Ухвала суду № 62685123, 10.11.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/8504/15-ц № апеляційного провадження: 22-ц/796/13066/2016 Головуючий у суді першої інстанції: Зарицька Ю.Л. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Білич І.М. У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого судді: Білич І.М.

Суддів: Болотова Є.В., Поліщук Н.В.

при секретарі: Горбачовій В.С.

за участю: позивача ОСОБА_3

представника позивача ОСОБА_4

представника відповідача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» - Каплуненко АнниСтаніславівни на рішення Подільського районного суду м. Києва від 9 серпня 2016 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення страхового відшкодування.

в с т а н о в и л а :

У липні 2015 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 13.08.2014 року між сторонами було укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу. Внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, яка сталася 27.12.2014 року його автомобіль зазнав технічних ушкоджень на суму 102075, 86 гривень. У той же час відповідач відмовився виплатити йому страхове відшкодування у розмірі визначеному СТО. Тому звертаючись до суду просив задовольнити його вимоги стягнути з відповідача (з урахуванням зменшених позовних вимог) 45233,30 гривень - невиплачене страхове відшкодування, 417,77 гривень - 3 % річних за : період з 26.06.2015 по 19.08.2015 (з суми боргу 92415,12 гривень), 1221,18 гривень -3 % річних за період 20.08.2015 по 14.07.2016 (з суми боргу 45233,30 гривень), 1899,80 гривень - інфляційні втрати за період 20.08.2015 по 14.07.2016 (з суми боргу 45233,30 гривень), 508,28 гривень - пеню за період з 26.06.2015 о 19.08.2015 (з суми боргу 92415,12 гривень), 1488,18 гривень - пеню за період з 20.08.2015 по 4.07.2016 (з суми боргу 45233,30 гривень).

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 9 серпня 2016 року позов було задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_3 страхове відшкодування - 26750,28 гривень, інфляційні - 1899,80 гривень, 3 % річних - 1065,85 гривень, пеню - 1996,46 гривень.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду представник відповідача подала апеляційну скаргу. Де ставила питання про його скасування та ухвалення нового рішення за яким у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі. Мотивуючи тим, що судом порушені норми матеріального та процесуального права.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримавподану апеляційну скаргу, просивсуд її задовольнити.

Представник позивача та позивач у судовому засіданні не визнали подану апеляційну скаргу, заперечували проти її задоволення.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Судом при розгляді справи було встановлено, що 27.12.2014 сталась ДТП за участю автомобіля марки «Peugeot», д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, який рухаючись автодорогою сполученням Київ-Чоп у напряму м. Львів, вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_7, про що внесено відомості до ЄРДР за № 12014140160001067 від 27.12.2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Постановою старшого слідчого СВ Бородівського РВ ГУ МВС України у Львівській області Білик І.Ю. від 30.04.2015року, зазначене вище кримінальне провадження закрито у зв'язку звідсутністю складу кримінального правопорушення.

Майнові інтереси позивача на момент ДТП, які пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом марки « Peugeot3008», 2012 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 були застраховані в ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», згідно договору добровільного страхування наземного транспортного засобу № АЗ-177/000/140001000 від 13.08.2014року строк дії якого з 15.08.2014 по 14.08.2015 року.

30.12.2014 ОСОБА_3 звернувся до відповідача з заявою - повідомленням про настання страхового випадку, яку одержано 30.12.2014 року та зареєстровано в журналі реєстрації за № 1903.

Згідно з страховим актом № КАСКО/177/000/15/0460 від 19.08.2015 року ПрАТ «УПСК» визначило вартість відновлювального ремонту у розмірі 92415,12 гривень, страхове відшкодування, що підлягало виплаті з врахуванням пропорційної відповідальності (66 %) становило50828,32 гривень. Із яких 3646,50 гривень зараховано у якості оплати чергової частини платежу по договору страхування. Відтак сума страхового відшкодування в розмірі 47181,82 гривень булавиплаченаОСОБА_3, що підтверджується платіжним дорученням № 672 від 19.08.2015 року.

Суд першої інстанції частково задовольняючи вимоги позивача, а саме визначаючи суму страхового відшкодування виходив з ринкової вартості автомобіля, що була визначена висновком судової автотоварозначої експертизи. Зазначаючи при цьому про безпідставність зменшення її розміру до виплати страховою компанією.

