Ухвала суду № 62695525, 14.11.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

14.11.2016 Справа № 904/2014/16

За заявою: Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання"

про відстрочку виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.16 р.

У справі:

за позовом Приватного акціонерного товариства "Орджонікідзевський рудоремонтний завод", м. Орджонікідзе, Дніпропетровська область до Приватного акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська

про стягнення заборгованості у розмірі 507 064,23 грн. за договором підряду

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Гриценко І.О.

Представники:

Від заявника: не з'явився

Від стягувача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2016р. у справі № 904/2014/16 за позовом Приватного акціонерного товариства "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" до Приватного акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ" про стягнення заборгованості у розмірі 507 064,23 грн. за договором підряду позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Приватного акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ" на користь Приватного акціонерного товариства "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" основного боргу у сумі 374 885,23 грн. , 3% річних - 12 895,35 грн., інфляційних втрат у сумі 115 926,53 грн., витрат по сплаті судового збору - 7 555,61 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.07.2016 р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2016 р. залишено без змін.

13.07.2016 р. на виконання рішення видано наказ.

28.07.2016 р. від Приватного акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ" надійшла заява про відстрочку виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2016 р. та постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.07.2016 р. по справі № 904/2014/16 строком на 6 місяців.

Ухвалою суду від 29.07.2016р. вказану заяву прийнято до розгляду та призначено судове засідання на 08.08.2016р.

29.07.2016р. надійшов запит від Дніпропетровського апеляційного господарського суду, в якому суд просить, у зв'язку з надходженням касаційної скарги на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2016р. та на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.07.2016р., терміново надіслати йому справу № 904/2014/16, для подальшого направлення до Вищого господарського суду України.

Ухвалою від 29.07.2016р. зупинено розгляд заяви про відстрочку виконання рішення до повернення справи до господарського суду Дніпропетровської області.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.10.2016р. постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.07.2016р. у справі № 904/2014/16 залишено без змін.

Ухвалою суду від 04.11.2016р. призначено судове засідання для вирішення питання щодо можливості поновлення провадження у справі з розгляду заяви про відстрочку виконання рішення на 14.11.2016р.

У судовому засідання 14.11.2016р. поновлено провадження у справі № 904/2014/16 з розгляду заяви про відстрочку виконання рішення.

Сторони у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Заява мотивована тим, що боржник (відповідач) у липні 2016р. подав касаційну скаргу на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2016р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.07.2016р. по справі № 904/2014/16. Боржник зазначає, що якщо на виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2016р. та постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.07.2016р. по справі № 904/2014/16 з відповідача буде стягнуто кошти у загальній сумі 511 262,72 грн. до розгляду справи касаційною інстанцією, а в подальшому за наслідками розгляду вказане рішення буде скасовано, виконання постанови ВГСУ та повернення сторін у первоначальний стан буде неможливо, що може призвести до зупинки підприємства у звязку з відсутністю грошових коштів.

Також відповідач зазначає, що його підприємство перебуває у скрутному фінансовому становищі, яке утворилось внаслідок бойових дій на території Донецької та Луганської області, де знаходиться значна частина контрагентів відповідача, які на теперішній час не мають змоги вчасно розрахуватися з відповідачем. Виконання рішення та постанови може призвести до зупинки підприємства у звязку з відсутністю грошових коштів.

На підставі викладеного, відповідач вважає, що існують виняткові обставини, які ускладнюють виконання ним рішення суду, та які є підставою для відстрочки його виконання.

Позивач надав заперечення проти заяви відповідача про відстрочку виконання рішення по справі № 904/2014/16, в яких зазначив, що відповідач зловживає процесуальними правами, ухиляється від виконання рішення суду й до сьогодення боржник не вчинив жодної проплати свого боргу за рішенням суду та договором.

Також позивач зазначив, що Приватне акціонерне товариство "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" зазнало значних втрат у звязку з не виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором підряду. Внаслідок невиконання контрагентами своїх зобовязань за договорами значно зросла дебіторська заборгованість позивача, так розмір дебіторської заборгованості станом на 03.08.2016р. складає 8,1 млн. грн. Крім того підприємство позивача має значну кредиторську заборгованість, станом на 03.08.2016р. 8,0 млн. грн. і тому надання розстрочки боржнику негативно позначиться на фінансовому становищі підприємства позивача.

Відповідно до ст. 121 ГПК України заява про відстрочку виконання рішення розглядається в судовому засіданні в десятиденний строк.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Суд бере до уваги те, що п. 1 ст. 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ до правосуддя, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.04 по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".

Відповідно до ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (п. 7.2. Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.10.2012, № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

Із зазначеного вбачається, що ГПК України не містить конкретних підстав та застережень відстрочки чи розстрочки, а лише встановлює критерії, що ускладнюють виконання рішення суду.

В зв'язку з тим, що відстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежить, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють наданні розстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Таким чином, в основу судового акту про надання відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання. З цією метою, під час вирішення питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, суди повинні враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Слід зазначити, що Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 43 Господарського процесуального кодексу.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В обґрунтування заяви про відстрочку виконання рішення відповідач у справі послався на подання ним касаційної скарги та на обставини, які є звичайними обставинами при веденні господарської діяльності будь-яким субєктом господарювання. Позивач та відповідач знаходяться в рівних економічних умовах при здійсненні господарської діяльності.

Суд звертає увагу на те, що з дня подання відповідачем заяви про відстрочку виконання рішення пройшло майже 4 місяці, однак він доказів будь-яких оплат не надав.

Крім того, позивач заперечує про відстрочки виконання рішення, оскільки його підприємство також перебуває у скрутному фінансовому становищі.

Суд зазначає, що постановою Вищого господарського суду України постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.07.2016р. у справі № 904/2014/16 залишено без змін.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Всупереч цьому заявником не надано жодного належного доказу в обґрунтування своєї заяви та підтвердження обставин, викладених в ній.

Таким чином, заявником не були доведені виняткові обставини, які можуть бути враховані судом, як підстава для відстрочки виконання судового рішення, тому заява відповідача задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 4, 32-33, 43, 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" - відмовити.

Ухвала набирає чинності з моменту її оголошення.

Суддя ОСОБА_1