Постанова № 62691137, 07.11.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2016 р. Справа № 820/18496/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Жданюк А.О.

представника позивача - Ситніка О.О.

представників відповідача - Стецуріної О.А., Троцко Б.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м.Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2016 р. по справі №820/18496/14

за позовом Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Державне підприємство "Харківський машинобудівний завод "ФЕД", звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 31.07.2014 року №0000064601 в частині зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 1848605 грн. і застосування штрафних санкцій в розмірі 924302,5 грн., №0000084601 та № 0000074601.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства. Вказує, що у межах виконання своїх зобов'язань за договорами підряду, укладеними з Публічним акціонерним товариством "ФЕД", підприємством виконувалися роботи з капітального ремонту виробів авіаційної техніки, постачання яких звільнене від оподаткування податком на прибуток відповідно до підпункту "ґ" пункту 17 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України (далі - ПК України). Також, укладені між позивачем та контрагентами правочини підтверджені належними первинними документами, а отже висновки податкового органу про порушення норм податкового законодавства є необґрунтованими.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.06.2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2015 року, адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкові повідомлення рішення від 31.07.2014 року №0000064601 в частині зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 1848605 грн. і застосування штрафних санкцій в розмірі 924302,5 грн., №0000084601 та №0000074601.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.03.2016 року частково задоволено касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.06.2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2015 року скасовано та направлено справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанції та направляючи справу на новий розгляд, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що судами попередніх інстанції не було з'ясовано всі обставини справи і надано їм правильну юридичну оцінку.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2016 року адміністративний позов задоволено.

Скасовано податкові повідомлення рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 31.07.2014 року №0000064601 в частині зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 1848605 грн. і застосування штрафних санкцій в розмірі 924302,5 грн., №0000084601 та №0000074601.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 487 грн. 20 коп. витрат зі сплати судового збору.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2016 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що за наслідком проведеної перевірки встановлено, що ремонтні роботи, поставлені позивачем ПАТ «ФЕД» у межах виконання своїх зобов'язань за договорами підряду від 21.02.2012 року №16/12-237 та від 13.05.2013 року № 44/13-237, не є капітальним ремонтом, а тому операції з постачання цих робіт мають оподатковуватися за загальними правилами оподаткування. Так, аналіз калькуляцій та щомісячних відомостей формування собівартості реалізованих робіт свідчить про невідповідність витратних матеріалів, використаних позивачем при виконанні розглядуваних робіт, витратам на капітальний ремонт об'єктів основних засобів. Також встановлено, що агрегати передавалися позивачу замовником (ПАТ «ФЕД») вже після виконання певного обсягу ремонтних робіт, вартість яких значно перевищує вартість виконаних ДП «ХМЗ «ФЕД» робіт. Тобто, позивач виступав субпідрядником ПАТ «ФЕД» та виконував лише окремі види технічних робіт (пред'явницькі випробування, контровку, приймально-здавальні випробування). Також, відповідач наголошує, що виконання підрядником робіт, що становлять окремі обов'язкові етапи капітального ремонту, не свідчить про здійснення цим підрядником капітального ремонту в цілому, оскільки ціллю капітального ремонту є відновлення втрачених первісних технічних характеристик об'єкта, усунення істотних несправностей. Цей вид ремонту передбачає повне розбирання об'єкта, що ремонтується, заміну всіх зношених вузлів, деталей, конструкцій тощо з метою відновлення робочого ресурсу, поліпшення експлуатаційних показників об'єкта, що ремонтується тощо. Іншою підставою для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового органу про безтоварний характер операцій з придбання позивачем товарів, робіт та послуг у рамках взаємовідносин з Приватним підприємством «Рембудмонтаж», Товариством з обмеженою відповідальністю «Укртехснаб», Товариством з обмеженою відповідальністю «УТК Пласт», Товариством з обмеженою відповідальністю «КП «Імпульс», Товариством з обмеженою відповідальністю «ТВП Кварц», Товариством з обмеженою відповідальністю «ТПК Альянс» та Приватною фірмою «Євробуд». Підставою для вказаних висновків слугувала відсутність задекларованих ДП «ХМЗ «ФЕД» постачальників у дослідженому ланцюгу постачання відповідних товарів від виробника (імпортера) до кінцевого набувача - позивача у справі, що може свідчити про відсутність у цих постачальників активів, які виступали предметом поставки позивачу. Наголошував, що безпосередні імпортери товару, який виступав предметом поставок позивачу, використовували цей товар у власній господарській діяльності та не реалізовували іншим особам. Також посилається на неможливість виконання спірними постачальниками поставок товарів і робіт в силу відсутності необхідних матеріальних, трудових ресурсів. Крім того, відповідач заперечує проти відображення витрат платника по епізоду, пов'язаному з формуванням даних податкового обліку за операціями з придбання субпідрядних робіт у Товариства з обмеженою відповідальністю «Будресурс-К», посилаючись на відсутність ознак реального суб'єкта господарювання у діяльності цього контрагента, що підтверджується вироком Автозаводського районного суду м.Кременчук Полтавської області від 04.12.2014 року по кримінальній справі №524/10551/14-4. Таким чином, встановлені за наслідками перевірки порушення позивачем вимог діючого законодавства є обґрунтованими, та як наслідок, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими.

Позивач надав письмове заперечення на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представники сторін про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що співробітниками відповідача проведено документальну планову перевірку ДП «ХМЗ «ФЕД» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2013 року, за наслідком якої складено Акт №218/28-09-46-01-03/14310052 від 15.07.2014 року.

