Постанова № 62695753, 14.11.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"14" листопада 2016 р. Справа № 906/279/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Бучинська Г.Б. ,

суддя Гулова А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Комунального підприємства Андрушівської міської ради Андрушівкаблагоустрій

на рішення господарського суду Житомирської області від 02.06.2016р.

у справі № 906/279/16 (суддя Машевська О.П. )

за позовом Комунального підприємства Андрушівської міської ради Андрушівкаблагоустрій

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Андрушівської міської ради

про звільнення самовільно зайнятої частини земельної ділянки площею 10,0 м(2)

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився;

від третьої особи - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 02.06.2016 р. у справі №906/279/16 у задоволенні позову Комунального підприємства Андрушівської міської ради Андрушівкаблагоустрій до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про звільнення самовільно зайнятої частини земельної ділянки площею 10,0 м(2) відмовлено.

При прийнятті вищевказаного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням 36 сесії 6 скликання від 23.01.14року Андрушівської міської ради передано Комунальному підприємству у постійне користування земельну ділянку загальною площею 0,1421 га, кадастровий номер НОМЕР_1, для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови в АДРЕСА_1

Судом було встановлено, що відповідач сплачувала кошти пайової участі на рахунок позивача на підставі укладених договорів пайової участі в утриманні об'єктів благоустрою міста від 28.08.2012року та від 01.01.2013року. Попри те, що після 31.12.2013 р. строк дії договору пайової участі в утриманні об'єктів благоустрою закінчився, а після 15.03.2013 р. стороною такого договору у місті Андрушівка позивач взагалі не міг бути, відповідач сплачувала, а позивач приймав на свій рахунок кошти пайової участі протягом 2014-2015 років, всупереч локальному акту Андрушівської міської ради - Порядку розміщення тимчасових споруд та засобів пересувної мережі для здійснення підприємницької діяльності у місті Андрушівка.

З поміж іншого в обґрунтування своїх висновків, суд першої інстанції вказав на те, що чинні Правила благоустрою міста Андрушівка у п. п. 5.8.1 та 6.7.1. забороняють на об'єктах благоустрою міста самовільно встановлювати тимчасові споруди для провадження підприємницької діяльності. Рішення про демонтаж самовільно встановлених тимчасових споруд приймається виконкомом міської ради у встановленому цими Правилами порядку (п. 6.9.2 та 6.9.3), що додатково доводить відсутність у Комунального підприємства будь-яких суб'єктивних прав на вирішення питання як щодо розміщення тимчасових споруд по АДРЕСА_1, так і їх демонтажу.

Суд дійшов висновку, що за предметом та підставами позову позивач не довів наявність порушеного права, що є підставою для відмови у позові.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Комунальне підприємство Андрушівської міської ради Андрушівкаблагоустрій звернулось з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення господарського суду Житомирської області від 02.06.2016 р. у справі №906/279/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На підтвердження своїх доводів, скаржник зважає, зокрема, на таке:

відповідно до Рішення КСУ від 22 вересня 2005 року № 5-рп\2005 у справі №1-17/2005, на яке посилається суд першої інстанції, зазначено, що стосовно права постійного користування земельними ділянками діє механізм захисту, гарантований статтями 13, 14, 41, 55 Конституції України. Отже, позовні вимоги суб'єкта постійного користування земельною ділянкою з вимогою усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою є законними так як передбачені конституційними нормами (ст. 55 Конституції України), загальними нормами (ст.16 ЦК України) та спеціальними нормами (ст.152 ЗК України);

на підставі рішення Андрушівської міської ради 18 сесії 6 скликання від 22 червня 2012 року земельна ділянка площею 0,1421 га по АДРЕСА_1 надавалася позивачу із земель, що перебували в запасі міської ради, а не із категорії земель житлової та громадської забудови, як зазначив суд першої інстанції;

документацією із землеустрою визначено, що земельна ділянка площею 0,1421 га по АДРЕСА_1 надається для використання за цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови. На даний час будь - які документи, судове рішення про встановлення факту використання даної земельної ділянки не за цільовим призначенням відсутні. Отже, висновок суду першої інстанції, про те що вказана земельна ділянка сформована із земель загального користування не підтверджується матеріалами справи (технічною документацією, витягом);

самовільним зайняттям земельної ділянки є фактичне використання земельної ділянки без відповідних правових підстав. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України № 4/254-35/572(3-27гс10) від 22.11.2010 р.;

мотивувальна частина оскарженого рішення містить лише доводи та докази відповідача (розглядається питання правового режиму та складу земельної ділянки, її цільове призначення, відповідність генеральному плану, правомірність надання земельної ділянки у постійне користування, наявність доказів проведення будівельних робіт, сплата пайової участі 2013 року). При цьому суд залишає поза увагою роз'яснення п. 3.1 Постанови Пленуму ВГСУ № 6 , про те що господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів; причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку; наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

З огляду на викладені вище аргументи на підтвердження своєї правової позиції, позивач вважає, що судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні позову за відсутності на те визначених законом підстав, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції належить скасувати.

Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, відповідно до якого просить оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги - відмовити.

На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, вказує наступне:

апелянт не довів, що дійсно є порушенням його прав як землекористувача;

вид цільового використання земельної ділянки по АДРЕСА_1 встановлено в проекті землеустрою щодо відведення, а саме - для будівництва та обслуговування інших будівель громадського призначення, код 03.14 (п.2.4. вихідної земельно-кадастрової інформації), а склад угідь - землі громадської забудови (п.2.5.) (а.с.182, стор.6 Проекту землеустрою);

стаття 13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» відносить майдани, площі, бульвари, проспекти, вулиці, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки до території загального користування. Зазначені об'єкти використовуються відповідно до функціонального призначення, для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини на засадах їх раціонального використання та охорони з урахуванням вимог правил благоустрою території населених пунктів, а саме як вулиці, проходи, проїзди, тощо (стаття 14 закону України «Про благоустрій населених пунктів»);

судом встановлено, що тимчасова споруда (торгівельний кіоск) відповідача на площі 10 кв.м. по АДРЕСА_1 розташовано щонайменше з 23.03.2011 р.;

суд першої інстанції робить вірний висновок, що земельна ділянка площею 0,1421 га сформована із земель загального користування міста Андрушівка, так як на ній розміщені об'єкти загального користування - проїзди, проходи та площадки, а також про те, що на цій земельній ділянці на момент передачі її в користування комунальному підприємству, були розташовані тимчасові споруди;

оскільки комунальне підприємство розташовується по АДРЕСА_2, надана йому у постійне користування земельна ділянка по АДРЕСА_4 не є територією підприємства, як об'єкту благоустрою згідно ст.13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» від 06.09.2005 р. На кадастровому плані земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,1421га (кадастровий номер НОМЕР_2) позначена земельна ділянка, на якій розташовані тимчасові споруди фізичних осіб-підприємців, в тому числі і споруда відповідача;

суд дійшов правильного висновку, що так як у комунального підприємства Андрушівської міської ради Андрушівкаблагоустрій не існує на праві власності чи користування будівель громадського призначення на земельній ділянці по АДРЕСА_1, то також в нього не виникло і права забудови земельної ділянки, тому позивач не вправі обмежувати права інших осіб на користування цією земельною ділянкою, на території якої розміщуються проїзди, проходи та площадки загального користування;

суд першої інстанції встановив, що на земельній ділянці площею 0,1421 га по АДРЕСА_1 розміщені об'єкти благоустрою, а саме проїзди, проходи та площадки, при цьому не встановлює того, що у позивача (апелянта) не виникло право на користування вищезазначеною земельною ділянкою, у зв'язку з тим, що відсутні містобудівні умови та обмеження, а також те, що відсутність забудови на земельній ділянці свідчить про її нецільове використання, як це зазначає апелянт у своїй апеляційній скарзі;

господарський суд Житомирської області зазначив, що оскільки предметом спору є демонтаж тимчасової споруди (торгівельного кіоску) на земельній ділянці по АДРЕСА_1, саме позивач мав довести, що вимогами чинного законодавства передбачено обов'язкове формування ще однієї земельної ділянки площею 10 кв.м., як об'єкта цивільних прав, в межах існуючої земельної ділянки, для її використання під розміщення тимчасової споруди та необхідність оформлення речових прав на таку земельну ділянку власниками тимчасових споруд;

суд першої інстанції вивчивши всі докази, надані сторонами по справі, відхилив доводи позивача та третьої особи, про те, що перш ніж оформити паспорт прив'язки, відповідач як суб'єкт господарювання повинен спочатку отримати документи на землекористування, і лише після цього може звертатися за оформленням паспорту прив'язки.

За наведеного вище, відповідач вважає, що оскаржене рішення є цілком законним, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Андрушівської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого третя особа просить оскаржене рішення суду першої інстанції скасувати, а апеляційну скаргу задоволити, з огляду на таке.

Рішенням Андрушівської міської ради 18 cecii 6 скликання від 22 червня 2012 року надано дозвіл Комунальному підприємству Андрушівської міської ради Андрушівкаблагоустрій на розроблення проекту відведення земельної ділянки площею 0,17 га з метою надання її в постійне користування із земель що перебували в запасі міської ради, тобто надання земельної ділянки відбулося із земель запасу, i аж ніяк із земель загального користування як обґрунтовує суд першої інстанції.

Рішенням Андрушівської міської ради 36 cecii 6 скликання від 23 с1чня 2014 року було затверджено проект землеустрою та передано Комунальному підприємству Андрушівської міської ради Андрушівкаблагоустрій в постійне користування земельну ділянку загальною площею 0,1421 га для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови АДРЕСА_1 Вказана земельна ділянка зареєстрована в національній кадастровій системі, кадастровий номер - НОМЕР_1.

Незаконним є висновок суду першої інстанції, що згідно ч.1 та ч.4 ст. 83 Земельного кодексу України землями загального користування населених пунктів є майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації тощо, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, оскільки у п. а ч. 4 ст. 83 Земельного кодексу України зазначено, що до земель комунальної власності, які не можуть передаватися у приватну власність, належать землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).

Окрім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що міська рада реєструвала право комунальної власності на землі загального користування, а тому висновок суду першої інстанції : "Таким чином, суб'єкти, які отримали у користування земельні ділянки, сформовані із земель загального користування, мають право землекористування, яке не обмежує гарантоване Конституцією України право невизначеного кола oci6 користуватися об'єктами загального користування, що на них знаходяться ( вулицями, пройдами, площами тощо), не відповщає положенню ст. 83 Земельного кодексу України.

З огляду на викладені вище аргументи на підтвердження своєї правової позиції, третя особа - Андрушівська міська рада підтримує апеляційну скаргу позивача та просить її задоволити.

14 листопада 2016 року позивач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, не забезпечили явку своїх уповноважених представників в судове засідання Рівненського апеляційного господарського суду.

Окрім того, від відповідача надійшло клопотання, відповідно до якого ОСОБА_3 просить розглядати апеляційну скаргу без її участі.

Враховуючи приписи ст.ст. 101,102 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що сторони були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення, направлені позивачу та третій особі (т. 2 а.с. 61-62), а також те, що явка представників сторін та третьої особи в судове засідання обов'язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника позивача, представника відповідача та представника третьої особи.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 02.06.2016 р. у справі № 906/279/16 слід скасувати, а апеляційну скаргу Комунального підприємства Андрушівської міської ради Андрушівкаблагоустрій задоволити, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що Комунальне підприємство Андрушівської міської ради Андрушівкаблагоустрій було створене рішенням 17 сесії 6 скликання Андрушівської міської ради від 10.04.2012 р., як юридична особа зареєстроване 24.04.2012 р. та з 16.05.2014 р. здійснює свою діяльність на підставі нової редакції Статуту , згідно якого надає послуги юридичним , фізичним особам у сфері організації та підтримання благоустрою, здійснює заходи, які забезпечують дотримання юридичними та фізичними особами Правил благоустрою у м. Андрушівка, а також здійснює комерційну діяльність для отримання прибутків та поповнення міського бюджету ( а. с. 11).

Основний вид економічної діяльності Комунального підприємства Андрушівської міської ради Андрушівкаблагоустрій за КВЕД -2010 (клас 81.21) - загальне прибирання будинків.

Комунальне підприємство, як підтверджують відомості Статуту та Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, вправі також здійснювати інші види економічної діяльності , зокрема, будівництво житлових і нежитлових будівель (т. 1 а. с. 9, 68).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку 29 листопада 2013 року у Державному земельному кадастрі проведено державну реєстрацію земельної ділянки комунальної форми власності, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0,1421 га за адресою: АДРЕСА_1. Цільове призначення визначено для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (т. 1 а. с. 21).

Пізніше 23 січня 2014 року рішенням 36 сесії 6 скликання Андрушівської міської ради передано Комунальному підприємству Андрушівської міської ради Андрушівкаблагоустрій у постійне користування земельну ділянку загальною площею 0,1421 га, кадастровий номер НОМЕР_1, для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови в АДРЕСА_1 ( т. 1 а. с. 22).

З 24 лютого 2014 року право постійного користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за позивачем, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права ( т. 1 а. с. 23).

Як вказує позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 самовільно зайняла земельну ділянку площею 10 кв.м у межах земельної ділянки позивача по АДРЕСА_1 у м. Андрушівка шляхом встановлення тимчасової споруди, а саме торгівельного кіоску з 24 лютого 2014 року.

Судом із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що основним видом діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 є роздрібна торгівля з лотків і на ринках текстильними виробами, одягом і взуттям (код КВЕД 47.82), а також роздрібна торгівля з лотків і на ринках (код КВЕД 47.89) (т. 1 а с. 16).

Відповідно до Акту обстеження земельної ділянки від 28.03.2014 р. складеного комісією, яка була створена наказом Комунального підприємства від 25.03.2014р. № 7К встановлено самовільне заняття ФОП ОСОБА_3 земельної ділянки площею 10 кв. м. Зокрема у вказаному Акті вказано, що наявність правовстановлюючих документів на землю та паспорт прив'язки тимчасової споруди у ФОП ОСОБА_3 відсутні, а також, що на зайнятій частині земельної ділянки наявна самостійно встановлена тимчасова споруда, а саме - торгівельний кіоск.

