Постанова № 62689024, 08.11.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2016 р. Справа№ 910/8560/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Мартюк А.І.

суддів: Алданової С.О.

ОСОБА_1

при секретарі Єременко К.Л.

за участю представників

від позивача: ОСОБА_2 за дов. б/н від 25.10.2016р.

від відповідача: не з»явились

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Каргон

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2016 року

у справі № 910/8560/16 (суддя Сташків Р.Б.)

за позовом Публічного акціонерного товариства Українська залізниця

до Товариства з обмеженою відповідальністю Каргон

про стягнення 131642,03 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Українська залізниця звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Каргон про стягнення 131642,03 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач у встановлені Договором строки до виконання робіт не приступив та їх виконання не закінчив.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.07.2016р. у справі № 910/8560/16 позовні вимоги задоволені повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Каргон на користь Публічного акціонерного товариства Українська залізниця 103822 грн. 85 коп. заборгованості, 4418 грн. 82 коп. втрат від інфляції, 23400 грн. 36 коп. штрафу, а також 1974 грн. 64 коп. судового збору.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Каргон звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Ггосподарського суду міста Києва від 06.07.2016 року у справі № 910/8560/16 та прийняти нове рішення, яким частково задовольнити позовну заяву ПАТ «Українська залізниця» до ТОВ «Каргон» та стягнути на користь ПАТ «Українська залізниця» 103 822,85 грн. заборгованості, 3 010,87 грн. втрат від інфляції, а також 1 974,64 грн. судового збору.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2016р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Каргон було прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 31.10.2016р.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2016 р. по справі № 910/8560/16 було призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи у звязку із припиненням повноважень звільненням з посади у відставку голоуючого судді (судді-доповідача) Лобань О.І.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 03.10.2016 р. для розгляду справи № 910/8560/16 було сформовано склад колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Алданова С.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2016р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Каргон було прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 08.11.2016р.

02.11.2016р. через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2016р. залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, але від нього 08.11.2016р. через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду надійшло електронне повідомлення № 4 від 08.11.2016р. в якому просить суд відкласти розгляд справи.

Розглянувши вказане електронне повідомлення, колегія суддів дійшла висновку про його відмову в задоволенні, враховуючи наступне.

У відповідності до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського сулу України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджують факт відсутності у відповідача, як юридичної особи, можливості направити іншого представника у судове засідання.

Доказів того, що керівництво відповідача, яке в силу ст. 28 Господарського процесуального кодексу України може бути представником юридичної особи, не в змозі прийняти участь в судовому засіданні не подано.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив суд відмовити в її задоволенні.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

За загальним правилом ч.ч. 1, 2 ст. 104 ЦК України та ч. 3 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань припинення у разі злиття юридичних осіб вважається завершеним з дати державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття, проте Законом України Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування урегульований особливий порядок утворення ПАТ Українська залізниця.

На виконання зазначеного Закону, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 (опублікована в Урядовому курєрі, 2014, 07, 04.07.2014 № 118), було утворено ПАТ Українська залізниця на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1.

У додатку 1 до зазначеної постанови Кабінету Міністрів України № 200 переліку підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, на базі яких утворюється ПАТ Українська залізниця, значиться й ДТГО ПЗЗ.

Згідно зі Статутом (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735) ПАТ Українська залізниця є правонаступником усіх прав і обовязків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.

Пунктом 1 наказу Державної адміністрації залізничного транспорту України від 30.11.2015 № 512-Ц/од Про деякі питання щодо реорганізації підприємств, установ залізничного транспорту визначено, що датою закінчення господарської діяльності Державної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниці) і підприємств та установ залізничного транспорту, які реорганізуються шляхом злиття, згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200, є 30.11.2015.

Отже, ПАТ Українська залізниця є правонаступником ДТГО ПЗЗ.

01.09.2015р. між Державним територіально-галузевим об»єднанням «Південно-Західна залізниця» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Каргон» (виконавець) було укладено договір на виконання робіт № ПЗ/НРП-151331/НЮ (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, виконавець зобов»язується виконати роботи по встановленню пожежної сигналізації (по об»єкту: будинок відпочинку локомотивних бригад, м. Чернігів, вул. Жабинського, 4а).

Відповідно до п.п. 2.1. 2.2 Договору, виконавець зобовязався розпочати роботи не пізніше 10ти днів з отримання передплати по договору, тобто з 09.10.2015, та завершити виконання робіт протягом 30ти робочих днів від підписання Договору з правом дострокового виконання, тобто з 01.09.2015.

Згідно п. 4.2 Договору Замовник здійснює передплату за виконання робіт в розмірі 30% від ціни предмету Договору.

На виконання своїх зобов»язань позивач провів попередню оплату за виконання робіт по Договору в розмірі 103 822,85 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 09.10.2015р. № 289.

Відповідач свої зобов»язання згідно п. 2.1. Договору не виконав.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 849 ЦК України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до п. 11.1 встановлено, що Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2015р.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем роботи у встановлений Договором строк після закінчення строку його дії (31.12.2015) виконані не були та позивачем від відповідача не приймалися.

Позивачем було направлено відповідачу претензію № НЮ-16-14/16п від 15.02.2016р. Жодної відповіді позивачем отримано не було.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов правильного висновку, що оскільки строк дії Договору закінчився і відповідач до виконання робіт не приступав, то у останнього відсутні підстави утримувати отримані від позивача 103822,85 грн.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача 4418,82 грн. втрат від інфляції та 23400,36 грн. штрафу.

Відповідно до п. 7.7 Договору, у разі неможливості виконання Виконавцем своїх договірних зобовязань (за винятком випадків, коли така неможливість виникла внаслідок дії непереборної сили або неправомірних дії Замовника), Виконавець повертає фактично невикористаний авансовий платіж Замовнику з урахуванням інфляції за весь час користування коштами.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 7.5 Договору за односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх обов»язків протягом дії даного Договору вина сторона сплачує штраф у розмірі 10% від вартості даного Договору.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Колегія суддів погоджується з розрахунком суду першої інстанції про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 4418,82 грн. втрат від інфляції та 23400,36 грн. штрафу.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2016р. у справі № 910/8560/16 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у звязку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає, а отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Каргон залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2016р. у справі № 910/8560/16 без змін.

2. Матеріали справи № 910/8560/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

СуддіС.О. Алданова

ОСОБА_1