Постанова № 62680575, 09.11.2016, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2016 року Чернігів Справа № 750/8648/16-а

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Д'якова В.І.,

суддів - Бородавкіної С.В., Скалозуба Ю.О.,

за участю секретаря - Воєдило Л.П.,

представника відповідача - Остапенка В.В.,

представника третьої особи - Лотоцького А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України, третя особа - Чернігівський обласний військовий комісаріат про визнання дій неправомірними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3) звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, третя особа - Чернігівський обласний військовий комісаріат (далі - Чернігівський ОВК), в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просить суд:

- визнати неправомірними дії відповідача щодо повернення на доопрацювання його заяви з доданими документами про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії;

- скасувати протокол засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 08.07.2016 №52, в частині повернення його документів щодо призначення одноразової грошової допомоги на адресу Чернігівського обласного військового комісаріату;

- зобов'язати Міністерства оборони України повторно розглянути заяву позивача про призначення одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням йому III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, та додані до неї документи і прийняти відповідне рішення, яке передбачене ч. 2 п. 13 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що він проходив військову службу в Збройних Силах колишнього Радянського Союзу, в тому числі в період з 05.07.1981 по 25.06.1983 приймав участь в бойових діях в демократичній республіці Афганістан, має статус учасника бойових дій та є інвалідом війни. Під час проходження вищевказаної військової служби приймав особисту участь у бойових діях та у 1983 році отримав множинні вогнепальні осколкові поранення, ЗЧМТ-контузію головного мозку. Даний факт підтверджено висновками різних медичних комісій та як наслідок, отримав інвалідність ІІІ групи.

26.04.2016 позивач звернувся на адресу Чернігівського ОМВК, де перебуває на військовому обліку, із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, у зв'язку з встановленням IІІ групи інвалідності. Проте, рішенням Міністерства оборони України, від 08.07.2016 № 52, оформленим протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, його документи були повернені до Чернігівського ОВК на доопрацювання.

Позивач вважає вказані дії та рішення відповідача неправомірними, оскільки ним було подано всі необхідні і належним чином оформлені документи для призначення одноразової грошової допомоги. Крім того, позивач зазначає, шо відповідно до ч. 2 п. 13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, відповідач не наділений правом повертати документи на доопрацювання, а може лише прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову у її призначенні.

Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав заяву про розгляд справи без його участі, з врахуванням клопотання про зміну позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити їх задоволенні, посилаючись на те, що рішення Міністерства оборони України є правомірним, оскільки в порушення вимог п. 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 позивачем до заяви про надання одноразової грошової допомоги не додано документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, а тому заява позивача була повернута на доопрацювання.

Також представник зазначив, що дії Міністерства оборони України щодо направлення на доопрацювання документів, необхідних для прийняття рішення, є заходами організаційного характеру, а тому звернення позивача з позовом до суду є передчасним.

Представник Чернігівського ОВК в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог. В наданому до суду відзиві по справі представник зазначив, що позивач дійсно проходив строкову військову службу в лавах колишнього Радянського Союзу, в тому числі в період з 05.07.1981 по 25.06.1983 приймав участь в бойових діях на території республіки Афганістан.

Приймаючи до уваги надані позивачем документи, які підтверджували отримання позивачем поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби під час проходження військової служби в Афганістані та безпосередньої участі у бойових діях, Чернігівський ОВК зробив висновок, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги, про що зазначив у висновку від 28.04.2016 № 5/1722с, який направив на адресу Департаменту фінансів Міністерства оборони України в межах 15-ти денного строку.

Зазначив, що Чернігівський ОВК є лише посередником між Міністерством оборони України та позивачем, а з порушеного позивачем питання Чернігівським ОВК були дотримані вимоги чинного законодавства.

Заслухавши пояснення представника відповідача та представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що позовні вимоги мають бути задоволені, з таких підстав.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_3 проходив строкову військову службу в лавах Збройних Сил колишнього Радянського Союзу з 05.05.1981 по 25.06.1983, у тому числі в період з 05.07.1981 по 25.06.1983, приймав участь в бойових на території республіки Афганістан, що підтверджується копією військового квитка позивача серії НОМЕР_1 (а.с.8-10) та довідкою Чернігівського об'єднаного міського військового комісаріату від 18.02.2016 №41 (а.с. 11).

Під час проходження військової служби ОСОБА_3 приймав особисту участь у бойових діях та у 1983 році отримав множинні вогнепальні осколкові поранення, ЗЧМТ-контузію головного мозку.

Даний факт підтверджено висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи від 03.03.2016 № 502/ж, відповідно до якого описані рубці є наслідком загоєння ран, які могли утворитися в наслідок осколкових поранень, що могли бути спричинені під час проходження служби у 1983 році (а.с. 14).

Згідно витягу із протоколу Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України від 04.03.2016 №953 у ОСОБА_3 встановлено поранення, ЗЧМТ-контузія головного мозку і захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії (а.с. 15).

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВА № 025688 від 21.04.2016 ОСОБА_3 встановлена ІІІ група інвалідності вперше, у зв'язку із пораненням, ЗЧМ-контузія головного мозку і захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, безтерміново (а.с. 16).

26.04.2016 позивач звернувся із заявою до Чернігівського об'єднаного міського військового комісаріату для виплати одноразової грошової допомоги, у зв'язку з встановленням третьої групи інвалідності, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (а.с. 19).

Чернігівський об'єднаний міський військовий комісаріат листом від 27.04.2016 вих. №1581 направив заяву позивача разом з доданими документами до Чернігівського ОВК (а.с.20).

Чернігівський ОВК листом від 28.04.2016 № 5/1722с заяву позивача разом з доданими документами направив на адресу Департаменту фінансів Міністерства оборони України. В листі зазначено висновок Чернігівського ОВК про те, що ОСОБА_3 має право на отримання грошової допомоги в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності (а.с. 21).

08.07.2016 комісія з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, прийняла рішення, оформлене протоколом №52, про повернення ОСОБА_3 документів на доопрацювання. Протокол було направлено на адресу Чернігівського ОВК, а одноразова грошова допомога позивачу призначена не була (а.с. 22).

При цьому, судом встановлено, що підставою повернення документів на доопрацювання стала відсутність в наданих позивачем матеріалах, документів, передбачених п. 11 постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» (далі - Порядок № 975), що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Про вищевказане рішення Чернігівський ОВК повідомив позивача листом від 20.07.2016 № 5/2963с (а.с. 23).

Вважаючи дії Міністерства оборони України щодо повернення його заяви із документами на доопрацювання та рішення Міністерства оборони України від 08.07.2016 № 52, викладене у формі протоколу, протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІІ).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону № 2232-ХІІІ, дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Відповідно до статті 41 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ від 20.12.1991 (далі - Закон №2011-XII).

Одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання (ч. 1 ст. 16 Закону №2011-XII).

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону №2011-XII (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Частиною дев'ятою статті 16-3 Закону №2011-XII встановлено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975).

Згідно з п. 2 Порядку № 975 допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно із довідкою МСЕК серії АВА № 025688, ІІІ група інвалідності вперше встановлена ОСОБА_3 з 21.04.2016 безстроково.

Таким чином, суд приходить до висновку, що при розгляді заяви та документів позивача про нарахування та виплату грошової допомоги відповідач повинен був врахувати вимоги Порядку № 975.

Відповідно до пунктів 6, 7 Порядку № 975, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, призначення і виплата одноразової допомоги здійснюється на підставі документів. У разі неподання повного комплекту документів (наприклад відсутності свідоцтва про смерть у разі загибелі військовослужбовця), підстав для призначення одноразової допомоги немає.

При цьому, згідно п. 13 цього Порядку, керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Наказом Міністра оборони України від 12.04.2007 № 168 передбачено створення постійно діючої комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби (п.1) та визначено, що голова комісії (заступник Міністра оборони України) повинен забезпечити, зокрема, підготовку пропозицій та подання їх Міністру оборони України для прийняття рішення про призначення грошової допомоги та її розмір; роботу зі зверненнями громадян із зазначених питань (п. 2 Наказу).

Таким чином, враховуючи вищезазначені норми, порядок призначення та виплати допомоги, що відповідає чинному законодавству полягає у наступному: особи, які мають право на одноразову допомогу звертаються з документами в обласний військовий комісаріат; обласний військовий комісаріат подає розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, та надсилається за належністю в Департамент фінансів Міністерства оборони України для розгляду їх Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги; перевірені фахівцями документи розглядаються Комісією та подаються Міністру оборони України для прийняття рішення про призначення одноразової допомоги; після прийняття рішення Міністром оборони України кошти надсилаються в обласний військовий комісаріат (військову частину), до якого були подані документи, для виплати одноразової допомоги отримувачам. Виплата одноразової допомоги провадиться в порядку черговості відповідно до дати подання документів після отримання Міністерством оборони коштів, передбачених на ці цілі.

Разом з тим, Порядком № 975 до дискреційних повноважень відповідача, після надходження документів, віднесена можливість або прийняти рішення про призначення, або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.

Натомість, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем було прийняте рішення від 08.07.2016 № 52 у формі протоколу про повернення заяви та документів ОСОБА_3 на доопрацювання, що прямо суперечить вимогам Порядку № 975. Більше того, зазначений нормативний документ не наділяє відповідача повноваженнями з повернення документів заявників на доопрацювання.

Враховуючи встановлене, суд дійшов висновку, що відповідачем при прийнятті спірного рішення було порушено вищезазначені норми чинного законодавства, а тому останнє прийняте поза межами правового поля та має бути скасоване.

Згідно із п. 11 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Як вбачається з матеріалів справи до заяви від 26.04.2016 позивачем були подані: копії сторінок паспорта; копія ідентифікаційного номера; копія довідки МСЕК серії АВА №025688; копія сторінок військового квитка; копія витягу з протоколу засідання ЦВПК від 04.03.2016 № 953, копія висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 03.03.2016 №502/ж; копія банківських реквізитів (а.с. 19).

Підставою для повернення документів на доопрацювання відповідачем зазначено неподання позивачем документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Таке твердження відповідача суд вважає помилковим у зв'язку з тим, що в даному випадку на підтвердження обставин поранення позивачем подано висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 03.03.2016 №502/ж, в якому встановлено, що описані рубці є наслідком загоєння ран, які могли утворитися в наслідок осколкових поранень, що могли бути спричинені під час проходження служби у 1983 році (а.с. 14).

Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, передбачено, що причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців визначають штатні ВЛК; у колишніх військовослужбовців інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та військових формувань колишнього СРСР, правонаступниками яких вони стали, - штатні ВЛК цих військових формувань та оформлюють протоколом за формою, наведеною в додатку 19. (п. 21.3 Положення).

Пунктом 21.5 вказаного Положення передбачено, що постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях, зокрема:

- «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане (крім випадків протиправного діяння), у разі фактичного виконання службових обов'язків під час проходження військової служби в частинах, які не входили до складу діючої армії (п. б).

- «Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби» - якщо воно одержане за обставин, не пов'язаних з виконанням обов'язків, або одержане внаслідок правопорушення (п. в).

Причинний зв'язок поранення та інвалідності позивача підтверджується також витягом з протоколу Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 04.03.2016 №953 в якому зазначено: поранення, ЗЧМТ-контузія головного мозку і захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії (а.с. 15).

При цьому, у протоколі не встановлено, що поранення позивача пов'язане із вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що довідка, яку вимагає від позивача відповідач, наведена у додатку № 5 до Положення № 402, яка визначає, що поранення отримано не в стані алкогольного сп'яніння тощо, видається з 14.08.2008, тобто з часу видання Міністерством оборони України Наказу № 402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України».

З огляду на викладене, суд вважає протиправними посилання відповідача на те, що позивачем не було подано документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Таким чином, ОСОБА_3 при зверненні із заявою про отримання одноразової грошової допомоги подано всі необхідні документи, передбачені п. 11 Порядку № 975, а відповідач, прийнявши рішення про повернення документів позивачу на доопрацювання діяв не у межах та не у спосіб, визначений чинним законодавством України, а тому такі його дії є неправомірними.

Згідно з п. «б» ч. 1 ст. 16-2 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у разі встановлення військовослужбовцю IIІ групи інвалідності призначається і виплачується у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

За наведених вище обставин суд вважає, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності, яка передбачена ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, травми, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби, починається саме з моменту настання підстав для отримання цієї допомоги, тобто, в даному випадку, з моменту настання інвалідності.

В силу п. 1 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992, для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ», особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються, зокрема, дійсна військова служба у Радянській армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо цією постановою не передбачено більш пільгових умов зарахування до вислуги років часу служби для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку, що законодавцем передбачено прирівняння соціального захисту військовослужбовців Радянської армії до військовослужбовців Збройних Сил України.

Аналогічна правова позиція зазначена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 01.12.2015 по справі № К/800/40725/15.

Разом з цим, законодавцем встановлено обов'язок саме Міністерства оборони України стосовно прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 у зв'язку із встановленням останньому III групи інвалідності, пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби під час здійснення інтернаціонального зобов'язання, відповідно до пунктів 12 та 13 Порядку № 975.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що наявні підстави для визнання неправомірними дій Міністерства оборони України щодо повернення на доопрацювання заяви ОСОБА_3 з доданими документами про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, та скасування рішення Міністерства оборони України від 08.07.2016 № 52, вираженого у формі протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби в частині повернення документів ОСОБА_3 на адресу Чернігівського ОВК.

Суд вважає, що позовна вимога ОСОБА_3 щодо зобов'язання відповідача повторно розглянути його заяву та прийняти відповідне рішення також має бути задоволена, при цьому при прийнятті такого рішення враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 18.03.2014 (справа № 21-11а14), в якій зазначено, що оскільки звернення позивача про виплату одноразової грошової допомоги відповідач не розглядав, та відповідного рішення не приймав, то суд повинен зобов'язати останнього розглянути це звернення згідно з вимогами чинного законодавства України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 3 статті 2, частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність своїх дій та прийнятого рішення.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Керуючись статтями 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 задовольнити повністю.

Визнати неправомірними дії Міністерства оборони України щодо повернення на доопрацювання заяви з доданими документами про призначення та виплату ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги, у зв'язку з встановленням III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії.

Скасувати рішення Міністерства оборони України від 08 липня 2016 року № 52, постановлене у формі протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, щодо повернення на доопрацювання документів ОСОБА_3 на адресу Чернігівського обласного військового комісаріату.

Зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_3 про призначення одноразової грошової допомоги, у зв'язку з встановленням III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, та додані до неї документи і прийняти відповідне рішення, згідно з постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Головуючий суддя В.І. Д'яков

Судді С.В. Бородавкіна

Ю.О. Скалозуб