Ухвала суду № 62691123, 08.11.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 127/15971/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Романюк Л.Ф.

Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.

08 листопада 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Граб Л.С. Білої Л.М. ,

секретар судового засідання: Марцісь Ю.А.,

за участю:

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: Никонюка Олега Валерійовича

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 08 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Вінницької міської ради про зобов'язання видати ордер на житлове приміщення,

В С Т А Н О В И В :

В липні 2016 року позивач звернулась до суду з адміністративним позовом до Вінницької міської ради про зобов'язання видати ордер на житлове приміщення.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 08 вересня 2016 року адміністративний позов залишено без розгляду.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, та повернути дану справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив суд апеляційної інстанції їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, пояснення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що вирішення позовних вимог, поставлених позивачем, не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, передбачених ст. 17 КАС України, а тому справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів з зазначеним висновком суду першої інстанції погоджується, враховуючи таке.

Статтею 2 КАС України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

В силу ч. 1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. За приписами ч. 4 ст. 6 КАС України ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернулась до суду з позовом до відповідача, оскільки Виконавчим комітетом Вінницької міської ради було відмовою позивачу у видачі ордеру на житлове приміщення квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Таким чином, предметом спору у даній справі є право проживання у спірній квартирі (кімнаті), відновлення порушеного права позивачів. Тобто між даними особами існує спір про право, що в свою чергу виключає його розгляд в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ч.24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 3 "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" у порядку цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло (приватизація житла, взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або зняття із такого обліку, надання житла, користування жилим приміщенням у будинку державного чи приватного жилого фонду, житлово-будівельних кооперативів, у гуртожитках, встановлення автономного опалення у приміщенні державного житлового фонду, зняття з реєстраційного обліку місця проживання за наявності спору, зобов'язання органу влади чи органу місцевого самоврядування здійснити необхідні дії щодо утримання у належному стані житлового будинку, виселення, а також спори щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків (стаття 25 Закону України від 04 вересня 2008 року № 500-VI «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» тощо). Такі спори є житловими (цивільними) спорами, незалежно від участі у справі як відповідача суб'єкта владних повноважень.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За таких обставин, встановивши фактичні обставини справи та проаналізувавши правові норми, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів приходить до висновку, що дана справа не є публічно-правовим спором і не підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції (адміністративна справа), яке наведене у п.1 ч.1 ст.3 КАС України і компетенція адміністративних судів, встановлена ст.17 Кодексу, на цей спір не поширюється, оскільки вимоги позивачів не стосуються захисту їх прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органу місцевого самоврядування, зазначеного в якості відповідача.

Отже враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_4 з такою позовною вимогою вправі звернутися до суду загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства, оскільки порушені питання захисту права користування та права розпорядження майном, а захист такого права не є публічно - правовими відносинами.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що Чернівецький окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 08 вересня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 14 листопада 2016 року.

Головуючий Гонтарук В. М. Судді Граб Л.С. Біла Л.М.