Рішення № 6268973, 23.06.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.09 Справа № 11/47(14/18)

За позовом Прокурора міста Луганська в інтересах держави в особі виконавчого комітету Луганської міської ради, м. Луганськ

до фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Луганськ

про стягнення 31843 грн. 61 коп.

судова колегія у складі суддів:

Москаленко М.О. - головуючий суддя

Пономаренко Є.Ю. суддя

Фонова О.С суддя

секретар судового засідання Краснопольська Т.Б.

в присутності представників сторін:

від заявника не прибув;

від позивача Мостовий А.О., дов. № 01/03-10./5629/0/2-08 від 01.08.2008;

від відповідача не прибув,

в с т а н о в и в:

Суть спору: прокурором в інтересах держави в особі позивача заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за договором оренди № 27/05-Л від 13.04.2005 в сумі 31843 грн. 61 коп., у тому числі основний борг в сумі 31512 грн. 33 коп. та 331 грн. 28 коп. пені.

Відповідач у справі в судове засідання не зявився, причини неявки суду не повідомив, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином.

У судовому засіданні позивачем позовні вимоги підтримані у повному обсязі.

Позовні вимоги мотивовані фактом укладення між позивачем та відповідачем у справі договору № 27/05-Л від 13.04.2005 оренди нежитлового приміщення. Посилаючись на факт невиконання відповідачем зобовязань зі сплати орендної плати за договором, позивач та заявник просили стягнути з відповідача 6141 грн. 09 коп. заборгованості з орендної плати, 308 грн. 34 коп. пені за несвоєчасне виконання грошового зобовязання.

Письмовою заявою про зміну позовних вимог (том справи 1, а.с. 38-39) позовні вимоги були збільшені та до стягнення з відповідача заявлено заборгованість з орендної плати у розмірі у розмірі 31512 грн. 33 коп. та пеню у розмірі 331 грн. 28 коп.

Вказана заява про збільшення позовних вимог не була прийнята господарським судом до розгляду, оскільки представнику позивача, який підписав заяву, за довіреністю не було надано повноважень щодо збільшення позовних вимог, а старший помічник прокурора не прийняв участі у судовому засіданні, тому не може користуватися правами прокурора, переліченими у ст. 29 Господарського процесуального кодексу України.

Письмовою заявою від 21.11.2007 (том справи 1, а.с. 49) позовні вимоги заявником та позивачем були збільшені та до стягнення з відповідача заявлено 31512 грн. 33 коп. заборгованості з орендної плати та 331 грн. 28 коп. пені. Вказана спільна заява заявника та позивача прийнята господарським судом до розгляду.

Заявою від 22.11.2007 № 07/1-07 (том справи 1, а.с. 56) заявник відмовився від позову. Відмова заявника від заявленого позову не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів, тому приймається господарським судом, що відповідно до приписів ч. 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України не позбавляє позивача права вимагати вирішення спору по суті.

Письмовою заявою від 13.04.2009 позивач уточнив (фактично збільшив) позовні вимоги у частині вимог про стягнення пені та заявив до стягнення з відповідача крім суми заборгованості з орендної плати 558 грн. 05 коп. пені.

Заява про уточнення (збільшення) суми пені прийнята господарським судом до розгляду з урахуванням того, що заявник відмовився від позову і його згода на уточнення (збільшення) позовних вимог не вимагається.

Письмовим відзивом на позовну заяву (том справи 1, а.с. 63-64) відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на наявність постанови Ленінського районного суду м. Луганська від 18.05.2006, якою скасоване рішення виконавчого комітету Луганської міської ради № 58/25 від 24.02.2005, на підставі якого між сторонами у справі був укладений договір оренди.

Рішенням господарського суду Луганської області від 30.11.2007 у даній справі, залишеним без змін постановою судової колегії апеляційного господарського суду від 11.03.2008, у задоволенні позовних вимог відмовлено, укладений між сторонами у справі договір від 13.04.2005 № 27/05-Л визнано недійсним та застосовано наслідки недійсності вказаної угоди.

