Ухвала суду № 62700254, 26.10.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5613/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Фальчук В. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2016 року м. Одеса

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого - Фальчука В.П.,

суддів Кравця Ю.І., Комлевої О.С.,

секретаря Ліснік Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні Апеляційного суду Одеської області апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 23 травня 2016 року, в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третьої особи - Суворовського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, про звільнення від сплати заборгованості по аліментам, -

встановила;

10.02.2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому просив звільнити його від сплати заборгованості по аліментам, яка визначена Державним виконавцем Суворовського районного відділу ДВС Одеського міського управління юстиції ОСОБА_4 у розмірі 38520 грн. посилаючись на те, що вказана заборгованість виникла не з його вини, а з вини стягувача аліментів ОСОБА_2, яка без поважних несвоєчасно предявила до виконання виконавчий документ про стягнення з нього аліментів на утримання дитини.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_5 позовні вимоги ОСОБА_3 не визнали у повному обсязі вказуючи, що вона ОСОБА_2 не зверталася до виконавчої служби за примусовим виконанням рішення суду про стягнення з позивача на її користь аліментів у звязку із тим, що цього не знала. Відповідач вважала, що достатньо лише судового рішення для того, аби ОСОБА_3 сплачував аліменти на її користь.

Представник Суворовського відділу ДВС Одеського МУЮ в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 23.05.2016 позов ОСОБА_3 задоволений у повному обсязі. Судом звільнено ОСОБА_3 від сплати заборгованості по аліментам у розмірі 38520 грн., яка виникла внаслідок непред'явлення ОСОБА_2 без поважної причини виконавчого листа до виконання.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, у звязку з порушенням судом норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_3 вказує, що апеляційна скарга ОСОБА_2 висновків суду першої інстанції не спростовує, та не містить правових підстав для скасування рішення суду, тому задоволенню не підлягає.

За правилами ч.1ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, що оскаржене, доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, межі, в яких повинні проводитися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, за наступних підстав;

Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 та звільняючи його від сплати заборгованості по аліментам у розмірі 38520 грн., які виникла станом на 25.01.2016 року суд першої інстанції виходив із того, що вини позивача в утворенні такої заборгованості немає. Суд визнав, що заборгованість зі сплати аліментів виникла в результаті того, що ОСОБА_2 без поважної причинине пред'явила до виконання виконавчого листа про стягнення з позивача аліментів на утримання дитини, які були стягнуті на підставі рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 13.09.2012 року.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції так як вони відповідають обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Згідно з ч.3ст.197 СК України, суд може звільнити платника аліментів від сплати заборгованості, якщо буде встановлено, що вона виникла внаслідок непред'явлення без поважної причини виконавчого листа до виконання особою, на користь якої присуджено аліменти.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 і ОСОБА_2 перебувають між собою у шлюбіз 12.09.2003 року, зареєстрованому у встановленому Законом порядку, і до теперішнього часу шлюб між ними не розірваний. Проживають вказані особи також за однією адресою.

23.01.2005 року у сторін у справі народився син ОСОБА_6, на утримання якого рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 13.09.2012 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 були стягнуті аліменти.

12.01.2016 року за заявою ОСОБА_7 Суворовським районним судом м. Одеси їй був виданий виконавчий лист для примусового виконання рішення суду про стягнення аліментів на утримання дитини.

22.01.2016 року державним виконавцем Суворовського ВДВС ОМУЮ за заявою ОСОБА_2 та виданим виконавчим листом було відкрите виконавче провадження, та 25.01.2016 року нарахована заборгованість зі сплати аліментів за період часу з 17.02.2012 року по 22.01.2016 року у розмірі 38520 грн..

Таким чином, судом першої інстанції законно та обґрунтовано встановлено, що заборгованість зі сплати аліментів виникла в результаті того, що ОСОБА_7 не своєчасно предявила виконавчого листа до виконання.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 суд першої інстанції правомірно виходив із того, що оскільки ОСОБА_2 без поважних причин не предявила до виконання виконавчого листа про стягнення аліментів, позивача необхідно звільнити від сплати заборгованості по аліментам, оскільки така заборгованість виникла не з його вини.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що вимоги ч.3ст.197 СК України не можуть застосовуватися до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, оскільки апелянт не отримувала виконавчого листа, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки право стягувача на примусове виконання судового рішення виникає з моменту набрання судовим рішенням законної сили. Апелянт не скористалася своїм правом на предявлення виконавчого листа до виконання, не отримала його в суді, у звязку із чим утворилася заборгованість зі сплати аліментів. Оскільки ОСОБА_8 не надала суду доказів того, що вона з поважних причин не предявила до виконання виконавчого листа, суд першої інстанції правомірно застосував ч.3ст.197 СК України, яка надає право суду звільнити платника аліментів від сплати заборгованості по аліментам.

Посилання апелянта на те, що позивач не надавав матеріальної допомоги на утримання дитини не є підставою для відмови у задоволенні заяви ОСОБА_2 про звільнення від стягнення заборгованості зі сплати аліментів, так як не грунтується на законі.

Інших доводів апеляційна скарга ОСОБА_2 не містить.

Керуючись ст.304, п.1ч.1ст.307, ст.308 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

ухвалила;

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 23 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів, з дня набрання законної сили.

Судді апеляційного суду Одеської області: В.П. Фальчук

ОСОБА_9

ОСОБА_10