Ухвала суду № 62668516, 10.11.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/4060/16-ц 10.11.2016 10.11.2016 10.11.2016

Провадження №22-ц/784/2433/16

Справа № 487/4060/16-ц Головуючий у першій інстанції-Нікітін Д.Г.

Провадження № 22-ц/784/2433/16 Доповідач апеляційної інстанції-Данилова О.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Данилової О.О.,

суддів: Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,

із секретарем Шагаєм О.А.,

за участю представника заявника - ОСОБА_1

представника виконавчої служби - Романчука С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго»

на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 4 жовтня 2016 року

за скаргою

публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго»

на рішення державного виконавця та посадової особи Заводського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв територіального управління юстиції Миколаївської області

(далі - Заводський ВДВС)

у цивільній справі за позовом

публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго»

до ОСОБА_2, ОСОБА_3

про стягнення боргу за недораховану електричну енергію

У С Т А Н О В И Л А:

Заочним рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 4 жовтня 2010 року на користь ВАТ ЕК «Миколаївобленерго» з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно стягнуто 634,95 грн. вартості недорахованої електроенергії та з кожної по 60 грн. судових витрат.

Виконавчий лист про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 видано 8 травня 2012 року.

У серпні 2016 року ПАТ «Миколаївобленерго», як правонаступник позивача, звернулось зі скаргою на постанову державного виконавця Заводського ВДВС від 11 липня 2016 року про відмову у відкритті виконавчого провадження та постанову начальника Заводського ВДВС від 3 серпня 2016 року про перевірку виконавчого провадження.

Заявник зазначав, що рішення Заводського районного суду м.Миколаєва від 4 жовтня 2010 року про стягнення боргу з ОСОБА_3 набрало законної сили 14 жовтня 2010 року, а тому виконавчий лист мав бути пред'явлений до виконання протягом трьох років, як то передбачала стаття 21 Закону «Про виконавче провадження» ( далі - Закону) у діючий на той час редакції. Оскільки 28 травня 2015 року виконавчий лист було повернуто стягувачеві за пунктом 5 статті 47 Закону «Про виконавче провадження» , то повторне пред'явлення його до виконання 5 липня 2016 року здійснено в межах трьохрічного строку.

Посилаючись на те, що відмовляючи у відкритті виконавчого провадження, державний виконавець порушив вимоги Закону, а начальник Заводського ВДВС не встановив цих порушень, заявник просив скасувати зазначені постанови.

До участі в справі як зацікавлену особу залучено боржника ОСОБА_3, яка у судовому засіданні участі не приймала, своєї думки стосовно скарги не висловила.

Державний виконавець Тимченко А.Р. просила відмовити у задоволенні скарги, посилаючись на те, що строк пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого 8 травня 2012 року, складає один рік, а тому пред'явлення його до виконання у липні 2016 року суперечить вимогам діючого законодавства та є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 4 жовтня 2016 року у задоволенні скарги відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ПАТ «Миколаївобленерго» просив ухвалу скасувати та скаргу задовольнити, посилаючись на ті ж обставини, якими обґрунтовував скаргу.

Перевіривши законність та обгрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 21 Закону «Про виконавче провадження» в редакції, діючої до 9 березня 2011 року, виконавчі листи та інші судові документи могли бути пред'явлені до виконання протягом трьох

років з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

Законом України від 4 листопада 2010 року № 2677-V1 «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)» ( далі - Закон №2677-VІ), який набув чинності 9 березня 2011 року, прийнято нову редакцію Закону «Про виконавче провадження», яка діяла до 5 жовтня 2016 року.

За змістом положень частин 1,2 статті 22 цього закону виконавчий лист, виданий на підставі рішення суду в цивільній справі, може бути пред'явлений до примусового виконання протягом одного року з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2677- VІ встановлено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим законом, підлягають пред'явленню до виконання у строки, встановлені на момент їх видачі.

Таким чином, поширення дії норм вказаного Закону №2677-VІ на правовідносини щодо строку пред'явлення виконавчого документа до виконання залежить від часу видачі такого документа.

Таке правило має застосовуватись до тих правовідносин з примусового виконання, які виникли та діяли на час дії Закону «Про виконавче провадження» в редакції Закону №2677- VІ ( до 5 жовтня 2016 року).

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 4 жовтня 2010 року на користь ВАТ ЕК «Миколаївобленерго» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно стягнуто 634, 95 грн. боргу та по 60 грн. судових витрат (а.с. 62).

Рішення набуло законної сили 14 жовтня 2010 року.

Виконавчий лист про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 видано Заводським районним судом м. Миколаєва 8 травня 2012 року (а.с.67).

Оскільки виконавчий лист видано 8 травня 2012 року, тобто після набрання чинності Закону №2677-VІ, тому строк пред'явлення цього листа до виконання повинен визначатись цим законом і становити один рік з наступного дня після набрання судовим рішенням законної сили (14 жовтня 2010 року).

Таке застосування норм Закону «Про виконавче провадження» в редакції Закону №2677-VІ зазначено у правовій позиції, викладеній у постанові від 20 січня 2016 року судових палат у цивільних та адміністративних справах Верховного Суду України у справі №6-711цс15 (а.с. 115-118).

Востаннє стягувач пред'явив виконавчий лист до виконання 6 липня 2016 року, що стало підставою відмови у відкритті виконавчого провадження постановою державного виконавця Заводського ВДВС від 11 липня 2016 року (а.с.66).

Встановлені обставини свідчать про те, що, оскільки один рік з часу набрання судовим рішенням законної сили сплинув, то відмова державного виконавця у відкритті виконавчого провадження за пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону «Про виконавче провадження» є обгрунтованою та такою, що відповідає вимогам виконавчого законодавства.

Відповідає вимогам закону і постанова начальника Заводського ВДВС від 3 серпня 2016 року про перевірку виконавчого провадження.

Посилання апелянта на те, що у даному випадку має застосовуватись строк пред'явлення виконавчого документу до виконання - три роки, який діяв на час набрання судовим рішенням законної сили рішенням (14 жовтня 2010 року) суперечить змісту пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2677- VІ та правовій позиції Верховного Суду України від 20 січня 2016 року, яка є обов'язковою для застосування судами до аналогічних правовідносин.

Не має правового значення і посилання стягувача на переривання строку виконавчої давності поверненням виконавчого листа у зв'язку з неможливістю його виконання.

Навіть у разі правомірного відкриття виконавчого провадження за даним листом у попередні роки (2012-2015), останнє повернення виконавчого листа за пунктом 5 статті 47 Закону «Про виконавче провадження» здійснено 28 травня 2015 року (а.с.67 зворот), а тому наступне звернення у липні 2016 року, у будь-якому разі, здійснено поза межами річного строку, встановленого статтею 22 цього закону( в редакції, діючої до 5 жовтня 2016 року).

Таким чином колегія суддів не вбачає порушень в діях державного виконавця та начальника Заводського ВДВС вимог статей 24, 26 Закону «Про виконавче провадження» в раніше діючій редакції, а тому і підстав для визнання рішень цих осіб неправомірними відповідно до статті 387 ЦПК.

Оскільки основні висновки суду першої інстанції відповідають вимогам виконавчого та процесуального законодавства, підстав для скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 312, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго» відхилити.

Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 4 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий О.О.Данилова

Судді: І.В.Лівінський

Н.О.Шаманська