Постановою судової колегії Вищого господарського суду України від 11.12.2008 у даній справі рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Луганської області.

Судом касаційної інстанції звернуто увагу судів нижчих інстанцій на недоцільність визнання вказаного договору оренди недійсним з моменту його укладення, оскільки за своїм змістом таке зобовязання може бути припинене лише на майбутнє, а також на необхідність дослідження факту наявності у відповідача заборгованості зі сплати орендної плати за договором та, відповідно, її розміру.

Дослідивши обставини справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд встановив таке.

24.02.2005 виконавчим комітетом Луганської міської ради було прийняте рішення № 58/25 (том справи 1, а. с. 7), у відповідності з пунктом 1 якого міське комунальне підприємство «Жилкомфорт»було зобовязане у встановленому законодавством порядку в місячний термін з моменту прийняття рішення передати зі свого балансу, а Управління комунальним майном прийняти на свій баланс нежитлове приміщення площею 208,0 кв. м первісною вартістю 36350 грн., залишковою вартістю 18060 грн. 00 коп. яке розташоване за адресою: м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, буд. 8.

Згідно з пунктом 3 вказаного рішення після виконання пунктів 1 та 2 рішення нежитлове приміщення за адресою м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, буд. 8, площею 208,0 кв. м повинно було бути передане під розміщення офісу приватному підприємцю ОСОБА_1

13.04.2005 між Виконавчим комітетом Луганської міської ради в особі начальника Управління комунальним майном Луганської міської ради та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір оренди № 27/05-Л (далі за текстом договір оренди)(том справи 1, а.с. 8-9) нежитлового приміщення, відповідно до умов пункту 1.1 якого Орендодавець (позивач у справі) на підставі рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 24.02.2005 № 58/25 передав, а Орендар (відповідач у справі) прийняв за актом прийому передачі в строкове платне користування вбудоване нежитлове приміщення (горище) площею 213,7 кв. м за адресою м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, буд. 8.

Нежитлове приміщення, що є предметом договору, передане відповідачеві за відповідним актом приймання-передачі, складеним та підписам обома сторонами договору (том справи 1, а.с. 10).

Доказів невикористання або повернення орендованого приміщення орендодавцеві відповідачем у справі під час судового розгляду справи не надано.

Відповідно до умов пунктів 3.2, 3.4 договору плата за користування майном (Орендна плата) за перший місяць становить 978 грн. 84 коп. згідно додатку 2 до договору; розмір орендної плати за кожний наступний місяць розраховується шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Під час дії договору орендна плата з липня 2005 року відповідачем не сплачувалася, заборгованість згідно наданого позивачем розрахунку становить 31512 грн. 33 коп. за період з липня 2005 року по 31.10.2007 (том справи 2, а.с. 40-41).

На підставі умов пункту 6.3 договору та приписів ст. 232 Господарського кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню за несвоєчасне виконання грошового зобовязання зі сплати орендної плати у розмірі 558 грн. 05 коп. згідно наданого до матеріалів справи розрахунку (том справи 2, а.с. 30-31).

Постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 18.05.2006, що набрала законної сили 29.05.2007 (том справи 2, а.с. 56) за позовом ОСОБА_6 до Виконавчого комітету Луганської міської ради та ОСОБА_1 про визнання недійсними рішень та їх скасування рішення виконавчого комітету Луганської міської ради № 58/25 від 24.02.2005 та рішення виконавчого комітету Луганської міської ради № 207/16 від 13.07.2005 були визнані неправомірними та скасовані.

Встановивши фактичні обставини справи, повно та всебічно дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, вислухавши присутніх в судових засіданнях представників учасників судового процесу, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову з таких підстав.

Ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як встановлено судом під час розгляду справи, договір оренди між сторонами у даній справі укладений на підставі рішення виконавчого комітету Луганської міської ради № 58/25 від 24.02.2005, яким вирішене питання щодо надання дозволу на передачу в оренду відповідачеві нежитлового приміщення, що є предметом договору.

Рішення виконавчого комітету Луганської міської ради № 58/25 від 24.02.2005 визнане неправомірним та скасоване постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 18.05.2006.

Як встановлено Ленінським районним судом м. Луганська при розгляді вказаної вище адміністративної справи, нежитлове (горищне) приміщення, що надано в оренду ОСОБА_1, знаходиться над квартирою № 62, яка належить громадянці ОСОБА_6, на праві власності згідно договору купівлі-продажу від 03.12.2004 та розташована на пятому верхньому, поверсі будинку.

Рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради від 02.11.2005 № 323/55 зі змінами згідно рішення від 19.12.2005 № 383/1 громадянці ОСОБА_6 надано дозвіл на перепланування та переобладнання її квартири за рахунок допоміжних приміщень, які розташовані над зазначеною квартирою. Для проведення робіт ОСОБА_6 було отримано відповідний дозвіл.

За висновком Ленінського районного суду м. Луганська рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 24.02.2005 № 58/25 та від 13.07.2005 № 207/16 порушували права позивачки як власника квартири, тому вказані акти були визнані неправомірними та скасовані.

Відповідно до ч. 2 ст.10 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду” власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Рішенням Конституційного Суду України від 02.03.2004 N 4-рп/2004 встановлено, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.

Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир.

Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.

Згідно ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Як встановлено судом під час розгляду справи та не спростовано позивачем у справі, горище за договором оренди надано відповідачеві в оренду за відсутністю згоди співвласників квартир будинку.

Крім того, зазначеною вище постановою Ленінського районного суду м. Луганська скасоване рішення виконавчого комітету Луганської міської ради № 58/25 від 24.02.2005, яким надано дозвіл на передачу в оренду відповідачеві приміщення, що є предметом договору оренди, укладеного між сторонами у даній справі.

Таким чином, нежитлове приміщення за договором оренди № 27/05-Л від 13.04.2005 надане в оренду відповідачеві на підставі неправомірного рішення виконавчого органу ради та без отримання необхідних для цього дозволів.

У відповідності з ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Пунктом 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині повязаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Підставою недійсності правочину відповідно до приписів ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, пятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Під час судового розгляду даної справи встановлено, що укладеним між сторонами у справі договором порушені вимоги Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Крім того, подальше використання відповідачем приміщення, що є предметом договору оренди, є неможливим у звязку з відсутністю правових підстав для цього, подальша сплата орендної плати за договором є недоцільною та у даному випадку порушить права відповідача.

З урахуванням викладених вище обставин суд доходить висновку про необхідність визнання недійсним укладеного між сторонами у справі договору оренди № 27/05-Л від 13.04.2005 як вчиненого з порушенням вимог закону.

Разом з цим відповідно до ч. 3 ст. 207 Господарського кодексу України виконання господарського зобовязання, визнаного судом недійсним повністю або в частині з дня набрання рішенням законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобовязання може бути припинене лише на майбутнє, таке зобовязання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Фактичне використання майна на підставі договору оренди (найму) унеможливлює, у випадку його недійсності, проведення між сторонами реституції, позаяк використання майна є безповоротним і відновити сторони первісне положення практично неможливо. З урахуванням викладеного такий договір повинен визнаватися недійсним і припинятися на майбутнє. Оскільки за договором оренди неможливо повернути вже здійснене користування орендованим майном, будь-які підстави і для повернення сплачених коштів з орендної плати відсутні.

З урахуванням викладеного, а також виходячи з оплатності укладеного сторонами у справі договору оренди суд вважає за необхідне дослідити факт наявності у відповідача заборгованості з орендної плати за договором та її розмір.

Заборгованість з орендної плати у розмірі 31512 грн. 33 коп. обґрунтована позивачем фактом несвоєчасної та неповної сплати відвідачем орендної плати у встановленому договором розмірі та підтверджена наданим суду розрахунком.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт передачі відповідачеві у строкове платне користування нежитлового приміщення, що є договором оренди.

