Ухвала суду № 62668568, 14.11.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №483/489/16-к 14.11.2016

Провадження: № 11-кп/784/884/16 Головуючий суду першої інстанції:

Категорія: ч. 2 ст. 121 КК України Чаус Л.В.

Доповідач апеляційного суду:

Маркова Т.О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2016 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

головуючого - Маркової Т.О.

суддів - Гребенюк В.І., Рудяк А.В.

за участю секретаря - Тимошенка О.С.

розглянувши за матеріалами кримінального провадження №12016150100000052 апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 серпня 2016 року відносно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Цюрупинськ, Херсонської області, громадянина України, неодруженого, не працюючого, проживаючого в АДРЕСА_3, раніше судимого: 1) 28 травня 1998 року Очаківським міським судом Миколаївської області за ч. 3 ст. 140, ст. 43 КК України (в редакції 1960 року) до покарання у виді позбавлення волі строком на три роки шість місяців, звільнений 01 вересня 2001 року за відбуттям строку покарання; 2) 11 жовтня 2002 року Очаківським районним судом Миколаївської області за ч. 2, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст.190 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, звільнений 12 серпня 2005 року за відбуттям строку покарання; 3) 18 серпня 2006 року Очаківським міськрайонним судом Миколаївської області за ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік, звільнений 17 липня 2007 року за відбуттям строку покарання; 4) 28 лютого 2008 року Очаківським міськрайонним судом Миколаївської області за ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на один рік шість місяців, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік; 5) 26 грудня 2008 року Смілянським районним судом Черкаської області за ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на один рік дев'ять місяців, звільнений 16 липня 2010 року за відбуттям строку покарання; 6) 05 березня 2012 року Очаківським міськрайонним судом Миколаївської області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, звільнений 21 жовтня 2014 року за відбуттям строку покарання,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,

учасники судового провадження

прокурор: Кучеренко Д.С.

обвинувачений : ОСОБА_3

захисник: ОСОБА_4

В с т а н о в и в :

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції та вимог апеляційної скарги.

Вироком суду ОСОБА_3 визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 9 років.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано у строк відбуття покарання ОСОБА_3 строк його попереднього ув'язнення в межах даного кримінального провадження з 16 січня 2016 року до 17 серпня 2016 року, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Вирішено питання щодо речових доказів.

В апеляційній скарзі та в доповненнях обвинувачений ОСОБА_3 просить вирок суду 1-ї інстанції скасувати та ухвалити новий вирок.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Апелянт вважає, що висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи.

Зазначає, що судом першої інстанції не було досліджено в повному обсязі всі обставини справи. Так, не було допитано всіх свідків. Крім того, показання допитаних свідків містили протиріччя, які не були усунені судом.

Також, стверджує, що судом було поверхнево досліджені дані про його особу. Суд вказав, що він характеризується негативно, хоча в характеристиці сільського голови він характеризується позитивно.( а.п. 71 т.2)

Встановлені судом першої інстанції обставини.

Судом першої інстанції встановлено, що 16 січня 2016 року, приблизно о 14 год. 00 хв., ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, маючи умисел на спричинення тяжких тілесних ушкоджень, знаходячись біля території домоволодіння АДРЕСА_2, після спільного вживання спиртного зі співмешканкою ОСОБА_5, на ґрунті неприязних відносин, через зраду останньої та з метою покарання за цей вчинок, не маючи на меті позбавити її життя, кулаком правої руки наніс потерпілій не менше 5 ударів по обличчю, спричинивши ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми з крововиливом в лівій тім'яній області, субдуральним крововиливом під тверду мозкову оболонку в області лівої тім'яної долі, аспірації крові в легені, що являється наслідком втрати свідомості при важкій черепно-мозковій травмі та відключення кашльового рефлексу, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за критерієм небезпечності для життя в момент їх спричинення, в результаті чого ІНФОРМАЦІЯ_5, внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, в Очаківській ЦРЛ настала смерть потерпілої ОСОБА_5

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора про залишення вироку без змін, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд 1 інстанції на підставі досліджених у судовому засіданні доказів дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_3 в умисному заподіянні тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_5.

Згідно зі змістом апеляційної скарги обвинувачений не оспорює фактичних обставин події, які відбувались біля будинку АДРЕСА_2, підтверджує, що наносив потерпілій ОСОБА_5 удари кулаком в обличчя, але вважає, що суд дав неправильну оцінку зібраним у справі доказам, внаслідок чого припустився помилки щодо доведеності його вини, вважає, що він не причетний до смерті потерпілої.

Апеляційний суд вважає, що ці доводи необґрунтованими, оскільки вони не узгоджуються з доказами, які суд поклав в основу обвинувального вироку.

Вирішуючи питання про доведеність вини ОСОБА_3, суд виходив із сукупності всіх обставин скоєння ним злочину, зокрема суд врахував кількість та тяжкість завданих потерпілій тілесних ушкоджень, обставини та тривалість їх завдання, спосіб та локалізацію спричинення тілесних ушкоджень. Крім того, суд врахував і те, що злочинні дії були припинені лише після втрати потерпілою свідомості, а тому висновки суду про винність обвинуваченого ОСОБА_3 є обґрунтованими.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину визнав повністю і підтвердив, що саме він 15 та 16 січня 2016 року разом з потерпілою ОСОБА_5 вживав спиртні напої, потім сварились, він двічі наносив їй удари кулаком в обличчя, а потім 16 січня 2016 року вранці, коли проснулись теж двічі вдарив в обличчя, а потім коли йшли по вул. Цокуренко, повертаючись додому в сварці знову наніс потерпілій не менше 5 ударів кулаком в обличчя, від чого вона впала і втратила свідомість.

Таким чином, обвинувачений у своїх показання в судовому засіданні не оспорював сам факт, що він у зазначеному місці та часі бив потерпілу та спричинив їй тілесні ушкодження. Суд 1 інстанції обґрунтовано прийняв ці показання ОСОБА_3 до уваги і поклав їх в основу вироку, оскільки вони є достовірними і відповідають фактичним обставинам справи.

Ці показання обвинуваченого ОСОБА_6 об'єктивно підтверджуються сукупністю досліджених в суді доказів, яким суд дав належну оцінку.

Свідок ОСОБА_7 в суді пояснив, що в середині січня 2016 року приходив до ОСОБА_8 та бачив там обвинуваченого разом з ОСОБА_5, які сварились та з'ясовували між собою стосунки. Коли мати ОСОБА_8 випроводила їх з будинку, то вони всі пішли до моря, де ОСОБА_3 знову сварився з потерпілою та наполягав, щоб ОСОБА_5 їхала з ним додому, однак остання не погоджувалась і обвинувачений 2-3 рази вдарив її по обличчю.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11, підтвердили, що між обвинуваченим та потерпілою була сварка на грунті особистих відносин. Свідок ОСОБА_12 також пояснила, що в січні 2016 року бачила ОСОБА_5 зі слідами побоїв на обличчі, ОСОБА_3 і ОСОБА_5 були в нетверезому стані.

Показання свідків знаходяться у повній відповідності з іншими доказами, які дослідив суд в судовому засіданні.

Зокрема, висновками судово-медичного експерта № 14 від 18.01.2016 року підтверджено, що смерть потерпілої ОСОБА_5 настала в результаті закритої черепно - мозкової травми з крововиливом в м'які тканини голови та знаходиться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті.

З урахуванням викладеного, суд 1 інстанції обгрунтовано, дослідивши в сукупності всі докази у справі правильно прийшов до висновку, що обвинуваченим ОСОБА_3 були заподіяні потерпілій ОСОБА_5 тяжкі тілесні ушкодження від яких настала смерть потерпілої.

Аналізуючи досліджені судом докази, апеляційний суд приходить до висновку, що суд всебічно і повно дослідив обставини справи, зокрема і ті, на які є посилання у апеляційній скарзі, та обґрунтовано визнав ОСОБА_6 винним і правильно кваліфікував його дії за ст. 121 ч.2 КК України як спричинення умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.

Призначене судом покарання відповідає ступеню тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, даним про його особу та обставинам, що пом'якшують та обтяжують покарання, а тому відповідає вимогам ст. 65-67 КК України.

Крім того, вивченням матеріалів справи не виявлено порушень вимог кримінального процесуального закону під час допиту обвинуваченого та свідків. Наявні у справі докази відповідають вимогам закону, щодо допустимості, достовірності й достатності доказів.

Не відповідають і матеріалам справи доводи обвинуваченого ОСОБА_3 про те, що тілесні ушкодження потерпілій спричинив не лише він, а й ОСОБА_13 і ОСОБА_7. Такі дані матеріали провадження не містять, а навпаки містять показання цих свідків на підтвердження того, що ОСОБА_13 наніс декілька ударів обвинуваченому, захищаючи потерпілу від побоїв ОСОБА_3

Не ґрунтуються на матеріалах справи й доводи обвинуваченого про його позивну характеристику за місцем проживання, та характеристика, на яку посилається ОСОБА_3 характеризує його саме негативно. ( т. 2 а.с. 71)

Є безпідставними доводи обвинуваченого ОСОБА_3 щодо нерозуміння української мови, оскільки з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 уродженець Херсонської області, навчався і проживав на території України, клопотань щодо залучення перекладача ані на досудовому слідстві, ані в суді першої та апеляційної інстанціях не заявляв.

Таким чином, судовий розгляд у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 за ст. 121 ч.2 КК України, судом 1 інстанції проведений повно, об'єктивно та з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, а ухвалений вирок є законним, обгрунтованим і належним чином вмотивованим, а тому підстави для задоволення апеляційних вимог обвинуваченого ОСОБА_6 відсутні.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 405, 407, 424, 532 КПК України, апеляційний суд -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Вирок Очаківського місьрайонного суду Миколаївської області від 17 серпня 2016 року відносно ОСОБА_3 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку в колегію суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: