Рішення № 62687707, 03.11.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 629/3331/15-ц Головуючий І інстанції Ткаченко О.А.

Провадження: 22-ц/790/813/16 Головуючий ІІ інстанції Бездітко В.М.

Категорія: договірні

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Бездітка В.М.,

суддів Коваленко І.П. Овсяннікової А.І.,

за участю секретаря Котлярової М.Ю.

розглянув матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 20 листопада 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа - ОСОБА_1 про визнання поруки припиненою, -

встановила:

У квітні 2015 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 22 травня 2008 року ОСОБА_1 уклала кредитний договір №HAC0GА00000068, згідно умов якого отримала кредит у розмірі 25136 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення 21.05.2028 року. В порушення умов кредитного договору відповідач взяті на себе зобовязання належним чином не виконувала, в звязку з чим станом на 27.01.2015 року виникла заборгованість зі сплати кредитних зобовязань у розмірі 23068,39 доларів США, яка складається з наступного: заборгованість за кредитом у розмірі 19008,19 доларів США; заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 1996,13 доларів США; заборгованість з комісії за користуванням кредитом у розмірі 547,99 доларів США; пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором у розмірі 402,60 доларів США, а також штрафи (фіксована частина) у розмірі 15,73 доларів США та (процентна частина) у розмірі 1097,75 доларів США. В забезпечення умов договору 22.05.2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір поруки. Відповідачам направлялася претензія, щодо вимог погашення суми заборгованості за кредитом, яка залишилася без уваги.

Просив стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №HAC0GА00000068 від 22.05.2008 року, у розмірі 23068,39 доларів США, що у відповідності до розпорядження НБУ станом на 27.01.2015 року еквівалентно 366556 гривень 70 копійок, витрати у розмірі 363 гривні 60 копійок понесені при оплаті розміщення оголошення в газеті «Слобідський край» та судові витрати у розмірі 3654 гривні.

В свою чергу, відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до ПАТ КБ «ПриватБанк», третя особа ОСОБА_1 про визнання поруки припиненою. Зазначив, що 22.05.2008 року між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк» був укладений договір поруки. У відповідності до даного договору він зобовязувався відповідати перед кредитором за виконання зобовязання позичальником ОСОБА_1 №НАС0GА00000068 від 22.05.2008 року в повному обсязі зобовязань за цим договором. 25.11.2010 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до Лозівського міськрайонного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_1 про звернення стягнення. У звязку з чим, вважає, що предявивши до нього досудову вимогу про дострокове погашення заборгованості, а потім і позов, банк змінив строк основного зобовязання, однак з вимогою до нього, як поручителя, щодо солідарного стягнення такої заборгованості позивач звернувся, шляхом предявлення до позову 14.04.2015 року, тобто за межами встановленого ч.4 ст.559 ЦК України шестимісячного строку для предявлення такої вимоги, що на думку позивача свідчить про припинення поруки та відсутності підстав для задоволення позовних вимог Банка щодо солідарного стягнення з нього такої заборгованості.

Просив визнати договір поруки №HAC0GА00000068 від 22 травня 2008 року припиненим.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 20.11.2015 року позовні вимоги ПАТ КБ « ПриватБанк» задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 366556, 70 грн.; судовий збір в розмірі 3 654 грн. та витрати на розміщення оголошення в газеті «Слобідський край» у розмірі 363,60 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 задоволено. Визнано поруку за договором поруки №HAC0GА00000068 від 22 травня 2008 року такою, що припинена.

Не погоджуючись з рішенням суду, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 та в частині задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про припинення договору поруки та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ КБ « ПриватБанк» до ОСОБА_2 та відмовити в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 Посилалась на порушення судом норм матеріального і процесуального права. В обґ рунтування скарги зазначено, що суд першої інстанції невірно прийшов до висновку про припинення договору поруки на підставі вимог ч.4 ст.559 ЦК України. Умовами договору поруки передбачено, що порука припиняється після закінчення 5 років з настання терміну повернення кредиту за кредитним договором та передбачено, що договір діє до 21.05.2028 року, у звязку з чим відповідно до ст. ст.252, 253 ЦК України строк припинення поруки настає 21.05.2033 року.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

За приписами ч.1ст.303 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позов ОСОБА_2, суд першої інстанції керувався ст. ст. 559, 1050 ЦК України, правовою позицією, викладеною у постанові ВСУ по справі №6-190цс14 та дійшов висновку, що предявивши до ОСОБА_2 у 2010 році досудову вимогу про дострокове погашення тіла кредиту, заборгованості по процентам та пені, а потім 25.11.2010 року і позов, ПАТ КБ «ПриватБанк» змінив строк виконання основного зобовязання. Про те з вимогою до поручителя ОСОБА_2 щодо солідарного стягнення такої заборгованості ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувсь шляхом предявлення до нього позову 14.04.2015 року, тобто за межами встановленого ч.4 ст.559 ЦК України шестимісячного строку для предявлення такої вимоги, що свідчить про припинення поруки.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суд першої інстанції, оскільки такі висновки не підтвердженні матеріалами справи.

По справі встановлено, що 22 травня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №HAC0GА00000068. Відповідно до умов вищевказаного договору позивач надав їй кредит у розмірі 25136,00 доларів США, під 1,25% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 21 травня 2028 року. У відповідності до даного кредитного договору погашення кредиту здійснюється шляхом безготівкового перерахування або шляхом внесення готівки в касу кредитодавця суми кредиту та нарахованих процентів, однак позичальником даний пункт договору не виконується (а.с.14-16).

22 травня 2008 року між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк» був укладений договір поруки. У відповідності до даного договору поручитель ОСОБА_2 зобовязувався відповідати перед кредитором за виконання зобов'язань позичальником за договором №HAC0GА00000068 від 22 травня 2008 року в повному обсязі зобовязань за цим договором та відсотків за цим кредитом, а також можливих пені та неустойки, судових витрат, тощо. У відповідності до вимог вищезазначеного договору поруки у разі невиконання боржником взятих на себе зобовязань по кредитному договору, поручитель несе солідарну відповідальність перед кредитором на рівні з боржником за повернення суми кредиту, нарахованих відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій (а.с.17).

З матеріалів справи вбачається, що 25.11.2010 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до Лозівського міськрайонного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки належний ОСОБА_3 У даному позові позивач посилався на те, що перед предявленням вказаного позову, звертався з вимогою до поручителя, однак вимога, що була предявлена до поручителя щодо виконання забезпеченого зобовязання була залишена без задоволення.

Таким чином, ПАТ КБ «ПриватБанк» звертався фактично лише до ОСОБА_3 з вимогою про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, і дана вимога включала в себе також і сплату відсотків за користування кредитом та пеню, що вбачається з розрахунку станом на 01.11.2010 року, згідно якого заборгованості становила 22505,59 доларів США, з яких 19908,52 доларів США заборгованість за кредитом; 1111,80 доларів США заборгованість по процентам за користування кредитом; 284,34 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом; 99,17 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором; а також штрафи відповідно до договору: 31,57 доларів США; 1070,19 доларів США.

Умовами кредитного договору №HAC0GА00000068 від 22 травня 2008 року передбачено право позивача щодо дострокового стягнення заборгованості у разі порушення боржником умов договору.

Згідно з п.п.2.4 договору поруки від 22.05.2008 року в разі невиконання боржником взятих на себе зобовязань за кредитним договором поручитель несе солідарну відповідальність перед кредитором нарівні з боржником за повернення суми кредиту, нарахованих відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій на підставі статті 554 ЦК України.

У звязку з порушенням боржником виконання зобовязання за кредитним договором банк відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України використав право достроково стягнути з позичальника та поручителя заборгованість за кредитним договором, звернувшись в 2010 році з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Предявивши вимогу про повне строкове погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до ч.2 мт.1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобовязання й був зобовязаний предявити позов до поручителя у строк передбачений умовами договору поруки .

Згідно п.11 договору поруки цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобовязання за кредитним договором.

Пунктом 12 договору поруки передбачено, що сторони прийшли до згоди, що порука за цим договором припиняється після закінчення 5 років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором.

Відповідно до ч. ч. 1, 2ст. 554 ЦК Україниу разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Статтею 559 ч. 4 ЦК Українипередбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Отже, враховуючи, що договором поруки встановлено строк дії поруки, протягом 5 років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором, позивач звернувся з даним позовом до суду в квітні 2015 року, тобто застосування шестимісячного строку для предявлення вимоги до поручителя до спірних правовідносин не може мати місце, у звязку з чим відсутні підстави для визнання договору поруки припиненим через сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не вірно застосував положення ч.4 ст.559 ЦК України відносно і задовольнив зустрічний позов ОСОБА_2

На підставі вказано, судова колегія приходить до висновку, що позовна вимога ОСОБА_2 про визнання договору поруки задоволенню не підлягає.

Відповідно, апеляційна скарга підлягає задоволенню. Рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального права і підлягає зміни в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 та відмови Публічному акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк» у позові до ОСОБА_2 шляхом скасування та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову ОСОБА_2 у задоволенні зустрічного позову. Судова колегія вважає необхідним доповнити резолютивну частину рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 20 листопада 2015 року і вказати про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

У звязку із задоволенням апеляційної скарги з ОСОБА_2 підлягають стягненню на користь ПАТ КБ «Приватбанк» судові витрати за сплату судового збору у сумі 4 555,00 грн. ( а.с.178,179).

Керуючись ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, судова колегія, -

вирішив:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.

Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 20 листопада 2015 року змінити, скасувати це рішення в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 та відмови Публічному акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк» у позові до ОСОБА_2 і в цій частині ухвалити нове рішення.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовити.

Доповнити резолютивну частину рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 20 листопада 2015 року і вказати про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у сумі 4 555 грн.

В іншій частині рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 20 листопада 2016 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення. Рішення може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий

Судді