У відповідності із ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання не допускається, зобовязання має виконуватися належним чином, зокрема, відповідно до умов договору. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Будь-яких заперечень стосовно визначеного заявником та позивачем розміру заборгованості за договором оренди відповідач під час судового розгляду справи не надав, документів, що свідчать про часткову або повну сплату заборгованості за договором оренди, на вимогу суду не представив.

Розрахунок суми заборгованості відповідача з орендної плати за договором, наданий позивачем, ґрунтується на умовах договору, відповідає матеріалам справи та її фактичним обставинам, а тому вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 31512 грн. 33 коп. заборгованості з орендної плати є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню з віднесенням на відповідача у справі у цій частині судових витрат на підставі приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з приписами ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності з ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На підставі приписів вказаних нормативних актів, а також умов пункту 6.3 договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 558 грн. 05 коп.

Розрахунок суми пені є обгрунтованим, таким, що відповідає умовам договору, приписам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а тому вимога про її стягнення з відповідача підлягає задоволенню з покладенням на відповідача судових витрат у цій частині.

На підставі викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з одночасним визнанням недійсною на майбутнє укладеної між сторонам у даній справі угоди договору оренди нежитлового приміщення № 27/05-Л від 13.04.2005.

Державне мито за вимогами про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у розмірі 31512 грн. 33 коп. та пені у розмірі 331 грн. 28 коп. (мито у розмірі 318 грн. 44 коп. виходячи з суми позову відповідно до заяви про збільшення позовних вимог від 08.11.2007) підлягають стягненню з відповідача у доход Державного бюджету України, оскільки заявник звільнений від сплати державного мита у встановленому законодавством порядку.

За наслідками збільшення позивачем після відмови заявника від позову позовних вимог у частині вимог про стягнення пені на суму 226 грн. 77 коп. позивач повинен був сплатити до Державного бюджету України державне мито у розмірі 2 грн. 27 коп., проте платіжним дорученням № 981 грн. від 22.06.2009 ним було сплачене державне мито у розмірі 5 грн. 58 коп.

Таким чином, зайве сплачене державне мито у розмірі 3 грн. 31 коп. підлягає поверненню позивачеві з Державного бюджету України на підставі приписів п. 3 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

Сплачене позивачем державне мито у розмірі 2 грн. 27 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у справі на підставі приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні за згодою присутнього у судовому засіданні представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, п. 1 ст. 83, ст.ст. 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, на користь:

- виконавчого комітету Луганської міської ради, м. Луганськ, вул. Коцюбинського, буд. 14, код 21796730, заборгованість з орендної плати у сумі 31512 грн. 33 коп., пеню у сумі 558 грн. 05 коп., витрати зі сплати державного мита у розмірі 2 грн. 27 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили;

- Державного бюджету України на п/р 31118095700006, МФО 804013, ОКПО 24046582, отримувач УДК у м. Луганську ГУДКУ у Луганській області, банк ГУДКУ в Луганській області, код бюджетної класифікації 22090200 державне мито в сумі 318 грн. 44 коп., видати наказ Ленінській МДПІ м. Луганська після набрання рішенням законної сили;

- Державного бюджету України на п/р 31211259700006, МФО 804013, ОКПО 24046582, отримувач УДК у м. Луганську ГУДКУ у Луганській області, банк ГУДКУ в Луганській області, код бюджетної класифікації 22050000, витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. 00 коп., видати наказ Ленінській МДПІ м. Луганська після набрання рішенням законної сили.

3. Повернути виконавчому комітету Луганської міської ради з Державного бюджету України зайве сплачене за платіжним дорученням № 981 від 22.06.2009 державне мито у розмірі 3 грн. 31 коп.

Підставою для повернення держаного мита є дане рішення, засвідчене печаткою господарського суду Луганської області.

4. Визнати недійсним та припинити на майбутнє укладений між виконавчим комітетом Луганської міської ради в особі начальника Управління комунальним майном Луганської міської ради та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 договір оренди нежитлового приміщення № 27/05-Л від 13.04.2005.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання рішення 30.06.2009.

Судді М.О. Москаленко

Є.Ю. Пономаренко

О.С. Фонова