Ухвала суду № 62694095, 07.11.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/7512/16 Справа № 199/4801/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - Руденко В. В. Доповідач - Городнича В.С.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2016 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В.

при секретарі - Порубай М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 липня 2016 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2, треті особи: Приватне підприємство «Приватна фірма «Віктор-13», ОСОБА_5 про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2016 року ОСОБА_3 звернулась до суду першої інстанції із позовною заявою до ОСОБА_4, ОСОБА_2, третя особа - ПП «ПФ «віктор-13», ОСОБА_5 про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 липня 2016 року за вищевказаним позовом було відкрито провадження.

26 липня 2016 року позивачем було подано заяву про забезпечення позову, яку ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 липня 2016 року було задоволено та накладено арешт на нежитлові приміщення 111, 112, 113, 114, розташованих за адресою по АДРЕСА_1, секції 2, 3 у м. Дніпрі, які належать на праві спільної часткової власності ОСОБА_4 та ОСОБА_2

Не погодившись з такою ухвалою, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а ухвала суду першої інстанції - залишенню без змін, оскільки задовольняючи заяву ОСОБА_3 судом першої інстанції було вірно застосовано положення ст. 151 ЦПК України з метою збереження предмету спору, а саме - нерухомого майна, належного на праві спільної часткової власності ОСОБА_4 та ОСОБА_2

Серед доводів апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2 основним є посилання на відсутність доказів стосовно існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Однак, колегія суддів не погоджується з такою позицією апелянта, з огляду на наступне.

Із позовної заяви вбачається, що 20 листопада 2003 року між позивачем та ПП «ПФ «Віктор-13» було укладено Договір №1 про інвестування будівництва, згідно умов якого ОСОБА_3 стала Інвестором будівництва житлового будинку з вбудованим-прибудованим нежитловим приміщенням, розташованого по АДРЕСА_1, секції 2, 3 у м. Дніпрі.

За умовами вказаного договору розмір інвестицій загалом склав суму у розмірі 200000,00 грн.

10 жовтня 2013 року між відповідачами та ОСОБА_5 було укладено договори купівлі-продажу, згідно умов яких ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було придбано по 1/2 частині кожним нежитлового приміщення за адресою по АДРЕСА_1, секції 2, 3, приміщення 111, 112, 113, 114 у м. Дніпрі.

В свою чергу ОСОБА_5 набув право власності на вказане спірне майно на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Правосуддя та захист» від 28 липня 2008 року, яке було скасовано рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2014 року, що набрало чинності 19 лютого 2015 року, після перегляду його Апеляційним судом Дніпропетровської області.

У зв'язку з тим, що ОСОБА_5 реалізував спірне майно шляхом продажу відповідачам, ОСОБА_3 позбавлена можливості отримати нежитлові приміщення по АДРЕСА_1, секції 2, 3, приміщення 111, 112, 113, 114 у м. Дніпрі у свою власність.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Оскільки предметом спору є нерухоме майно, яке станом на сьогодні перебуває у власності відповідачів на підставі договорів купівлі-продажу, то позивачем з метою збереження спірних нежитлових приміщень, до ухвалення рішення у даній цивільній справі, було подано заяву про забезпечення позову.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» встановлено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія судів приходить до висновку про правильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ОСОБА_2 ухвали про забезпечення позову.

Крім того, суд реляційної інстанції, виходячи із вищенаведених норм, вважає, що ухвала Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 липня 2016 року не порушує права відповідачів та не створює обмеження у можливості користуватися спірним майном, а лише встановлю заборону будь-якої реалізації майна до моменту ухвалення рішення по справі за позовом ОСОБА_3 про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.

А тому, керуючись ст. ст. 209, 303, 307, 312 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 липня 2016 року про забезпечення позову - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: О.П. Варенко

О.В. Лаченкова