Вказуючи при цьому на несвоєчасність виплати страхового відшкодування, суд вважав доведеними вимоги позивача в частині стягнення пені. А також санкцій визначених положеннями ст.. 625 ЦК України у вигляді інфляційних втрат та 3% річних.

Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон який їх регулює.

Представник відповідача звертаючись із апеляційною скаргою вказував, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та фактичним даним, адже задовольняючи позов, суд постановив здійснити страхову виплату не у відповідності до договору страхування, беручи до уваги розцінки з двох різних періодів курсових коливань, які впливають на правильний розрахунок страхового відшкодування. Так, судом першої інстанції страхове відшкодування розраховане з урахуванням вартості ремонтних робіт на дату розцінок гарантійної станції технічного обслуговування та ринкової вартості на момент ДТП.

Проте такі доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують. Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи. Суд правомірно вважав, що страхова виплата і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування.

Так п.п.» б» п. 21.9 договору визначено, що розмір страхового відшкодування за пошкоджений застрахований ТЗ та /або ДО визначається виходячи з розрахованого обсягу матеріального збитку з урахуванням пропорційної відповідальності, що застосовується якщо дійсна вартість ТЗ/ДО на момент страхового випадку перевищує 10% дійсної вартості в казаної в п.10 цього договору( а.с.16).

Дійсна вартість застрахованого автомобіля була визначена відповідачем при укладені договору у розмірі 260 000 гривень ( а.с. 13)

Згідно висновку судової автотоварознавчої експертизи Київської незалежної судово-експертної установи від 30.05.2016 № 176, ринкова вартість автомобіля «Peugeot 3008», реєстраційний номер НОМЕР_2, без врахування аварійних пошкоджень, станом на момент ДТП -27.12.2014, становила258 033,75 гривень.

Ринкова вартість автомобіля на момент ДТП не перевищувала на 10% вартості застрахованого автомобіля. Відтак, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про безпідставність нарахування страховою компанією суми страхового відшкодування у відповідності до положень п.п. «б» п. 21.9 договору добровільного страхування.

Також апеляційна скарга містить у собі посилання на неналежне досліджування судом договору страхування. Ігнорування п.22.3.4. договору страхування, адже згідно зазначеного положення договору, в будь-якому випадку не підлягають відшкодуванню страховиком штрафні санкції і пеня.

Однак, колегія суддів вважає, що відповідачем не було взято до уваги те, що згідно ст. 988 ЦК України та ст. 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов'язаний, у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Відповідно до п. 20.2.3. договору, страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування у строк, передбачений договором страхування та програмою страхування. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення виплати страхового відшкодування шляхом сплати страхувальнику (вигодонабувачу) пені у розмірі 0,01 % від суми несвоєчасно виплаченого страхового відшкодування, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення, за кожен день прострочки.

Судом першої інстанції пеня була нарахована з урахуванням того, що позивач звернувся до страховика з заявою 11.06.2015 року. Тобто рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування відповідач повинен був прийняти до 18.06.2015, а виплатити страхове відшкодування, в разі прийняття такого рішення, 25.06.2015 року. Однак, рішення про виплату було прийнято 19.08.2015 року і кошти сплачені в цей же день.

Крім того, оскільки зобов'язання страховиків у разі настання страхового випадку зводиться до здійснення страхової виплати, то таке зобов'язання є грошовим і в разі прострочення його виконання настає відповідальність, передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК, зокрема сплата боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Проценти річних, так само як і інфляційні втрати на суму боргу, входять до складу грошового зобов'язання і на відміну від пені не є санкцією за порушення грошового зобов'язання, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процентів і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування отриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання. Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних є наслідком невиконання грошового зобов'язання.

За таких підстав висновки суду в частині необхідності задоволення заявлених вимог позивача про стягнення пені та санкцій за правилами ст..625 ЦК України повністю узгоджуються з діючими нормами матеріального права.

Як у ході розгляду справи у суді першої так і апеляційної інстанції представником відповідача заявлялися клопотання щодо призначення автотоварознавчої експертизи для визначення вартості матеріального збитку автомобіля станом на 27 грудня 2014 року.

Беручи до уваги, що п.17 договору добровільного страхування наземного транспортного засобу укладеного між сторонами було обумовлено механізм визначення вартості матеріального збитку у разі настання страхового випадку, підстав для задоволення такого клопотання суди не вбачали.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування з доводів викладених у апеляційній скарзі нема.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представникаПриватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» - Каплуненко Анни Станіславівни відхилити.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 9 серпня 2016року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: