Ухвала суду № 62695098, 09.11.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/5269/16 Головуючий 1 інст. - Шестак О.І.

Справа № 638/4115/14-ц Доповідач - Кісь П.В.

Категорія: договірні

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2016 року Апеляційний суд Харківської області у складі:

головуючого - Кіся П.В.,

суддів: - Кружиліної О.А.,

- Хорошевського О.М.,

за участю секретаря - Сементовської О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 травня 2016 року по цивільній справі за позовом комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» (далі за текстом - КП «Харківські теплові мережі», позивач) звернулося 19.03.2014 р. до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовною заявою, в якій просило стягнути з ОСОБА_3 на заборгованість за послуги з теплопостачання в сумі 8522,56 грн. за період з 01.09.2003 р. по 31.03.2011 року, а також просило поновити строк позовної давності з моменту звернення до суду із заявою про видачу судового наказу.

В обґрунтування заявленого позову комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» зазначає, що відповідач мешкає за адресою: АДРЕСА_1, користується послугами з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання, але не сплачує в повному обсязі грошові кошти за отримані послуги, у зв'язку з чим з 01.09.2003 р. по 31.03.2011 р. у нього утворилась заборгованість в розмірі 8522,56 грн.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 травня 2016 року позов задоволено частково - стягнуто з ОСОБА_3 на користь КП «Харківські теплові мережі» заборгованість за послуги з теплопостачання за період з 01.07.2008 р. по 31.03.2011 р. в сумі 4276,21 грн. (чотири тисячі двісті сімдесят шість грн. 21 коп.)

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме положень Цивільного кодексу України, Житлового кодексу УРСР, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 р. При цьому, апелянт зазначав про безпідставність вимог позивача у зв'язку з відсутністю укладеного між сторонами договору, не врахування судом наявності інших зареєстрованих за відповідною адресою осіб, та вважав, що судом задоволено позовні вимоги, які знаходяться за межами строків позовної давності.

Представник позивача подав до суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість та безпідставність вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи сторін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У відповідності до ст.11 та ч.1 ст.303 ЦПК України суд першої інстанції розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог, а апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Розглядаючи дану справу, суд першої інстанції забезпечив сторонам та їх представникам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Судом встановлено щоyа підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 23.12.1998 р. № 1407 комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» є виконавцем послуг з централізованого теплопостачання та підігріву гарячої води в житловому фонді комунальної власності територіальної громади м. Харкова.

У відповідності до ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, електричну і теплову енергію й ін. послуги) визначається за затвердженими у встановленому порядку тарифами.

КП «Харківські теплові мережі» надає послуги з теплопостачання. Відповідач ОСОБА_3 користується вказаними послугами з теплопостачання, чим підтвердив свою згоду на отримання вказаних послуг, що і призвело до виникнення між ними та позивачем договірних відносин.

Так, відповідно до довідки адресно-довідкового підрозділу ГУДМС УДМС України в Харківській області від 06.05.2014 р. відповідач ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1. Він є споживачами послуг опалення та гарячої води шляхом відкриття абонентського особового рахунку № 5751.

За період з 01.09.2003 р. до 31.03.2011 р. відповідач не сплатив за опалення та гарячу воду 8522,56 грн., що підтверджено наданим розрахунком.

При цьому, з наданого позивачем розрахунку вбачається, що відповідні нарахування здійснювались з урахуванням наявної у ОСОБА_3 пільги.

Згідно ст. 68 ЖК України споживачі зобов'язані своєчасно вносити плату за комунальні послуги.

Відповідно до п. 5 ч. З ст. 20 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» від 24.06.2004 р. № 1875 - IV споживач зобов'язаний оплачувати житлово - комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Задовольняючи частково позовні вимоги КП «Харківські теплові мережі», суд першої інстанції застосував позовну давність до позовних вимог, які стосувались заборгованості ОСОБА_3 перед КП «Харківські теплові мережі» за період, що передував 01.07.2008 р. При цьому суд дійшов висновку, що подання КП «Харківські теплові мережі» заяви про видачу судового наказу, який в подальшому було скасовано, перериває перебіг строку позовної давності.

Колегія суддів погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції, враховуючи таке.

З даним позовом КП «Харківські теплові мережі» звернулося до суду 19.03.2014 р.

26.05.2014 р. ОСОБА_3 надав суду заяву, в якій просить застосувати строки позовної давності до позовної заяви КП «Харківські теплові мережі» відповідно до вимог ст. 267 ЦК України.

При цьому 26.08.2011 р. за заявою КП «Харківські теплові мережі» Дзержинським районним судом м. Харкова був виданий судовий наказ №2-н-4844/11 про стягнення з ОСОБА_3 цієї ж заборгованості, який був скасований ухвалою судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 28.12.2011 р.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Частинами першою, п'ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до пункту 18 Постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Частиною другою статті 264 ЦК України визначено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Судовий наказ відповідно до частини першої статті 95 ЦПК України є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги.

Враховуючи те, що судовий захист права кредитора на стягнення грошових коштів може бути реалізовано як у позовному провадженні, так і шляхом видачі судового наказу як особливої форми судового рішення, подання кредитором заяви про видачу судового наказу в порядку, передбаченому розділом II ЦПК України, перериває перебіг строку позовної давності, в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 264 ЦК України (правова позиція, висловлена у Постанові Верховного Суду України від 21 січня 2015 року у справі №6- 214цс14).

Оскільки КП «Харківські теплові мережі» звернулося із заявою про видачу судового наказу у серпні 2011 року, 26.08.2011 р. був виданий відповідний судовий наказ, який був скасований ухвалою суду від 28.12.2011 р., то правильними є висновки суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за надані послуги за періоду з 01.07.2008 р. по 31.03.2011 р. знаходяться в межах строків позовної давності.

Саме такого висновку щодо регулювання спірних правовідносин дійшов Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 24.06.2015 року, скасовуючи рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 16.06.2014 р. та рішення апеляційного суду Харківської області від 28.10.2014 р. по цій справі.

З огляду на викладене, безпідставними є твердження апелянта про те, що вимоги щодо стягнення вказаної заборгованості заявлені поза межами позовної давності.

Щодо доводів ОСОБА_3 про відсутність письмового договору між ним та позивачем про надання відповідних послуг, то необхідно зазначити таке.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого cамоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень, будинків, споруд, житлових комплексів або комплексів будинків і споруд (стаття 1, частина друга статті 3, стаття 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Хоча у частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності письмового тексту договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Відповідний висновок викладений в постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року (справа №6-582цс15) та 20 квітня 2016 року (справа №6-2951цс15).

Щодо посилань ОСОБА_3 на те, що разом з ним у відповідній квартирі проживала також ОСОБА_4, яка померла у ІНФОРМАЦІЯ_1, а також були зареєстровані ОСОБА_5 та ОСОБА_6, то вказані обставини також не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, адже ОСОБА_3 є основним наймачем, що ним не заперечується, а звернення до суду з позовом до конкретного з боржників є правом кредитора, яке він використовує на власний розсуд.

Таким чином, суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, в касаційному порядку може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - П.В. Кісь

Судді: О.А. Кружиліна

О.М. Хорошевський