Ухвала суду № 62666930, 09.11.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/10781/14-ц Головуючий у І інстанції Ковальчук Л. М.Провадження № 22-ц/780/5075/16 Доповідач у 2 інстанції Мережко М. В.Категорія 58 09.11.2016

УХВАЛА

Іменем України

09 листопада 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі :

Головуючого - Мережко М.В.

Суддів - Журби С.О. , Сержанюка А.С.

Секретар - Бобко О.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 липня 2016 року за скаргою ОСОБА_2 до відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві про визнання незаконними дій державного виконавця , зняття арешту з майна та заборони на його відчуження , зобов»язання державного виконавця винести постанову про зняття арешту з майна боржника , заінтересована особа- ОСОБА_4.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду , дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів , -

В с т а н о в и л а :

У жовтні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві.

Свої вимоги обґрунтовував тим , що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 березня 2014 року задоволено позов ОСОБА_4 про стягнення з нього аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей в розмірі 1\6 частини всіх видів заробітку , починаючи із 13 січня 2014 року . На підставі рішення було видано виконавчі листи № 369\269\14 ц та № 369\802\14 ц .

За заявою ОСОБА_4, відділом ДВС Голосіївського РУЮ м. Києва 25 березня 2014 року відриті виконавчі провадження № 42654017 та № 42653910, які на адресу скаржника не надходили .

У травні місяці , на його звернення , державний виконавець Ярощенко В.М. роз»яснила ,що він має сплачувати аліменти в розмірі 385 ,80 грн на кожну дитину щомісячно , поки вона зробить розрахунок .

Скаржник сплатив аліменти і надав квитанції - у червні дві по 385,80 грн , у липні - дві квитанції по 2315,17 грн ( за лютий -липень 2014 року ) , у серпні дві квитанції по 387,74 грн .

Постановою державного виконавця від 07 серпня 2014 року , в порушення вимог Закону України « Про виконавче провадження» накладено арешт на все майно боржника та оголошення заборони на його відчуження . Постанову він одержав 02 вересня 2014 року . Підставою накладення арешту стала заборгованість , нарахована державним виконавцем в розмірі 5 649 грн станом на 01 червня 2014 року. Постанова винесена з грубим порушенням вимог Закону України « Про виконавче провадження» та інших актів законодавства , які регулюють підстави та умови накладення арешту на майно під час примусового виконання виконавчого провадження , є незаконною , а тому підлягає скасуванню .

На його звернення , був зроблений перерахунок, і заборгованість склала 3 670 грн на кожну дитину, яку ОСОБА_2 сплатив 19 серпня 2014 року.

З урахуванням уточнень до скарги , скаржник ОСОБА_2 просив дії державного виконавця Ярощенко В.М. щодо винесення постанови про накладення арешту на майно боржника від 07 серпня 2014 року визнати протиправними , зняти арешт з майна та заборону на відчуження будь=якого майна, яке належить на праві власності ОСОБА_2, винести постанову про зняття арешту з майна боржника .

Справа розглядалась судами неодноразово.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 липня 2016 року відмовлено у задоволенні скарги .

Не погоджуючись з ухвалою , ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу , посилаючись на порушення норм процесуального права,постановити нову ухвалу ,якою задовольнити його скаргу.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив із того , що дії вчиненні державними виконавцем під час виконання рішення вчинені відповідно до закону в межах повноважень , і права і свободи заявника не були порушені .

Проте повністю погодитися з такими висновками суду не можна з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України та роз»яснень Верховного Суду України скарги учасників виконавчого провадження та осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій, на рішення , дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення ухваленого відповідно до ЦПК України 2004 року , подаються до загального суду першої інстанції і розглядаються за правилами розділу ЦПК цього Кодексу.

Відповідно до ст. 385 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права чи свобод. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Відповідно до ст. 386 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю заявника і державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються.

Якщо заявник, державний виконавець або інша посадова особа державної виконавчої служби не можуть з'явитися до суду з поважних причин, справу може бути розглянуто за участю їх представників

Якщо суд встановить, що особа, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються, не працює на попередній посаді, він залучає до участі в справі посадову особу, до компетенції якої належить вирішення питання про усунення порушення прав чи свобод заявника.

Як видно із матеріалів справи рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 березня 2014 року задоволено позов ОСОБА_4 про стягнення з нього аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей в розмірі 1\6 частини всіх видів заробітку , починаючи із 13 січня 2014 року . На підставі рішення було видано виконавчі листи № 369\269\14 ц та № 369\802\14 ц ( т.1 а.с. 10-11, 64-65) .

За заявою ОСОБА_4, відділом ДВС Голосіївського РУЮ м. Києва 25 березня 2014 року відриті виконавчі провадження № 42654017 та № 42653910, які на адресу скаржника не надходили .( т.1 а.с. 12,63)

Згідно розрахунку заборгованості по аліментам , державний виконавець склав декілька довідок у серпні 2014 року , 09 вересня 2014 року , 30 вересня 2014 року , які за своїм змістом є різними ( т.1 а.с.28, 74, 94).

Скаржник сплатив аліменти і надав квитанції - у червні дві по 385,80 грн , у липні - дві квитанції по 2315,17 грн ( за лютий -липень 2014 року ) , у серпні дві квитанції по 387,74 грн . ( т.1 а.с. 71, 23, 24,25,)

Постановою державного виконавця від 07 серпня 2014 року накладено арешт на все майно боржника та оголошення заборони на його відчуження .( т.1 а.с. 13 ,75)

Як зазначає скаржник ,постанову він одержав 02 вересня 2014 року . Підставою накладення арешту стала заборгованість , нарахована державним виконавцем в розмірі

5 649 грн станом на 01 червня 2014 року.

Відповідно до ст. 56 Закону України « Про виконавче провадження

( в редакції чинній на час винесення постанови ) арешт майна боржника застосовується для забезпечення

реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним

виконавцем шляхом:

винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей

боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у

банках або інших фінансових установах;

винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі

боржника або надходять до неї;

винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення

заборони на його відчуження;

проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на

його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше

наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного

виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час

відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного

робочого дня із дня виявлення майна.

3. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті,

може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням

виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та

проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем

штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії

постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено

заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає

органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони

на його відчуження.

4. Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи

майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня

після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим

установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті, та

органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна.

Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника

може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому

цим Законом.

Відповідно до ст.57 Закону України « Про виконавче провадження» визначається вартість майна боржника і проводиться оцінка майна боржника.

Відповідно до п. 16, п. 17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розглядцу цивільних і кримінальних справ № 6 від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справаах» відповідно до статті 385 ЦПК скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби може бути подано до суду у десятиденний строк, а при оскарженні постанови про відкладення провадження виконавчих дій - у триденний строк, які обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.

Також суди повинні враховувати, що коли в законі встановлено спеціальний порядок обчислення строків звернення заявника зі скаргою до суду (наприклад, стаття 26 - оскарження постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, стаття 58 - оскарження оцінки майна, визначеної за результатами рецензування звіту про оцінку майна ( Закону про виконавче провадження), їх перебіг має визначатися за цими нормами, а не за нормами статті 385 ЦПК.

Такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з'ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Наприклад, при оскарженні бездіяльності зазначених осіб у вигляді невжиття заходів з примусового виконання судового рішення до уваги може бути взято ті обставини, що стягувач, який подав до відповідного органу заяву про відкриття виконавчого провадження і не отримав у визначений законом строк (з урахуванням поштового обігу) задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він із матеріалами виконавчого провадження.

Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз'яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах.

17. Згідно зі статтею 26 ЦПК сторона виконавчого провадження, яка звернулася до суду зі скаргою, бере участь в її розгляді як заявник, а інші учасники цього провадження, прав і обов'язків яких безпосередньо стосується розгляд і вирішення цієї скарги, - як заінтересовані особи.

Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК з особливостями, встановленими статтею 386 ЦПК, за участю державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дії або бездіяльність якої оскаржуються. До участі у справі як заінтересованої особи залучається інша сторона виконавчого провадження, оскільки судовим рішенням може бути вирішено питання про її права чи інтереси.

Із урахуванням положень статті 11, частини третьої статті 169 та частини другої статті 386 ЦПК у разі повторної неявки до суду заявника чи його представника, які належним чином повідомлені про дату судового засідання, без поважних причин скарга залишається без розгляду відповідно до пункту 3 частини першої статті 207 ЦПК, що не перешкоджає заявникові повторно звернутися до суду на загальних підставах.

Відкладення чи оголошення перерви в розгляді скарги здійснюється в межах визначеного законом строку розгляду скарги.

Суд першої інстанції даних положень ЦПК України, Закону України « Про виконавче провадження» не врахував, не перевірив строки звернення ОСОБА_2 із скаргою на дії державного виконавця , поважність причин строку .

Відмовляючи у задоволенні скарги , не з»ясував чи всі вимоги ст.ст. 56 57 , 74 Закону України « Про виконавче провадження « ( в редакції ,чинній на час винесення постанови), виконанні державним виконавцем , не з»ясував, яка ж саме наявна була заборгованість і з якого часу вона виникла , на час винесення постанови про накладення арешту на майно боржника , оскільки всі довідки державного виконавця про заборгованість є різними .

Крім того не звернув уваги , що в матеріалах справи наявна копія постанови державного виконавця, належним чином не засвідчена , від 26 січня 2015 року про звільнення майна боржника з-під арешту ( т.1 а.с. 119).

Як видно із журналу судового засідання від 22 липня 2016 року ( т.2 а.с. 40,41 ) , та з тексту ухвали від 25 липня 2016 року представник відділу ДВС Голосіївського районного управління юстиції м. Києва участі у розгляду справи не приймав,що є порушенням вимог ст. 386 ЦПК України.

В матеріалах справи , в копіях виконавчого провадження відсутні докази щодо вчинення державним виконавцем всіх дій по встановленню майна боржника , оцінки його вартості , а відтак висновок суду про відмову у задоволенні скарги є передчасним.

Перевіряючи законність і обгрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає ,що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції , оскільки суд першої інстанції не з'ясував всіх обставин справи, не дослідив всі докази та не надав їм належної оцінки. З'ясування цих обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору.

Керуючись ст. ст.. 303, 307,312,313-315,317,319 ЦПК України, колегія суддів ,-

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково .

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 липня 2016 року -скасувати , питання передати на новий розгляд до суду першої інстанції .

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді