Постанова № 62688697, 07.11.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2016 р. Справа№ 910/26120/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Суліма В.В.

суддів: Майданевича А.Г.

ОСОБА_1

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_2 представник за дов. № 9 від 05.09.2016 року, ОСОБА_3 представник за дов. № 4 від 12.04.2016 року;

від відповідача: ОСОБА_4 представник за дов. 3/Д від 01.03.2016 року, ОСОБА_5 директор,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ ЛАМІРЕЛЬ

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2015 року

у справі № 910/26120/15 (суддя Чинчин О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Аграрсіс Україна

до Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ ЛАМІРЕЛЬ

про стягнення заборгованості в розмірі 296 942,28 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Аграрсіс Україна (далі позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ ЛАМІРЕЛЬ (далі відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 296 942,28 грн, судовий збір у розмірі 4 454,13 грн.

Позовні вимоги були мотивовані тим, що на підставі рахунків фактур та видаткових накладних між сторонами виникли господарські правовідносини, за якими позивачем було поставлено товар і надано послуги, а відповідачем в свою чергу прийнято товар. Як зазначає позивач, відповідачем до теперішнього часу не була здійснена оплата на підставі видаткових накладних на загальну суму в розмірі 296 942,28 грн. Таким чином, в результаті неналежного виконання відповідачем зобовязань у останнього утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю АГРАРСІС УКРАЇНА в розмірі 296 942,28 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.11.2015 року у справі № 910/26120/15 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ ЛАМІРЕЛЬ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АГРАРСІС УКРАЇНА заборгованість у розмірі 296 942,28 грн, судовий збір у розмірі 4 454,13 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ ЛАМІРЕЛЬ звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення у даній справі та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно зясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Так, скаржник вказав, що суд першої інстанції неправомірно не витребував у позивача договір поставки № 4 та дійшов невірного висновку про те, що спірний договір поставки № 4 від 04.02.2013 року не укладався. Крім того на підтвердження вищенаведеного скаржником до суду апеляційної інстанції був доданий договорів поставки №4 від 04.02.2013 року.

Крім того, скаржник вказав, що 22.10.2015 року в судовому засіданні суду першої інстанції директор ОСОБА_5 отримання товару від позивача не підтверджував.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2016 року апеляційну скаргу прийнято до провадження.

Розгляд справи здійснювався різними колегіями суддів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2016 року апеляційну скаргу прийнято до свого провадження.

Відповідно до протоколу про автоматичні зміни складу колегії суддів від 03.10.2016 року, у звязку з перебуванням судді Корпотун О.М. у відпустці, визначено новий склад суду, головуючий суддя: Сулім В.В., судді: Майданевич А.Г., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 року прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ ЛАМІРЕЛЬ на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2016 у справі №910/26120/15 у даному складі колегії суддів.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

Від відповідача через відділу забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшло клопотання (з урахуванням уточнення клопотання) про призначення судово-почеркознавчої експертизи.

З урахуванням обставин справи, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що немає підстав для задоволення даного клопотання, оскільки наявність у скаржника сумнівів в особі підписанта на видаткових накладних, який є постачальником, а відповідач отримувачем товару не має вирішального значення для правильного вирішення даної справи.

Крім того, розгляд даної справи на підставі зібраних доказів та їх аналізу в сукупності є можливим і без призначення судової експертизи.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обовязків цивільного характеру.

Отже, Київський апеляційний господарський суд зазначає, що розумність тривалості провадження по судовій справі повинна бути оцінена в світлі обставин справи та з огляду на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів, а також предмет спору. Відповідно до аналізу приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обовязок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні суди.

Так, клопотання відповідача про призначення судової експертизи відхиляється судом апеляційної інстанції, оскільки її призначення призведе лише до затягування розгляду справи, що є неприпустимим.

Крім того, не підлягає задоволення клопотання відповідача про виклик до суду директора позивача ОСОБА_6 та витребувавання оригіналів документів для дослідження, як безпідставне та таке, що призведе до необґрунтованого затягування розгляду справи.

У судовому засіданні 07.11.2016 року відповідача позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати.

У відзиві на апеляційну скаргу та судовому засіданні 07.11.2016 року представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2015 року по справі №910/26120/15 залишити без змін а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ ЛАМІРЕЛЬ без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2015 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ ЛАМІРЕЛЬ - без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції у період з 24.01.2014 року по 09.04.2015 року Товариством з обмеженою відповідальністю АГРАРСІС Україна на підставі видаткових накладних було поставлено, а Товариством з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ ЛАМІРЕЛЬ в свою чергу був прийнятий товар, а також на підставі ОСОБА_2 здачі прийняття робіт (надання послуг) були надані послуги, а Товариством з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ ЛАМІРЕЛЬ в свою чергу були прийняті послуги, що підтверджується відповідними видатковими накладними та ОСОБА_2 здачі прийняття робіт (надання послуг), наявними в матеріалах справи, які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку. Крім того, Позивачем були виписані Відповідачу рахунки фактури й складені податкові накладні на підтвердження здійснення фінансової операції.

Згідно ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також, згідно з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1994 року, господарські операції господарюючих суб'єктів фіксуються та підтверджуються первинними документами, складеними та оформленими відповідно до вимог зазначеного Положення; первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, від імені якого складено документ, назва документа, дата та місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі), посади, підписи та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та складання первинного документу; первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що заповнення графи цивільно правового договору: договір поставки і договір оренди є необовязковою, і саме по собі таке зазначення не впливає на суть правовідносин, які виникли між сторонами.

Щодо заперечення скаржника на підписання відповідних видаткових накладних й актів здачі прийняття робіт (надання послуг) не директором Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ ЛАМІРЕЛЬ, колегія суддів відзначає, що відповідно до протоколу суду першої інстанції від 22.10.2015 року директор ОСОБА_5 в судовому засіданні підтвердив факт отримання товару, надання послуг шляхом особистого підписання вказаних документів.

Відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право знайомитися з протоколами і протягом п'яти днів після їх підписання подавати письмові зауваження з приводу допущених у протоколах неправильностей або неповноти протоколу. Зауваження на протоколи у всіх випадках долучаються до матеріалів справи. Господарський суд розглядає зауваження на протокол протягом п'яти днів з дня подання зауваження і за результатами розгляду виносить ухвалу, якою приймає зауваження або мотивовано відхиляє їх.

Як вбачається з матеріалів справи, останні не містять заперечень на протокол судового засідання.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника, що 22.10.2015 року в судовому засіданні суду першої інстанції директор ОСОБА_5 отримання товару від позивача не підтверджував.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника щодо відсутності в матеріалах справи довіреностей на отримання матеріальних цінностей, з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єкта ми господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства (ст. 237 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 16.2 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ ЛАМІРЕЛЬ генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені Товариства.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд приймає до уваги, що з 01.01.2015 року набрав чинності Наказ Міністерства фінансів України від 30.09.2014 року № 987, яким скасована Інструкція про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, тобто починаючи з цієї дати, субєкти господарювання не зобовязані оформляти довіреності на одержання товарно-матеріальних цінностей на кожну окрему поставку.

Тобто, як правильно встановлено судом першої інстанції, директор Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ ЛАМІРЕЛЬ має право здійснювати дії від імені вказаного товариства без видачі довіреності, а з 01.01.2015 року сторони взагалі не повинні оформлювати довіреності на одержання товарно-матеріальних цінностей на кожну окрему поставку.

Відповідно до інформаційного листа № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 року Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права зазначено, що при підписанні покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що, за загальним правилом, обовязок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено іншого строку оплати. Отже, обовязок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи ст.692 Цивільного кодексу України) виникає з моменту його прийняття (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19.08.2014 року по справі №925/1332/13).

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п.1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення. Оскільки згаданою статтею 530 Цивільного кодексу України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов'язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. Останній, зі свого боку, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв'язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення). Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв'язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез'явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред'явленою.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем доведено суду належними та допустимими доказами відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України факт виникнення між сторонами фактичних взаємовідносин з поставки товару і надання послуг, оформлених у спрощений спосіб, факт поставки відповідачу товару й надання послуг, його прийняття без заперечень та зауважень відповідачем та направлення йому вимоги про здійснення оплати, яку останній не виконав належним чином в строк, передбачений вимогами чинного законодавства України.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження, що суд першої інстанції неправомірно не витребував у позивача договір поставки № 4 та дійшов невірного висновку про те, що спірний договір поставки № 4 від 04.02.2013 року не укладався, з огляду на наступне.

Так, на підтвердження вищенаведеного скаржником до суду апеляційної інстанції було додано оригінал договору поставки №4 від 04.02.2013 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю Аграрсіс Україна заперечувало проти існування (підпис, укладання, тощо) даного договору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.03.2016 року було призначено судово-почеркознавчу експертизу на вирішення якої було поставлено питання «чи виконано підпис у розділі 7 договору поставки №4 від 04.02.2013 року генеральним директором Товариство з обмеженою відповідальністю Аграрсіс Україна ОСОБА_6І.».

Як вбачається з висновку експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 15.08.2016 року за №4924/4925/16-32 , підпис від імені генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю АГРАРСІС УКРАЇНА ОСОБА_6 виконаний не ОСОБА_6, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_6

При цьому, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що за заявою ОСОБА_6 було порушено кримінальне провадження за ст. 357 ч.1 Кримінального кодексу України відносно директора Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ ЛАМІРЕЛЬ ОСОБА_5, який викрав установчі, бухгалтерські документи Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ ЛАМІРЕЛЬ та Товариства з обмеженою відповідальністю АГРАРСІС Україна.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до норм ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України оплати позивачу вартості за отриманий товар за видатковими накладними й за надані послуги за актами здачі прийняття робіт (надання послуг) в повному обсязі.

Отже, як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України не здійснив оплату за отриманий товар та надані послуги в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Так, в даному випадку, апелянт, всупереч вимог вказаної норми закону, не надав суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно зясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає ст. ст. 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для скасування чи зміни рішення, в тому числі, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2015 року у справі №910/26120/15 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ ЛАМІРЕЛЬ- задоволенню не підлягає.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у звязку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ ЛАМІРЕЛЬ залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2015 року у справі №910/26120/15 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/26120/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя В.В. Сулім

СуддіА.Г. Майданевич

ОСОБА_1