Ухвала суду № 62694509, 08.11.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/9/16 Головуючий у суді І-ї інстанції Циганаш І. А.

Доповідач Письменний О. А.

УХВАЛА

Іменем України

08.11.2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Письменного О.А.,

суддів - Чельник О.І., Чорнобривець О.С.,

за участю секретаря - Федоренко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду Кіровоградської області від 15 липня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про виділ в натурі частки нежитлового приміщення, усунення перешкод у користуванні власністю та зобов'язання вчинити певні дії та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права власності на частку в спільному майні, стягнення грошової компенсації, визнання права власності,-

Встановила:

У травні 2013 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2, яким просила виділити їй у власність ? частину комплексу нежитлових приміщень, а саме: склад літ. «Б», 177,4 кв.м., господарський блок літ. «В», 98,9 кв.м., та сарай літ «Д», 7,7 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Також просила зобов'язати відповідача звільнити виділену їй частину нежитлового приміщення від сторонніх речей, і не чинити перешкоди у користуванні цим майном.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 3 жовтня 2001 року вона та ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу придбали у власність, у рівних частках кожний, нежитлове приміщення по АДРЕСА_1, яке складається з господарських будівель. Проте спільне користування вказаним майном неможливо, оскільки відповідач чинить їй перешкоди в користуванні майном,займає особисто всі приміщення, згоду на встановлення порядку користування спірним майном не надає.

Враховуючи вищевикладене просить суд задовольнити її позовні вимоги.

У вересні 2013 року ОСОБА_2 подав зустрічний позов до ОСОБА_3, яким просив припинити право власності позивача на ? частину комплексу нежитлових приміщень, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, та присудити на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за належну їй частку у зазначеному приміщенні у розмірі, пропорційному відповідній частці від суми коштів, що становить ринкову вартість нерухомого майна.

Також просив визнати за ним право власності на ? частку спірного майна.

Зазначає, що на підставі договору купівлі-продажу від 31 жовтня 2001 року йому та ОСОБА_3 у рівних частках на праві власності належить нежитлове приміщення по АДРЕСА_1. Посилаючись на те, що позивач належне їй майно не утримує, спільне володіння та користування майном є неможливим через різні погляди на підприємницьку діяльність, на підставі ст. 365 ЦК України, просить задовольнити його позовні вимоги.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 18 вересня 2013 року зустрічний позов прийнято до розгляду з первісним позовом.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 15 липня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 23 вересня 2014 року, позов ОСОБА_3 задоволено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Розділено комплекс нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 в натурі між співвласниками ОСОБА_3 та ОСОБА_2

Виділено на праві власності ОСОБА_3 52/100 частки нежитлового приміщення за вказаною адресою, всього по комплексу на 52/100 часток приміщень загальної площі 230,0 кв. м, як показано в графічному додатку № 2, до висновку додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 13 червня 2014 року Науково-дослідної лабораторії судових експертиз, червоним кольором.

Виділено на праві власності ОСОБА_2 48/100 частки нежитлового приміщення за вказаною вище адресою, всього по комплексу на 48/100 частки приміщень загальної площі 220,1 кв. м,як показано в графічному додатку № 2 до висновку додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 13 червня 2014 року Науково-дослідної лабораторії судових експертиз синім кольором.

Для забезпечення ізольованого користування нежитловими приміщеннями, які виділяються співвласникам у власність у комплексі будівель зобов'язано ОСОБА_3 провести за власний рахунок ремонтно-будівельні роботи:між приміщеннями 8 площею 20,7 кв. м будівлі літ. А та 1 площею 15,2 кв. м будівлі літ. В демонтувати дверний блок з подальшим його закладанням; між приміщеннями 8 площею 20,7 кв. м будівлі літ. А та 2 площею14,8 кв. м будівлі літ. В демонтувати дверний блок з подальшим його закладанням; між приміщеннями 1 площею 15,2 кв. м будівлі літ. В та 2 площею14,8 кв. м цієї ж будівлі пробити дверний проріз з подальшим встановленням дверного блоку; між приміщеннями 2 площею 14,8 кв. м будівлі літ. В та 3 площею 24,2 кв. м цієї ж будівлі пробити дверний проріз з подальшим встановленням дверного блоку.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію в розмірі 6979, 44 грн.

Усунуто перешкоди ОСОБА_3 у вчиненні права власності та користуванні 52/100 частками комплексу нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 шляхом зобов'язання ОСОБА_2 звільнити виділену ОСОБА_3 частину комплексу нежитлових приміщень від сторонніх речей та вирішено питання про розподіл судових витрат.

ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, яку задоволено ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24.12.2014 року, та скасовано ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 23.09.2014 року і передано справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах встановлених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню на таких підставах.

Задовольняючи первісний позов та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції послався на те, що сторони не дійшли згоди про розподіл комплексу будівель (нежитлових приміщень), розташованого в АДРЕСА_1; відповідач ОСОБА_2 не згоден отримати від позивача ОСОБА_3 грошову компенсацію за 1/2 частину вартості комплексу будівель, а наполягає на припиненні права власності на її частку у спільному майні, поклавши на депозитний рахунок суду вартість частки позивача в розмірі 14 531 грн.; у відповідності до звіту про незалежну оцінку будівель, складеного ПрАТ «Проектно-вишукувальний інститут «Кіровоградагропроект», частки у спільному майні у сторін рівні; розподіл комплексу будівель можливий як зі збереженням функціонального призначення приміщень, так і без збереження функціонального призначення; ОСОБА_3 наполягає на виділі у натурі її частки із спільного майна, і не згодна на одержання від іншого співвласника грошової або іншої матеріальної компенсації вартості її частки; спільне володіння і користування майном є неможливим.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно ст.41 Конституції України та ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Згідно ст.364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч.2 ст.183 ЦК), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Судом встановлено, що на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 03 жовтня 2001 року, зареєстровано в реєстрі за № 5108, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в рівних частках кожному на праві приватної спільної часткової власності належить нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м. Кіровоград, вулиця Кірова,79.

Згідно договору купівлі-продажу вказане приміщення складається з господарського блоку літ. «А» загальною площею 136,1 кв.м., складу літ. «Б», господарського блоку літ. «В», гаража літ. «Г», сарая літ. «Д», «Е», огорожа NN1 та розташоване на земельній ділянці площею 2000 кв.м.(а.с.17-18).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилалась на своє право володіння та користування тієї частиною спільного майна в натурі, яка відповідає її частці у праві спільної часткової власності та неможливістю досягти згоди з відповідачем, який є співвласником щодо порядку користування спірним майном.

Судом встановлено, що будівлі (нежитлові приміщення) спірного об'єкту нерухомості не пов'язані між собою виробничим циклом та процесом.

Нежитлові приміщення використовує особисто ОСОБА_2 і вказані обставини ним не заперечуються.

Судом першої інстанції згідно вимог ч.1 ст.143 ЦПК України за клопотанням представника позивача для з'ясування питання можливості поділу спірного майна в натурі та визначення його ринкової (дійсної) вартості, були призначені у справі судова комплексна оціночно-будівельна будівельно-технічна експертизи та додаткова експертиза.

Згідно висновку експертів за результатами проведення судової комплексної оціночно-будівельної будівельно-технічної експертизи від 28 січня 2014 року № 126, спірний комплекс будівель (нежитлових приміщень) являє собою комплекс цегляних одноповерхових будівель, фундамент - бетонний, стіни - цегляні, покрівля - азбестоцементні листи, перекриття - дерев'яні. Електропостачання, водопостачання, газопостачання та опалення об'єкту дослідження відсутнє. Є вигрібна яма. Комплекс будівель знаходиться на земельній ділянці загальною площею 994,0 кв.м.

Шляхом порівняння переліку нежитлових приміщень, які входили до комплексу будівель на момент їх придбання станом на 03 жовтня 2001 року з переліком нежитлових приміщень, які входять до комплексу будівель станом на 27 червня 2013 року (згідно технічного паспорта та візуального огляду) встановлено, що за період експлуатації комплексу будівель (нежитлових приміщень) відбулися зміни, а саме: в будівлі за літ. «Г» (гараж) влаштовано оглядову яму; будівлю за літ. «Д» (сарай) демонтовано повністю, будівлю за літ. «Е» (сарай) переобладнано у вбиральню, влаштовано вимощення. Фактично в гаражі літ . «Г» облаштовано дві оглядові ями.

До складу комплексу будівель згідно технічного паспорта станом на 27 червня 2013 року входять: 1-А - господарський блок площею 129,6 кв.м., 2-Б - склад площею 147,6 кв.м., 3-В - господарський блок площею 82,4 кв.м., 4-Г - гараж площею 87 кв.м., 5_Е - убиральня площею 3,5 кв.м., 6-г - оглядова яма, 7-І - вимощення, 8- N - огорожа.

До складу господарського блоку під літ.»А» входять: 1- коридор площею 2,8 кв.м., 2- санвузол площею 2,8 кв.м., 3-побутова площею 25,7 кв.м., 4- роздягальня площею 4,8 кв.м., 5,6,7,8 - склади площею відповідно 21,0 кв.м., 26,1 кв.м., 25,7 кв.м., 20,7 кв.м..

Висновком експертів встановлено, що ринкова вартість комплексу будівель (нежитлових приміщень), що знаходиться по АДРЕСА_1, становить 348 972 грн.

За висновком експертів, порівнюючи фактичне об'ємно-просторове рішення комплексу будівель (нежитлових приміщень) функціональне використання приміщень, а також вимоги нормативних документів, розподіл комплексу будівель згідно часток на 1/2 та 1/2 можливий за ідентичним функціональним призначенням приміщень будівель/споруд для всіх співвласників як в ідеальних частках так і з відхиленням від ідеальних часток.

Судом апеляційної інстанції на виконання вимог ухвали колегії судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 грудня 2014 року була призначена повторна судова комплексна будівельно-технічна (оціночно-будівельна) експертиза щодо визначення дійсної (ринкової) вартості комплексу нежитлових приміщень, що знаходиться по АДРЕСА_1, та щодо можливості їх поділу між співвласниками по ? частці.

За результатами повторної експертизи дійсна (ринкова) вартість нежитлових будівель, що знаходяться по АДРЕСА_1 може складати 107382 грн., а здійснити поділ на самостійні об'єкти нерухомого майна між співвласниками є неможливим внаслідок ветхого та аварійного стану об'єкта дослідження.

Аналізуючи висновки первісної та повторної будівельно-технічних оціночно-будівельних експертиз вбачається їх явна взаємна суперечливість. Зокрема, згідно висновків первісної експертизи можливі 2 варіанти розподілу спірного майна із збереженням функціонального призначення приміщень та 2 варіанти розподілу спірних нежитлових приміщень без збереження їх функціонального призначення.

Відповідно до висновку повторної експертизи поділ спірних нежитлових приміщень є неможливим через аварійний технічний стан приміщень Б, В, Г і неможливість облаштування окремого входу в приміщенні А для кожного співвласника.

Так само різняться оцінки вартості спірного комплексу нежитлових будівель. Зокрема, згідно висновку первісної будівельно-технічної оціночно-будівельної експертизи його ринкова вартість складає 348972 грн., тоді як згідно висновку повторної експертизи його ринкова вартість - 107382 грн.

Як встановлено така різниця в оцінці вартості викликана різними методичними підходами, застосованими експертами для проведення дослідження.

Зокрема, при проведенні первісної експертизи експерти використовували порівняльний та доходний підхіди, тоді як при проведенні повторної експертизи експерти використовували витратний підхід.

На думку колегії суддів при проведенні повторної експертизи, експертами було безпідставно застосовано витратний підхід для проведення оцінки комплексу нежитлових будівель по АДРЕСА_1.

Зокрема неможливо погодитись з тим, що експерти спірний комплекс будівель віднесли до спеціалізованого майна, в результаті чого застосували витратний підхід.

Відповідно до п.3 Національного стандарту №1 «Загальних засад оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 року №1440, спеціалізоване майно - майно, що, як правило, не буває самостійним об'єктом продажу на ринку і має найбільшу корисність та цінність у складі цілісного майнового комплексу.

З матеріалів справи вбачається, що спірний об'єкт нерухомості є самостійним окремим майновим комплексом, що підлягає оцінюванню як єдиний комплекс нерухомого майна. Крім того, експерти при проведенні повторної експертизи не визначили ринкову вартість земельної ділянки, що вплинуло на величину вартості оцінюваного об'єкта.

На думку колегії суддів є необґрунтованим висновок про неможливість розподілу нерухомого майна між власниками посилаючись лише на аварійний стан об'єктів дослідження.

Вказані недоліки унеможливлюють врахування висновку повторної судової комплексної будівельно-технічної (оціночно-будівельної) експертизи щодо визначення дійсної (ринкової) вартості комплексу нежитлових приміщень, що знаходиться по АДРЕСА_1 при вирішенні справи.

Разом з тим, висновок первісної судової комплексної оціночно-будівельної будівельно-технічної експертизи від 28 січня 2014 року № 126 таких недоліків не містить, що вказує на доцільність.

Згідно ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

Ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду Кіровоградської області від 15 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: