Постанова № 62673147, 07.11.2016, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/18292/16-а

Провадження № 2-а/127/647/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.11.2016 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Клапоущака С.Ю.,

при секретарі Гнасько Н.О.,

за участю позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти №2 БУПП у м. Вінниці Малишевського П.І. про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення серії АР №054065, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до інспектора роти №2 БУПП у м. Вінниці Малишевського П.І. про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення серії АР №054065 від 22.08.2016 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.132-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що оскаржувана постанова є незаконною та не обґрунтованою.

У вказаній постанові в графі «суть вчиненого правопорушення» інспектор вказує на нібито порушення п. 4.4.8 Правил ДОПНВ зокрема, вказує на наявність залишків небезпечного вантажу на цистерні, разом з тим, виходячи із змісту п. 4.4.8 Правил ДОПНВ, перед завантаженням та транспортуванням внутрішні та зовнішні поверхні контейнера або транспортного засобу оглядаються та очищуються від залишків вантажів, які: призводять до виникнення небезпечної реакції з речовиною, що буде завантажуватись; пошкоджують конструкційну цілісність контейнера або кузова транспортного засобу; знижують здатність контейнера або кузова транспортного засобу до утримання вантажу.

Зазначена норма визначає порядок дій особи перед початком завантаження та транспортування небезпечного вантажу, але аж ніяк не під час перевезення вантажу.

Пунктом 4.4.9 вказаних Правил визначено, що під час перевезення не допускаються залишки небезпечних вантажів на зовнішній поверхні контейнера або кузова транспортного засобу.

Тобто, при складанні оскаржуваної постанови інспектором невірно застосовано норми матеріального права, оскільки позивач був зупинений відповідачем під час транспортування, а не перед початком руху та завантаженням небезпечного вантажу.

Інспектором не вживались заходи для встановлення складу забруднення, не брались відповідні зразки, що свідчить про упередженість висновків відповідача.

Під час огляду позивач за допомогою ганчірки стер пил з цистерни та вказав інспектору на відсутність забруднення і зазначив про те, що це пил, який осів на цистерну під час транспортування, однак інспектор жодним чином не відреагував та лише вказав на те, що спочатку бруд був наявний на цистерні. Жодним чином відповідачем не було доведено, що позивачем порушено п. 4.4.8 та п. 13.2 Правил ДОПНВ, як наслідок позивачем не було порушено і п. 22.5 ПДР України,тобто, постанова відображає лише думку самого інспектора, яка нічим не підтверджена і його вина, як того вимагає законодавство при винесенні постанови, не доведена.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, суду пояснив, що брудна пляма сягала приблизно 10 см., яку він на очах відповідача видалив сухою ганчіркою, пояснивши останньому, що це лише бруд, а не залишки небезпечного вантажу, однак відповідач не врахував вказаних пояснень позивача та виніс оспорювану постанову, з якою позивач не погодився, про що зазначив у своїх запереченнях, які викладені у постанові.

Відповідач в судове засідання не з'явився, в той час як був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи та не повідомив суд про поважність причини своєї неявки, заперечення та інших доказів у спростування доводів позивача не надав.

Суд, заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи прийшов до наступного.

Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є в справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Так за ст. 132-1 КУпАП порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, уповноважених з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів, громадян - суб'єктів господарської діяльності - у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Крім того відповідно до п. 4.4.8. Наказу МВС № 822 від 26.07.2004 року, зареєстрованого в МЮ України 20 серпня 2004 р. за № 1040/9639 "Про затвердження Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів" перед завантаженням та транспортуванням внутрішні та зовнішні поверхні контейнера або транспортного засобу оглядаються та очищуються від залишків вантажів, які: призводять до виникнення небезпечної реакції з речовиною, що буде завантажуватись; пошкоджують конструкційну цілісність контейнера або кузова транспортного засобу; знижують здатність контейнера або кузова транспортного засобу до утримання вантажу.

Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є в справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги є законними, і їх слід задоволити, оскільки безпідставність притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху підтверджується наданими суду доказами.

Так, із копії постанови серії АР №054065 від 22.08.2016 року вбачається, що 22.08.2016 року о 18.40 год. на 387 км а/д Стрий - Знам'янкаводій ОСОБА_1 керував транспортним засобом МАЗ 500 Паливозаправник/ ПЦ 8,7 д.н. НОМЕР_2 та здійснював перевезення небезпечного вантажу із порушенням спеціальних правил, а саме залишки небезпечного вантажу знаходяться на цистерні, чим порушив п.22.5 ПДР України та пп. 4.4.8 та п. 13.2 Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 132-1 КупАП, за що на останнього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень.

Суд находить, що при складанні оскаржуваної постанови інспектором не доведено, що на зовнішній поверхні транспортного засобу МАЗ 500 Паливозаправник/ ПЦ 8,7 д.н. НОМЕР_2 знаходилися залишки вантажу, які могли призвести до виникнення небезпечної реакції з речовиною, чи могли пошкоджити конструкційну цілісність контейнера або кузова транспортного засобу, оскільки до постанови не було додано жодних доказів, зокрема (не відібрано зразку забруднення для проведення дослідження, фотознімків розміру забруднення, тощо).

При цьому, суд виходить з положень ч.2 ст.71 КАС України в тім, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно ст. 251 КупАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

В судовому засіданні встановлено, що при винесенні постанови інспектором не доведено вини позивача у вчиненні правопорушення, не зібрано жодних фактичних даних, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи; не враховано заперечення позивача у постанові та пояснень позивача, який свою вину не визнав, зазначивши, що за допомогою ганчірки стер пил з цистерни та вказав інспектору на відсутність забруднення і зазначив, що це пил, який осів на цистерну під час транспортування, які суд, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, визнає правдивими.

Частиною 1 ст. 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Оскільки інших доказів вчинення позивачем правопорушення суб'єктом владних повноважень суду не надано, то притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху не може бути здійснено на підставі неналежних доказів його вини.

Статтею 98 КАС України встановлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою. Особи, які беруть участь у справі, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі можуть оскаржити судове рішення щодо судових витрат, якщо це стосується їхніх інтересів.

Таким чином, розподіл судових витрат здійснюється судом під час ухвалення відповідного судового рішення, шляхом відображення його у резолютивній частині такого рішення.

Згідно Закону України від 05.06.2012 № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - Закон № 4901) виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Виходячи з принципу дії нормативно-правового акту у часі, норми КАС України щодо розподілу судових витрат підлягають застосуванню з урахуванням положень Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до ст.1 ЗУ "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Крім того у відповідності до ст.3 вказаного закону - судовий збір справляється крім іншого: у разі ухвалення судового рішення, передбаченого цим Законом.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 ухвалою апеляційного адміністративного суду було звільнено від сплати судового збору за спеціальною нормою, передбаченою ст.288 КУпАП.

Відповідно до ч.3 ст.4 ЗУ "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову не майнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору дорівнює 0,4 розміру мінімальної заробітної плати, тобто станом на 01.01.2016 р. дорівнює 551,20 грн.

Стаття 94 КАСУ щодо розподілу судових витрат не передбачає випадку стягнення судового збору по справі з відповідача - суб'єкта владних повноважень в разі якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень та звільнена від сплати судового збору.

Однак, згідно з п.7 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Так, відповідно до ст..88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Крім того, згідно наукової праці членів НКР при ВАСУ щодо судових витрат: порядку їх обчислення та компенсації вбачається, що відповідно до принципів цивільного законодавства юридичні особи публічного права, які в даному випадку є суб'єктами владних повноважень - відповідачами в адміністративних справах, наділені статусом юридичної особи, а отже цивільною правосуб'єктністю, що покладає на них обов'язок нести відповідальність у вигляді сплати судового збору у разі встановлення судом порушення права позивача - особи приватного права.

На підставі вищевикладеного, виходячи із загальних засад щодо рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом та враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, тому суд находить, що слід стягнути з відповідача -інспектора роти №2 БУПП у м. Вінниці Малишевського П.І. 551, 20 грн. судового збору на користь Вінницького міського суду Вінницької області на рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 9, 11, 14, 71, 158, 159, 160,161-163, 171-2 КАС України, ст.ст. 7, 268, 287, 288 КУпАП, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Позов задоволити.

Скасувати постанову інспектора роти №2 БУПП у м. Вінниці Малишевського П.І. серії АР №054065 від 22.08.2016 року по справі про адміністративне правопорушення про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень.

Стягнути з інспектора роти №2 БУПП у м. Вінниці Малишевського П.І. 551, 20 грн. судового збору на користь Вінницького міського суду Вінницької області на рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України: одержувач УДКСУ у Вінницькій області; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38054707 ; Банк отримувача ГУ ДКСУ у Вінницькій області; Код банку отримувача (МФО) 802015; Рахунок отримувача 31215206700002; Код класифікації доходів бюджету 22030101; Призначення платежу 101 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646, м. Київ, вул. Народного ополчення, 9".

Провадження у справі про вчинення адміністративного правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрити.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України №3-рп/2015 від 08.04.2015р. постанова підлягає апеляційному оскарженню.

Суддя: