Рішення № 62687465, 10.11.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22-ц/790/5515/16 Головуючий 1 інстанції -

Справа № 639/3723/16-ц ОСОБА_1

Категорія: спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу Доповідач Міненкова Н.О.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого: Міненкової Н.О.

суддів: Кокоші В.В.

ОСОБА_2

за участю секретаря: Лашакової Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 16 червня 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и л а:

У травні 2016 Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», звернувся до Жовтневого районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до укладеного договору № DNH4KP98390820 від 28.11.2005 року ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 3 315,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25.08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» є правонаступником прав та обовязків Закритого акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», у звязку з чим на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 30.04.2009 року змінено найменування позивача з Закритого акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» на Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», про що зазначено у п. 1.1 статуту ПАТ КБ «Приватбанк» 17.07.2009 року проведено державну реєстрацію вказаних змін (номер запису в ЄДРПОУ 12241050038006727)

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами надання кредиту фізичним особам «Розстрочка» складає між ним та Банком договір, що підтверджується підписом відповідача у заяві. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку : щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно Умов.

У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобовязання за вказаним договором належним чином не виконав.

У звязку з зазначеними порушеннями зобовязань за кредитним договором Відповідач

станом на 25.03.2016 року має заборгованість 87 481,87 грн., яка складається з наступного:

- 3 220,00 грн. заборгованість за кредитом;

- 23 071,31 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 61 190,56 грн. пеня за несвоєчасне виконання зобовязань за договором.

У судове засідання представник ПАТ КБ «ПриватБанку» не з`явився, надав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив розглядати справу за його відсутністю на підставі наявних в матеріалах справи доказів. Також зазначив, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не зявився, просив розглядати справу за його відсутністю, надав суду заперечення на позовну заяву, в яких проти задоволення позову заперечував в повному обсязі, посилаючись на те, що ним був отриманий кредит у розмірі 3 115,00 грн. на строк 24 місяці по 28 листопада 2007 року включно, з умовами сплати відсотків за його користування у розмірі 2,09 % у місяць на суму залишку по кредиту. Погашення заборгованості повинно було здійснюватись у наступному порядку: щомісяця в період сплати, за який приймається період з 21 по 28 число кожного місяця позичальник повинен банку грошові кошти у сумі 177,64 грн. для погашення заборгованості за кредитом. Тобто в період з 21 по 28 кожного місяця, починаючи з грудня 21-28 грудня 2005 року, він повинен був погашати заборгованість за кредитом у розмірі 177,64 коп. Також зазначив, що з розрахунку заборгованості станом на 25 березня 2016 року вбачається, що з 28 листопада 2005 року жодного погашення заборгованості він не здійснив, тобто про порушення своїх прав ПАТ КБ «Приватбанк» дізнався з 29.12.2005 року. У звязку з цим, просив застосувати строки позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 16 червня 2016 року в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» в особі свого представника ОСОБА_5 звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 16 червня 2016 року, ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Вислухавши доповідь судді - доповідача, пояснення сторін по справі, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що відповідно до укладеного договору № DNH4KP98390820 від 28.11.2005 року ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 3 315,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. (а.с.8-12).

Як вбачається з заяви позичальника № DNH4KP98390820 відповідач отримав кредит у розмірі 3 315,00 грн. на строк 24 місяці по 28.11.2007 року включно, з умовами сплати відсотків за його користування у розмірі 25,8 % у місяць на суму залишку по кредиту. Погашення заборгованості повинно було здійснюватись у наступному порядку: щомісяця в період сплати, за який приймається період з 21 по 28 число кожного місяця позичальник повинен банку грошові кошти у сумі 177,64 грн. для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також інші витрати згідно умов. (а.с.8).

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором № DNH4KP98390820 від 28.11.2005 року вбачається, що відповідачем порушено умови договору про сплату щомісячних платежів починаючи з 28 листопада 2005 року, тобто відповідач не здійснив жодного платежу. В той же час позовну заяву щодо стягнення заборгованості позивачем було подано до суду тільки в травні 2016 року. (а.с.6).

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строки позовної давності для звернення до суду для захисту своїх прав.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Згідно зі статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу строку давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому поряду через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобовязання за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

З розрахунку заборгованості вбачається, що з дня отримання кредиту його погашення відповідачем не здійснювалося.

Відповідач просив застосувати строки позовної давності (а.с.28-30).Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові дана правова позиція висловлена у постанові Верховного суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-1138цс15 яка згідно зіст. 360-7 ЦПК України,є обов'язковою для судів.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позовні вимог з застосуванням строків позовної давності щодо заборгованості за тілом кредиту.

Між тим, судова колегія вважає, що необхідно врахувати правову позицію, яка висловлена Верховним судом України в постанові від 29 червня 2016 року у справі №-6-1188цс16 з якої вбачається, що за змістом статті 266 ЦК України за спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовні давність сплила і до додаткової вимоги.

Разом з тим, за змістом частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника проценти від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки кошти за кредитним договором в належному розмірі повернуто не було, проценти за кредитом та пеня за процентами підлягає стягненню з відповідача в межах строку позовної давності.

Відповідно до розрахунку, заборгованість за відсотками в межах строків позовної давності, а саме з 25 березня 2013 року і по 25 березня 2016 року складає 7 112,20 грн., заборгованість з пені за один рік склала 12017,28 грн.

Судова колегія вважає, що у даному випадку необхідно застосувати норму частини 3 ст. 551 ЦК України відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків. А тому судова колегія вважає за можливе нараховану за рік пеню зменшити з 12017,28 грн. до 7 000 грн. Усього підлягає стягненню 14 112 грн., яка складається із заборгованості за відсотками та з пені та судові витрати, які вираховуються із застосуванням норми статті 88 ЦК України і будуть складати 551,20 грн.

Керуючись ст.ст. 303,304,307,308,313,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 16 червня 2016 року скасувати.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за відсотками за договором № DNH4KP98390820 від 28.11.2005 року за період з 25.03.2013 року по 25 березня 2016 року в сумі 7 112,20 грн. (сім тисяч сто дванадцять грн.) 20 коп., заборгованість з пені в сумі 7 000 ,00 грн. (сім тисяч грн.) 00 коп. та судові витрати в сумі 551,20 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після його проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий - Н.О. Міненкова

Судді - В.В. Кокоша

ОСОБА_2