Ухвала суду № 62697114, 09.11.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/7450/16-ц Головуючий у 1-й інст. Слюсарчук Н. Ф.

Категорія 52 Доповідач Миніч Т. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2016 року Апеляційний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Миніч Т.І.

суддів: Павицької Т.М.,

ОСОБА_1

секретаря

судового засідання ОСОБА_2

з участю сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

на рішення Богунського районного суду м.Житомира від 20 липня 2016 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі,стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

встановив:

У травні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом. Із врахуванням уточнених позовних вимог просив визнати незаконним та скасувати наказ №273-К від 17.05.2016 року про звільнення з роботи,поновити його на посаді директора виконавчої дирекції Житомирського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та на відшкодування моральної шкоди 30000 грн. Також позивач просив покласти на голову комісії Виконавчої дирекції ОСОБА_4, як службову особу, винну в незаконному звільненні, обовязок покрити шкоду, заподіяну Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у звязку з оплатою йому часу вимушено прогулу та відшкодуванням моральної шкоди. В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що він протягом тривалого часу обіймав посаду директора виконавчої дирекції Житомирського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Наказом від 17.05.2016 року №273-к він був звільнений з роботи.Звільнення вважає незаконним, оскільки при цьому не був дотриманий встановлений законом порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності. Зокрема, з підставами звільнення, що викладені в наказі, він не був ознайомлений,у нього не відбиралися пояснення перед звільненням. Звільнення не було погоджено з правлінням відділення Фонду, Федерацією профспілок Житомирської області, членом якої він є і про що було відомо відповідачу, та проведено в період його тимчасової непрацездатності. Наказ про звільнення підписаний головою комісії, хоча повинен був бути підписаний керівником Фонду.Неправомірними діями відповідача, що виразилися в незаконному звільненні з роботи, йому заподіяна моральна шкода, яку він оцінює в 30000 грн., оскільки порушення його законних прав призвели до значних моральних страждань, втрати нормальних життєвих зязків та вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від20 липня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано незаконним наказ №273-К від 17.05.2016 року та поновлено ОСОБА_3 на посаді директора виконавчої дирекції Житомирського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності з 19.05.2016 року. Стягнуто з Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 15455грн. 88 коп. без урахування обов'язкових податків та платежів та на відшкодування моральної шкоди 4000 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено за безпідставністю. Цим же рішенням стягнуто з Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності судовий збір в сумі 2756 грн., що зараховується до спеціального фонду державного бюджету України.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку в межах платежу за один місяць в розмірі 5269 грн. 12 коп. звернуто до негайного виконання.

У поданій апеляційній скарзі Фонд, посилаючись на незаконність зазначеного рішення, просить його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволені позову відмовити. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального та матеріального права, неповно досліджено і зясовано обставини справи. Зокрема, зазначає, що до видання наказу про звільнення ОСОБА_3 тричі було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани. Звільнення проведено за систематичне невиконання посадових обовязків.До застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення роботодавець вимагав від ОСОБА_3 письмові пояснення. Проте, суд цих обставин не врахував. На думку апелянта, суд прийшов до неправильного висновку, що звільнення ОСОБА_3 Головою ліквідаційної комісії без погодження з правлінням відділення Фонду є незаконним. Позивач не повідомляв роботодавця про його перебування на лікарняному та нового обрання до профспілкового органу. Ознайомлення про звільнення позивача з роботи відбувалося в його службовому кабінеті. При цьому ОСОБА_3 відмовився знайомитися з наказом та підписувати і розірвав його. Вважає, що жодних доказів про заподіяння моральної шкоди позивач не надав.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 обіймав посаду директора виконавчої дирекції Житомирського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності з 2000 року.

Наказом№273-К від 17.05.2016 року позивач був звільнений з роботи за п.3ст.40 КЗпП за систематичне невиконання посадових обовязків, яке підтверджується неодноразовим накладенням дисциплінарних стягнень, виявленням факту направлення за одним реєстраційним номером листів-заявок про виділення фінансування на різні суми, що фактично є різними документами та ставить під сумнів достовірність даних (накази від 24.03.2016 року №199-к, від 25.04.2016 року №255-к, від 13.05.2016 року № 270-к(а.с.32).

Задовольняючи вимоги позивача та поновлюючи його на роботі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що законних підстав для звільнення його з роботи не було.

Так, відповідно до п.3 ч.1ст.40 КЗпП, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Такими,щосистематичнопорушуютьтрудовудисциплінувизнаються працівники, які мають дисциплінарне або громадське стягнення за порушення трудової дисципліни та порушили її знову протягом року з дня застосування стягнення за перше порушення. Звільнення за даним пунктом допускається тільки за наявності вини працівника /п.23постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів". Надалі Постанови пленуму/.

Відповідно до роз»ясень, що викладені у п.22 Постанови пленуму, у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3,4,7,8 ст.40п.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147- 149КЗпПправила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Із змісту оскаржуваного наказу вбачається, що звільнення позивача з роботи проведено на підставі службової записки начальника управління фінансів та звітності Головного фінансового-економічного управління від 16.05.2016 року (а.с.32), листів Виконавчої дирекції Житомирського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 11.05.2016 року №02.2-12-531,листа Виконавчої дирекції Житомирського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 12.05.2016 року №02.2-12-536, листа Виконавчої дирекції Фонду 12.05.2016 року №2.4-17-728 та акта про ненадання пояснень від 13.05.2016 року.

Зокрема, порушенням трудової дисципліни, за яке застосовано оспорюване стягнення, відповідач вважав, направлення двох листів- заявок за підписом позивача від 11.05.2016 року за одним і тим же реєстраційним №02.2-12-531 про виділення фінансування із зазначенням необхідних коштів з різницею в 9659,16 грн., що, на думку роботодавця, ставить під сумнів достовірність даних, про яке стало відомо 16.05.2016 року (а.с.40,41).

Разом з тим, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що «виявлений факт» не міг бути достатньою підставою для звільнення з роботи працівника.

Зокрема, судом враховано, що звільнення є крайнім заходом дисциплінарного покарання.

12 травня 2016 року на ім»я заступника Голови ліквідаційної комісії ОСОБА_3 було направлено пояснення про причини направлення заявки із зміненою сумою (а.с.38).

Крім того, сам відповідач, розглянувши пояснення позивача, не вбачаючи будь-яких порушень, 13.05.2016 року перерахував всі кошти (у зміненій сумі) за зазначеним листом-заявкою на рахунок виконавчої дирекції Житомирського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності для подальшого їх спрямування страхувальникам (а.с.118-119).

Тобто, сам відповідач визнав правильність заявленої суми страхових виплат. Будь-яких негативних наслідків ні для кого внаслідок цього не наступило.

Отже, на переконання апеляційного суду, факту вчинення самого проступку, за який могло бути застосовано дисциплінарне стягнення, не встановлено.

Крім того, на час перегляду справи в апеляційному суді відпали підстави для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за систематичне порушення трудової дисципліни, оскільки попередні накази №199-к від 24.03.2016 року, №255-к від 25.04.2016 року та №270-к від 13.05.2016 року про оголошення доган позивачеві були визнанні незаконними судами та скасовані (т.2 а.с.193-201).

Також судом встановлено, що позивач є членом виборного органу - Федерації профспілок Житомирської області з 10.02.2016 року, що підтверджується довідкою від 16.05.2016 р. №01/62 Федерації профспілок Житомирської області (а.с.3).

Заперечення відповідача в тій частині, що він не знав про членство позивача в профспілковій організації спростовується наступним.

Відповідно до наказу №375-к від 28.10.2010 року Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на підставі рішення Богунського районного суду м.Житомира від 27.10.2010 року ОСОБА_3 було поновлено на роботі. Зі змісту мотивувальної частини зазначеного рішення суду вбачається, що позивач є членом профспілкового органу, зокрема, Федерації профспілок Житомирської області, що було однією із підстав поновлення його на роботі ( а.с.128-130).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи в день звільнення позивачеві виданий листок непрацездатності серії АГТ №158687, відповідно до якого останній хворів з 18.05.2016 року по 27.05.2016 року (а.с.24).

Розірвання ж трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу, крім випадків, передбачених ст.43 та 43(1)КЗпП України. Таким чином, процедура звільнення працівника, який є членом профспілкової організації, чітко визначена та передбачає необхідність звернення власника або уповноваженого ним органу з поданням до профспілкового органу, який розглядає питання в присутності працівника.

Правила про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці (ч. Зст. 40 КЗпП) стосуються як передбачених статтями 40,41 (1)КЗпП, так і інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного Законодавства провадиться з ініціатив власника або уповноваженого ним органу. Тому суд обґрунтовано вважав, що розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок про його тимчасову непрацездатність.

За таких обставин, перебування позивача в своєму службовому кабінеті в першій половині робочого дня не спростовує факту законності видачі останньому в цей же день листка непрацездатності.

Відшкодування моральної шкоди проведено судом на підставі положень ст.237-1 КЗпП. При цьому судом враховано тривалість вимушених змін в житті позивача, обставини, за яких заподіяно моральну шкоду, ступінь зниження престижу,ділової репутації. Розмір відшкодування визначений судом із врахуванням засад розумності виваженості та справедливості.

Апеляційна скарга не містить доводів щодо незаконності рішення в частині стягнення середнього заробітку за вимушений прогул. Тому в цій частині законність оскаржуваного рішення не перевіряється.

За наведених обставин характер спірних правовідносин судом першої інстанції визначений правильно. Зібраним у справі доказам дана належна оцінка.

Оскаржуване рішення постановлено по суті правильно з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстав для його скасування із формальних підстав апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст.209,303,304,307,308,313-315 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відхилити.

Рішення Богунського районного суду м.Житомира від 20 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Судді: