Рішення № 62697769, 10.11.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/3424/14-ц Головуючий у І інстанції Шинкар А. О.Провадження № 22-ц/780/4156/16 Доповідач у 2 інстанції Сержанюк А. С.Категорія 26 10.11.2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі головуючого судді - Сержанюка А.С., членів колегії - суддів Журби С.О., Лівінського С.В., із участю секретаря Топольського В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 липня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А :

30 квітня 2014 року Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» звернулося до суду із позовом, де просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором, яка на 28.03.2014 року становить 109 372,27 грн., з яких: непогашений кредит - 63 421,04 грн; несплачені відсотки - 4 093,64 грн.; несплачена пеня за прострочення строків виконання зобов'язань - 3 762,44 грн.; несплачений штраф за прострочення строків сплати мінімально необхідного платежу - 37 495,15 грн.; оцінка заставного майна - 600,00 грн. та судові витрати.

При цьому зазначає, що 29 липня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк «Надра», правонаступником якого з 04 лютого 2011 року є Публічне акціонерне товарситво «Комерційний банк «Надра», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №381/П/27/2008-840. Відповідно до умов правочину, позивач надав відповідачу на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти ( кредит ) в доларах США з метою придбання автотранспортного засобу на загальну суму 9 661,99 доларів США, строком до 28 липня 2014 року, зі сплатою 15,3 % річних за користування кредитом, а відповідач зобов'язався повертати кредит та сплачувати нараховані проценти щомісячно.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між позивачем і ОСОБА_3 укладено договір поруки.

В порушення умов кредитного договору ОСОБА_2 належним чином не виконує взяті на себе зобов'язання, зокрема, не сплачує проценти за користування кредитними коштами та не повертає чергові суми отриманого кредиту, в зв'язку з чим виникла названаа заборгованість.

Заочним рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 липня 2014 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» заборгованість по кредитному договору по кредитному договору №381/П/27/2008-840 від 29 липня 2008 року в сумі 109 372,27 грн. та витрати по сплаті судового збору - 1 093,72 грн.

На обґрунтування ухваленого рішення зазначено, що відповідачі не виконують зобов'язання відповідно до умов кредитного договору, то суд задовольняє позовні вимоги.

Не погоджуючись із ухваленим рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права при його ухваленні.

Крім цього, зазначає, що був позбавлений права на подання доказів та можливості бути присутнім під час розгляду справи.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Суд, з'ясувавши обставини і перевіривши їх доказами у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, керуючись наступним.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами справи, 29 липня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк «Надра», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», і ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №381/П/27/2008-840 ( а.с. 11-16 ).

Відповідно до п.п. 1.1, 1.3.1, 1.4, 3.3.1 - 3.3.3 кредитного договору, позивач надав відповідачу кредит в сумі 9 661,99 доларів США, строком до 28 липня 2014 року, зі сплатою 15,3% річних за користування кредитом, а відповідач зобов'язався повертати кредит шляхом перерахування мінімально необхідного платежу, що підтверджується заявою на видачу готівки та валютним меморіальним ордером №278 ( а.с. 9, 10 ).

28 травня 2012 року між позивачем і ОСОБА_2 та ОСОБА_3, як поручителем, укладено додаткову угоду до кредитного договору про викладення кредитного договору в іншій редакції.

Відповідно до п.п. 1.1. додаткової угоди, позивач надав позичальнику кредит в сумі 84 364,35 грн., строком до 28 липня 2014 року, зі сплатою 15,3% річних за користування кредитом, а той зобов'язався повертати кредит шляхом перерахування мінімально необхідного платежу.

Відповідно до п.п. 3.2.2. додаткової угоди поручитель ОСОБА_3 відповідає перед банком у тому ж об'ємі, що і позичальник. Позичальник і поручитель відповідають перед банком, як солідарні боржники.

Згідно до п.п. 4.2.3 додаткової угоди, банк має право вимагати від позичальника дострокового виконання зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків та інших платежів, передбачених цим договором, можливих штрафних санкцій, якщо позичальник не вніс черговий платіж в термін, визначений умовами договору.

Пунктом 5.1 додаткової угоди, у випадку невиконання позичальником зобов'язань щодо строків та повноти сплати кредиту, позичальник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасної суми за кожний день прострочення, що діє у період прострочення.

Відповідно до положень п. 5.2 додаткової угоди, у випадку порушення позичальником вимог п.п. 4.3.2-4.3.5, 4.3.8-4.3.17 цього договору, позичальник зобов'язаний сплатити п'ять відсотків процентів від суми залишку по кредиту.

Пунктом 5.3 додаткової угоди передбачено, що у випадку прострочення відповідачем виконання зобов'язання, визначеного абзацем 1 п. 2.4. додаткової угоди на строк більше 30 календарних днів, позичальник, починаючи з 30-го дня прострочення, зобов'язаний сплатити кредитору штраф у розмірі десяти відсотків від суми сплаченого щомісчного платежу ( несплаченої частини щомісячного платежу ) за кожен випадок.

Відповідачі належним чином свої зобов'язання за правочинами не виконують, унаслідок чого виникла заборгованість за правочином, яка на 28 березня 2014 року складає 71 277,12 ( 63 421,04 + 4 093,64 + 3 762,44 ) грн., а саме: непогашений кредит - 63 421,04 грн., несплачені відсотки - 4 093,64 грн., несплачена пеня за прострочення строків виконання зобов'язань - 3 762,44 грн. ( а.с. 7-8 ).

Унаслідок цього, Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» 30 квітня 2014 року звернулося до суду із зазначеним позовом та сплатило 1 093,72 грн. судового збору ( а.с. 2-5, 6 ).

Проте, при зверненні до місцевого суду та на час розгляду справи в апеляційному суді, позивач належних та допустимих доказів на порушення умов додаткової угоди п.п. 4.3.2-4.3.5, 4.3.8-4.3.17 не надав.

Відтак відсутні підстави для стягнення нарахуваного штрафу передбаченого п. 5.2 додаткової угоди.

Крім цього, пунктами 5.1 та 5.3 правочину передбачена відповідальність за прострочення строків виконання кредитного договору, а відтак, штраф та пеня нараховані позивачем за одне й те саме порушення у мов правочину.

Як зазначено у правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові за результатами розгляду справи №6-2003цс15 від 21 жовтня 2015 року, яка, згідно положень ст. 360-7 ЦПК України, є обов'язковою для застосування судами України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра», окрім цього, не зазначені правові підстави, передбачені договором чи законом, для стягнення з відповідачів оцінки заставного майна у розмірі 600 грн.

Не надані докази позивачем і на підтвердження сплати чи понесення ним інших витрат щодо зазначеної суми грошових коштів.

Таким чином, штраф, передбачений п.п. 5.2, 5.3 додаткової угоди, у розмірі 3 171,05 грн. та 34 324,10 грн., відповідно, оцінка заставного майна - 600 грн. стягненню з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь позивача не підлягають.

За таких обставин, суд першої інстанції неправильно прийшов до висновку про необхідність повного задоволення зазначених позовних вимог і, без додержання норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст. 549 ЦК України, ст.ст. 10, 58-60, 88, 212-215 ЦПК України, ухвалив незаконне і необґрунтоване рішення.

А тому, доводи апелянта про незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права при його ухваленні, зазначених вище, на думку апеляційного суду, знайшли своє підтвердження при розгляді апеляційної скарги.

Відповідно, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового про часткове задоволення заявлених позовних вимог за їх обґрунтованістю, визначеною апеляційним судом, на підставі положень ст. 309 ЦПК України та ст.ст. 526, 549, 553, 554, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 58-60, 212-215 ЦПК України.

При цьому, апеляційний суд позбавлений можливості скасувати рішення у частині необгрунтовано заявлених вимог, оскільки заборгованість, в порушення вимог чинного законодавства, стягнута загальною сумою і без зазначення її складових.

Зазначені відповідачем обставини, зокрема, про відсутність в матеріалах справи договору про надання в оренду транспортного засобу та передачі апелянтом обов'язку сплачувати по кредиту третій особі, незалучення третьої особи до участі у справі, зменшення заборгованості на суму продажу транспортного засобу, на переконання апеляційного суду, не спростовують, у силу викладеного, висновок суду про обгрунтованість визначеної апеляційним судом частини заявлених позовних вимог та не є підставою для відмови у їх задоволенні.

Не відповідають дійсності твердження апелянта про необхідність зменшення заборгованості на суму вартості проданого транспортного засобу, оскільки така позивачем врахована при погашенні кредиту в сумі 28 000 грн., внесених 22 листопада 2013 року ( а.с. 7 ).

Посилання ОСОБА_2 на відсутність в матеріалах справи договору про надання в оренду транспортного засобу та передачу апелянтом обов'язку сплачувати по кредиту третій особі, незалучення третьої особи до участі у справі, на переконання апеляційного суду, не має правового значення для правильного вирішення спору, оскільки правочин, укладений 24 березня 2011 року між апелянтом та ТОВ "Оптіма-Лізинг" ( а.с. 75-80, 81-86 ), стосується прав та обов'язків зазначених осіб і їх невиконання не звільняє відповідачів від цивільно-правової відповідальності за кредитним договором та договором поруки.

При цьому, апелянт не надав суду будь-яких доказів на спростування проведеного позивачем розрахунку заборгованості за правочином і під час розгляду справи судами двох інстанцій не заявив про сплив позовної давності, унаслідок чого суд другої інстанції позбавлений можливості застосувати положення ч. 4 ст. 267 ЦК України до вимог щодо стягнення пені у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

У відповідності до положень ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст. 88 ЦПК України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» сплачений ним судовий збір в розмірі 712,77 ( 71 277,12 х 1 : 100 ) грн. ( а.с. 6 ) відповідно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 304, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 липня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати і ухвалити нове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги.

Cтягнути солідарно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Вороньки Бобровицького району Чернігівської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 та з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженки с. Вороньки Бобровицького району Чернігівської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» заборгованість по кредитному договору №381/П/27/2008-840 від 29 липня 2008 року в сумі 71 277,12 грн., що складається з заборгованості за кредитом - 63 421,04 грн, заборгованості по відсотках - 4 093,64 грн, пені - 3 762,44 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 712,77 грн.

В решті позову відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Головуючий: А.С. Сержанюк

Судді: С.О. Журба

С.В. Лівінський