Рішення № 62704230, 11.11.2016, Тиврівський районний суд Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.11.2016 р. 145/1589/16-ц

2/145/827/2016

Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Ратушняка І. О.

при секретарі Тихій О.Н.,

за участю позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

представника органу опіки і піклування Тиврівської РДА Берегуляк А.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні смт Тиврів справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав,

встановив :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому вказує, що з відповідачем в даній справі ОСОБА_2 вона перебувала в шлюбі.

В даному шлюбі у них народилося двоє дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2

07.11.2013 р. шлюб між нею та ОСОБА_2 розірвано за рішенням Тиврівського районного суду у справі №145/2104/13-ц. Рішення набрало законної сили 03.12.2013 р.

Після розірвання шлюбу діти залишилися проживати з нею, проживають з нею в даний час і перебувають на її утриманні.

В утриманні дітей відповідач їй не допомагає. Вона - приватний підприємець, працює перукарем, забезпечує матеріальні потреби своїх дітей самостійно. Діти ростуть, їх потреби збільшуються, тому вона звернулася за допомогою в утриманні їхніх дочок до відповідача, однак він їй відмовив. За таких обставин вона вимушена була звернутися до Тиврівського районного суду з позовною заявою про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей.

З травня 2013 року вони з відповідачем проживають окремо. На той час ОСОБА_6 виповнилося 7 років, а ОСОБА_5 - 3 роки. З того часу ОСОБА_2 з дітьми не спілкується, не займається їх вихованням, не цікавиться розвитком та здоров'ям, ухиляється від своїх обов'язків по вихованню дочок, не надає коштів на їх утримання. Так, відповідач свідомо нехтував своїми обов'язками щодо виховання їхніх дітей. На сьогодні старшій дочці виповнилося 11 років, молодшій - 7 років, відповідач не бажає змінювати свого ставлення до дітей, тому вона вирішила звернутися до суду з даним позовом.

Просить позбавити ОСОБА_2, громадянина України, батьківських прав відносно дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, та дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, просить позов задоволити з підстав, викладених у ньому. Пояснила, що розійшлися з відповідачем три роки тому. ОСОБА_2 побив її старшого сина та вигнав з дому. Через деякий час і вона з дітьми опинилися на квартирі, яку знімала. Чоловік перепросив, і вони примирились. Однак через деякий час він знову почав кричати на дітей, вони плакали. Повернувшись із Ізраїлю, вони вже не застали його, він пішов до іншої жінки. Вона сама збирає до школи дітей, одягає, що вимагає значних коштів, ОСОБА_2 не цікавиться життям своїх дітей, не пропонує їй допомоги. Не цікавиться, що їдять його діти, чи мають щось взутися, одітися, як справи в школі, чим вони живуть та цікавляться. Займатися з дітьми чи брати їх до себе у нього немає часу, вона навіть пропонувала йому гроші, аби він десь повіз дітей, щоб вони разом з батьком провели час. Ніякої матеріальної допомоги він не надає. Одного разу дівчатка були у нього в гостях, а вона - на дні народженні, ОСОБА_2 зателефонував, що привіз дітей додому, вона попросила зачекати, поки вона викличе таксі, однак він залишив дітей самих під будинком і поїхав. Коли вона сказала відповідачу, що хоче з дітьми виїхати на постійне місце проживання в Ізраїль, він почав вимагати 10000 доларів за надання дозволу. Діти просили на колінах, аби пустив їх в Ізраїль, де 22 роки живе її матір, інші члени родини, умови для розвитку - найкращі, вони там не хворіють. Відповідач сказав дітям, щоб мама (позивачка) шукала гроші. ОСОБА_2 давить на психіку дітей, з нею взагалі не говорить, а лише матюкається. Добровільно допомоги не надавав, тому вона звернулася до суду про стягнення аліментів. В судовому засіданні відповідач заявив, що на утримання дітей він може платити лише по 400 грн., оскільки навчається, має інших утриманців. Не заперечує, що у вересні 2016 року дівчатка ходили на день народження його дитини, фотокартки з якого він подав, однак на день народження ОСОБА_6 та ОСОБА_5 він не прийшов, хоча діти до ночі його виглядали. На море дітей возила бабуся (мати відповідача), вона сама зателефонували і попросила, щоб пустила дітей на море з нею. ОСОБА_2 ходив на свята в садочок подивитися, як виступає його дитина, однак нічого до цього не доклав, вірша не вчив, не вдягнув, не взув, морально не підтримав. Додому до них він не приходив.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 позов не визнали. Відповідач пояснив, що дітей на суботу та неділю забирав до себе, коли позивачка була за кордоном також діти були в нього. В 2015 році купував зимовий верхній одяг, доказів не може надати. В цьому році не вийшло так допомогти. Влітку він автомобілем відвозив дітей на Чорне море, де вони перебували з його матір'ю. Цікавиться здоров'ям та навчанням. Останнім часом не телефонує, оскільки проти цього виступає позивачка.

Представник органу опіки і піклування Тиврівської РДА Берегуляк А.Л. при вирішенні справи покладається на розсуд суду.

Свідок ОСОБА_7 показав суду, що він - старший син позивачки. Поведінка відповідача - це не ставлення до дітей, а приниження. За літо діти до батька ходили, мабуть, один раз. На осінні канікули не ходили. Коли телефонує він до дітей (2 рази на тиждень), в них стрес, плачуть, їх трусить. Просять його, щоб відпустив їх за кордон.

Свідок ОСОБА_8 показала суду, що вона - сваха позивачки (ОСОБА_7 - її зять). Дівчатка проживають практично з нею в її сім'ї, вони з дітьми постійно, на природі, на річці. В ОСОБА_6 при розмові про батька одразу сльози, істерика.

Свідок ОСОБА_9 показала суду, що позивачка була у неї вдома, коли ОСОБА_2 зателефонував ОСОБА_1, що привіз додому дітей, вона попросила зачекати, аби вона викликала таксі та добралась додому, на що він висадив дітей і поїхав.

Згідно показань свідка ОСОБА_10 він - сусід відповідача. У відповідача з дітьми нормальні відносини. Він влітку, десь через вихідні, бачив дітей відповідача, які гралися.

Свідок ОСОБА_11 показав суду, що ОСОБА_2 нормально відноситься до дітей, дарує подарунки. Він особисто своїм автомобілем відвозив на море дітей з бабусею, батько заправляв автомобіль. Навесні забирав дітей у позивачки, завозив до батька.

Свідок ОСОБА_12 показала суду, що проживає з відповідачем третій рік. Діти у них в гостях бувають дуже рідко, однак на вихідних - часто. Постійно ОСОБА_2 дарує подарунки, одяг, взуття. На море влітку возила бабуся, бо ОСОБА_2 працював. Дитячі свята в садочку відвідував, на батьківських зборах не був.

Свідок ОСОБА_14 показала суду, що відповідач - її племінник, дуже гарно ставиться до дітей. Знає, що він цікавиться їхнім життям, дзвонить мінімум по три рази на тиждень, купує подарунки, необхідні речі для дітей. Самої купівлі не бачила, знає зі слів ОСОБА_2. На море цього року діти їздили зі своєю бабусею, минулого року - з батьком.

Суд, вислухавши осіб, які беруть участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.150 СК України батьки зобов'язані виховувати дітей в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ст.157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Згідно п.2 ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виховання дитини.

Згідно ст.12 Закону України "Про охорону дитинства" від 26.04.2001 року виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Згідно п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007р. №3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав" ухиленням батьків від виконання своїх батьківських обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не виявляють інтересу до її внутрішнього стану; не створюють умов для отримання нею освіти.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, що стверджується свідоцтвами про їх народження (а.с.5, 6).

Діти проживають з позивачкою та перебувають на її утриманні.

Відповідно до висновку Тиврівської РДА орган опіки та піклування ОСОБА_2 свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками, оскільки не забезпечує дітей належним доглядом та вихованням, не піклується про їхнє здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток. Таку поведінку відповідача можна розцінювати як умисне ухилення від виховання дітей, що згідно ч. 2 ст. 164 Сімейного кодексу України є підставою для позбавлення його батьківських прав відносно доньок, за що члени Комісії проголосували одноголосно. Однак беручи до уваги те, що ОСОБА_2 заперечує щодо позбавлення його батьківських прав, орган опіки та піклування дає йому можливість надати докази Тиврівському районному суду Вінницької області про недоцільність позбавлення його батьківських прав. Питання щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його малолітніх дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, винести на розсуд суду.

У вересні позивачка звернулася до суду із позовом про стягнення аліментів, який задоволено, що незаперечується відповідачем, що свідчить про ухилення відповідача від утримання дітей.

Суд вважає, що посилання відповідача на відвідування свят у дитячому садку та свята 1 Вересня у школі, не є вагомим доказом того, що відповідач виховує дітей, піклується про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створює належні умови для розвитку їх природних здібностей.

Також суд вважає, що посилання відповідача на показання свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_14, як на доказ виконання ним батьківських обов'язків щодо доньок ОСОБА_5 та ОСОБА_6, є безпідставними, оскільки вони не свідчать, що відповідач ОСОБА_2 не ухиляється від виконання батьківських обов'язків, крім того, свідок ОСОБА_14 повідомила, що про ставлення до дітей, дзвінки, купівлю подарунків знає зі слів свого племінника - відповідача у справі,

Суд вважає, що відповідач ОСОБА_2 ухиляється від виконання батьківських обов'язків щодо дочок ОСОБА_6 та ОСОБА_5, оскільки не піклується про їх фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечує необхідне харчування, медичний догляд, лікування дітей, не спілкується з ними в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення; не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей, не виявляє інтересу до їх внутрішнього стану; не створює умов для отримання ними освіти, тобто не виконує своїх батьківських обов'язків, передбачених законом та моральними засадами суспільства.

На підставі ст.ст.150, 157, 164 СК України, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, Законом України "Про охорону дитинства" від 26.04.2001, постановою Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007р. №3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав",

вирішив:

Позов задоволити.

Позбавити ОСОБА_2, громадянина України, батьківських прав відносно дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, та дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1,

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Апеляційного суду Вінницької області через Тиврівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засідання під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Ратушняк І. О.