Ухвала суду № 62702633, 08.11.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого-судді Слюсар Т.А.

суддів: Волошиної В.М., Котули Л.Г.

при секретарі: Крічфалуши С.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 липня 2016 року

в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи: Миколаївське міське управління юстиції, Головне територіальне управління юстиції в м. Києві, Міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції про визнання недійсними актового запису про народження та повторно виданого свідоцтва про народження в частині внесення відомостей про всиновлення та запису про батька, визнання права власності на спадкове майно.

Колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2014 року ОСОБА_3 звернулась в суд із позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсними актового запису про народження та повторно виданого свідоцтва про народження в частині внесення відомостей про всиновлення та запису про батька, визнання права власності на спадкове майно.

Зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_5 помер її батько ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, після смерті якого відкрилася спадщина, яка складається із: квартири АДРЕСА_1; квартири АДРЕСА_2.

Наприкінці вересня 2013 року стало відомо, що до Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини померлого ОСОБА_4 звернулась ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, на підтвердження родинних зв'язків зі спадкодавцем яка надала повторно видане свідоцтво міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції.

Проте про ОСОБА_2 вона ніколи не чула ні від батька ні від родичів, а 07 лютого 2014 року нотаріус усно повідомила її, що міським відділом реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції нотконтору повідомлено, що у копії актового запису про народження ОСОБА_2, в графі «отец» зазначено «ОСОБА_6, 1959 г.р.», в графі «мати» зазначено: «ОСОБА_7, 1961 г.р.». Крім того нотаріусом було повідомлено, що в копії актового запису прізвище батька «ОСОБА_6» закреслено і поруч від руки внесено запис: «ОСОБА_4, 1946». Дата внесення відомостей щодо ОСОБА_4, як батька ОСОБА_2 - 04.08.1985 року. В реєстрі підставою для внесення змін вказано - запис акта про усиновлення № 13 від 04.08.1985 року. Відомості про усиновлення в реєстрі відсутні.

Посилаючись на те, що нотаріусу надано недостовірні документи в підтвердження родинних зв'язків із ОСОБА_4, а також доказів на їх підтвердження, просила суд визнати недійсним актовий запис про народження ОСОБА_2 (ОСОБА_2.) в частині змін про батька; визнати за ОСОБА_3 право власності на спадкове майно, яке складається із: АДРЕСА_1; АДРЕСА_2.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 22 липня 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено.

В апеляційній скарзі представник відповідачки, посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В судове засідання відповідачка та її представник не з'явилися, про день і час судового розгляду справи повідомлені належно, тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у їх відсутність.

Колегія суддів, вислухавши ОСОБА_3, яка просила апеляційну скаргу відхилити, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Як убачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_4 народилась ОСОБА_8, що підтверджується копією свідоцтва про народження від 03 жовтня 1970 року № 1107505, актовий запис № 2136, й відповідно до якого ОСОБА_4 є її батьком (а.с.6 т.1).

17 вересня 1993 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_3. ВРАГС Мінського району м. Києва укладено шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про укладання шлюбу (а.с.7 т.1).

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 06 березня 1993 року квартира АДРЕСА_2 належить на праві власності ОСОБА_4 (а.с.45 т.1).

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 17 квітня 1998 року ОСОБА_4 прийняв у спадщину спадкове майно, яке складається із АДРЕСА_1, яка належала спадкодавцю, на підставі свідоцтва про право власності на житло.

ІНФОРМАЦІЯ_5 у віці 66 років помер ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 27 серпня 2013 року, актовий запис № 14190 (а.с. 9 т.1).

10 вересня 2013 року ОСОБА_3 звернулась до Одинадцятої Київської державної контори із заявою про прийняття спадкового майна, яке залишилось на день смерті ОСОБА_4, в якій зазначила, що інших спадкоємців згідно ст. 1261 ЦК України немає (а.с.38 на звороті т.1).

24 вересня 2013 року ОСОБА_2 також звернулась до Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадкового майна, яке залишилось на деньсмерті ОСОБА_4 та вказала, що крім неї, спадкоємцем за законом є дочка померлого - ОСОБА_3 (а.с.50 на звороті т.1).

З повторно виданого свідоцтва про народження від 23 вересня 2013 року НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3, її батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_7 (а.с.51 на звороті т.1).

Згідно свідоцтва про шлюб від 06 травня 2011 року актовий запис № 174 від 11 травня 2006 року, 06 травня 2011 року Заводським ВДРАЦС Миколаївського міського управління юстиції зареєстровано шлюб між ОСОБА_10 та ОСОБА_2 (а.с. 52 т.1).

Відповідно до копії запису про народження ОСОБА_2 № 4286 від 14 вересня 1982 рокуу графі «сведения об отце» закреслено, внесений друкованими літерами запис: «ОСОБА_6» та в графі прізвища, від руки внесено запис: «ОСОБА_4»; в графі по-батькові внесено запис «ОСОБА_4», дата народження: «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Крім того, зазначено, що запис про усиновлення в п.п. 11, 15 № 13 від 04 серпня 1985року зроблений відділом ЗАГСа Заводського району Миколаївської області 08 серпня 1985 року (а.с.58-59 т.1).

З відповіді Заводського районного у м. Миколаєві відділу державної реєстрації актів цивільного стану № 317/05.02/04-38 від 05 липня 2016 вбачається, що в архіві відділу є актовий запис про усиновлення № 13, але складений він 08 серпня 1985 на іншу особу (а.с.78 т.2).

Згідно повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00013349782 від 22 січня 2014 року вбачається, що 23 вересня 2013 року реєстратором Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції, на підставі запису акту про усиновлення № 13 від 04 серпня 1985 року ВЗАГС Заводського району м. Миколаєва внесено зміни до актового запису про народження ОСОБА_2

Суть змін полягає у зміні прізвище батька відповідачки: з «ОСОБА_6» на «ОСОБА_4»; внесення по-батькові батька відповідачки: з «ОСОБА_6» на «ОСОБА_4»; внесення змін про народження батька відповідачки: з «ІНФОРМАЦІЯ_6» на «ІНФОРМАЦІЯ_1»; відомості про усиновителя - зазначено «ОСОБА_4» (а.с.59-61 т.1).

Задовольняючи позов, районний суд виходив з невідповідності внесення змін до актового запису про народження ОСОБА_2 № 4286 від 14 вересня 1982 року вимогам чинного законодавства та недоведеності факту усиновлення (удочеріння) відповідачки покійним ОСОБА_4, що виключає можливість спадкування відповідачкою майна, яке належало спадкодавцю.

Колегія суддів погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції та вважає їх законними й обґрунтованими, такими, що встановлені на підставі належно оцінених у справі доказів.

При цьому, колегія суддів враховує й те, що, як правильно встановлено в рішенні районного суду, згідно копії заяви ОСОБА_2 від 09 червня 2011 року про видачу їй паспорта, оригінал якої міститься в матеріалах кримінальної справи, батьком нею зазначено ОСОБА_11 а не особу, яка начебто усиновила її у 1985 році, а отже, даний факт означає, що станом на 2011 рік відповідачкою подавалося до паспортного столу своє свідоцтво про народження, яке не містило відомостей усиновлення, інакше це знайшло б відображення у заяві про видачу паспорта у відомостях про батька, що свідчить про порушення порядку внесення змін та фактичну підробку документа (а.с.24 т.1).

Доводи апеляційної скарги про те, що районним судом в порушення положень законодавства застосовано зворотність дії закону в часі, колегія суддів визнає безпідставними, остільки вони не спростовують тієї обставини, що Заводським районним у м. Миколаєві відділі державної реєстрації актів цивільного стану 08 серпня 1985 року вчинено актовий запис про усиновлення № 13 іншої особи - ОСОБА_12, а не ОСОБА_2, а заява від 09 червня 2011 року, складена відповідачкоюпідтверджує, що якнайменше до даної дати батьком вона рахувала ОСОБА_11, а не ОСОБА_4

Матеріалами справи доведено, що покійний ОСОБА_4 не вчиняв дій по усиновленню ОСОБА_2, актовий запис № 13 від 08 серпня 1995 року про усиновлення стосувався не ОСОБА_2, а іншої особи.

Свідок ОСОБА_13, працівник органу РАЦС ММУЮ в Миколаївській обл., яка вносила зміни до актового запису про народження ОСОБА_2, не змогла дати відповіді, яким чином на спірному актовому записі з'явився запис про усиновлення покійним й чому не відображено такі дані під час реєстрації 15 жовтня 2011 року актового запису про народження, а внесено зміни було лише 23 вересня 2013 року.

Отже, долучені до справи докази свідчать про незаконність дій в частині внесення 23 вересня 2013року змін до актового запису про народження ОСОБА_2 про усиновлення її 08 серпня 1985 року ОСОБА_4, а тому вказаний запис, а також на підставі якого повторно видане свідоцтво про народження відповідачки в частині запису даних батька, суд першої інстанції обґрунтовано визнав недійсними й своїм рішенням правомірно фактично виключив відповідачку з числа спадкоємців майна покійного.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин, коли у матеріалах справи відсутні правові підстави до успадкування ОСОБА_2 майна покійного ОСОБА_4, а з заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті спадкодавця звернулася його донька ОСОБА_3, суд першої інстанції обґрунтовано визнав заявлені по справі вимоги такими, що ґрунтуються на матеріалах справи та підлягають задоволенню.

Окрім цього, переглядаючи справу в порядку апеляційного провадження, колегія суддів враховуює ч. 2 ст. 308 ЦПК України, згідно якої не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних підстав.

Рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального й процесуального права.

Викладені у рішенні висновки відповідають обставинам справи та зібраним доказам.

Правових підстав до скасування постановленого по справі рішення, як про це ставиться в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді:

Справа № 756/2096/14

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/12321/2016

Головуючий у суді першої інстанції: Богдан О.О.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Слюсар Т.А.