Вирок № 62704108, 14.11.2016, Тиврівський районний суд Вінницької області

Справа № 145/878/16-к

Провадження №1-кп/145/92/2016

ВИРОК

Іменем України

"14" листопада 2016 р. Тиврівський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Кіосак Н. О.

при секретарі Цюпій О.П.,

прокурора Семенюка В.А.,

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2,

обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши матеріали кримінального провадження №12015020320000538 від 08.12.2015р. по обвинуваченню

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, одруженого, не працюючого, раніше судимого 29.04.2016р. Тиврівським районним судом Вінницької області за ч.1 ст. 309 КК України до одного року чотирьох місяців позбавлення волі; 12.10.2016р. Тульчинським районним судом Вінницької області за ч.3 ст. 185, ч.3 ст. 187, ч.1 ст. 309, 70 КК України до семи років позбавлення волі конфіскацією всього належного майна, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 186 КК України,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимого 12.10.2016р. Тульчинським районним судом Вінницької області за ч.3 ст. 185, ч.3 ст. 187, 70 КК України до семи років позбавлення волі конфіскацією всього належного майна, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 186 КК України,

встановив:

ОСОБА_3 з ОСОБА_5, маючи намір на заволодіння чужим майном про вчинення кримінального правопорушення та заздалегідь підготували металеву фомку та маски з вирізами для очей, за попередньою змовою, в ніч з 07 на 08.12.2015р., в період часу з 23-00год. до 1-00год. зайшли на територію господарства, яке належить ОСОБА_6 та розташоване в с. Марківка Тиврівського району, по вул.. Гагаріна, 53, де, заготовленою заздалегідь металевою фомкою вийняли скляну шибку у вікні та через отвір, який утворився, відкрили металеву защіпку на вхідних дверях з середини приміщення. Після чого, приховуючи обличчя масками з вирізами для очей, раптово несподівано для потерпілої ОСОБА_6, проникли в середину будинку. У подальшому з метою заволодіння майном потерпілої ,підняли її з ліжка та відвели її в одну з кімнат будинку, де залишили, та почали обшукувати будинок на предмет виявлення грошових коштів та цінних речей, в ході чого, відкрито повторно викрали грошові кошти в сумі 30000грн., ювілейну медаль «65 лет ОСОБА_7 в Великой Отечественной войне 1941-1945гг.», вартість якої, згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №387/16-21 від 04.03.2016р. становить 43,50грн. та два бутлі із невстановленою слідством прозорою рідиною, ємністю по 4л. кожен, вартість яких, згідно довідки ПП «Дякун» становить по 14 грн. за один на суму 28грн., а всього на загальну суму 30071, 50грн.

Після чого, з місця пригоди зникли та викраденим розпорядились на власний розсуд.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 винуватість у вчиненні кримінального правопорушення не визнав та показав, що в грудні 2015р. вони з ОСОБА_3 вирішили поїхати в с. Марківка, щоб домовитись з охоронцями ставка половити сітками рибу. На його прохання в село Марківка їх повіз ОСОБА_8 на автомобілі «FIAT» білого кольору. Проїхавши с. Кальнишівка, у них зламався автомобіль. Вони з ОСОБА_3 пішли на ставок с. Марківка поговорити з охоронцями. ОСОБА_8 залишився ремонтувати автомобіль. Охоронців на ставку вони не побачили і повернулись назад. По дорозі він телефонував ОСОБА_8. Прийшовши до автомобіля, ОСОБА_8 закінчував ремонт автомобіля, вони зібрали ключі і поїхали додому в с. Селище.

ОСОБА_3 постійно знаходився з ним, від нього не відлучався.

Яким чином у нього (ОСОБА_4П.) вдома опинилась медаль ОСОБА_6 йому невідомо, можливо її хтось підкинув. Під час проведення працівниками міліції обшуку в нього вдома він перебував під вартою.

Він ніколи не був вдома у потерпілої. Про те, що з домоволодіння ОСОБА_6 була вчинена крадіжка йому стало відомо навесні 2016р., коли він уже знаходився під вартою по іншій справі.

Обвинувачений ОСОБА_3 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення не визнав та показав, що на початку грудня 2015р. вони домовились з ОСОБА_5 порибалити сітками на ставку в с. Марківка. Вирішили поїхати домовитись з охоронцями ставка. ОСОБА_4 попросив ОСОБА_8 їх туди завезти, для чого йому не пояснювали. Однак по дорозі в село автомобіль ОСОБА_8 зламався і вони з ОСОБА_5 пішли пішки на ставок. Охоронців на ставку не було і вони повернулись назад. По дорозі ОСОБА_4 зателефонував ОСОБА_8 Коли вони прийшли, ОСОБА_8 закінчував ремонт автомобіля, вони склали ключі і поїхали додому в с. Селище.

В ході досудового слідства його били, на відтворенні обстановки працівники поліції йому говорили, що він має говорити та показувати.

Проте винність обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 186 КК України стверджується матеріалами справи, зокрема,

протоколом огляду місця події домоволодіння ОСОБА_6 в с. Марківка, по вул.. Гагаріна, 53, та фотознімками до нього від 08.12.2015р. (а.с. 98-113), в ході якого, було виявлено з правої сторони вхідних дверей будинку в нижній частині вікна, що відсутня шибка, розміром 10х25см. та відсутні дві планки; зверху під дахом виявлено електричні дроти в пошкодженому стані; вхідні двері з середини зачиняються на металеву клямку; в будинку безлад, розкидані речі;

аналітичною довідкою про опрацювання номерної інформації від оператора ПрАТ «Київстар» від 19.01.2016року (а.с.119-121), згідно якої, абонент НОМЕР_1 (ОСОБА_4П.) фіксувався в районі розбою о 01.:37 08.12.2015року та спілкувався з абонентом НОМЕР_2 (ОСОБА_8В.) район перебування якого невідомий, тривалість розмови 0:00:22;

протоколом слідчого експерименту від 05.02.2016року та фотознімками до нього (а.с. 122-129), в ході якого, ОСОБА_8 розповів та показав, що в ніч з 07.12.2015року на 08.12.2015року він рухався на автомобілі «FIAT» білого кольору із с. Кальнишівка Тиврівського району в с. Марківка від знаку «Марківка 600м», проїхавши близько 300м., він зупинився та з автомобіля вийшли ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та направились в напрямок с. Марківка. Після чого він розвернувся на даному місці та вернувся в с.Кальнишівка, де, при в"їзді в село зупинився та ремонтував автомобіль. Близько через півтора години повернулись ОСОБА_3 та ОСОБА_4, в яких були два бутлі з горілкою, так як він зрозумів це по запаху;

в ході обшуку 28.01.2016р. (а.с. 153-157), проведеного в домоволодінні ОСОБА_4 в с. Селище, вул.. Шевченка, 38, на підставі ухвали слідчого судді, виявлено та вилучено шапку «балаклаву» чорного кольору та матерчату шапку з прорізами темно фіолетового кольору; дві медалі, поміщені до спец пакету НДКЦ №3073216; п"ять медалей поміщено до пакету НДКЦ №1821695;

протоколом слідчого експерименту від 19.04.2016р. та фотознімками до нього (а.с. 134-142), в ході якого, ОСОБА_11 розповів та показав, що в середині грудня 2015р. в господарстві його батька ОСОБА_4 в с. Селище, по вул.. Шевченка, 38/а, в гаражі між диваном та шафою знаходились два скляні бутлі, ємкістю по 4 л., один з яких був зачинений початком від кукурудзи, в будинку на кухні на холодильнику знаходились дві медалі жовтого кольору, одна без стрічки сріблястого кольору, а друга - зі стрічкою оранжево-чорного кольору «Георгіївська стрічка»;

ухвалою слідчого судді Тиврівського районного суду від 04.03.2016р. (а.с. 222-224), якою слідчому було надано доступ до ювілейної медалі «65 лет ОСОБА_7 в Великой Отечественной войне 1941-1945гг.», яка належить ОСОБА_6, у Немирівському ВП Гайсинського ВП ГУНП у Вінницькій для проведення товарознавчої експертизи; протоколом тимчасового доступу до даної медалі від 17.03.2016р. та додатком до нього ( описом вилученої медалі), що проведено на підставі даної ухвали слідчого судді (а.с.225,226), в результаті чого, слідчим дана медаль була вилучена та згідно з постановою слідчого від 19.04.2016р. (а.с.130) приєднано до справи як речовий доказ;

висновком судово-товарознавчої експертизи №387/16-21 від 04.03.2016року, згідно якої, ринкова вартість ювілейної медалі «65 лет ОСОБА_7 в Великой Отечественной войне 1941-1945гг.» на момент вчинення кримінального правопорушення при умові відсутності забруднення колодки, цілісності всіх елементів медалі та чітких зображень текстової та цифрової частин, становить 43,50грн., довідкою ПП Дикун, згідно якої, вартість одного скляного бутля, ємністю 4 л. станом на 08.12.2015р., становить 14грн.; а також показаннями допитаних в ході судового слідства потерпілої ОСОБА_6, частково показаннями свідка ОСОБА_8

Потерпіла ОСОБА_6 показала, що 2015року вона спала в своєму будинку, почула, що щось драпає, хтось вийняв шибку на вікні, встромив руку, відкрив на вхідних дверях защіпку і двоє осіб ввійшли в хату з ліхтарями, причепленими на лобі, в масках, зняли її з ліжка і завели в холодну кімнату, де залишили, а самі почали обшукувати будинок, все перекидати. В будинку було темно, світло було вимкнене, вони вимкнули його на лічильнику та обірвали електричний провід. Вікна вони позаслонювали подушками, килимком, підодіяльниками. Хто саме зайшов вона не бачила.

З шафи забрали 30000 грн., в сінях та у веранді знайшли і забрали більше 10000 грн. Крім того, викрали її медаль з буфету, два бутлі з самогонкою по 4 л. ОСОБА_10 особи її не били і не зв"язували.

Зібравши викрадене, вони пішли, підперши вхідні двері знадвору мішками з пшеницею.

Викрадену медаль їй привезли додому. Бутлі, гроші не вернули.

До неї додому привозили ОСОБА_3 і він показував як вчиняв злочин.

Свідок ОСОБА_8 показав, що в грудні 2015 року, приблизно о 18 -19год. його однокласник ОСОБА_4 зателефонував, попросив надати йому послуги транспортного перевезення, в той час він був на роботі. Він прийшов додому після 22-00год., ОСОБА_4 знову зателефонував і сказав, що вони підійшли. Він вийшов. З ОСОБА_5 прийшов також ОСОБА_3 Він відкрив їм автомобіль, сам пішов повечеряв. Після чого, ОСОБА_4 сказав їхати в сторону Тиврова. Для чого він питав. З с. Селища вони поїхали на Тиврів. За с. Кальнишівка у нього зламалась машина, він зупинився. До Марківки він не доїхав. На той час було приблизно 23-00 00-00 год. ночі. ОСОБА_4 з ОСОБА_3 вийшли, сказали, що їм недалеко. Він залишився ремонтувати автомобіль. Приблизно через годину- півтора вони повернулись. Не пам"ятає чи в цей час до нього хтось із них телефонував. Коли вони виходили з автомобіля у них в руках нічого не було. Коли повернулись він не бачив чи було в них щось в руках. Не бачив, щоб вони щось ставили в багажник. Вони поїхали в напрямку села Селища. Завіз їх до гаража ОСОБА_4 На наступний день за наданні послуги перевезення ОСОБА_4 дав йому приблизно 1000 грн.

Протокол слідчого експерименту він підписував, так як сказав слідчий.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_11 відмовився давати покази, зазначивши, що обвинувачений ОСОБА_4 його батько.

Разом з тим підстав для визнання недопустимим доказом - протоколу проведення слідчого експерименту за його участю від 19.04.2016р. (а.с.134-136) не вбачається, оскільки перед його проведенням свідку ОСОБА_11 були роз"яснені його права, передбачені ст..ст. 66, 67 КПК України, що стверджується його підписом в протоколі. Дані обставини в ході судового слідства спростовані не були.

Суд також не погоджується з доводами захисника ОСОБА_12 про неприпустимість прийняття судом як доказу слідчого експерименту з свідком ОСОБА_8 від 05.02.2016року, оскільки зазначене буде суперечити вимогам кримінально-процесуального закону щодо безпосередності дослідження доказів судом.

Слідчий експеримент проводиться з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події. До його участі може бути залучений свідок (ч.1, 3 ст. 240 КПК України ).

А отже зміст зазначених слідчих дії з вказаними свідками узгоджуються з вимогами кримінально-процесуального закону, в ході яких порушень даного закону під час судового слідства у справі, не встановлено.

Дані протоколи надані стороною обвинувачення суду для дослідження, а відтак прийняття даних документів як доказів у справі, не є порушенням такої засади кримінального провадження як безпосередність дослідження доказів судом ( ст.. 23 КПК України ).

Суд також не бере до уваги показання свідка ОСОБА_13 .які він давав в ході судового слідства в частині того, що він не бачив ніяких предметів у ОСОБА_3 та ОСОБА_4, коли вони повернулись з с. Марківка, оскільки вони спростовуються підписаним даним свідком протоколом слідчого експерименту з ним від 05.02.2016р., в ході якого, він зазначив, що в вказаних осіб були два бутлі з горілкою, що узгоджується з показаннями потерпілої ОСОБА_6; протоколом слідчого експерименту від 19.04.2016р. з свідком ОСОБА_14, в ході якого, ОСОБА_11 розповів та показав, що в середині грудня 2015р. в господарстві його батька ОСОБА_4 в с. Селище, по вул.. Шевченка, 38/а, в гаражі між диваном та шафою знаходились два скляні бутлі, ємкістю по 4 л..

Доказів про те, що на свідка ОСОБА_13 чинили тиск в ході досудового слідства не надано.

Слід також вказати, що суду надана копія протоколу обшуку в домоволодінні ОСОБА_4 від 28.01.2016р., що була надана слідчому, який проводив досудове слідство у даній справі з іншого кримінального провадження на підставі його запиту від 19.02.2016р. (а.с.227,228).

Проте зазначена обставина не свідчить про те, що протокол обшуку від 28.01.2016р. здобуто внаслідок істотного порушення прав та свобод людини (ст.. 87 КПК України), що є підставою для визнання доказу недопустимим .

Так, даний обшук проведено на підставі ухвали слідчого судді, яка була пред"явлена батькові обвинуваченого ОСОБА_4 ОСОБА_7, що узгоджується з вимогами ст..234, 236 КПК України, сама по собі відсутність під час даної слідчої дії ОСОБА_4 не свідчить про порушення встановленого кримінально-процесуальним законом порядку її проведення.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів, зокрема, шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_3 про те, що в ході досудового слідства до нього були застосовано незаконні методи слідства, а саме до нього було застосовувано фізичне насилля, нічим не стверджується.

Зазначена інформація за заявою захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - ОСОБА_12 від 29.01.2016р. була перевірена Немирівською місцевою прокуратурою, в результаті чого встановлено, що 29.01.2016р. Немирівським районним судом у рамках кримінального провадження за №12015020240000730 від 22.12.2015р. ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів.

Згідно книг обліку осіб, які тримаються у ІТТ в кримінальному порядку №18 н/т 29.01.2016р. ОСОБА_3 доставлений до ІТТ ВВП ГУНП у Вінницькій області.

Згідно журналу первинного медичного обстеження і реєстрації медичної допомоги особам, які поміщаються в спецустанову №35н/т ОСОБА_3 29.01.2016року оглянуто, згідно медичної довідки №2566 від 29.01.2016р. тілесних ушкоджень не виявлено, в указаному журналі ОСОБА_3 власноручно зроблено запис про відсутність у нього скарг на стан здоров"я.

В зв"язку з відсутністю відомостей про кримінальне правопорушення по даній заяві відомості до ЄРДР внесені не були (а.с.163,164).

З огляду на викладене, суд критично оцінює показання обвинувачених, вважає їх неправдивими, розцінює їх як спробу уникнути відповідальності за вчинене.

Положеннями ч. 1ст. 337 КПК Українивстановлено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею, а тому показання потерпілої про викрадення у неї крім 30000грн. і ще більше 10000грн., виходять за межі висунутого обвинувачення і не може бути предметом розгляду даної справи.

Згідно листа Тиврівської ЦРЛ від 10.03.2016року №206 ОСОБА_4 у лікаря нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.

Згідно листа Тиврівської ЦРЛ від 18.02.2016року №244 ОСОБА_3 перебуває на обліку у лікаря-психіатра з 2000 року з діагнозом: легка розумова відсталість; у лікаря нарколога не перебуває.

Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи №53 від 14.03.2016року (а.с. 149-152) в період вчинення злочину ОСОБА_3 на хронічне психічне захворювання не страждав, перебував поза будь-яким тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності; в період вчинення злочину ОСОБА_3 міг усвідомлювати свої дії та керувати ними; в теперішній час ОСОБА_3 на хронічне психічне захворювання не страждає, перебуває поза будь-яким розладом психічної діяльності; в теперішній час може усвідомлювати свої дії та керувати ними; застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_3 не потребує; в період скоєння інкримінованого злочину в стані паталогічного сп"яніння не перебував.

Враховуючи викладене, суд вважає доведеного винуватість обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення за ч.3 ст. 186 КК України відкрите викрадення чужого майна (грабіж), кваліфікуючими ознаками якого є вчинення повторно, з проникненням у житло.

Призначаючи покарання за скоєне, суд враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особи винних, обставину, що пом"якшує покарання, до яких відносить, що у ОСОБА_4 є малолітня дитина син - ОСОБА_15, 24.04.2007р. н. (а.с. 68), який, згідно довідки Селищанської сільської ради від 04.05.2016р. №539 (а.с.71), перебуває на його утриманні; у ОСОБА_3 син ОСОБА_16, 23.10.2012р.н. (а.с.69).

Обставин, що обтяжують покарання обвинувачених, не встановлено.

Суд також враховує позитивну характеристику обвинуваченого ОСОБА_4 за місцем проживання (а.с.148) та характеристику обвинуваченого ОСОБА_3 (а.с 145), а також те, що злочин вчинено відносно особи похилого віку (ОСОБА_6, 1932р.н.).

Враховуючи викладене, суд вважає, що виправлення і перевиховання обвинувачених неможливе без ізоляції від суспільства і вважає за необхідне призначити їм покарання у виді позбавлення волі.

Оскільки кримінальне правопорушення обвинуваченими вчинено до постановлення відносно них вироків: відносно ОСОБА_4 - вироку Тульчинського районного суду Вінницької області від 12.10.2016р. та вироку Тиврівського районного суду Вінницької області від 29.04.2016р., покарання за яким не складено, відносно обвинуваченого ОСОБА_3 - вироку Тульчинського районного суду Вінницької області від 12.10.2016р., а тому суд при призначенні їм остаточного покарання застосовує ч. 4ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань.

Так як строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обраний судом обвинуваченим ухвалою суду від 18.08.2016р. скінчився, суд вважає за необхідне до вступу вироку в законну силу обрати обвинуваченим запобіжний захід у виді тримання під вартою.

По справі потерпілою ОСОБА_6 заявлено цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди на 30071грн. 50 коп., в ході судового розгляду позов вона підтримала. В наступні судові засіданні потерпіла не з"явилась, про розгляд справи повідомлена в установленому законом порядку, подала заяву про розгляду справи у її відсутності, а отже, відповідно до ч.1 ст. 326 КПК України, позов підлягає судовому розгляду.

Овинувачені ОСОБА_3 Д та ОСОБА_4 позов не визнали, вважають його безпідставним.

Суд вважає, що позов слід задоволити частково: в частині стягнення викрадених коштів в сумі 30000 грн. та вартості бутлів на суму 28 грн., так як позов в цій частині вимог стверджується зібраними у справі доказами, а викрадена медаль, вартістю 43.50 грн., потерпілій повернена, що стверджується її розпискою (а.с.131), а відтак підстав для стягнення її вартості немає.

Керуючись ст. ст.349,368,373,374КПК України,-

засудив:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення зач. 3 ст. 186 КК України та призначити покарання у видіпозбавлення волі на строк 6 років.

На підставі ч. 4ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначеного покарання та покарань за вироком Тиврівського районного суду Вінницької області від 29.04.2016р. та Тульчинського районного суду Вінницької області від 12.10.2016р., остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк сім років два місяці з конфіскацією всього належного майна.

Відповідно до вимог ч.5 ст. 72 КПК України зарахувати ОСОБА_4 в строк відбування покарання строк попереднього ув"язнення з 29.01.2016р. ( з моменту затримання) з розрахунку один день попереднього ув"язнення за два дні позбавлення волі.

З моменту проголошення вироку обрати ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту затримання 29.01.2016р.

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення зач.3 ст. 186 КК України та призначити покарання у видіпозбавлення волі на строк 6 років.

На підставі ч. 4ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначеного покарання та покарання за вироком Тульчинського районного суду Вінницької області від 12.10.2016р., остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк сім років два місяці з конфіскацією всього належного майна.

Відповідно до вимог ч.5 ст. 72 КПК України зарахувати ОСОБА_3 в строк відбування покарання строк попереднього ув"язнення з 29.01.2016р. ( з моменту затримання) з розрахунку один день попереднього ув"язнення за два дні позбавлення волі.

З моменту проголошення вироку обрати ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту затримання 29.01.2016р.

Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в рівних частках витрати на проведення товарознавчої експертизи №387/16-21 від 04.03.2016року в сумі 246 грн.

Позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 солідарно на користь ОСОБА_6 на відшкодування майнової шкоди 30028 (тридцять тисяч двадцять вісім) грн.

Речовий доказ ювілейну медаль «65 лет ОСОБА_7 ВОВ 1941-1945гг.» залишити власнику ОСОБА_6 (а.с.131).

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до апеляційного суду Вінницької області через Тиврівський районний суд протягом 30-ти днівз дня його проголошення, обвинуваченими ОСОБА_3 та ОСОБА_5 - з дня отримання копії вироку.

Суддя: ОСОБА_17