Ухвала суду № 62682410, 09.11.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/6655/16

Головуючий у першій інстанції Аліна С. С.

Доповідач Драгомерецький М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді: Драгомерецького М.М.

суддів: Панасенкова В.О.,

Громіка Р.Д.,

при секретарі: Томашевській К.В.,

за участю: представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4, представника відповідача ПАТ «НАСК «Оранта» - Хустика О.Ю., а також відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 20 липня 2016 року за позовом ОСОБА_3 до Національної акціонерної страхової компанії «Оранта», ОСОБА_7, ОСОБА_6 про стягнення суми страхового відшкодування,-

В С Т А Н О В И Л А:

10 лютого 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом до ПАТ «НАСК «Оранта», ОСОБА_7, ОСОБА_6 про стягнення суми страхового відшкодування.

Мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 02.11.2013 року, водій ОСОБА_8, керуючи автомобілем марки Фольцваген, реєстраційний номер НОМЕР_1, на перехресті вулиць Єкатерининська та Велика Арнаутська в м.Одесі, здійснив виїзд на перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофору, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем марки Мерседес, реєстраційний номер НОМЕР_2. В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

26.11.2013 року постановою Суворовського районного суду м.Одеси, ОСОБА_8 визнано винним у скоєнні вищезазначеного адміністративного правопорушення.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_8 на момент ДТП була застрахована в ПАТ «НАСК «Оранта».

18.12.2013 р. позивачка ОСОБА_3 звернулася до ПАТ «НАСК «Оранта» з заявою про страхове відшкодування.

Згідно з актами виконаних робіт №2013011494 від 29.11.2013 року, №2013011558 від 11.12.2013 року вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу марки Мерседес, реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить позивачці ОСОБА_3 становить 49 177 гривень 74 копійок.

Таким чином, відповідач погодився виплатити позивачу 35 707,49 гривень.

ПАТ «НАСК «Оранта» у своєму листі вих. №09-02-09/1312 від 24.01.2014 року повідомив позивачку про те, що ПАТ «НАСК «Оранта» було проведено розрахунок суми страхового відшкодування на підставі наданих актів виконаних робіт за вирахуванням запасних частин та матеріалів у розмірі 12 507 гривень 19 копійок, пошкодження яких не були зафіксовані в протоколах огляду від 02.10.2013 року та від 04.11.2013 року.

Після отримання зауважень з боку позивачки ОСОБА_3, відповідачем ПАТ «НАСК «Оранта» повторно розглянуто матеріали справи №14391 та прийнято рішення про здійснення доплати страхового відшкодування за переднє ліве крило у розмірі 5 473 гривень 27 копійок.

Таким чином, ПАТ «НАСК «Оранта» погодилось виплатити ОСОБА_3 кошти у розмірі 41 633 гривень 82 копійок, однак, на теперішній час грошові кошти позивачу не сплачені.

У позовній заяві ОСОБА_3 вказує про те, що у зв'язку з тим, що ПАТ «НАСК «Оранта» своєчасно не виплатило страхове відшкодування, ОСОБА_3 має право на отримання трьох відсотків річних у розмірі 3 353 гривень 87 копійок та інфляційних нарахувань у розмірі 40 056 гривень 77 копійок, за прострочення виплати страхового відшкодування.

Відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ/9589261, розмір франшизи, яка підлягає стягненню становить 510 гривень.

ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_8 помер.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 21.11.2015 року, спадкоємцями після померлого ОСОБА_8 є його син - ОСОБА_6 та його дружина ОСОБА_7

У зв'язку з тим, що з водія винного у ДТП - ОСОБА_8 підлягає стягненню сума франшизи у розмірі 510 гривень, ОСОБА_3 просить стягнути з його правонаступників ОСОБА_7, ОСОБА_6 суму франшизи у розмірі по 255 гривень з кожного.

Відповідачі ПАТ «НАСК «Оранта», ОСОБА_7, ОСОБА_6 до судового засідання в суд першої інстанції не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, відповідач ОСОБА_6 звернувся до суду з письмовою заявою про розгляд справи у його відсутність.

Рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 20 липня 2016 року позов задоволено у повному обсязі.

В апеляційній скарзі ПАТ «НАСК «Оранта» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в межах ліміту відповідальності ПАТ «НАСК «Оранта», посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

У судове засідання апеляційної інстанції позивач ОСОБА_3 не з'явилась, але про розгляд справи вона сповіщалась належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про отримання нею судової повістки, причини неявки до суду нею не повідомлено. Крім того, інтереси позивача представляє її довірена особа. Тому у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка позивача до апеляційного суду не перешкоджає подальшому розглядові справи та доступі до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідача, який доповів зміст оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 10 п.3 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст.11 п.1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно з ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як зазначено у ст.22-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Так судом першої інстанції встановлено, що 02.11.2013 року, водій ОСОБА_8, керуючи автомобілем марки Фольцваген, реєстраційний номер НОМЕР_1, на перехресті вулиць Єкатерининська та Велика Арнаутська в м.Одесі, здійснив виїзд на перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофору, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем марки Мерседес, реєстраційний номер НОМЕР_2. В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

26.11.2013 року постановою Суворовського районного суду м.Одеси, ОСОБА_8 визнано винним у скоєнні вищезазначеного адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії, та чи вчинені вони цією особою.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_8 на момент ДТП була застрахована в НАСК «Оранта».

18.12.2013 року ОСОБА_3 звернулась до ПАТ «НАСК «Оранта» з заявою про страхове відшкодування.

Страховик відповідно до вимог пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» повинен був виплатити суму страхового відшкодування не пізніше як через 90 днів з дня отримання такої заяви.

Однак, на момент звернення ОСОБА_3 до суду із зазначеним позовом ПАТ «НАСК «Оранта» не здійснило страхової виплати.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції зробив вірний висновок про те, що у зв'язку із невиплатою страхового відшкодування ОСОБА_3, із страхової компанії слід стягнути пеню за прострочення здійснення виплати, 3% річних та інфляційних нарахувань.

Місцевий суд вірно послався на норми закону, що регулюють правовідносини, які виникли між сторонами.

Доводи апеляційної скарги ПАТ «НАСК «Оранта» щодо неправомірного застосування судом ст. 625 ЦК України не приймаються судовою колегією до уваги виходячи з наступного.

У частині 2 статті 625 ЦК України передбачено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов'язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначенні строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 511 ЦК України у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Таким чином, грошовим зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Отже, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачається передача грошей як предмета договору або сплата їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.

Саме до таких грошових зобов'язань належить укладений договір про надання послуг, оскільки він установлює ціну договору - страхову суму.

Сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

При цьому потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за цим договором: на його або третьої особи користь страховик зобов'язаний здійснити страхове відшкодування.

З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами у справі на підставі укладеного між ОСОБА_8 та ПАТ «НАСК «Оранта» договору добровільного страхування наземного транспорту, є грошовим зобов'язанням.

Таким чином, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.

Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01 червня 2016 року №6-927цс16.

За таких обставин, доводи ПАТ «НАСК «Оранта» в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону і підлягає скасуванню в частині стягнення індексу інфляції та 3% річних, та задоволення позовних вимог у межах ліміту відповідальності ПАТ «НАСК «Оранта», не заслуговують на увагу, оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.

Таким чином, судова колегія дійшла до висновку, що суд першої інстанції в межах заявлених вимог повно і всебічно розглянув справу, дав належу оцінку наданим доказам, постановив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. 303,307 ч.1 п.1, 308,313-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» відхилити, рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 20 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена на протязі двадцяти днів з дня її проголошення до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області: М.М. Драгомерецький

В.О. Панасенков

Р.Д. Громік