Ухвала суду № 62702612, 25.10.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/3166/2016

Слідчий суддя в 1-й інстанції: Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: Глиняний В.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Глиняного В.П.

суддів Присяжнюка О.Б.., Паленика І.Г.

при секретарі Орліченко О.Ю.

представника ТОВ « Лубни м'ясо»,

ТОВ «Росава Агро» ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ТОВ «Лубни м'ясо» та ТОВ «Росава Агро» ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 02 вересня 2016 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено частково клопотання старшого слідчого в ОВС Генеральної прокуратури України Тельцова В.В., погоджене прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України Дяченком О.О. та накладено арешт на майно, зокрема речі і документи, яке булотимчасово вилучене під час проведення обшуку приміщення ТОВ Лубни м'ясо», за адресою м. Київ, вул.. Столичне шосе, 100, а також особистого обшуку ОСОБА_5, ОСОБА_6

В ухвалі слідчий суддя вказав, що клопотання слідчого містить достатньо правових підстав для арешту майна, передбачених ст. 170 КПК України та з метою збереження речових доказів, та з метою забезпечення можливої спеціальної конфіскації майна, наявні підстави для накладення арешту на вищевказане майно, оскільки слідчим доведено те, що у разі не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, існують ризики приховування або зникнення цього майна.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник ТОВ «Лубни м'ясо» та «Росава Агро» ОСОБА_2, в якій, вважаючи ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою, просить її скасувати і відмовити в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно, яке було незаконно вилучене.

Мотивуючи свої вимоги, апелянт посилається на відсутність правових підстав для арешту майна, при цьому апелянт зазначає, що накладення арешту на майно, грубо порушує інтереси власника майна створюючи протиправні перешкоди у законному володінні, користуванні, розпорядженні належним майном.Також апелянт вказує, що вилучені речі не мають ознак передбачених ст. 98, 170 КПК України і тому на переконання апелянта, не можуть бути використані, як доказ у кримінальному провадженні. Крім того апелянт зазначає, що слідчий суддя не врахував те, посадові особи ТОВ Лубни м'ясо та ТОВ Росава Агро» не є підозрюваними, свідками та не мають будь якого процесуального статусу у даному кримінальному провадженні

Крім того апелянт зазначає, що слідчий суддя не врахував положення ч.5 ст. 171 КПК України та прийняв до розгляду клопотання про накладення арешту з порушенням строків встановлених КПК. Також зазначає те, що обшук в приміщенні, яке орендує ТОВ « Росава Агро» був проведений без ухвали слідчого судді.

В судове засідання апеляційної інстанції прокурор не з'явився про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, проте причину неявки суду не повідомив.

Заслухавши доповідь судді, пояснення апелянта, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримані.

Відповідно до ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.

Треті особи, майно яких може бути арештовано, - особи, які отримали чи придбали у підозрюваної, обвинуваченої чи засудженої особи майно безоплатно або в обмін на суму, значно нижчу ринкової вартості, або знали чи повинні були знати, що мета такої передачі - отримання доходу від майна, здобутого внаслідок вчинення злочину, приховування злочину та/або уникнення конфіскації.

Вищезазначені відомості щодо третьої особи повинні бути встановлені в судовому порядку на підставі достатності доказів.

Підставою арешту майна є наявність ухвали слідчого судді чи суду за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину. Арешт майна можливий також у випадках, коли санкцією статті Кримінального кодексу України, що інкримінується підозрюваному, обвинуваченому, передбачається застосування конфіскації, до підозрюваної, обвинуваченої особи заявлено цивільний позов у кримінальному провадженні. Арешт також може бути застосовано до майна третіх осіб з урахуванням частини другої цієї статті.

Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, які перебувають у власності або володінні, користуванні, розпорядженні підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у випадках, якщо існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до зникнення, втрати, знищення, перетворення, пересування, відчуження майна.

Як вбачається з ухвали слідчого судді, Управлінням з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування особливо важливих справах у сфері економіки Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42015110000000558 від 23.11.2015 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч.2 ст.364, ч.3 ст.28, ч.2 ст.364, ч.3 ст.28, ч.1 ст. 368-2, ч.3 ст. 28, ч.4 ст.368, ч.3 ст. 369, ч.3 ст.368 КК України. В ході досудового розслідування встановлено, що співробітники ГУ ДФС у Київській області зловживаючи службовим становищем, з корисливих мотивів, використовуючи службове становище всупереч інтересам служби зорганізувались для створення протиправної схеми спрямованої на забезпечення ухилення від сплати податків суб'єктами господарювання Київської області, внаслідок чого охоронюваним законом інтересам держави завдано суттєвої шкоди.

Задовольняючи частково клопотання слідчого, що внесене в межах зазначеного кримінального провадження, про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, зокрема речі і документи, яке булотимчасово вилучене під час проведення обшуку приміщення ТОВ Лубни м'ясо», за адресою м. Київ, вул.. Столичне шосе, 100, а також особистого обшуку ОСОБА_5, ОСОБА_6, слідчий суддя вказав, що клопотання слідчого відповідає вимогам ст. 171 КПК України та містить правові підстави для його задоволення.

З вказаними висновками слідчого судді погоджується і колегія суддів.

Для ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребу у збереженні цього майна до встановлення фактичних обставин вчинення злочину.

В ст. 98 КПК України зазначено, що предмети, які були об'єктом протиправних дій, є речовими доказами у кримінальному провадженні.

В положеннях ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України.

Таким чином, накладення арешту на арешт на майно, зокрема речі і документи, яке булотимчасово вилучене під час проведення обшуку приміщення ТОВ Лубни м'ясо», за адресою м. Київ, вул.. Столичне шосе, 100, а також особистого обшуку ОСОБА_5, ОСОБА_6 за наявності для цього підстав відповідає вимогам КПК України. Матеріали кримінального провадження свідчать, що застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим та необхідним у кримінальному провадженні.

Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає.

Доводи апелянта про необґрунтованість накладення арешту на тимчасово вилучене майно є такими, що не відповідають матеріалам кримінального провадження і не можуть бути задоволені.

Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на тимчасово вилучене майно діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи представника товариств стосовно незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді, слід визнати непереконливими.

Жодних об'єктивних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів законність прийнятого рішення слідчим суддею колегія суддів в матеріалах судової справ по розгляду клопотання про накладення арешту не вбачає.

Керуючись ст.ст. 131, 132, 170, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 02 вересня 2016 року, якою задоволено частково клопотання старшого слідчого в ОВС Генеральної прокуратури України Тельцова В.В., погоджене прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України Дяченком О.О. та накладено арешт на майно, зокрема речі і документи, яке було тимчасово вилучене під час проведення обшуку приміщення ТОВ Лубни м'ясо», за адресою м. Київ, вул.. Столичне шосе, 100, а також особистого обшуку ОСОБА_5, ОСОБА_6 - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ТОВ «Лубни м'ясо» та ТОВ «Росава Агро» ОСОБА_2 - без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Глиняний В.П. Паленик І.Г. Присяжнюк О.Б.