Постанова № 62688685, 08.11.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2016 р. Справа№ 910/17372/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Дикунської С.Я.

суддів: Калатай Н.Ф.

ОСОБА_1

секретар Драчук Р.А.

за участю представників:

від позивача не зявились

від відповідача-1 ОСОБА_2 дов. б/н від 18.08.2016

від відповідача-2 ОСОБА_3 дов. б/н від 22.09.2016

від відповідача-3 не зявились

розглядаючи у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оілсі»

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 27.09.2016 (суддя Нечай О.В.)

у справі № 910/17372/16

за позовом ОСОБА_4

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Оілсі»

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліра-2000»

3) Управління державної реєстрації Головного територіального

управління юстиції у місті Києві

про визнання рішення загальних зборів незаконними та скасування

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2016 у справі № 910/17372/16 заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову задоволено частково.

Заборонено Міністерству юстиції України в особі державних реєстраторів та нотаріусам вчиняти будь-які дії щодо внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про припинення Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліра-2000» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 34; ідентифікаційний код: 30966313).

Не погодившись із згаданою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю «Оілсі» оскаржило її в апеляційному порядку, просило скасувати та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову відмовити. В обґрунтування своїх вимог зазначало, що при винесенні оскаржуваної ухвали судом належним чином не обґрунтувано необхідності вжиття заходів забезпечення позову та не зазначено мотивів, якими керувався суд. На думку апелянта, у справі немає жодних доказів на підтвердження того, що ТОВ «Оілсі» вчинено дії, спрямовані на утруднення подальшого виконання рішення суду, у разі прийняття його на користь позивача.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями, справу № 910/17372/16 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Дикунської С.Я.; судді: Калатай Н.Ф., Агрикова О.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2016 апеляційну скаргу прийнято до провадження у визначеному складі суду, розгляд справи призначено на 08.11.2016.

В судове засідання зявилися представники відповідачів 1 та 2, позивач та/або його представник та представник відповідача-3 не зявились, хоча про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином ( в матеріалах справи наявні відповідні розписки), про причини неявки апеляційний господарський суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не надіслали. Присутні в судовому засіданні представники відповідачів 1 та 2 не заперечували проти розгляду справи за відсутності позивача та/або його представника та представника відповідача-3.

На підставі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до ч. 2 ст. 102 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом пятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

За змістом ст. 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством звязку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.1, 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Оскільки позивач та відповідач-3 належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, неявка їх представників не перешкоджає вирішенню апеляційної скарги по суті, з огляду на приписи ч. 2 ст. 102 ГПК України апеляційний господарський суд вважав за необхідне скаргу розглянути за відсутності цих представників за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити за наведених в скарзі підстав, оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову, якою в задоволенні заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову відмовити.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу відповідача-1 й просив її задовольнити з викладених в ній підстав.

Заслухавши пояснення представників відповідача-1 та відповідача-2, розглянувши доводи апеляційної скарги, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Так, ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оілсі» (відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліра-2000» (відповідач-2), Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві (відповідач-3) про визнання рішення загальних зборів незаконними та скасування.

26.09.2016 надійшла заява представника ОСОБА_4 про забезпечення позову, в обґрунтування якої позивач посилався на суть позовних вимог - визнання незаконним та скасування рішення Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліра-2000», оформленого протоколом від 21.07.2016, про припинення Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліра-2000» та зобовязання Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві внести запис про скасування державної реєстрації внесення рішення учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліра-2000» щодо припинення цієї юридичної особи в результаті ліквідації, а також вказував, що оскаржуваним рішенням про припинення Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліра-2000» було визначено строк для подання вимог кредиторів до 30.09.2016, а тому з 01.10.2016 у осіб, які прийняли згадане рішення, буде можливість завершити процедуру ліквідації Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліра-2000» та внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запис про припинення Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліра-2000». З цього моменту, на думку позивача, поновлення порушених прав ОСОБА_4 стане практично неможливим, а передача майна ТОВ «Ліра-2000» в розмірі 30 000 000, 00 грн. в процесі ліквідації одному учаснику ТОВ «Оілсі» призведе до привласнення майна ОСОБА_4 на суму 22 581 025, 00 грн., що у разі задоволення позову ОСОБА_4 суттєво ускладнить виконання рішення суду у справі № 910/17372/16 тощо.

З огляду на наведене, позивач просив заборонити Міністерству юстиції України, його територіальним органам, субєктам державної реєстрації, в тому числі нотаріусам, вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі щодо внесення записів про державну реєстрацію припинення в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліра-2000», крім реєстраційних дій, вчинених на підставі судових рішень.

Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом, якщо невжиття цих заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення.

Згідно ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується:

- накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;

- забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

- забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

- зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

За приписами цієї норми закону види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами; не допускається забезпечення позову заходами, не передбаченими цим Кодексом.

Отже, перелік встановлених статтею 67 ГПК України заходів до забезпечення позову є вичерпним.

Відповідно до п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 «Про деякі питання практики забезпечення позову» (далі - Постанова) відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Забезпечення позову як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи може застосовуватись як за основним, так і за зустрічним позовом на будь-якій стадії процесу, включаючи перегляд рішення, ухвали, постанови (далі - рішення) в апеляційному або у касаційному порядку. Питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом як без проведення окремого судового засідання, так і в засіданні з викликом представників сторін, інших учасників судового процесу із заслуховуванням їх думки (п. 2 Постанови).

