Ухвала суду № 62679315, 07.11.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 447/61/16 Головуючий у 1 інстанції: Березюк Г.М.

Провадження № 22-ц/783/3044/16 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

Категорія:2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2016 року м. Львів

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі: головуючого судді: Ванівського О.М.,

суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,

при секретарі: Цапові П.М.,

за участю: представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 11 березня 2016 року про забезпечення позову,-

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 11 березня 2016 року у задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову шляхом заборони виїзду за межі України відповідачу ОСОБА_4 - відмовлено.

Ухвалу суду оскаржив позивач ОСОБА_3

В апеляційній скарзі, апелянт зазначає, що судом першої інстанції прийнято ухвалу з порушенням норм процесуального права, оскільки відповідач ОСОБА_4 всіляко уникає явки на судові засідання та намагається уникнути відповідальності за завдану йому шкоду, а відтак невжиття заходів по забезпеченню позову може утруднити виконання рішення суду. Тому апелянт просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити ухвалу, якою заборонити виїзд за межі України відповідачу ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає: АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав, в обґрунтування надав пояснення, аналогічні доводам скарги.

Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, будучи повідомленими належним чином про час та місце розгляду справи, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення судової повістки (а.с. 138 - 139, 141), в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, та не повідомили суд про причину неявки.

На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, а тому вважає за можливе, у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, розглядати справу за відсутності осіб, що не з`явилися.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегії суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову, яке допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Перелік видів забезпечення позову передбачених ст. 152 ЦПК України не є вичерпний тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених ч. 4 зазначеної статті.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З матеріалів справи вбачається, що звертаючись із заявою про забезпечення позову позивач, просив заборонити виїзд за межі України відповідачу ОСОБА_4, обґрунтовуючи таку заяву тим, що невжиття таких заходів по забезпеченню позову може утруднити виконання рішення.

Постановляючи оскаржувану ухвалу та відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що у цивільному процесі відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження в порядку, передбаченому статтями 151-153 ЦПК України, застосовувати такий вид забезпечення позову, як тимчасове обмеженя у виїзді за межі України.

Колегія суддів погоджується з висновком районного суду про відсутність підстав для вжиття саме такого заходу забезпечення позову з наступних підстав.

Оскільки тимчасове обмеження особи у праві виїзду за межі України до визначеного ст. 152 ЦПК до переліку видів забезпечення позову не належить, застосовувати такий вид забезпечення позову суд не може.

Відповідно до ст. 33 Конституції України свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України можуть бути обмежені лише законом.

Питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується при виконанні судових рішень, ухвалених зокрема, за позовами, що випливають із кредитних правовідносин, у порядку, передбаченому ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 377-1 ЦПК, зокрема в разі доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що заява про вжиття заходів забезпечення позову не підлягає до задоволення.

Ухвала суду відповідає вимогам закону і зібраним по справі доказам, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для її задоволення немає, а відтак, апеляційну скаргу слід відхилити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.303, п.1 ч.2 ст.307, п.4 ч.1 ст.314, ст.315, ст.317, ст.319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 11 березня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий : О.М. Ванівський

Судді: Р.П. Цяцяк

Н.О. Шеремета