Під час перевірки встановлені порушення позивачем вимог:

- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п 198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України, що призвело до завищення суми бюджетного кодування ПДВ ДП "ХМЗ "ФЕД" за період з 01.10.2012 по 31.12.2013 року на загальну суму -1849205 грн;

- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого ДП "ХМЗ "ФЕД" занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 637 739 грн.;

- п.152.11 ст.152, пп."ґ" п.17 підр.4 розд. ХХ "Перехідні положення" ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток (діяльність, що підлягає оподаткуванню на загальних підставах) за період, що перевірявся, на суму 278 912 грн.;

- пп.138.1.1, п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, п.152.11 ст.152 ПК України, в результаті чого, підприємством занижено прибуток, звільнений від оподаткування (п.17 підр.4 р.ХХ "Перехідні положення" ПК України) на загальну суму 7 126 730 грн. по рядку 09 декларації;

- ст. 2 Закону України від 23.09.1994 №185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" із змінами та доповненнями, з врахуванням Закону України від 06.11.2012 №5480-УІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення інструментів впливу на грошово-кредитний ринок", п. 1 Постанови Правління НБУ від 14.05.2013 № 163 "Про зміну строків рахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті", в результаті чого у лютому 2014 року отримано валютні цінності у сумі 333114,0 рос. руб. (75381,33грн.) по імпортному контракту №0035ЛЗСПЗ від 15.01.2013 Федеральное бюджетное учреждение "регистр сертификации на федеральном железнодорожном транспорте" Росія, з порушенням строків розрахунків.

На підставі вищезазначеного акту перевірки, 31.07.2014 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів прийняті податкові повідомлення - рішення від № 0000064601, №0000084601, №0000074601.

Позивач, не погодившись із правомірністю вказаних податкових повідомлень-рішень, звернувся до суду із даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що встановлені відповідачем за наслідком проведеної перевірки порушення позивачем вимог діючого законодавства є необґрунтованими та як наслідок, оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 31.07.2014 року № 0000084601, № 0000074601 та №0000064601 в частині зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 1848605 грн. і застосування штрафних санкцій в розмірі 924302,5 грн., є незаконними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Перевіряючи правомірність прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення від 31.07.2014 року №0000074601, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується наявними в ній доказами, між ДП "ХМЗ "ФЕД" (Підрядник) та ПАТ "ФЕД" (Замовник) укладено договори підряду №16/12-237 від 21.02.2012 року та №44/13-237 від 13.05.2013 року.

Предметом вказаних договорів є виконання робіт з капітального ремонту виробів, що надаються Замовником, а саме пред'явницькі випробування (здача відділу технічного контролю), контровка, фарбування та приймально-здавальні випробування (здача Представництву Замовника № 155) з оформленням необхідної супровідної документації на продукцію в номенклатурі, кількості та ціні, які зазначені в Специфікаціях до Договору.

Всього по договорам підряду ДП «ХМЗ «ФЕД» па адресу ПАТ «ФЕД» було виконано пред'явительські випробування (здача ОТК), контровка, та приймально-здавальні випробування (ПСИ-здача ПЗ №155) за період з 21.11.2012 по 31.12.2013 на загальну суму 5905140,68 грн., крім того ПДВ 1181028,14 грн., собівартість яких складає 2983147,21 грн. (прибуток 2921993,47 грн.).

На підтвердження факту виконання робіт, між сторонами складені Акти виконаних робіт, акти заліку взаємних заборгованостей та Акти звірок взаєморозрахунків.

В податковому обліку ДП ХМЗ «ФЕД» доходи від реалізації робіт по договорам підряду та собівартість таких реалізованих робіт, враховано в окремому податковому обліку доходів і витрат від діяльність, прибуток від якої звільнено від оподаткуванням податком на прибуток згідно з пп. «ґ» п.17 підр.4 розд.ХХ «Перехідні положення» ПК України.

Під час розгляду справи встановлено, що фактичною підставою для винесення вищевказаного податкового повідомлення-рішення, слугували встановлені за наслідком проведеної перевірки висновки податкового органу про неправомірне звільнення позивачем від оподаткування прибутку підприємства за вищевказаними господарськими операціями, оскільки ремонтні роботи, поставлені позивачем ПАТ "ФЕД" у межах виконання зобов'язань за договорами не є капітальним ремонтом, а тому операції з постачання цих робіт мають оподатковуватися за загальними правилами оподаткування.

В обґрунтування вказаних висновків, відповідач посилається на те, що аналіз калькуляцій та щомісячних відомостей формування собівартості реалізованих робіт свідчить про невідповідність витратних матеріалів, використаних позивачем при виконанні розглядуваних робіт, витратам на капітальний ремонт об'єктів основних засобів. Також СДПІ з ОВП у м.Харкові встановлено, що агрегати передавалися позивачеві замовником (ПАТ "ФЕД") вже після виконання певного обсягу ремонтних робіт, вартість яких значно перевищує вартість виконаних ДП "ХМЗ "ФЕД" робіт. Отже, позивач фактично виступав субпідрядником ПАТ "ФЕД" та виконував лише окремі види технічних робіт (пред'явницькі випробування, контровку, приймально-здавальні випробування).

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками податкового органу, виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту «ґ» пункту 17 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України тимчасово, строком на 10 років, починаючи з 1 січня 2011 року звільняється від оподаткування прибуток підприємств літакобудівної промисловості, отриманий від основної діяльності (підклас 35.30.0 клас 35.30 група 35.3 розділ 35 КВЕД ДК 009:2005), а також від проведення такими підприємствами науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт (підклас 73.10.2 клас 73.10 група 73.1 розділ 73 КВЕД ДК 009:2005), які виконуються для потреб літакобудівної промисловості.

З набранням чинності Законом України від 02.10.2012 року № 5412-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо врегулювання окремих питань оподаткування» (тобто з 04.11.2012 року) наведену норму було викладено у такій редакції: тимчасово, строком на 10 років, починаючи з 1 січня 2011 року звільняється від оподаткування прибуток підприємств літакобудівної промисловості, отриманий від основної діяльності (клас 30.30 група 30.3 розділ 30 КВЕД ДК 009:2010), а також від проведення такими підприємствами науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт (клас 72.19 група 72.1 розділ 72 КВЕД ДК 009:2010), які виконуються для потреб літакобудівної промисловості.

Згідно з Довідкою АА №744989 з ЄДРПОУ ДП ХМЗ «ФЕД» здійснює, зокрема, такі види діяльності: 30.30 (Виробництво повітряних і космічних літальних апаратів, супутнього устаткування); 33.16 (Ремонт і технічне обслуговування повітряних і космічних літальних апаратів); 72.19(Дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук).

Відповідно до Наказу Держкомстату від 23.12.2011 № 396 "Про затвердження Методологічних основ та пояснень до позицій Класифікації видів економічної діяльності", зазначено, що до класу 30.30 включається: виробництво літаків для перевезення вантажів або пасажирів, для використання у військових, спортивних або інших цілях; виробництво гелікоптерів; виробництво планерів, дельтапланів: виробництво дирижаблів, аеростатів, повітряних куль; виробництво частин і приналежностей для повітряних літальних апаратів.

Вказаний клас також включає, виробництво наземних тренажерів для пілотів; виробництво космічних літальних апаратів і засобів виведення на орбіту, штучних супутників, міжпланетних зондів, орбітальних станцій, космічних кораблів багаторазового використання (човників); виробництво міжконтинентальних балістичних ракет (ІСВМ); капітальний ремонт, реконструкцію повітряних літальних апаратів та їх двигунів та виробництво сидінь для літальних апаратів.

До класу 33.16 (Ремонт і технічне обслуговування повітряних і космічних літальних апаратів), включається: заводський капітальний ремонт суден повітряних і космічних літальних апаратів. Цей клас включає: ремонт і технічне обслуговування повітряних літальних апаратів (крім їх реконструкції і заводського капітального ремонту); ремонт і технічне обслуговування двигунів повітряних літальних апаратів

Цей клас не включає капітальний ремонт, реконструкцію повітряних літальних апаратів та їх двигунів.

Тобто, з 04.11.2012 року відповідно до вимог пп. «ґ» п.17 підр.4 розд. XX «Перехідні положення» ПК України звільняється від оподаткування прибуток підприємств літакобудівної промисловості, отриманий від основної діяльності, зокрема, клас 30.30 група 30.3 розділ 30 КВЕД ДК 009:2010, до якого з робіт включається лише капітальний ремонт і реконструкція повітряних літальних апаратів та їх двигунів.

Також, як вказував під час розгляду справи представник відповідача, згідно наданих ДП «ХМЗ «ФЕД» до перевірки планових калькуляцій по вищевказаним договорам підряду (від 21.02.2012 №16/12-237, від 13.05.2013 №44/13-237) та щомісячних відомостей формування собівартості реалізованих товарів, робіт, послуг встановлено, що ДП «ХМЗ «ФЕД» взагалі не планувало та фактично не використовувало товарно-матеріальні цінності для виконання таких робіт, оскільки матеріальні витрати відсутні. Крім того, дефектні відомості по договорам підряду позивачем не складались та не були надані до перевірки.

В бухгалтерському обліку характер та визначення ремонту та поліпшення (модернізація, добудова, реконструкція тощо) визначено Наказом Мінфіну від 30.09.2003р. № 561 "Про затвердження Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів", згідно п. 30 закріплено, що витрати на капітальний ремонт об'єктів основних засобів визнаються витратами звітного періоду. Такі витрати можуть бути визнані капітальними інвестиціями, якщо витрати на значний огляд і капітальний ремонт можуть бути ідентифіковані з окремою замортизованою частиною (компонентом) основних засобів. Витрати на ремонт можуть бути визнані капітальними інвестиціями, якщо ціна придбання активу вже відображає зобов'язання (необхідність) підприємства здійснити в майбутньому витрати для приведення активу до стану, в якому він придатний для використання. Наприклад, у разі придбання будівлі, яка погребує ремонту, витрати на ремонт приймаються на збільшення первісної вартості цієї будівлі до суми, яка може бути відшкодована від використання будівлі в майбутньому.

Вартість робіт, що приводять до збільшення очікуваних майбутніх вигод від об'єкта основних засобів, включається до капітальних інвестицій з майбутнім збільшенням первісної вартості основних засобів. Підставою для визнання капітальними інвестиціями витрат, пов'язаних з поліпшенням основних засобів, є зростання внаслідок цих витрат очікуваного терміну корисного використання об'єкта, кількості та/або якості продукції (робіт, послуг), яка виробляється (надається) цим об'єктом. Первісна (переоцінена) вартість основних засобів може бути збільшена на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням та ремонтом об'єкта визначену у порядку, встановленому податковим законодавством.

Прикладами такого поліпшення є: а) модифікація, модернізація об'єкта основних засобів з метою подовження терміну його корисної експлуатації або збільшення його виробничої потужності; б) заміна окремих частин устаткування для підвищення якості продукції (робіт, послуг); в) впровадження ефективнішого технологічного процесу, що дозволить зменшити первісно оцінені виробничі витрати; г) добудова (надбудова) будівлі, що збільшить кількість місць (площу) будівлі, обсяги та/або якість виконуваних робіт (послуг) чи умови їх виконання.

Згідно п. 32 вищевказаного Наказу визначено, що витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання (технічний огляд, технічне обслуговування, ремонт тощо), включаються до складу витрат звітного періоду.

Капітальні інвестиції включають інвестиції в основний капітал (основні засоби), в інші необоротні матеріальні активи; витрати, пов'язані з поліпшенням об'єкта, що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первинно очікуваних від використання об'єкта, і на суму яких збільшується первісна вартість основних засобів (капітальний ремонт будівель, споруд, машин та обладнання); інвестиції У необоротні нематеріальні активи, а також витрати на формування основного стада.

Поліпшення об'єкта основних засобів - витрати, пов'язані з модернізацією, модифікацією, добудовою, дообладнанням, реконструкцією тощо об'єкта основних засобів, у результаті чого збільшуються майбутні економічні вигоди, що первісно очікуються від його використання.

Колегія суддів зазначає, що у відповідності до Договорів підряду, Замовник (ПАТ «ФЕД») передає ремонтні вироби (продукцію) вже після виконання певних операцій (коди: 1810, 1542, 1542) з підписом в справі виробу про приймання ВТК, а Підрядник (ДП ХМЗ «ФЕД») зобов'язується виконати лише пред'явительські випробування (здача ОТК), контровка, фарбування та приймально-здавальні випробування (ПСИ-здача ПЗ №155).

Так, оскільки в планових калькуляціях та щомісячних відомостях формування собівартості реалізованих робіт відсутні матеріальні витрати, то роботи з фарбування ДП «ХМЗ «ФЕД» не проводились (витрати матеріали - фарби відсутні).

Під час судового розгляду справи відповідач вказував, що згідно наявної у податкової інформації перевіряючими встановлено, що реалізовані ДП «ХМЗ «ФЕД» на адресу ПАТ «ФЕД» роботи (пред'явительські випробування (здача ОТК), контровка, та приймально-здавальні випробування (ПСИ-здача ПЗ №155) по договорам підряду від 21.02.2012р. №16/12-237 та від 13.05.2013р. №44/13-237 за ціною 14265,00 грн. без ПДВ та 14764,28 грн. без ПДВ, відповідно, використовувались ПАТ «ФЕД» для виконання договорів, укладених з ПАТ "МОТОР СІЧ" (код ЄДРПОУ 14307794), №315Ф/07 від 05.12.2007р. та №385Ф/12 від 24.01.2013р. за цінами постачання одиниці послуги без урахування ПДВ - 277291,67 грн., 112293,12 грн., 291307,50 грн., 296701,67 грн., 120146,67 грн., про що свідчить номери агрегатів в графі «номенклатура товарів/послуг продавця» в зареєстрованих в «Єдиному реєстрі податкових накладних» податкових накладних ДП «ХМЗ «ФЕД», виписаних на адресу ПАТ «ФЕД», та податкових накладних ПАТ «ФЕД», виписаних на адресу ПАТ "МОТОР СІЧ". Тобто, ПАТ «ФЕД» фактично до передачі виробів Підряднику (ДП ХМЗ «ФЕД»), вже виконав певні ремонтні операції цих виробів, вартість яких в 8 - 20 разів більша, ніж виконані ДП «ХМЗ «ФЕД» пред'явительські випробування (здача ОТК), контовка, та приймально-здавальні випробування (ПСИ-здача ПЗ №155).

Таким чином, ДП ХМЗ «ФЕД» по договорам підряду фактично не виконує капітальний ремонт, а виступає лише субпідрядником ПАТ «ФЕД» в виконаній пред'явительських випробувань (здача ОТК), контовці та приймально-здавальних випробувань (ПСИ-здача ПЗ №155).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками податкового органу з приводу того, що ДП ХМЗ «ФЕД» при проведенні робіт за договорами підряду від 21.02.2012р. №16/12-237, від 13.05.2013р. №44/13-237 фактично не здійснювало реконструкцію, модифікацію, модернізацію, заміну окремих частин устаткування, внесення в конструкцію змін, (фактично були виконані послуги з випробування та контовки агрегатів), а отже, такі роботи не можуть кваліфікуватись як капітальний ремонт та, відповідно, дохід (прибуток) від їх реалізації не може бути звільнений від оподаткування податком на прибуток відповідно до вимог пп.«г» п.17 підр.4 розд. XX «Перехідні положення» ПК України і підлягає оподаткуванню на загальних підставах.

На підставі викладеного, беручи до уваги встановлені під час апеляційного розгляду справи обставини, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість встановлених за наслідком проведеної перевірки порушень позивачем вимог діючого законодавства та як наслідок, законності винесення податковим органом податкового повідомлення-рішення від 31.07.2014 року №0000074601.

Перевіряючи правомірність встановлених за наслідком проведених перевірок порушень позивачем вимог діючого законодавства, які слугували підставою для винесення відповідачем податкових повідомлень-рішень від 31.07.2014 року № 0000084601 та №0000064601 в частині зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 1848605 грн. і застосування штрафних санкцій в розмірі 924302,5 грн., колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Як встановлено під час розгляду справи, фактично підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, слугували висновки податкового органу про відсутність реального характеру укладених між позивачем ПП "ВБП "Рембудмонтаж", ТОВ "Укртехснаб", ТОВ "УТК Пласт", ТОВ "КП "Ім-Пульс", ГТОВ "ТВП Кварц", ТОВ "ТПК Аякс", ПФ "Євробуд" господарських операцій.

Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 22.1 ст. 22 ПК України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку, або дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів

Пунктом 200.1 статті 200 вказаного Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

Під час перевірки встановлено та знайшло своє підтвердження під час судового розгляду справи, позивач у перевіряємий період мав господарські відносини із контрагентами ПП "ВБП "Рембудмонтаж", ТОВ "Укртехснаб", ТОВ "УТК Пласт", ТОВ "КП "Ім-Пульс", ГТОВ "ТВП Кварц", ТОВ "ТПК Аякс", ПФ "Євробуд".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно ст. 3 Закону України №996-XIV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2. ст. 9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Відповідно до вимог п.1.2 ст.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до пункту 2.1 зазначеного Положення, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення; господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, протиправності формування витрат та податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування належить з'ясувати, зокрема, такі обставини, як: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При розв'язанні відповідних спорів судам варто враховувати принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (лист Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 "Щодо підтвердження даних податкового обліку").

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає за необхідне перевірити під час розгляду даної справи висновки податкового органу про порушення позивачем вимог діючого законодавства, які були покладені в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, якими було збільшено суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Як було встановлено під час розгляду справи, у перевіряємий період ДП «ХМЗ «ФЕД» (Замовник) мав господарські взаємовідносини із ПП "ВБП "Рембудмонтаж" (Підрядник) на підставі договору підряду №1 від 17.01.2013р., відповідно до умов якого, Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується на власний ризик виконати в порядку та на умовах цього договору роботи по капітальному ремонту об'єктів Замовника, які виконуються згідно з Графіком виконання робіт (додаток 1) та Кошторисом на виконання робіт (додаток 2) (далі роботи). Роботи виконуються на об'єктах Замовника.

Пункт 5.1.1 Договору, визначає, що безпосередньо перед початком виконання робіт Замовник передає, а Підрядник приймає відповідні об'єкти робіт за дефектним актом або кошторисом.

У разі необхідності доступу представників Підрядника на територію Замовника, Підрядник оформлює всю необхідну документацію для такого доступу і дотримується правил пропускного та внутрішньо об'єктного режиму, інших норм і правил, які діють у Замовника (п. 5.5 договору).

За умовами п. 6.1 Договору, роботи виконуються з матеріалів Замовника та засобами Підрядника.

За змістом вказаного договору, колегія суддів дійшла висновку, що він за своєю правовою суттю є договорами будівельного підряду, зміст якого визначений в ст. 875 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), де зазначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Згідно частини 1 статті 877 ЦК України, підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов'язана надати відповідну документацію (ч. 2 ст. 877 ЦК України).

Колегія суддів зазначає, що здійснення будівництва та пов'язаних з ним будівельних робіт за договором будівельного підряду підрядник проводить згідно з проектною документацією, що визначає обсяг, зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт, а також кошторисом, що визначає ціну робіт. Вказані документи є обов'язковими та являються невід'ємною частиною цього договору.

Технічна документація визначає обсяг, зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт, що виконуються за договором даного виду. Кошторис визначає ціну робіт і безпосередньо пов'язаний з технічною документацією. Робота за договором будівельного підряду виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності і стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.

Кошторис на виконання робіт може бути: 1) приблизним - в який у процесі будівництва можна вносити зміни. Тобто приблизний кошторис передбачає його уточнення в процесі виконання робіт у залежності від реальних умов будівництва. Уточнення приблизного договірного кошторису здійснюється в порядку, передбаченому договором. Якщо виникла необхідність проведення додаткових робіт і у зв'язку з цим істотного перевищення визначеного приблизного кошторису, підрядник зобов'язаний своєчасно попередити про це замовника. Замовник, який не погодився на перевищення кошторису, має право відмовитися від договору підряду. У цьому разі підрядник може вимагати від замовника оплати виконаної частини роботи. Підрядник, який своєчасно не попередив замовника про необхідність перевищення приблизного кошторису, зобов'язаний виконати договір підряду за ціною, встановленою договором. 2) твердим - зміни в який можуть вноситься лише за погодженням сторін. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Твердий кошторис, як правило, не передбачає його зміни після погодження сторонами, у разі ж перевищення твердого кошторису усі пов'язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом.

В порушення вимог наведених вище норм ЦК України, при укладенні договору будівельного підряду № 1 від 17.01.2013 р. сторонами договору не був визначений склад і зміст цієї документації, а також договір не містить даних про те, яка із сторін і у який строк зобов'язана надати відповідну документацію.

Колегія суддів також зазначає, що порядок укладення та виконання договорів підряду на проведення робіт з нового будівництва, реконструкції будівель і споруд та технічного переоснащення діючих підприємств (далі - капітальне будівництво об'єктів), а також комплексів і видів робіт, пов'язаних із капітальним будівництвом об'єктів, визначений загальними умовами укладення та виконання договорів підряду у капітальному будівництві, які прийняті відповідно до положень ЦК України та затверджені постановою КМУ № 668 від 01.08.05 р., що ці умови є обов'язковими для врахування під час укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві незалежно від джерел фінансування робіт, а також форми власності замовника та підрядника (субпідрядників) (п. 2 Загальних умов).

Таким чином, посилання на проектно-кошторисну документацію, як підставу для виконання робіт, та наявність такої документації при виконанні робіт є обов'язковою.

Також, за змістом ст. 879 ЦК України, підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Також слід зауважити, що кошторис це документ, в якому зазначається постатейний перелік витрат на виконання робіт і який є додатком до договору підряду, його невід'ємною частиною. Він дозволяє встановити не тільки розмір ціни, а і чітко визначити її складові елементи. Скласти його може як замовник так, і підрядник. Для договорів підряду в будівельному середовищі кошторис складається в обов'язковому порядку. Таким чином, посилання на проектно-кошторисну документацію, як підставу для виконання робіт, і наявність такої документації при виконанні робіт є обов'язковою.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 13.04.2011р. № 466 "Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт" (далі - Постанова КМУ №466), Будівельні роботи - роботи з нового будівництва, реконструкції, технічного переоснащення діючих підприємств, реставрації, капітального ремонту.

Відповідно до вимог п.2 Постанови КМУ №466, будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та подання замовником за формою згідно з додатком і повідомлення про початок виконання будівельних робіт Держархбудінспекції або її територіальному органу (далі - Інспекція) за місцезнаходженням об'єкта будівництва - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт (далі - декларація) або отримання дозволу на виконання будівельних робіт, відповідно до переліку об'єктів, будівництво яких здійснюється після надіслання повідомлення про початок виконання будівельних робіт; реєстрації відповідною Інспекцією декларації - щодо об'єктів будівництва, що належать до І - III категорії складності; видачі замовнику Інспекцією дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорії складності.

Відповідно до вимог п.6. Постанови Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466, Повідомлення про початок виконання будівельних робіт надсилається замовником до Інспекції за місцезнаходженням об'єкта будівництва.

Не пізніше ніж за один календарний день до початку виконання будівельних робіт щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації або отримання дозволу на виконання будівельних робіт, внесених до переліку об'єктів, будівництво яких здійснюється після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт (про зміну даних у повідомленні про початок виконання будівельних робіт), замовник (його уповноважена особа) подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення чи через електронну систему здійснення декларативних процедур у будівництві до Інспекції повідомлення (про початок виконання будівельних робіт про зміну даних у повідомленні про початок виконання будівельних робіт) за формою згідно з додатком 1.

Відповідно до вимог п.7 Постанови КМУ № 466, Замовник зобов'язаний протягом семи календарних днів з дня подання до Інспекції повідомлення про початок виконання будівельних робіт письмово поінформувати про це виконавчий орган сільської, селищної, міської ради або місцеву держадміністрацію за місцезнаходженням об'єкта будівництва, а також державні органи у сфері пожежної та техногенної безпеки.

Згідно з п.30 Постанови КМУ № 466, Виконання будівельних робіт без відповідного документа, який дає право виконувати такі роботи, вважається самочинним будівництвом і тяг не за собою відповідальність згідно із законом.

Як вказує відповідач з метою з'ясування питання отримання ДП «ХМЗ «ФЕД» дозвільних документів - повідомлень, декларацій, дозволів на виконання будівельних робіт (інших документів) про початок виконання будівельних робіт у 2012-2013 р.р. до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області було направлено запит від 04.06.2014р. №5730/10/28-09-46-01-09, на який листом від 11.06.2014р. №7/20-3103 отримано відповідь, що інформація стосовно отримання ДП «ХМЗ «ФЕД» дозвільних документів у 2012 - 2013р. в Інспекції відсутня.

Також, за наслідком аналізу актів виконаних робіт перевіряючими встановлено, що для виконання ремонтно-будівельних робіт, перелік яких наведено в актах виконаних робіт за формою № КБ-2в (відомості ресурсів до актів виконаних робіт), відомості про які наведено в додатку №6, ПП «ВБП «Рембудмонтаж» необхідно було залучити до виконання будівельно-монтажних робіт від 16 до 820 осіб (додаток №6), а саме в окремому місяці залучалось: у січні 2013 року - 29 осіб, у квітні 2013 року 279 осіб, у травні 2013 року - 110 осіб, у червні 2013 року - 81 особа, у липні 2013 року-86 осіб, у серпні 2013 року - 62 особи, у вересні 2013 року - 820 осіб, у жовтні 2013 року - 16 осіб.

Проте, згідно інформації Основ'янської ОДПІ м. Харкова (лист №3653/7/20-38-17-02-15 від 08.07.2014р.) зазначено, що згідно звітів за формою 1-ДФ за 4 квартал 2012р.- 4 квартал 2013р., за цивільно-правовими договорами працівники відсутні. Також, згідно наданих копій звітів за формою 1-ДФ по ПП «ВБП «Рембудмонтаж» за період з 01.10.2012р. по 31.12.2013р., у підприємства лічилось лише 4 працівника. Таким чином, встановлено відсутність у ПП «ВБП «Рембудмонтаж» власних трудових ресурсів для виконання такого обсягу будівельно-монтажних робіт, на які виписано відповідні первинні документи.

Відповідачем отримано податкову інформацію, а саме довідку зустрічної звірки ПП «ВБП «Рембудмонтаж» із ДП «ХМЗ «ФЕД» за період з 01.07.2011 року по 01.10.2013 року № 06-12-102з від 27.12.2013р., складену ДФІ у Харківській області, в якій зазначено, що для виконання будівельно-монтажних робіт ПП «ВБП «Рембудмонтаж» на об'єктах Дії «ХМЗ «ФЕД» було залучено субпідрядну організацію - ТОВ «Будресурс-К» (код ЄДРПОУ 38688468) на підставі укладеного договору підряду від 01.06.2013 року № 1/7.

Послуги субпідрядних робіт по 01.10.2013 року на об'єктах ДП «ХМЗ «ФЕД» склали 8521330,26 грн.

Згідно наявної податкової інформації, яка міститься в базах даних органів Міністерстві доходів і зборів України (дані щодо зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, даних додатку № 5 до податкових декларації з податку на додану вартість) ПП «ВБП «Рембудмонтаж» сформовано взаємовідносини з ТОВ «Будресурс-К» за період з 01.07.2013 року по 31.10.2013 року на суму 8817025,20 грн., в тому числі ПДВ 1469504,20 грн. При цьому, вартість таких робіт субпідрядника ТОВ «Будресурс-К», яка була в періоді з 01.07.2013 по 31.10.2013 року надана ПП «ВБП «Рембудмонтаж» на адресу ДП «ХМЗ «ФЕД», складає 8578968,30 грн., в тому числі ПДВ 1429828,05 грн.

Крім того, згідно інформації ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві (акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ ТОВ «Будресурс-К» (ЄДРПОУ 38688468) з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за період 01.05.2013-31.12.2013 р.») встановлено, що ТОВ «Будресурс-К» має стан платника - 7 (до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей). Інформація щодо наявності основних фондів відсутня. Чисельність працюючих: відсутня. Операції ТОВ «БУДРЕСУРС-К» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В зв'язку з цим посадові особи ТОВ «БУДРЕСУРС-К» не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного. В ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ТОВ «БУДРЕСУРС-К» до контрагентів-покупців. Враховуючи те, що у ТОВ «БУДРЕСУРС-К» відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, то операції ТОВ «БУДРЕСУРС-К» не є господарською діяльністю підприємства, в розумінні п.14.136 ПК України від 02.12.2010 №2755-71.

Також, як встановлено під час розгляду справи, вироком Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 04.12.2014р. по справі № 524/10551/14-к, в якій розглядалися матеріали кримінального провадження № 32014000000000090 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України.

Згідно позиції висловленої Верховним Судом України, яка викладена у постанові Верховного Суду України від 01.12.2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пеппермінт» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення зазначено, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Відповідно до вимог частини 1 статті 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Частиною 2 статті 161 КАС України встановлено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Таким чином, матеріали справи та наявні в дій докази об'єктивно засвідчують відсутність реального наміру на виконання укладених між позивачем та контрагентом господарських відносин, та як наслідок безпідставне віднесення їх до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

Перевіряючи реальності здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ "УКРТЕХСНАБ" за договором № 2П/08-205 від 12.03.2008р., щодо придбання у останнього підшипників та комплектуючих виробів імпортного походження на загальну суму 10143763,99 гри., в т.ч. ПДВ на суму 1690627,34 грн., колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Згідно п.2 Договору, визначено, що якість і комплектність товару, що підлягає поставці по цьому договору, повинні відповідати ГОСТам і ТУ, вказаним в паспорті на товар чи іншому, замінюючому його, документі. Якість поставляємого по договору товару повинна підтверджуватись сертифікатом якості заводу- виробника. Постачальник гарантує якість поставляє мого товару. Якість повинна посвідчуватись «Постачальником доданим до продукції сертифікатом (паспортом) чи іншим документом заводу-виробника з підписом і печаткою ОТК і Представника Замовника.

Умовами договору визначено, що Постачальник» поставляє Покупцю товар на умовах СРТ м. Харків, згідно міжнародним правилам Інкотермс (в редакції 2000р.). Поставка товару здійснюється автотранспортом «Постачальника».

Як вказано перевіряючими, позивачем до перевірки не надано документів, що підтверджують відповідність вимогам державних стандартів на товар.

Згідно ст.18 Декрету Кабінету Міністрів України "Про стандартизацію і сертифікацію", відповідність продукції (товару), яка ввозиться і реалізується на території України, стандартам, що діють в Україні, має підтверджуватися сертифікатом відповідності чи свідоцтвом про визнання відповідності, виданим або визнаним центральним органом виконавчої влади з питань технічного регулювання або акредитованим в установленому порядку органом із сертифікації, який уповноважений на здійснення цієї діяльності в законодавчо регульованій сфері.

Центральний орган виконавчої влади з питань технічного регулювання або акредитований в установленому порядку орган із сертифікації, який уповноважений на здійснення цієї діяльності в законодавчо регульованій сфері, включає сертифіковану продукцію до Єдиного реєстру сертифікованої в Україні продукції на підставі: 1) декларації про відповідність, виданої виробником продукції на кожну партію харчових продуктів, продовольчої сировини, супутніх матеріалів, або 2) сертифікатів відповідності чи свідоцтв про визнання відповідності.

На час проведення господарських операцій, правові та організаційні засади підтвердження відповідності продукції, систем якості, систем управління якістю, систем екологічного управління, персоналу та спрямований на забезпечення єдиної державної технічної політики у сфері підтвердження відповідності були визначені Законом України "Про підтвердження відповідності".

Відповідно до ст. 1 вищевказаного Закону, підтвердження відповідності - видача документа (декларація про відповідність або сертифікат відповідності) на основі рішення, яке приймається після проведення відповідних (необхідних) процедур оцінки відповідності, що довели виконання встановлених вимог; сертифікація - процедура, за допомогою якої визнаний в установленому порядку орган документально засвідчує відповідність продукції, систем якості, систем управління якістю, систем екологічного управління, персоналу встановленим законодавством вимогам; сертифікат відповідності - документ, який підтверджує, що продукція, системи якості, системи управління якістю, системи екологічного управління, персонал відповідає встановленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документа, визначеного законодавством.

Таким чином, виходячи з існуючого нормативного регулювання застосування сертифікатів якості, такий сертифікат видається на визначений вид або серію товару і є підтвердженням, що кожний виріб повинен відповідати вимогам, які пред'являються всій серії або виду товарів. Сертифікат якості являється письмовим підтвердженням сертифікованої системи якості або системи управління якістю і видається уповноваженим органом.

Сертифікати видаються незалежним органом, акредитивними відповідними міністерствами та відомствами. Може видаватись уповноваженим органом по сертифікації на підставі документів (протоколи іспитів, технічний опис продукції, ТУ, статутні документи, договори тощо).

Сертифікація основана на проведенні іспитів продукції, які проводяться в акредитованій лабораторії.

Колегія суддів зазначає, що наявність станом на час здійснення господарської операції відповідних сертифікатів якості є необхідною та вирішальною умовою для визначення факту реальності здійснених господарських операцій, оскільки їх обов'язкова наявність визначена законодавством.

До перевірки не надані сертифікати відповідності, сертифікати якості, які згідно вимог законодавства повинні проводиться виключно в державній системі сертифікації.

Листом від 06.06.2014 № 5782/10/28-09-46-01-09 податковий орган звертався до позивача із запитом про надання відомостей та підтверджуючих документів по кожній поставці, а саме: сертифікати, паспорти чи інші документи заводу-виробника, в яких вказано інформацію про виробника, імпортера ТМЦ на митну територію України, дату виготовлення, а також надати інформацію: назву виробника вищевказаних ТМЦ по кожній номенклатурі, дату виготовлення по кожній поставці та номенклатурі.

У зв'язку з тим, що підприємством не надано до перевірки сертифікати якості та сертифікати відповідності, перевіркою не можливо встановити дані щодо фактичного виробника та імпортера такого товару.

Крім того, з метою встановлення фактичного імпортера товару, дослідження походження та подальшого руху товару від імпортера по кінцевого споживача податковим органом отримано інформацію з автоматизованих інформаційних систем контролюючих органів щодо ввезення протягом 2012-2013 років на митну територію України ТМЦ за кодами товару згідно з УКТ ЗЕД, які зазначені в податкових накладних, виписаних ТОВ "УКРТЕХСНАБ" на адресу ДП "ХМЗ "ФЕД". Відповідно до вказаної інформації відповідач дійшов висновку, що ТОВ "УКРТЕХСНАБ" фактично не могло здійснити придбання підшипників і комплектуючих імпортного походження, так як майже всі фактичні імпортери цих товарів використовували їх для виробництва власної готової продукції, а імпортери ПАТ «ФЕД» та ТОВ "СІЧ ТЕХНОЛОГІЇ" реалізували практично всю імпортну продукцію на адресу ДП "ХМЗ "ФЕД". Отже, перевіркою не можливо підтвердити факт здійснення поставки ТОВ "УКРТЕХСНАБ" підшипників і комплектуючих, які зазначені у податкових, виписаних ТОВ "УКРТЕХСНАБ" на адресу ДП "ХМЗ "ФЕД".

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що за відсутності у позивача належним чином оформлених первинних документів не видається можливим встановити факт передачі таких товарів від ТОВ "УКРТЕХСНАБ", що в свою чергу свідчить про безтоварний характер згаданих господарських операцій і мав місце простий документообіг.

З приводу господарських правовідносин із контрагентами ТОВ "УТК Пласт", ТОВ "КП "Ім-Пульс", ТОВ "ТВП Кварц", ТОВ "ТПК Аякс", ПФ "Євробуд" колегія суддів зазначає наступне.

Так, ТОВ "УТК Пласт" на підставі договору № 1/08 від 03.01.08р. поставлено на адресу ДП "ХМЗ "ФЕД" ріжучий, мірильний, слюсарно-монтажний інструмент (умова постачання склад покупця в м. Харків). ТОВ "КП "Ім-Пульс" на підставі рахунку-фактури № 10-01-12 від 10.01.12р. поставлено позивачу патрон токарний та перехідник. ТОВ "ТВП Кварц" на підставі договору № 1/10 від 28.06.10р. поставлено позивачу сталь. ТОВ "ТПК Аякс" поставлено структурному підрозділу ДП "ХМЗ "ФЕД" - друкарні (згідно з положенням друкарні - укладає та виконує господарські операції самостійно) пластини abezeta 370*490*0.15. ПФ "Євробуд" на підставі виставлених рахунків-фактур поставлено позивачу господарські товари (кисті, совки та тази пластикові, відра, замки навісні).

Разом з тим, відносно вказаний підприємств контролюючим органом було отримано податкову інформацію, якою визначено, що всі підприємства не знаходяться за юридичною адресою, у вказаних підприємств відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, а саме: відсутній кваліфікований персонал; незначний штат працюючих осіб при тому, що статутна діяльність потребує участі більшої кількості людей, наявність в штаті тільки керівних посад; відсутні основні фонди (за умови, що вони необхідні для здійснення операцій), у тому числі: транспорті засоби, приміщення для зберігання товарів, неможливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку, тощо.

Враховуючи обставини, викладені в матеріалах, які надійшли по вищенаведеним підприємствам, відповідач дійшов висновку про неможливість встановити зв'язок понесених витрат ДП «ХМЗ «ФЕД» в частині взаємовідносин з названими контрагентами, з фінансово-господарською діяльністю підприємства.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Колегія суддів зазначає, що господарська операція може бути підтверджена лише тими документами, які свідчать про реальність виконання договору, зміст і обсяг наданих операцій та їх вартість. Визначальною підставою для віднесення сум по господарській операції до складу витрат та формування податкового кредиту є достовірне встановлення обставин щодо реальності господарської операції, наявності правових та фактичних підстав для витрат з придбання товарів, робіт, послуг.

Таким чином, наявність у позивача податкових накладних не може бути визнана судом достатньою підставою для формування податкового кредиту, оскільки факт реальності господарських операцій не знайшов свого підтвердження належними і допустимими доказами.

З метою дотримання справедливого балансу між державними та приватними інтересами в сфері боротьби з ухиленням від сплати податків, відповідно до доктрини належної обачності й обережності, платник податків не повинен нести відповідальність тільки у випадку, якщо він проявив належну обачність і обережність і йому не було відомо про зловживання своїх контрагентів.

Як зазначено у постанові Верховного Суду України у справі від 12.02.2008р. (справа №08/28), факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти.

Вказане узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у справі "Булвес" АД проти Болгарії (п. 71 рішення, датованого 22 січня 2009 року), де Європейський суд з прав людини висловив позицію, яка в принципі узгоджується з доктриною належної обачності й обережності: платник ПДВ не має нести відповідальність за зловживання, скоєні його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

В статті 13 ЦК України зазначено, що при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватись моральних засад суспільства. Не допускається зловживання правом.

За змістом частини першої статті 228 ЦК України правочин, спрямований, зокрема, на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною другою цієї статті є нікчемним. Як установлено частиною другою статті 215 того ж Кодексу, визнання судом нікчемного правочину недійсним не вимагається. Відповідно до частини першої статті 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Застосування угод та вчинення дій, які не мають іншої економічної мети крім мінімізації сплати податків - є зловживання правом на свободу підприємницької діяльності. Зазначене зловживання виражається в укладання удаваних угод, що має на меті приховати реальну угоду, яка суперечить моральним засадам суспільства (спроба ухилитись від конституційного обов'язку сплати податків).

З урахуванням встановлених доказів, приймаючи до уваги недотримання позивачем засад розумності та добросовісності, колегія суддів вважає необґрунтованими його твердження, з якими погодився суд першої інстанції, щодо реальності проведених між позивачем та контрагентами господарських операцій.

На підставі викладеного, беручи до уваги встановлені під час апеляційного розгляду справи обставини, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість встановлених за наслідком проведених перевірок порушень позивачем вимог діючого законодавства та як наслідок, законності винесення податковим органом податкових повідомлень-рішень від 31.07.2014 року № 0000084601 та №0000064601 в частині зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 1848605 грн. і застосування штрафних санкцій в розмірі 924302,5 грн.

Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Колегія суддів зазначає, що позивачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності власних дій.

Натомість, відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти позову, довів правовірність виявлених під час проведених перевірок порушень позивачем вимог діючого законодавства та обґрунтованість прийняття податкових повідомлень-рішень, які є предметом оскарження позивачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на зазначене, беручи до уваги висновки Вищого адміністративного суду України, які відповідно до п. 5 ст. 227 КАС України є обов'язковими при розгляді справи, колегія суддів дійшла висновку, що, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення - рішення, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.

На підставі викладеного, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності в діях позивача порушення вимог діючого законодавства, та як наслідок, незаконності нарахування відповідачами суми грошового зобов'язання на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

З урахуванням встановлених обставин у справі та допущених судом першої інстанції порушень норм матеріального права, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2016 року по справі №820/18496/14 не відповідає вимогам ст.159 КАС України, а тому відповідно до вимог ст. 202, ч.2 ст. 205 КАС України підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2016р. по справі №820/18496/14 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити Державному підприємству "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" в задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Бенедик А.П.Судді Мельнікова Л.В. Калиновський В.А.

Повний текст постанови виготовлений 14.11.2016 р.