Пізніше, 27 січня 2016 року ФОП ОСОБА_3 звернулася із заявою до Андрушівської міської ради про надання на виготовлення паспорту прив'язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності.

Рішенням виконавчого комітету Андрушівської міської ради № 12 від 03.01.2016р. ОСОБА_3 було відмовлено щодо реалізації намірів можливості розміщення тимчасових споруд.

Аналізуючи встановлені обставини у даній справі та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції враховує наступні норми чинного законодавства.

Відповідно до приписів статті 12 Земельного кодексу України встановлено, що розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування, прийняття рішення щодо звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок відноситься до повноважень міської ради.

Частиною 1 статті 92 Земельного кодексу України передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно з ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Положеннями ст. 126 Земельного кодексу України, передбачено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, право постійного користування земельною ділянкою державним актом на право постійного користування, а право оренди земельної ділянки - договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Згідно ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України закріплено право власника земельної ділянки або землекористувача вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Визначення поняттю «самовільне зайняття земельної ділянки» законодавець дав у ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Підсумовуючи викладене, самовільне зайняття земельної ділянки являє собою фактичне використання земельних ділянок без відповідних правових підстав. При цьому таке використання за своїм характером виключає можливість нормального користування земельною ділянкою з боку інших осіб.

Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок передбачено ст. 212 Земельного кодексу України, а саме самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Положеннями статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що право комунальної власності на землю належить територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах.

Відповідно до п.5 ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Окрім того, відповідно до ст.28 Закону України "Про врегулювання містобудівної діяльності" тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.

Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів".

Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Відповідно до п. п. 3.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" ордер та інші дозвільні документи на право торгівлі надають суб'єкту господарювання право на здійснення підприємницької діяльності, зокрема, на відповідній території, земельній ділянці або у приміщенні. При цьому такий документ не надає права на відповідну земельну ділянку як частину земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування та з визначеними щодо неї правами в розумінні ч. 1 статті 79 ЗК України. Отже, розміщення малої архітектурної форми для здійснення підприємницької діяльності за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій вона розміщена, може свідчити про самовільне зайняттям земельної ділянки і тягнути за собою наслідки, визначені ст.212 ЗК України.

Відповідно до п. п. 2.1., 2.2. Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 24 підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив'язки тимчасової споруди, замовник, який має намір встановити тимчасової споруди, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення тимчасової споруди.

Пунктами 2.20.,2.21. та 2.31. вказаного Порядку передбачено, що встановлення тимчасової споруди здійснюється відповідно до паспорта прив'язки, відхилення від якого не допускається розміщення тимчасової споруди самовільно забороняється.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що фізична особа - підприємець ОСОБА_3 самовільно займає земельну ділянку надану у постійне користування позивачу, не маючи на це відповідних дозвільних документів, як на малу архітектурну форму (паспорту прив'язки ) так і не маючи докментів, що освідчують право користування земельною дліянкою, а тому відповідач має повернути самостійно зайняту земельну ділянку.

За таких обставин, вимоги позивача щодо звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки є обґрунтованими, такими, що підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та узгоджуються із вимогами чинного законодавства.

Натомість, суд першої інстанції при прийнятті оскарженого рішення неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, допустив невірне застосування наведених вище норм матеріального права, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про відсутність визначених законом підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що доводи скаржника є цілком обґрунтованими, підтверджуються встановленими обставинами справи та відповідними нормами закону, в зв'язку з чим рішення господарського суду Житомирської області від 02.06.2016 р. у справі №906/279/16 слід скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Комунального підприємства Андрушівської міської ради "Андрушівкаблагоустрій"- задоволити.

2.Рішення господарського суду Житомирської області від 02.06.2016 р. у справі №906/279/16 скасувати.

3.Прийняти нове рішення.

Позов задоволити

Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 звільнити самовільно зайняту частину земельної ділянку площею 10,0 кв. м. по АДРЕСА_1 шляхом проведення демонтажу тимчасової споруди на цій ділянці.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_3) на користь Комунального підприємства Андрушівської міської ради "Андрушівкаблагоустрій" (13400, Житомирська обл., Андрушівський район, м.Андрушівка, вул.Садова, 9, іден.код 37260069) 1378 гривень судового збору за подання позовної заяви

4.Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_3) на користь Комунального підприємства Андрушівської міської ради "Андрушівкаблагоустрій" (13400, Житомирська обл., Андрушівський район, м.Андрушівка, вул.Садова, 9, іден.код 37260069) 1515 гривень 80 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

5.Господарському суду Житомирської області видати накази на виконання даної постанови.

6.Справу №906/279/16 направити до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Гулова А.Г.