли працівник поліції виїжджав у школу по факту вчинення насильства позивачем щодо вчителя школи. Згідно акту про перешкоджання діяльності державних службовців та працівників школи від 11.12.2015р. під час проведення наради начальника управління освіти, молоді і спорту ОСОБА_4 районної державної адміністрації із педагогічним колективом Виноградівського НВК «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів ДНЗ» позивач проявила аморальну поведінку ображаючи увесь колектив та начальника ОСОБА_3 хабарником та бандитом, який розкрадає державні кошти.

Згідно ст. 56 Закону України «Про освіту» педагогічні та науково-педагогічні працівники зобов'язані: постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру; забезпечувати умови для засвоєння вихованцями, учнями, студентами, курсантами, слухачами, стажистами, клінічними ординаторами, аспірантами навчальних програм на рівні обов'язкових вимог щодо змісту, рівня та обсягу освіти, сприяти розвиткові здібностей дітей, учнів, студентів; настановленням і особистим прикладом утверджувати повагу до принципів загальнолюдської моралі: правди, справедливості, відданості, патріотизму, гуманізму, доброти, стриманості, працелюбства, поміркованості, інших доброчинностей; виховувати у дітей та молоді повагу до батьків, жінки, старших за віком, народних традицій та звичаїв, національних, історичних, культурних цінностей України, її державного і соціального устрою, дбайливе ставлення до історико-культурного та природного середовища країни; готувати учнів та студентів до свідомого життя в дусі взаєморозуміння, миру, злагоди між усіма народами, етнічними, національними, релігійними групами; додержувати педагогічної етики, моралі, поважати гідність дитини, учня, студента; захищати дітей, молодь від будь-яких форм фізичного або психічного насильства, запобігати вживанню ними алкоголю, наркотиків, іншим шкідливим звичкам.

Таким чином, аналізуючи зібрані докази суд, приходить до висновку про доведеність і наявність підстави для звільнення позивача з роботи згідно ст. 41 ч.1 п.3 КЗпП України, а саме вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи, внаслідок інциденту, який мав місце 10.11.2015р. з вчителем ОСОБА_9 ( д.п. ОСОБА_7) ОСОБА_14 цьому, посилання позивача на порушення вимог ст. 16 Закону України «Про загальну середню освіту» не спростовує доводів суду.

Відповідно до ст. 235 ч.3 КЗпП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

Такого перешкоджання працевлашутванню позивача в судовому засіданні не встановлено.

Згідно п.28 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 р. № 9 «Про практику розгляду трудових спорів» при розгляді справ про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктами 2 і 3 ст.41 КЗпП, судам слід враховувати,

що розірвання трудового договору з цих підстав не є заходом

дисциплінарного стягнення і тому вимоги статей 148, 149 КзпП про

строк і порядок застосування дисциплінарних стягнень на ці випадки

не поширюються. Разом з тим, при вирішенні справ про звільнення з

цих підстав суди мають брати до уваги відповідно час, що пройшов з

моменту вчинення винних дій чи аморального проступку, наступну

поведінку працівника і інші конкретні обставини, що мають значення

для правильного вирішення спору.

З підстав вчинення аморального проступку, несумісного з

продовженням даної роботи (п.3 ст.41 КЗпП ), можуть бути звільнені

лише ті працівники, які займаються виховною діяльністю, наприклад,

вихователі, вчителі, викладачі, практичні психологи, соціальні

педагоги, майстри виробничого навчання, методисти, педагогічні

працівники позашкільних закладів. Таке звільнення допускається як

за вчинення аморального проступку при виконанні трудових

обов'язків, так і не пов'язаного з ними (вчинення такого проступку

в громадських місцях або в побуті). Звільнення не може бути

визнано правильним, якщо воно проведено лише внаслідок загальної

оцінки поведінки працівника, не підтвердженої конкретними фактами.

Суд, вважає, що вчинення аморального проступку несумісного з продовженням роботи вчителя початкових класів доведено в судовому засіданні вищевказаними доказами.

Разом з тим, чуд знаходить формулювання причини звільнення позивача неправильним і таким, що не відповідає чинному законодавству.

Тому, суд приходить до висновку, що слід вважати ОСОБА_1 звільненою з посади вчителя початкових класів Виноградівського НВК «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів ДНЗ» з 23.12.2015р. на підставі ст. 41 ч.1 п.3 КЗпП України (вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи).

Посилання позивача на матеріали перевірки управління Держпраці в Івано-Франківській області, як на доводи незаконності звільнення, суд вважає безпідставними, оскільки органи Держпраці можуть лише констатували порушення вимог чинного законодавства і не наділені повноваженнями вирішувати трудовий спір по суті на відміну від суду, який наділений такими повноваженнями ( ст. 232 КЗпП України). Висновки суду не суперечать данним акту, припису та протоколу про адміністративне правопорушеннями від 10.02.2016р., складеними за результатами перевірки органів управління Держпраці.

Згідно відповіді голови профспілкової організації на лист третьої особи позивач не є членом профспілки, а тому не має необхідності у наданні згоди на розірвання з ним трудового договору і роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації, що відповідає нормам ст. 43, 43-1 КЗпП України.

Оскільки суд не знаходить підстав для визнання звільнення позивача незаконним і поновлення її на роботі, то безпідставними є й доводи позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди.

На підставі викладеного, керуючись ст. 213-215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити.

Вважати ОСОБА_1 звільненою з посади вчителя початкових класів Виноградівського НВК «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів ДНЗ» з 23.12.2015р. на підставі ст. 41 ч.1 п.3 КЗпП України (вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи).

На рішення може бути подано апеляцію до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом 10 днів з дня його проголошення чи отримання копії повного рішення, через ОСОБА_4 міськрайсуд.

Суддя Потятинник Ю. Р.