Рішення № 62691131, 02.09.2016, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/16514/15-ц

Категорія 47

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2016 року Печерський районний суд м. Києва в складі : головуючого - судді Цокол Л.І. за участі секретарів Сторожук Є.Ю., Насурлаєвої К.Е. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участі третіх осіб Печерської та Оболонської районних у м. Києві державних адміністрацій, як органів опіки та піклування про визначення місця проживання малолітніх дітей з матір'ю, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, за участі третіх осіб ОСОБА_3, Печерської районної у м. Києві державної адміністрації як органу опіки та піклування про визначення місця проживання малолітніх дітей з батьком,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із вимогами до ОСОБА_2 і просить з урахуванням поданих уточнень до позовної заяви визначити місце проживання двох малолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_2 з їх матір'ю ОСОБА_1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок агресивної поведінки відповідача та його психологічного насилля в сім'ї сімейні відносини між подружжям поступово припинились, та як наслідок втрачено взаєморозуміння у вирішенні питань виховання дітей. Вказане призвело до розірвання шлюбу між сторонами та позивач просить визначити місце проживання дітей. Так, позивач вказує на те, що син ОСОБА_6 знаходиться під впливом батька, що негативно впливає на його розвиток, а донька ОСОБА_5 боїться свого батька. В свою чергу на час судового розгляду позивач має власне житло, має самостійний дохід, любить своїх дітей та зможе забезпечити їх належний розвиток та забезпечити усім необхідним.

Відповідач ОСОБА_2 звернувся із зустрічними вимогами до ОСОБА_1 і просить визначити місцем проживання дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом з батьком ОСОБА_2 за адресою : АДРЕСА_1. Позовні вимоги відповідача ґрунтуються на тому, що ОСОБА_1 самостійно змінила місце проживання доньки ОСОБА_5, забравши свої та її речі у вересні 2015 року та переїхавши проживати у квартиру, яка їй належить. З того часу мати позбавила можливості спілкуватись сину ОСОБА_6 та батьку ОСОБА_2 з донькою ОСОБА_5. При цьому сама ОСОБА_1 не спілкується з сином ОСОБА_6 у тому обсязі, який йому необхідний, а поодинокі випадки спілкування відбуваються виключно з метою надання доказів щодо піклування матері про сина. Вказане призвело до відчуження ОСОБА_4 у спілкуванні з його матір'ю, що в свою чергу може негативно вплинути на виховання та розвиток доньки ОСОБА_5, яка любить батька. Також ОСОБА_2 просив взяти до уваги наявність у нього належних умов для проживання обох дітей, можливості їх забезпечення з огляду на належний матеріальний достаток та відсутність з його боку будь-яких перешкод у спілкуванні матері з дітьми.

Під час судового розгляду позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_7 підтримали позовні вимоги, наполягали на їх задоволенні, вказуючи обставини викладені у позові та додаткових письмових поясненнях долучених до матеріалів справи. В задоволенні зустрічних вимог просили відмовити. В своїх поясненнях позивач та її представник звертали увагу на тому, що проживання малолітніх дітей з матір'ю забезпечить їм належний розвиток, оскільки ОСОБА_5 має тісний зв'язок з матір'ю, є дівчинкою якій всього 5 років, в той же час ОСОБА_4 знаходиться під впливом батька та не може самостійно висловити своєї думки з ким краще йому проживати.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_8 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнали,заперечували проти його задоволення, одночасно підтримуючи свої зустрічні вимоги, та наполягаючи на їх задоволенні. В своїх поясненнях відповідач та його представник просили взяти суд до уваги те, що син ОСОБА_6, якому виповнилось 12 років має чітке уявлення того з ким він бажає проживати, при цьому його думка сформувалась на власному спостереженні відношення матері до нього. ОСОБА_9 має тісний зв'язок з братом, однак з боку позивача ОСОБА_1 вчиняються перешкоди щодо їх спілкування, а також її спілкування з батьком на протязі тривалого часу.

Представники третьої особи Печерського районної у м. Києві державної адміністрації як органу опіки та піклування ОСОБА_10 та ОСОБА_11 підтримали висновок комісії, відповідно до якого визнано за доцільним визначити місце проживання дітей з батьком.

Представники третьої особи Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації як органу опіки та піклування ОСОБА_12 та ОСОБА_13 підтримали висновок комісії, згідно якого визнано не доцільним змінювати місце проживання малолітньої ОСОБА_9.

Третя особа ОСОБА_3 направила свої письмові пояснення по суті порушеного питання, та відповідно підтримала позовні вимоги ОСОБА_2

Суд вислухавши пояснення позивача ОСОБА_1, її представника ОСОБА_7, відповідача ОСОБА_2, її представника ОСОБА_8, представників третіх осіб ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, допитавши свідків ОСОБА_7, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, дослідивши письмові докази надані сторонами, прийшов до наступного висновку.

Під час судового розгляду встановлено наступне. Сторони у даній справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 знаходились у зареєстрованому шлюбі з 02 лютого 2002 року. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 10 травня 2016 року шлюб між сторонами розірвано.

Від спільного життя сторони мають двох дітей : сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та доньку - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2.

В травні 2015 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із вимогами до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, поділ майна подружжя, стягнення аліментів на утримання дітей та встановлення їх місця проживання. У зазначеному позові ОСОБА_1 вказувала на відсутність взаєморозумінні між нею та відповідачем ОСОБА_2, що пов'язане з відношенням останнього до сімейних відносин, її особисто як матері та дружини, та виховання дітей. Вказані вимоги роз'єднані в самостійні провадження.

Встановлено, що як на момент звернення до суду, так і на час судового розгляду, ОСОБА_1 працює в Державній компанії «Укрспецекспорт» , отримує заробітну плату, а відповідач ОСОБА_2 працює в МЗС України, отримує належний дохід, позитивно характеризується за місцем своєї роботи.

Згідно висновку Печерської районної в місті Києві державної адміністрації як органу опіки та піклування наданого суду 07 вересня 2015 року відповідно до ст. 19 Сімейного кодексу України, встановлено, що дане питання тричі виносилось на розгляд комісії з питань захисту прав дитини Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, а саме: 21.07.2015р., 04.08.2015р., 18.08.2015р. По суті питання розглянуто 18.08.2015р. присутності батька дітей - гр. ОСОБА_2 Мати дітей на засіданні присутньою не була, від неї двічі надходили заяви про перенесення розгляду питання. В телефонному режимі матері повідомлялось, що у випадку її повторної неявки питання може бути розглянуто у її відсутність. На засіданні 18.08.2015р. членами комісії прийнято рішення розглядати питання за відсутності матері у зв'язку з її повторною неявкою. Шлюб між подружжям не розірвано, родина проживає за адресою: АДРЕСА_10. Гр. ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, в якій серед інших позовних вимог є, зокрема, встановити місце проживання дітей з матір'ю за адресою: АДРЕСА_2. Гр. ОСОБА_2 заперечує позовні вимоги та вважає їх такими, що не відповідають інтересам дітей. З батьками тривалий час проводились бесіди на предмет врегулювання спору мирним шляхом. І батько і мати дітей мають самостійний дохід та за місцем роботи характеризуються позитивно. Родину було направлено до Міського центру дитини для відповідної роботи психологів з дітьми. За результатами проведеної роботи надано висновок, в якому рекомендовано батькам при вирішенні питання подальших взаємин між собою та щодо їх участі у житті та вихованні малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_9, пройти курс сімейної медіації з метою вирішення конфліктних ситуацій мирним шляхом, а також при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дітей важливо, в першу чергу, враховувати їх потреби та інтереси, вікові особливості та міцну прихильність між ними. За місцем проживання родини за адресою: АДРЕСА_2, проведено обстеження житлово-побутових умов. З'ясовано, що для дітей створено всі належні умови, але квартира належить до спільно набутого під час шлюбу майна, щодо неї наявний судовий спір, тому розглядати її як житло для подальшого проживання одного із батьків разом з дітьми на даний час недоцільно. Під час обстеження за вказаною адресою з дітьми проведено бесіду без участі батьків. З'ясовано, що між ОСОБА_9 та ОСОБА_4 існує дуже тісний емоційний зв'язок, дівчинка весь час тягнулась до братика, передавала інформацію через нього. ОСОБА_6 під час бесіди сильно хвилювався, оскільки дуже боляче переносить розлучення батьків. Він визначився з ким хоче більше проживати, але боїться це озвучувати відкрито, щоб не образити другого з батьків. Він однаково любить і тата і маму, але у відносинах йому комфортніше з батьком. Батько дітей надав для огляду також альтернативне житло, в якому він має можливість проживати разом з дітьми у той період, доки триватиме поділ спільного майна подружжя. Квартира знаходиться за адресою: АДРЕСА_11 на праві власності належить бабусі дітей - гр. ОСОБА_3. За вказаною адресою є всі належні умови для повноцінного проживання дітей.

Враховуючи вищезазначене, пояснення батьків, вивчивши детально матеріали даної справи, заслухавши думку комісії з питань захисту прав дитини від 18 серпня 2015 року, діючи в інтересах малолітніх дітей, Печерська районна Києві державна адміністрація як орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання малолітніх - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, з їх батьком - гр. ОСОБА_2.

Згідно характеристики ОСОБА_5 виданої 17 липня 2015 року Дошкільним навчальним закладом №378 , психічний та розумовий розвиток ОСОБА_5 задовільний, дитина розвивається та навчається нормально, відставань по програмі та в розвитку немає. Мама та батько беруть активну участь у житті дошкільного закладу разом із дитиною , допомагають на спортивних святах та розвагах. Батьки вчасно привозять дитину до садочку, ввечері забирають без затримок.

Згідно характеристики ОСОБА_4 виданої Спеціалізованої школою №89 як на учня 4, 5 та 6 класу , ОСОБА_4 має хороший фізичний і розумовий розвиток, вміє чітко висловити власну думку усно та письмово та доводити її, при цьому демонструючи достатній словниковий запас. Мовлення виразне, емоційне. Батьки приділяють достатньо уваги вихованню ОСОБА_4, постійно цікавляться життям класу.

30 липня 2015 року проведено психологічного обстеження дітей Міським центром дитини та складено висновок, відповідно до якого у обох дітей на момент обстеження відзначалась емоційна прихильність як до матері, так і до батька. При цьому на той період враховуючи обстановку в сім'ї діти відзначали про конфлікт батьків, виявляли особливу прихильність один до одного.

28 вересня 2015 року позивач ОСОБА_1 у вечірній час зібравши свої та малолітньої ОСОБА_5 речі виїхала з місця проживання за адресою АДРЕСА_12 до квартири АДРЕСА_3, та з того часу донька ОСОБА_5 проживає разом з матір'ю. Син ОСОБА_6 проживає разом з батьком ОСОБА_2 та бабусею ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_13

Із психолого-педагогічної характеристики ОСОБА_5, складеної 24 вересня 2015 року Дошкільним навчальним закладом №378 вбачається, що розлучення батьків дитина переживала , стала менш активною, залякана авторитарним ставленням батька по відношенню до інших членів сім'ї. Під час допиту в якості свідка ОСОБА_23 , а також свідок ОСОБА_24 (вихователь закладу) відзначали те, що дівчинка дійсно важко переживала події які відбувались в родині в літній період 2015 року, стала менш активною, при цьому її ставлення до батька сприймалось як відношення останнього до матері, а не до неї особисто.

У висновку експертного дослідження складеного судовим експертом Київського науково - дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_28 27 жовтня 2015 року за №18444/15-61 , а також інформаційно-консультативному висновку психолога, експерта Київської незалежної судово-експертної установи ОСОБА_29 надано оцінку «Соціально-, індивідуально-психолгічній характеризуючій інформації, та рекомендаціям психолога надані в Психолого-педагоігчній характеристиці дитини дошкільного віку ОСОБА_5, вік 4 роки» виданої дошкільним навчальним закладом №378 м. Києва 24.09.2015р. за №34 як таких, що не заслуговують на увагу, оскільки не відповідають істинним обставинам та є необґрунтованими.

Із висновку спеціаліста за результатами дослідження на звернення ОСОБА_1 складений 10 листопада 2015 року ОСОБА_22, вбачається, що ОСОБА_5 виявляє прихильність до матері, відчуває поряд з нею безпеку, в той же час по відношенню до батька та бабусі ОСОБА_5 відчуває страх. Із показів вказаної особи допитаної під час судового розгляду в якості свідка встановлено, що вказане дослідження було проведено на дослідженні ОСОБА_5 без наявності інших осіб, що в свою чергу не може вважатись повним відображенням дійсних обставин.

Також ОСОБА_22 складено рецензії на висновки складені експертами ОСОБА_28 та ОСОБА_29 , за яких практикуючий психолог вважає їх неналежними.

У висновку №56 складеного спеціалістом психологом ОСОБА_30 09 грудня 2015 року, відмічається те, що матеріали які були використані спеціалістом ОСОБА_22 під час проведення дослідження на звернення ОСОБА_1 ґрунтуються виключно на суб'єктивних думках однієї зацікавленої сторони - ОСОБА_1., у наслідок чого є неповними і не можуть бути достатніми для формулювання категоричних висновку на поставлені перед нею запитання. Робити категоричні висновки щодо ставлення дитини до кожного з батьків брата та бабусі , а також стосовно відносин між батьками лише на підставі проведеного психологічного дослідження 4-х річної дитини, особливо в умовах інтенсивного впливу на неї суб'єктивного ставлення до ситуації її матері, є неприпустимим.

Із показів допитаних в суді свідків ОСОБА_7.(представник позивача), та ОСОБА_14 вбачається, що 28 вересня 2015 року позивач ОСОБА_1 у вечірній час намагалась виїхати з місця проживання, при цьому відповідач ОСОБА_2 намагався зупинити виїзд, при цьому вказані події відбувались в конфліктній обстановці.

Із показів допитаних в суді ОСОБА_15 (мати позивача ОСОБА_1.), ОСОБА_16 (брата позивача ОСОБА_1.), ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, вбачається, що позивач ОСОБА_1 весь час спільного проживання піклувалась про дітей належним чином, приділяючи свою увагу до їх виховання та навчання.

Із показів допитаних в суді свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_21, вбачається, що більше уваги до виховання, утримання та навчання дітей під час спільного проживання проявляв батько ОСОБА_2

При цьому в жодних показах допитаних свідків судом не встановлено наявність агресивної поведінки відповідача ОСОБА_2 по відношенню як до позивача ОСОБА_1, так і до їх малолітніх дітей - ОСОБА_4 та ОСОБА_5. В той же час встановлено, що між сторонами починаючи з травня 2015 року поступово погіршувались відносини , які перейшли в конфлікт , що завершився у вересні 2015 року виїздом позивача з малолітньою ОСОБА_5 з місця проживання.

Із довідки-характеристики учня 6-Г класу ОСОБА_4, складеної Спеціалізованої школи №89 Печерського району м. Києва 03 лютого 2016 року вбачається, що з кінця жовтня 2015 року навчанням дитини цікавиться батько ОСОБА_2 та бабуся ОСОБА_3, мати ОСОБА_1 не виявляла зацікавленості шкільними справами сина. При цьому відвідуючи школу позивач ОСОБА_1 проявляла агресивну поведінку по відношенню до вчителів.

Під час допиту свідки ОСОБА_34.( вчитель початкових класів ), ОСОБА_26 (класний керівник 6Г класу) підтримали викладені у характеристиці обставини, та повідомили про те, що зі слів ОСОБА_4 їм відомо про те, що мама з ним не спілкується, не цікавиться його здоров'ям, не телефонує йому , висловлював бажання проживати з батьком, з яким йому спокійно. При цьому поведінка ОСОБА_1 під час її відвідування шкільного закладу була неадекватною, а в деяких випадках агресивною.

Під час висловлення своєї думки 22 січня 2016 року малолітній ОСОБА_4 зазначив про те, що йому більш комфортніше в даний час проживати з батьком, оскільки між ними більш дружні стосунки, спільні заняття. По відношенню до мами у ОСОБА_4 спостерігається стриманість, яка сформувалась внаслідок конфліктної ситуації, виїзду її з сестрою ОСОБА_5 з місця проживання та відсутності з її боку достатнього спілкування з ним, а в деяких випадках відсутності взаєморозуміння .

Комісією з питань захисту прав дитини Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, як органу опіки та піклування, було надано суду висновок відповідно до положень ст. 19 СК України, в якому викладено наступне.

Від зареєстрованого шлюбу між гр. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 народились діти: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

На даний час в Печерському суді м. Києва слухається цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання та зустрічним позовом ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітніх дітей.

Малолітні діти: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстровані та проживали разом з батьками за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до характеристики спеціалізованої школи № 89, яку відвідує ОСОБА_4 з 4 по 6 клас, мати, ОСОБА_1, та батько, ОСОБА_2, брали участь у вихованні сина, цікавились. успіхами дитини, як в школі так і в позашкільній діяльності, відвідували батьківські збори, підтримували зв'язок з класним керівником.

Згідно психологічно-педагогічної характеристики малолітньої ОСОБА_5, виданої дошкільним навчальним закладом № 378, від 27.09.2015 №34, рекомендовано, приводити і забирати дитину особисто, оскільки між та мамою тісний емоційний зв'язок, розлука з нею негативно впливатиме на дитину, що призведе до погіршення психоемоційного стану дівчинки.

Відповідно до довідок виданих дитячою клінічною лікарнею № 5 Шевченківського району м. Києва від 20.07.2015 року, усі рекомендації лікарів щодо дітей, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, їхня мати, ОСОБА_1, чітко виконувала.

Згідно висновку психологічного обстеження Міського центру дитини служби у справах дітей Київської міської державної адміністрації, від 30.07.2015 року, у ОСОБА_4 визначена емоційна прихильність як до матері так і до батька: поряд з мамою хлопчик відчуває затишок та комфорт, син має з нею спільні інтереси. Поряд з батьком ОСОБА_6 відчуває стабільність та впевненість, батько бере активну участь у житті дітей.

Під час психологічного обстеження ОСОБА_5 було встановлено, що вона відкрита, весела дівчинка. У ОСОБА_5 діагностовано емоційну прихильність як до матері так і до батька: поряд з мамою дівчинка відчуває спокій та підтримку, з батьком ОСОБА_27 грається та відпочиває.

З метою вирішення конфліктних ситуацій мирним шляхом, батькам дітей було рекомендовано пройти курс сімейної медіації.

Батько дітей, ОСОБА_2, просив визначити місце проживання дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 з ним, зазначивши, що буде проживати разом з дітьми за адресою: АДРЕСА_4. Дана квартира на праві власності належить бабусі дітей, ОСОБА_3.

Мати дітей, ОСОБА_1, просила визначити місце проживання дітей разом з нею.

З вересня 2015 року ОСОБА_1 проживає разом з донькою ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_5, яка належить їй на праві власності.

Малолітній ОСОБА_4 залишився проживати разом з батьком за адресою: АДРЕСА_6.

Відповідно актів обстеження житлово-побутових умов проживання, від 29.01.2016, 20.04.2016 та 22.06.2016, у квартирі АДРЕСА_7, створені належні умови для проживання. Дівчинка забезпечена усім необхідним для повноцінного розвитку навчання та виховання.

Згідно характеристики, виданої дошкільним навчальним закладом № 636, який з 09.03.2016 року відвідує ОСОБА_5, дівчинка з задоволенням відвідує дитячий садочок. ОСОБА_27 цікавиться її виховання, виконує рекомендації вихователя, відвідує батьківські збори, дотримується розпорядку дня. Додатково дівчинка займається англійською мовою та танцями, що підтверджується квитанціями про сплату, за вищевказані послуги, матір'ю дитини, ОСОБА_1

Також зі слів матері, ОСОБА_5 відвідує школу Серебрянських, займається гімнастикою.

Розпорядженням Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 03.03.2016 № 131 визначено участь батька, ОСОБА_2, та матері, ОСОБА_1, у вихованні їхніх малолітніх дітей.

Тривалий час ОСОБА_1 не виконувала рішення органу опіки та піклування, так як оскаржувала його в адміністративному суді м. Києва. Відповідно до частини 3 статті 19 Сімейного кодексу України, у разі звернення з позовом до суду, орган опіки та піклування припиняє виконання свого рішення.

На засіданні Комісії з питань захисту прав дитини Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, яке відбулося 16.06.2016 року було встановлено, що адміністративний суд м. Києва відмовив у задоволенні позову гр. ОСОБА_1, оскільки дане питання не належить до компетенції адміністративного судочинства. Матері дітей було рекомендовано відновити зустрічі з дітьми.

18.06.2016 та 25.06.2016 року на базі Центру соціальних служб для сім"ї, дітей та молоді Печерського району м. Києва відбулися зустріч між батьками та дітьми.

Пі час проведення зустрічей, були присутні директор Центру соціальних служб для сім"ї дітей та молоді Оболонського району м. Києва, ОСОБА_31 та психолог. Зі слів директора Центру, ОСОБА_27 йшла на контакт з батьком та братом ОСОБА_4. Охоче гралася іграшками, декламувала вірші. Страху та негативного відношення до батька та брата зі сторони дівчинки не було. ОСОБА_6 тримався замкнуто, неохоче йшов на спілкування з матір'ю.

Батько дітей, ОСОБА_2, працює в Міністерстві закордонних справ України, на посаді начальника відділу захисту прав громадян та юридичних осіб України за кордоном Департаменту консульської служби МЗС України. За місцем роботи характеризується позитивно.

Мати дітей, ОСОБА_1, працює в державній компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" на посаді провідного юрисконсульта відділу опрацювання нормативно-правових документів Управління правового забезпечення Юридичного департаменту. За місцем роботи характеризується позитивно.

На засіданнях Комісії з питань захисту прав дитини від 16.06.2016 та 30.06.2016 року були детально вивчені усі обставини справи та заслухані пояснення батьків. Оскільки, ОСОБА_6 проживає на території Печерського району м. Києва, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866 "Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини", підстав щодо визначення його місця проживання органом опіки та піклування Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації не має.

На засіданні Комісії було встановлено, що будь-яких застережень чи перешкод проживання малолітньої ОСОБА_5, як з батьком, ОСОБА_2, так і з матір'ю, ОСОБА_1, не виявлено.

Виходячи з вищенаведеного, орган опіки та піклування вважає, що змінювати місце проживання малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка проживає разом з матір'ю, ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_14, недоцільно.

Із висновку складеного доктором психологічних наук ОСОБА_32 за результатами психологічного дослідження на звернення ОСОБА_1 у ОСОБА_5 існує тісний емоційний зв'язок з матір'ю, який сформований на основі наявності надійної безпечної прив'язаності її до матері.

Із висновку спеціаліста №61 складеного кандидатом психологічних наук ОСОБА_33 вбачається, що дитині для її достатнього виховання та розвитку потрібно спілкування з обома батьками та рідним братом.

Вирішуючи вимоги кожної із сторін суд враховує наступне.

Згідно ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Згідно ст. 155 Сімейного кодексу України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно ст. 160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини (ч. 2 ст. 161 СК України).

Згідно ст. 171 Сімейного кодексу України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.

Згідно пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України» роз'яснено, що суди, вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (в тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, мають виходити із рівності прав та обов'язків батька й матері щодо своїх дітей, повинні постановити рішення, яке відповідало б інтересам дітей. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.

Встановлено, що як мати так і батько піклувались про своїх малолітніх дітей в період їх спільного проживання, придбаваючи речі та продукти харчування, здійснювали оплату послуг та турбувались про здоров'я дітей.

Із наданих сторонами доказів вбачається, що до моменту подачі позову до суду у дітей їх фізичний, нервово-психічний розвиток відповідав їх віку.

В період з липня по вересень 2015 року у обох дітей відмічалось погіршення стану здоров'я, а також їх психологічно- емоційного стану. В свою чергу таке погіршення відбувалось внаслідок конфліктної ситуації яка виникла між батьками. В цьому випадку слід зазначити про відсутність підстав стверджувати про те, що виникнення конфлікту відбулось внаслідок здійснення відповідачем психологічного насилля в сім'ї, оскільки належних доказів цій обставини надано не було.

В цьому випадку слід зазначити про те, що як позивач так і відповідач не знайшли взаєморозуміння, яке вплинуло на подальший розвиток та їх відносини не тільки як подружжя, а також як батьків.

Суд оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, приходить до висновку про те, що визначати місце проживання дітей у даний час необхідно виходячи з прив'язаності кожного з них до одного з батьків враховуючи їх вік та потреби у повсякденному житті. Зокрема суд враховує думку ОСОБА_4 який достатньо зрозуміло для його віку висловив своє бажання проживати разом з батьком. В той же час його прихильність до батька підтверджена і зібраними під час судового розгляду доказами. При цьому суд враховує можливість батька забезпечити належні умови проживання , виховання та розвиток дитини.

В той же час незважаючи на те, що саме позивачем було змінено постійне місце проживання малолітньої ОСОБА_5, слід визнати неможливим визначати місце проживання дівчинки разом з батьком. Суд виходить з того, що у малолітньої ОСОБА_5 існує тісний взаємний зв'язок з матір'ю, позивачем ОСОБА_1 , яка піклується про доньку, забезпечує її усім необхідним, та має можливість забезпечити і в подальшому належні умови проживання, виховання та розвиток дитини. В даний час зміна місця проживання дитини, може негативно вплинути на її психолого-емоційний стан та подальший розвиток.

В цьому випадку суд враховує те, що позивачем ОСОБА_1 поступово вживаються заходи до виконання розпорядження органу опіки та піклування «Про визначення участі батька та матері у вихованні малолітніх дітей», та як наслідок відновлюється спілкування батька з донькою, а також матері з сином.

Отже вирішуючи даний спір та виходячи насамперед з інтересів малолітніх дітей слід позовні вимоги кожного з батьків задовольнити частково, визначивши місце проживання малолітнього ОСОБА_4 з батьком за місцем його проживання, а малолітньої ОСОБА_5 - разом з матір'ю за місцем її проживання.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 150, 160, 161, 171 Сімейного кодексу України, ст.ст.8,10,60,88,208,212 - 215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком ОСОБА_2, за місцем його проживання, яким в даний час є АДРЕСА_8.

Визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом з матір'ю ОСОБА_1, за місцем її проживання, яким в даний час є АДРЕСА_9.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, що брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення ,- в той же строк з дня отримання копії рішення.

Суддя Цокол Л.І.