Згідно абз. 2, 3, 4 п. 3 Постанови достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Розглядаючи вищезгадану заяву судом також враховано визначені пунктом 1 Постанови рекомендації, згідно яких у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Так, як встановлено матеріалами справи, позивач оскаржив в суді прийняте на Загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліра-2000» рішення про припинення цієї юридичної особи та внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, оскільки таке рішення було прийнято без участі позивача - власника частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліра-2000» в розмірі 75,2% згідно затвердженої ухвалою Господарським судом міста Києва від 17.11.2015 у справі № 910/1165/16 мирової угоди.

Відповідно до витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 20.09.2016 (а.с.31-39 матеріалів оскарження), 21.07.2016 до реєстру включено відомості про внесення рішення заставників (учасників) ТОВ «Ліра-2000» щодо припинення юридичної особи в результаті ліквідації.

Таким чином, на теперішній час відповідач-2 перебуває в стані припинення в результаті ліквідації за рішенням засновників (учасників) юридичної особи, про що внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За приписами ст. 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (далі Закон) для державної реєстрації рішення про припинення юридичної особи, прийнятого її учасниками або відповідним органом юридичної особи, а у випадках, передбачених законом, - відповідним державним органом, подаються такі документи: 1) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення учасників юридичної особи або відповідного органу юридичної особи, а у випадках, передбачених законом, - рішення відповідного державного органу, про припинення юридичної особи; 2) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) документа, яким затверджено персональний склад комісії з припинення (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора, реєстраційні номери облікових карток платників податків (або відомості про серію та номер паспорта - для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), строк заявлення кредиторами своїх вимог, - у разі відсутності зазначених відомостей у рішенні учасників юридичної особи або відповідного органу юридичної особи, а у випадках, передбачених законом, - у рішенні відповідного державного органу, про припинення юридичної особи.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань станом на 20.09.2016 на підставі оскаржуваного рішення загальних зборів акціонерів від 21.07.2016 уповноваженими особами ТОВ «Ліра-2000» вже проведено дії з ініціювання процесу державної реєстрації припинення даного підприємства, і як наслідок - внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про перебування ТОВ «Ліра-2000» в процесі припинення.

З огляду на наведене, обставини справи та предмет позову, існує реальна необхідність у забороні вчинення будь-яких реєстраційних дій, в тому числі щодо внесення записів Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про державну реєстрацію припинення ТОВ «Ліра-2000».

У випадку невжиття заходів до забезпечення заявленого позову, подальше виконання рішення господарського суду, винесеного на користь позивача, буде утруднене за неможливістю застосування наслідків недійсності оскаржуваного рішення загальних зборів товариства, яке буде припинено у зв'язку з ліквідацією.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону державним реєстратором юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є особа, яка перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації, та нотаріус.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 5 Закону систему органів у сфері державної реєстрації становлять:

1) Міністерство юстиції України;

2) інші суб'єкти державної реєстрації.

До повноважень Міністерства юстиції України у сфері державної реєстрації належить:

1) формування державної політики у сфері державної реєстрації;

2) нормативно-правове, методологічне та інформаційне забезпечення у сфері державної реєстрації;

3) координація діяльності у сфері державної реєстрації громадських формувань;

4) контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації;

5) здійснення повноважень держателя Єдиного державного реєстру;

6) визначення технічного адміністратора;

7) забезпечення надання доступу державним реєстраторам до Єдиного державного реєстру та прийняття рішень про блокування та анулювання такого доступу у випадках, передбачених цим Законом;

8) розгляд скарг на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України та прийняття обов'язкових до виконання суб'єктами державної реєстрації рішень, передбачених цим Законом;

9) складання протоколів про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення;

10) взаємодія з державними органами, органами місцевого самоврядування, міжнародними організаціями з питань державної реєстрації;

11) державна реєстрація політичних партій, всеукраїнських профспілок, їх об'єднань, всеукраїнських об'єднань організацій роботодавців, відокремлених підрозділів іноземних неурядових організацій, представництв, філій іноземних благодійних організацій, постійно діючих третейських судів, засновниками яких є всеукраїнські громадські організації, всеукраїнських творчих спілок та їхньої символіки;

12) надання виписок та інформаційних довідок у паперовій формі для проставлення апостилю та проставлення на них апостилю;

13) здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до ч. 2 ст. 2-1 Закону України «Про нотаріат» контроль за організацією нотаріату, перевірка організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства здійснюються Міністерством юстиції України, Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.

З метою запобігання можливих порушень майнових прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також гарантії реального виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі в разі задоволення позову, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду про підставність та обґрунтованість заяви позивача про забезпечення позову виключно в частині заборони державному реєстратору та нотаріусам вчиняти дії з внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліра-2000».

При цьому, вжиття таких заходів забезпечення позову жодним чином не утруднить та не призводе до припинення діяльності відповідачів, зокрема, апелянта ТОВ «Оілсі», оскільки напряму не пов'язане із його господарською діяльністю. Такі заходи до забезпечення позову є співмірними і адекватними заявленим позовним вимогам.

Посилання апелянта на те, що ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 09.09.2016 р у справі № 761/32203/16-к (з урахуванням ухвали про розяснення від 12.09.2016 у тій же справі) вже передбачає заборону щодо вчинення будь-яких реєстраційних дій з державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ «Ліра-2000», не заслуговують на увагу, оскільки така заборона стосуються предмету спору у іншій справі й жодним чином не впливає на заборону вчинення будь-яких реєстраційних дій по припиненню ТОВ «Ліра-2000» в рамках даної справи шляхом часткового задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає висновки місцевого суду законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування оскаржуваної ували наведено місцевим судом, підстав для скасування ухвали суду не знаходить.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105, 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оілсі» залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.09.2016 у справі № 910/17372/16 без змін.

Матеріали оскарження у справі № 910/17372/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

СуддіН.Ф. Калатай

ОСОБА_1