Постанова № 62688506, 10.11.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2016 року Справа № 5013/462/12

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кузнецова В.О.

суддів: Науменка І.М., Вечірка І.О.,

секретар судового засідання Петровська А.В.,

за участю сторін:

ліквідатор: Пашковський А.А., посвідчення № 1149 від 28.05.2016 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ліквідатора Знам'янського комунального підприємства теплових мереж арбітражного керуючого Пашковського Андрія Анатолійовича на ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 05.10.2016 р. у справі

за заявою ліквідаційної комісії Знам'янського комунального підприємства теплових мереж м.Знам'янка, Кіровоградська область

про банкрутство Знам'янського комунального підприємства теплових мереж,

матеріали за заявою № 02-01/1-60 від 29.09.2016 Знам'янського комунального підприємства теплових мереж в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Пашковського А.А.

до відповідача 1 гр. ОСОБА_2, Кіровоградська область, м. Знам'янка

відповідача 2 гр. ОСОБА_3, Кіровоградська область, м. Знам'янка

відповідача 3 Приватного підприємства "Експертне агентство", м. Кіровоград

про застосування наслідків недійсності договору купівлі-продажу, укладеного в ліквідаційній процедурі та визнаного господарським судом в межах провадження у справі про банкрутство недійсним

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 05.10.2016 р. у даній справі (суддя Коваленко Н.М.) у прийнятті заяви № 02-01/1-60 від 29.09.2016 р. Знам'янського комунального підприємства теплових мереж в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Пашковського А.А. про застосування наслідків недійсності договору купівлі-продажу, укладеного в ліквідаційній процедурі та визнаного господарським судом в межах провадження у справі про банкрутство недійсним, відмовлено. Позовну заяву та додані до неї матеріали повернуто заявнику.

Згадана ухвала обґрунтована посиланням на те, що в даному випадку заява Знам'янського комунального підприємства теплових мереж підлягає розгляду у окремому позовному провадженні, зі сплатою судового збору у встановленому порядку та розмірі, а не в межах справи про банкрутство, оскільки прикінцевими та перехідними положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції після набрання чинності Законом України від 22.12.2011 р. № 4212-VI) обмежена дія такого Закону стосовно боржників, провадження щодо яких порушено до 19.01.2013 р.; вимоги заявлені банкрутом, в тому числі, до фізичних осіб; вказаний спір є спором банкрута до третіх осіб, а не навпаки.

Не погодившись з даною ухвалою, ліквідатор Знам'янського комунального підприємства теплових мереж арбітражний керуючий Пашковський Андрій Анатолійович подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу господарського суду скасувати та передати заяву № 02-01/1-60 від 29.09.2016 р. на розгляд до господарського суду Кіровоградської області в межах провадження у справі про банкрутство Знам'янського комунального підприємства теплових мереж.

Скаржник вважає, що вирішення господарським судом у даній справі спору за заявою ліквідатора № 02-01/3-85 від 10.09.2015 р. про визнання недійсним укладеного в ліквідаційній процедурі договору купівлі-продажу майна банкрута здійснювалось в межах відокремленого провадження з розгляду такої заяви ліквідатора у справі про банкрутство Знам'янського комунального підприємства теплових мереж, а відтак, розгляд заяви ліквідатора про застосування наслідків недійсності визнаного господарським судом недійсності договору купівлі-продажу майна банкрута є складовою частиною такого відокремленого провадження у справі про банкрутство, оскільки вимога про застосування наслідків недійсності договору безпосередньо пов'язана із розглянутою господарським судом первісною вимогою про визнання недійсним договору купівлі продажу і є похідною від неї.

Скаржник зазначає, що з врахуванням змін до ГПК, внесених Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" № 4212-VI від 22.12.2011 р., що набрав чинності 19.01.2013 р., спір про визнання недійсним будь-якого правочину, який порушується особами, чиї майнові права порушено (ліквідатором боржника, кредиторами) після 19.01.2013 р., належить до виключної підсудності господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Відтак, у межах справи про банкрутство, на думку скаржника, підлягають розгляду спори про визнання недійсними правочинів боржника, незалежно від правових підстав для визнання їх недійсними (цивільно-правові чи передбачені Законом про банкрутство), оскільки такі правочини безпосередньо пов'язані з провадженням у справі про банкрутство (формування ліквідаційної маси боржника, розгляд кредиторських вимог боржника та формування його пасиву у реєстрі кредиторів) та в силу імперативних приписів процесуального закону.

Відзиву на апеляційну скаргу учасниками провадження у справі не надано.

10.11.2016 р. в судове засідання з'явився ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Пашковський А.А.

Інші учасники провадження у справі правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції не скористалися.

09.11.2016 р. до Дніпропетровського апеляційного господарського суду надійшла заява ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи, у зв'язку з його хворобою.

Колегія суддів відхиляє клопотання ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи, оскільки заявник не був позбавлений можливості направити повноважного представника для участі в судовому засіданні. При цьому колегія суддів враховує, що явка учасників провадження у даній справі про банкрутство судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалася, строк розгляду даної апеляційної скарги, встановлений ч.2 ст.102 ГПК України, збігає 11.11.2016 р.

Таким чином, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутністю учасників судового процесу, які не забезпечили явку повноважних представників для участі в судовому засіданні.

Заслухавши пояснення скаржника, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши відповідність оскарженого рішення нормам матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи таке.

Ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Пашковський А.А., у межах провадження у даній справі, звернувся до господарського суду з заявою № 02-01/1-60 від 29.09.2016 р. до гр.ОСОБА_2, гр.ОСОБА_3 та приватного підприємства "Експертне агентство" про застосування наслідків недійсності договору купівлі-продажу, укладеного в ліквідаційній процедурі та визнаного господарським судом в межах провадження у справі про банкрутство недійсним.

Зазначена заява обґрунтована посиланням на ст. 15, 16, 203, 215, 216 ЦК України, ст. 1, 4-1, 12 ГПК України, ст. 10, 44, 98 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції після набрання чинності Законом України від 22.12.2011 р. № 4212-VI) та ст. 3-1, 5, 17, 23-26, 29, 30, 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності Законом України від 22.12.2011 р. № 4212-VI).

Вирішуючи питання про наявність або відсутність підстав для задоволення заяви № 02-01/1-60 від 29.09.2016 р., колегія суддів враховує таке.

Відповідно до п. 1-1 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції після набрання чинності Законом України від 22.12.2011 р. № 4212-VI) Положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури".

У пункті 40 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 р. № 01-06/606/2013 Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212- VІ) роз'яснено, що положення Закону застосовуються господарськими судами у розгляді справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання ним чинності, тобто з 19.01.2013р. Наведене стосується й вирішення спорів, зазначених у частині четвертій статті 10, статті 20 та частині восьмій статті 23 Закону. Водночас, положення Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство (розділ IV Закону "Продаж майна у провадженні у справі про банкрутство" та статті Закону, що визначають процедури санації та ліквідації), застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено до набрання ним чинності, з урахуванням викладеного у пункті 33 цього Інформаційного листа. Якщо процедура продажу майна боржника розпочата до набрання чинності Законом, то вона повинна бути завершена в порядку, передбаченому у попередній редакції Закону, в разі якщо станом на 19.01.2013 здійснено публікацію оголошення про продаж майна або комітетом кредиторів встановлено порядок реалізації майна боржника.

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 10.05.2012 р. порушено провадження у справі про банкрутство Знам'янського комунального підприємства теплових мереж.

Постановою господарського суду від 07.06.2012 р. Знам'янське комунальне підприємство теплових мереж визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на дванадцять місяців; призначено ліквідатора банкрута.

В подальшому строк ліквідаційної процедури у справі неодноразово продовжувався ухвалами місцевого господарського суду.

Отже, до спірних правовідносин не можуть застосовуватися положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції після набрання чинності Законом України від 22.12.2011 р. № 4212-VI в частині, що регулює вирішення спорів, зазначених у частині четвертій статті 10, статті 20 та частині восьмій статті 23 Закону в зазначеній редакції, тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності Законом України від 22.12.2011 р. № 4212-VI) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Частинами 1, 2 статті 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Зміст спірної заяви свідчить про те, що вона є вимогою банкрута до фізичних осіб, тощо.

Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності Законом України від 22.12.2011 р. № 4212-VI) чітко визначає у яких випадках учасниками провадження у справі про банкрутство можуть бути фізичні особи і не містить вказівки на можливість розгляду таких заяв в межах справи про банкрутство.

Так, згідно ч.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності Законом України від 22.12.2011 № 4212-VI) кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Відповідно до п. ч. 6 ст. 16 ГПК України справи у майнових спорах, передбачених пунктом 7 частини першої статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Відповідно до п. 9 Інформаційного листа ВГСУ від 28.03.2013 р. № 01-06/606/2013 Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 р. № 4212-VІ) частина четверта статті 10 Закону відносить до підвідомчості господарських судів усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника. Винятком є спори, пов'язані із визначенням та сплатою (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України. Дана норма кореспондується з положеннями пункту 7 частини першої статті 12 ГПК та застосовується незалежно від суб'єктного складу сторін.

Слід мати на увазі, що спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником, розглядаються господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство незалежно від того, заявлені такі вимоги з підстав невідповідності правочинів спеціальним нормам (стаття 20 Закону) чи загальним, встановленим цивільним законодавством.

Крім названих у зазначеній статті Закону справ у спорах, пов'язаних з майновими вимогами до боржника, слід відносити також спори про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, спори, пов'язані з майновими вимогами учасників (акціонерів) до боржника.

Справи у відповідних спорах відносяться до виключної підсудності того господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (частина дев'ята статті 16 ГПК). Такі майнові спори, за винятком спорів боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника (абзац четвертий частини восьмої статті 23 Закону), розглядаються та вирішуються господарським судом за правилами позовного провадження, передбаченими ГПК, з урахуванням особливостей, встановлених Законом, у межах провадження у справі про банкрутство без порушення нових справ. За наслідком розгляду зазначених майнових спорів по суті господарський суд виносить ухвалу (задоволення заяви, відмова у задоволенні заяви (повністю або частково).

При розгляді господарським судом трудових спорів, у тому числі щодо стягнення заробітної плати, слід враховувати положення частини п'ятої статті 19 Закону, відповідно до якої дія мораторію не поширюється на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, а також положення частини четвертої статті 23 Закону, відповідно до якої на вимоги кредиторів щодо заробітної плати не поширюється граничний строк на їх заявлення та наслідки закінчення цього строку.

Отже, спори стосовно конкурсних грошових вимог кредиторів за вимогами до боржника щодо виплати заробітної плати вирішуються господарським судом шляхом їх розгляду за правилами позовного провадження у межах справи про банкрутство. Спори цієї категорії кредиторів з поточними грошовими вимогами до боржника до визнання боржника банкрутом вирішуються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, проте в окремому позовному провадженні.

Верховний Суд України у постанові №16/047 від 13.04.2016 р. у справі № 908/4804/14 дійшов висновку про те, що за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення майнових спорів до боржника є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону №2343-ХІІ, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Враховуючи викладене, в межах провадження у справі про банкрутство розглядаються спори, в яким відповідачем визначено боржника, а не навпаки.

У даному випадку, Знам'янське комунальне підприємство теплових мереж не є відповідачем у спірних правовідносинах, а тому зазначений спір не підлягає розгляду у межах даної справи про банкрутство.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заява Знам'янського комунального підприємства теплових мереж підлягає розгляду у окремому позовному провадженні, зі сплатою судового збору у встановленому порядку та розмірі, а не в межах справи про банкрутство, оскільки прикінцевими та перехідними положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції після набрання чинності Законом України від 22.12.2011 року № 4212-VI) обмежена дія такого Закону стосовно боржників, провадження щодо яких порушено до 19.01.2013 р.; вимоги заявлені банкрутом, в тому числі, до фізичних осіб; вказаний спір є спором банкрута до третіх осіб, а не навпаки.

Враховуючи викладене, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції та не визнаються судом такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105, 106 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні апеляційної скарги ліквідатора Знам'янського комунального підприємства теплових мереж арбітражного керуючого Пашковського Андрія Анатолійовича відмовити.

Ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 05.10.2016 р. у справі №5013/462/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом 20 днів.

Головуючий суддя В.О.Кузнецов

Судді І.М.Науменко

І.О.Вечірко