Ухвала суду № 62682492, 08.11.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 11-сс/785/1569/16

Номер справи місцевого суду: 520/3559/16-к

Головуючий у першій інстанції Федулеєва

Доповідач Толкаченко О. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.11.2016 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Толкаченка О.О.,

суддів Балана В.Д., Копіци О.В.,

за участю: секретаря с/з Головченко Ю.Л.,

прокурора Левицького О.А.,

представника ТОВ «Золота рибка» Замковенко О.М.,

слідчого Битянової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ТОВ «Золота рибка» - адвоката Замковенко О.М. на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 31 березня 2016 року про арешт майна у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за 42015160000000707 від 15 жовтня 2015 року за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 31 березня 2016 року було задоволене клопотання старшого слідчого Таїровського відділення Київського ВП у м.Одесі ГУНП в Одеській області Битянової О.В., погоджене прокурором Одеської місцевої прокуратури №1 Зайковим Д.Б. та накладено арешт на нежитлові будівлі з переходом, загальною площею 3923,8 кв.м., які розташовані за адресою: м.Одеса, вул.Терешкової, буд.27-А, які належать ТОВ "Золота рибка".

Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді представник ТОВ «Золота рибка» - адвокат Замковенко О.М. подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, оскільки вона постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.

Крім того, адвокат Замковенко О.М. просить поновити йому строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді в зв'язку з тим, що представники ТОВ «Золота рибка» не були присутніми в судовому засіданні суду першої інстанції під час розгляду клопотання слідчого, а копія ухвали про арешт майна не надсилалась на їх адресу засобами поштового зв'язку. Вказує, що про існування оскаржуваної ухвали йому стало відомо лише 15 вересня 2016 року з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що:

1)спірні об'єкти нерухомості на які накладений арешт не є речовими доказами у кримінальному провадженні;

2)при накладені арешту на майно слідчим суддею були грубо порушені положення ст.59 Конституції України, статті 6 та 13 Конвенції про захисту прав людини та основоположних свобод та приписи ч.3 ст.64-2 КПК України, оскільки представники ТОВ «Золота рибка», як третьої особи, щодо майна якої вирішувалось питання про арешт взагалі не викликались до судового засідання по розгляду клопотання слідчого, а також не були повідомленні про прийняті процесуальні рішення та не отримували їх копії. Викладені обставини порушили права юридичної особи на справедливий судовий розгляд та на ефективний захист порушених прав;

3)в рамках зазначеного кримінального провадження не повідомлено про підозру жодній посадовій особі ТОВ «Золота рибка»;

4)слідчий суддя не обґрунтував наявність ризику того, що арештовані об'єкти нерухомості можуть бути відчужені, що в подальшому може ускладнити відшкодування збитків.

Крім того, до початку апеляційного розгляду представник ТОВ «Золота рибка» - адвокат Замковенко О.М. подав додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких ставить під сумнів обґрунтованість кваліфікації кримінального провадження за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ТОВ «Золота рибка» Замковенко О.М., який підтримав доводи апеляційної скарги, позицію прокурора, який заперечував проти її задоволення, дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали провадження за клопотанням слідчого, апеляційний суд дійшов до таких висновків.

Частиною 1 ст. 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Абзацом 2 ч.4 ст.170 КПК України встановлено, що арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України, а саме:

1) одержане внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна;

2) призначалося (використовувалися) для схиляння особи до вчинення злочину, фінансування та/або матеріального забезпечення злочину або винагороди за його вчинення;

3) було предметом злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави;

4) було підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

На теперішній час Таїровським відділенням Київського відділу поліції у м.Одесі ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за 42015160000000707 від 15 жовтня 2015 року за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України.

Органом досудового розслідування встановлюються обставини злочину, за яких службові особи ДП НДІ «Шторм», зловживаючи службовим становищем, в порушення вимог ст.7 Закону України «Про приватизацію державного майна», 15 квітня 2005 року уклали договір купівлі-продажу з ТОВ «Золота рибка», згідно до якого у власність ТОВ «Золота рибка» перейшло державне майно - частина нежитлових будівель за адресою: м.Одеса, вул.Терешкової, 27, вартістю 264 145 грн., чим державі було завдано тяжких наслідків.

Оцінюючи викладені обставини, апеляційний суд дійшов висновку про те, що вищевказані нежитлові будівлі є предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, а тому відповідають критеріям майна третьої особи, на яке, відповідно до положень ч.4 ст.170 КПК України може бути накладений арешт.

Крім того, згідно з п.1 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою збереження речових доказів.

В судовому засіданні прокурор повідомив, що постановою слідчого Битянової О.В. від 23 травня 2016 року арештовані нежитлові будівлі були визнанні речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні, оскільки містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а також є предметами, що на думку органу досудового розслідування були об'єктом протиправних дій.

У відповідності до ч.3 ст.170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, яка встановлює, які об'єкти, у відповідності до положень КПК України, можуть бути визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.

Разом з тим, відповідно до ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що арештоване майно відповідає критеріям майна, зазначеним у ст.98 КПК України, на яке у відповідності до положень ч.3 ст.170 КПК України також може бути накладений арешт.

З цих підстав апеляційний суд визнає необґрунтованими доводи сторони захисту про те, що арештовані нежитлові приміщення не є належними об'єктами застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

В своїй апеляційній скарзі адвокат Замковенко О.М. посилається на судову практику судів України при розгляді клопотань слідчих про накладення арешту на майно, а також на узагальнення судової практики з цього питання Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ станом на 2013, 2014 роки.

Натомість, апеляційний суд вважає, що посилання сторони захисту в цій частині є недоречними, оскільки положення статей 170-173 КПК України, які регламентують порядок і підстави накладення арешту на майно зазнали суттєвих змін на підставі Закону України № 1019-VIII від 18 лютого 2016 року «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо виконання рекомендацій, які містяться у шостій доповіді Європейської комісії про стан виконання Україною Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України, стосовно удосконалення процедури арешту майна та інституту спеціальної конфіскації», який набрав чинності 28 лютого 2016 року.

Доводи адвоката Замковенко О.М. про те, що слідчий суддя при вирішенні питання про арешт майна не перевірив наявність обґрунтованої підозри у вчиненні посадовими особами ТОВ «Золота рибка» злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КПК України також є необґрунтованими.

Прокурор та слідчий в судовому засіданні апеляційного суду повідомили про те, що на теперішній час в рамках вказаного кримінального провадження жодній особі не було повідомлено про підозру, а отже питання про обґрунтованість підозри на даному етапі досудового розслідування фактично не може бути перевіреною. При цьому питання щодо правильності кваліфікації дій окремих посадових осіб за ч.2 ст.364 КК України буде перевірено під час досудового розслідування, а також судом під час розгляду кримінального провадження по суті обвинувачення.

Крім того, апеляційний суд визнає необґрунтованими доводи адвоката Замковенко О.М. про те, що суд першої інстанції порушив процедуру розгляду клопотання слідчого про арешт майна, оскільки представники ТОВ «Золота рибка» взагалі не сповіщались судом про розгляд такого клопотання.

Так, положеннями ч.2 ст.172 КПК України прямо передбачено, що клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Слідчий Битянова О.В. в своєму клопотанні про арешт майна просила здійснити його розгляд без повідомлення осіб, на яких зареєстроване право власності на спірні об'єкти нерухомості. Така необхідність обумовлювалася наявністю у слідчого побоювання, що в разі повідомлення власника майна про наміри накласти арешт на його майно, він може вдатись до спроб його відчужити.

Частиною 4 ст.173 КПК України встановлено у разі задоволення клопотання про арешт майна слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна.

Відповідно до пояснень представника ТОВ «Золота рибка», арештовані нежитлові приміщення з моменту придбання по теперішній час власником майна не використовуються, і він не має наміру його відчужувати, або продавати.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що арешт нежитлових приміщень фактично не призводить до надмірного обмеження прав та інтересів засновників ТОВ «Золота рибка», або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Враховуючи викладене апеляційний суд дійшов висновку, що слідчий суддя, задовольняючи клопотання слідчого про арешт майна, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апеляційної скарги представника ТОВ «Золота рибка» Замковенко О.М. щодо незаконності ухвали слідчого судді не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду.

Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження апеляційний суд не вбачає.

Потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, з метою попередження відчуження майна чи інших негативних наслідків, які можуть перешкодити всебічному та повному проведенню досудового розслідування.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга представника ТОВ «Золота рибка» є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді є законною і обґрунтованою, у зв'язку із чим відсутні підстави для її скасування.

Разом з тим, апеляційний суд вважає за необхідним роз'яснити власнику майна, що згідно із ч.2 ст.174 КПК України він має право звернутися з клопотанням до слідчого судді про скасування арешту накладеного на майно, якщо він доведе, що відпала потреба в подальшому застосуванні цього заходу.

Керуючись ст.ст. 170-174, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу представника ТОВ «Золота рибка» - адвоката Замковенко О.М. - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 31 березня 2016 року, якою задоволене клопотання старшого слідчого Таїровського відділення Київського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області Битянової О.В., погоджене прокурором Одеської місцевої прокуратури №1 Зайковим Д.Б., та в рамках кримінального провадження внесеного до ЄРДР за 42015160000000707 від 15 жовтня 2015 року накладено арешт на нежитлові будівлі, розташовані за адресою: м.Одеса, вул.Терешкової, буд.27-А, які належать ТОВ "Золота Рибка" - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді апеляційного суду Одеської області:

О.О. Толкаченко В.Д. Балан О.В. Копіца