Постанова № 62696012, 09.11.2016, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/847/16

09 листопада 2016 р.м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:

головуючої судді Подлісної І.М. , судді Ходачкевич Н.І. , судді Білоус І.О.

при секретарі судового засідання Павловського Ю.Б.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представник позивача ОСОБА_2

представник відповідача Борсук С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державна фіскальна служба України Волинська митниця ДФС про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України, Волинської митниці про визнання протиправним та скасування п.п. 1.2, п. 1 наказу Державної фіскальної служби України №718 від 18.09.2015 року "Про результати перевірок митниць ДФС", визнання протиправним та скасування наказу Державної фіскальної служби України №93-ДС від 11.07.2016 року "Про звільнення ОСОБА_1", визнання протиправним та скасування наказу Волинської митниці ДФС України №612-о від 12.07.2016 року "Про оголошення наказу ДФС України №93-ДС від 11.07.2016 року ", поновлення його на посаді першого заступника начальника Волинської митниці ДФС України та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, посилаючись на те, що він працював на посаді першого заступника начальника Волинської митниці ДФС України та незаконно був звільнений з цієї посади із порушенням вимог чинного законодавства України, відтак вказані накази є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, його позов підставний та такий, що підлягає до задоволення, а він підлягає поновленню на роботі із виплатою середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити повністю.

Представники відповідачів Державної фіскальної служби України, Волинської митниці позовні вимоги не визнали, проти їх задоволення заперечили із підстав, викладених ними у письмових запереченнях.

Суд, заслухавши пояснення сторін, проаналізувавши матеріали справи, з'ясувавши усі обставини та перевіривши їх доказами приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи із наступних підстав.

Наказом ДФС України від 31.10.2014 р. №1144-о ОСОБА_1 призначено на посаду першого заступника начальника Волинської митниці ДФС.

Відповідно до розпорядження ДФС України від 07.07.2015 р. №184-р "Про проведення перевірок" (з внесеними розпорядженням №244-р від 07.08.2015 р. змінами) з 08 липня 2015 р. по 20 серпня 2015 р. проведено перевірку Волинської митниці ДФС щодо забезпечення повноти оподаткування товарів та з інших питань.

За результатами проведеної перевірки встановлено недоліки та порушення при організації митного контролю й митного оформлення товарів, транспортних засобів, боротьби з контрабандою та протидії митним правопорушенням з інших питань, зокрема Волинською митницею ДФС за січень - червень 2015 р. не забезпечено виконання індикативних показників надходжень 96,6 відс. (відставання - 47 млн.грн.) та ряд інших порушень викладених у акті перевірки №33/03-20-14-09 від 20.08.2015 р.. ДФС України винесено наказ №718 від 18.09.2015 р. "Про результати перевірок митниць ДФС", п.1.2 якого визначено, що перший заступник начальника Волинської митниці ДФС ОСОБА_1 підлягає звільненню із займаної посади.

Як вбачається із змісту наказу №644 від 12.11.2015 р. Волинської митниці ДФС України "Про результати перевірки" встановлені під час перевірки ДФС України порушення не підтверджені або спростовані.

Наказом Державної фіскальної служби України №93-ДС від 11.07.2016 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" позивача ОСОБА_1 звільнено з посади першого заступника начальника Волинської митниці ДФС України на підставі п. 1 ч. 2 ст. 65, п. 4 ч. 1 ст. 66, ст. 77 Закону України "Про державну службу" №889-У111 від 10 грудня 2015 р. за порушення присяги державного службовця у перший робочий день після його виходу на роботу.

Згідно наказу Волинської митниці ДФС України №612-о від 12.07.2016 року "Про оголошення наказу ДФС України №93-ДС від 11.07.2016 року ", оголошено наказ щодо звільнення ОСОБА_1.

Статтею 5-1 КЗпП України визначено гарантії забезпечення права громадян на працю. Так, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до вимог п.22 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються діяння, які є дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Закон України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16.12.1993 року зі змінами та доповненнями (далі - Закон №3723), (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) визначає загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті.

Основними обов'язками державних службовців, серед інших, є: додержання Конституції України та інших актів законодавства України; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі (ст.10 Закону № 3723). Основні обов'язки державних службовців, які є спільними для всіх службовців, незалежно від посади, яку вони посідають.

Конкретні обов'язки та права державних службовців визначаються на основі типових кваліфікаційних характеристик і відображаються у посадових положеннях та інструкціях, що затверджуються керівниками відповідних державних органів у межах закону та їх компетенції (ст.11 Закону № 3723).

Згідно ст.147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Статтею 14 Закону України "Про держану службу" встановлено особливості дисциплінарної відповідальності державних службовців, зокрема те, що дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює. До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу: попередження про неповну службову відповідність, затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

Враховуючи, що норми Закону № 3723 є спеціальними по відношенню до Кодексу законів про працю України, за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків до державного службовця поряд із звільненням та попередженням можуть застосовуватись такі заходи дисциплінарного впливу як попередження про неповну службову відповідність, затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

Відповідно до Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 року № 950, стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування може бути проведено службове розслідування: у разі невиконання або неналежного виконання ними службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об'єднанню громадян.

Судом встановлено, що відповідачем не було призначено та не було проведено службового розслідування щодо несумлінного виконання позивачем своїх службових обов'язків. Жодні заходи дисциплінарного впливу до позивача не застосовувались.

Порядок проведення службових розслідувань стосовно державних службовців визначається Порядком, який передбачає вичерпний перелік підстав для проведення службового розслідування за рішенням вищих посадових осіб.

Мотивувальна частина Наказу № 718 від 18.09.2015 року "Про результати перевірок митниць ДФС" містить посилання на виявлені порушення під час перевірки, зокрема, що стосуються позивача, як посадової особи, яка повинна здійснювати контроль у даному напрямку.

Таким чином, виходячи з формулювання підпункту 1.2 пункту 1 Наказу №718 від 18.09.2015 року "Про результати перевірок митниць ДФС" та відомостей, наведених в мотивувальній частині даного наказу, позивачу ставиться провина щодо неналежного виконання службових обов'язків з організації роботи та контролю за діяльністю підпорядкованих підрозділів щодо митного контролю та митного оформлення товарів, боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями, що привело до невиконання митницею індикативних показників за січень - червень 2015 р. з ПДВ, єдиного збору та ввізного мита, недоліків при здійсненні контролю правильності класифікації визначення митної вартості товарів, у правоохоронному напрямі діяльності митниці, а також порушень ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України, вимог Закону України "Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України", Порядку справляння єдиного збору у пунктах пропуску через державний кордон України, затвердженого Постановою КМУ від 24.10.2002 р. №1569, Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками у митній службі України, затвердженого Наказом Мінфіну України №597 від 24.05.2012 р., п.п. 11.2, п. 11 Положення про Волинську митницю ДФС затвердженого наказом ДФС від 21.08.2014 р.№59. Підстава: пункт 1 частини 1 статті 41 КЗпП України, акти митниць.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках: одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.

Згідно абзацу 2 пункту 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» суд, вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду. Порушення є одноразовим. Верховний Суд вважає неможливим звільнення за пунктом 1 стаття 41 КЗпП України, якщо порушення носить тривалий, а не разовий характер, зокрема, не дає підстав для звільнення за цим пунктом у зв'язку з послаблення контролю за роботою підлеглих працівників.

Наведене також підтверджується правовою позицією Верховного Суду України, викладеною, зокрема, в ухвалі від 18.11.2004 р. по справі за позовом громадянина ОСОБА_7 до Антимонопольного комітету України про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, виходячи зі змісту п.1 ст.41 КЗпП України підставою для звільнення керівника за цією нормою є вчинення ним одноразового грубого порушення трудових обов'язків, а не тривале (зокрема, неналежне керівництво роботою установи, ослаблення контролю за роботою підлеглих тощо).

Під час розгляду справи в суді представником відповідача не було надано пояснень, у чому саме полягало одноразове грубе порушення позивачем ОСОБА_1 трудових обов'язків.

З наданих суду матеріалів перевірки та пояснень відповідача вбачається, що неналежне виконання обов'язків було допущено позивачем під час всього періоду перевірки, тобто мало тривалий характер.

Пленум Верховного Суду України в п.22 Постанови «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року № 9 вказав, що судам необхідно перевіряти чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Судом встановлено, що строк притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності сплинув, оскільки фактичні обставини на підставі яких позивача звільнено з роботи мали місце у 2015 році, а відтак до даних правовідносин слід застосовувати дію Закону України "Про держану службу", який діяв в той час, а не нову його редакцію, яка набрала чинності 01 травня 2016 року.

Відповідачем також порушено, визначну КЗпП України процедуру притягнення особи до дисциплінарної відповідальності, зокрема йому взагалі не запропоновано надати письмові пояснення з даного приводу.

При цьому суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на те, що позивач відмовився надавати пояснення, про що складено акт без дати і номера в якому вказано, що станом на 18:00 год. 30.06.2016 р. пояснення Голови ДФС ОСОБА_4 першим заступником начальника Волинської митниці ДФС ОСОБА_1 не надано, оскільки 30.06.2016 р. позивач ОСОБА_1 хворів і перебував на лікарняному, надати пояснення йому ніхто не пропонував, а із змісту даного акту вбачається, що йому пропонували надати пояснення стосовно встановлених недоліків за результатами перевірки, проведеної на виконання розпорядження ДФС від 07.07.2015 р. №184-р, а не щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Крім того, зі змісту оскаржуваного наказу про звільнення ОСОБА_1 вбачається, що його звільнено за порушення присяги державного службовця, яка безпосередньо пов'язана з вступом на державну службу, її проходженням та звільненням.

В судовому засіданні встановлено, що позивач складав присягу державного службовця, визначену нормами Закону України "Про держану службу" №3723 від 16 грудня 1993 року, а його звільнення проведено за п. 1 ч. 2 ст.65, п. 4 ч. 1 ст. 66, ст. 77 Закону України "Про держану службу" №889-У111 від 10 грудня 2015 року.

За час проходження державної служби до позивача раніше не було застосовано заходи дисциплінарної відповідальності.

Оскільки звільнення державного службовця є крайнім заходом роботодавцем слід було враховувати в чому саме полягає порушення присяги позивачем, його попередню роботу, ступінь тяжкості вчиненого ним проступку та чи заподіяно ним шкоду, а також обставини за яких ним вчинено дисциплінарний проступок.

Беручи до уваги встановлені факти, суд вважає, що відповідач, з урахуванням всіх обставин, діяв необґрунтовано, несвоєчасно, не у спосіб, що передбачений законами України. Заперечення, пояснення та документи, надані відповідачем, не містять доказів того, що оскаржувані накази про звільнення позивача є правомірними.

Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Частиною 2 ст.235 КЗпП України встановлено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Час вимушеного прогулу позивача становить з 12 липня 2016 року, його середньоденна зарплата складає 267 грн. 18 коп., відтак на користь ОСОБА_1 слід стягнути зарплату за час вимушеного прогулу за 13 робочих днів липня 3 473,34 грн., за серпень - вересень по 5 877,96 грн., за жовтень 5 343,60 грн., та за 7 робочих днів листопада 1 870 грн. 26 коп., а разом 22 443 грн. 12 коп.

З огляду на вищевикладене і те, що судом не встановлено одноразового грубого порушення позивачем трудових обов'язків, яке можу слугувати підставою його звільнення з роботи за п. 1 ст. 41 КЗпП України та враховуючи приписи чинного законодавства, суд приходить до висновку про підставність вимог позивача та протиправність оскаржуваних ним наказів, а відтак вказані накази слід скасувати, поновити ОСОБА_1 на роботі та стягнути на його користь середню зарплату за час вимушеного прогулу.

керуючись ст.ст. 94, 158-167, 256 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити. Визнати протиправним та скасувати п.п. 1.2, п. 1 наказу Державної фіскальної служби України №718 від 18.09.2015 року "Про результати перевірок митниць ДФС". Визнати протиправним та скасувати наказ Державної фіскальної служби України №93-ДС від 11.07.2016 року "Про звільнення ОСОБА_1". Визнати протиправним та скасувати наказ Волинської митниці ДФС України №612-о від 12.07.2016 року "Про оголошення наказу ДФС України №93-ДС від 11.07.2016 року ". Поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Волинської митниці ДФС України. Стягнути Волинської митниці ДФС України на користь ОСОБА_1 22 443 (двадцять дві тисячі чотириста сорок три) гривні 12 копійок середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постанова суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Волинської митниці ДФС України та стягнення на його користь заробітної плати за один місяць в розмірі 5 877 (п'ять тисяч вісімсот сімдесят сім) гривень 96 копійок підлягає до негайного виконання.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Подлісна І.М.

Судді Білоус І.О.

Ходачкевич Н.І.