Ухвала суду № 62666844, 10.11.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/8890/15-ц Головуючий у І інстанції Петришин Н. М.Провадження № 22-ц/780/5604/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 53 10.11.2016

УХВАЛА

Іменем України

10 листопада 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі :

головуючого судді Білоконь О.В.,

суддів: Верланова С.М., Савченка С.І.,

при секретарі Воробей В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «Завод порошкової металургії» на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Завод порошкової металургії» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди , -

встановила:

У грудні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду з вказаним позовом, посилаючись на таке.

04 вересня 2015 року на ДП «Завод порошкової металургії» видано наказ про відсторонення позивача від роботи з 02 вересня 2015 року у звязку із ухиленням нею від позачергового медичного огляду до проходження медичного огляду та отримання допуску до роботи за результатами медичного огляду без збереження заробітної плати.

Наказом від 14 грудня 2015 року позивача звільнено з роботи із 17 листопада 2015 року на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України, у звязку із виявленою невідповідністю виконуваній роботі за станом здоровя.

Позивач вважає, що таке звільнення її з роботи є незаконним, а тому просила суд визнати незаконним наказ ДП «Завод порошкової металургії» за № 128-к від 17 листопада 2015 року, поновити її на роботі з 17 листопада 2015 року на посаді завантажувача шихти, стягнути із відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 17 листопада 2015 року по день ухвалення рішення про поновлення на роботі, виходячи із суми середньоденної заробітної плати у розмірі 201 грн.

Крім того, позивач зазначила, що своїми діями щодо незаконного звільнення її із роботи відповідачем завдано моральної шкоди, яка полягає у моральних стражданнях, знущаннях щодо недотримання законодавства та незаконного її звільнення з роботи, порушенні її душевного та соціального благополуччя.

За таких обставин, позивач також просила стягнути із відповідача на свою користь завдану їй моральну шкоду, яку оцінює у розмірі 20000 грн.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 серпня 2016 року позов задоволено частково.

Визнано наказ ДП «Завод порошкової металургії» №128-к від 17 листопада 2015 року «Про звільнення за станом здоровя» незаконним.

Поновлено ОСОБА_2 на посаді завантажувача шихти цеху №02 ДП «Завод порошкової металургії».

Стягнути із ДП «Завод порошкової металургії» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 38793 грн. та моральну шкоду у розмірі 1000 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішення суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду відповідає з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що наказ ДП «Завод порошкової металургії» за № 128-к від 17 листопада 2015 року щодо звільнення ОСОБА_2 виданий з порушенням вимог ч.2 ст. 40 КЗпП України, тому є незаконним.

Колегія суддів із вказаним висновком погоджується, оскільки він є обґрунтованим і відповідає вимогам закону.

Встановлено, що 25 серпня2015 року на підставі судового рішення, що набрало законної сили, ОСОБА_2 поновлено на посаді завантажувача шихти цеху № 02 ДП «Завод порошкової металургії», однак наказом від 04 вересня 2015 року позивача відсторонено від роботи у звязку з її ухиленням від позачергового медичного огляду, до проходження медичного огляду та отримання допуску до роботи за результатами медичного огляду, - без збереження заробітної плати.

Відповідно до списків працівників, які потребують переведення на іншу роботу за станом здоровя ДП «Завод порошкової металургії» за 2013р. та за 2014 р.; змісту медичної довідки про проходження попереднього (періодичного) медичного огляду працівника за № 809 від 29 жовтня 2014 року; за результатами перевірки висновку № 1656 від 03 грудня 2015 р. встановлено, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно п. 1,9 наказу МОЗ України № 246 від 21 травня 2007 року непридатна до роботи професією завантажувач шихти, потребує переведення на іншу роботу за станом здоровя. ( а.с.9,10.16, 41- 43)

На підставі наказу ДП «Завод порошкової металургії» за від 17 листопада 2015 року ОСОБА_2, завантажувача шихти цеху спечених виробів № 02, звільнено з 17 листопада 2015 року на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України, у звязку із виявленою невідповідністю виконуваній роботі за станом здоровя.

Відповідно до положень п. 2 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи.

Як розяснено у п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді справ про звільнення за п. 2 ст. 40 КЗпП Ураїни суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов'язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров'я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу.

Звільняючи ОСОБА_2 із посади завантажувача шихти цеху виробів № 02, відповідачем не дотримано вимог ч. 2 ст. 40 КЗпП України, тобто не запропоновано та не переведено позивача за згодою останньої на легшу роботу у відповідності з медичним висновком тимчасово або без обмеження строку.

Визнаючи незаконним наказ про звільнення позивача за ч.2 ст. 40 КзПП України та поновлюючи його на роботі, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивачу не запропоновано та не переведено за згодою останньої на легшу роботу у відповідності з медичним висновком тимчасово або без обмеження строку; крім того, до суду не надано доказів про відсутність вакантних посад на підприємстві на момент звільнення ОСОБА_2 з роботи.

Доводи апеляційної скарги про законність звільнення позивача у зв»язку з доведенням факту, що робота завантажувачем шихти протипоказана їй за станом здоров'я колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки ці обставини не є безумовною підставою для звільнення працівника за п. 2 ст. 40 КЗпП України. Оскільки відповідач як роботодавець не довів, що позивач допускала недоліки та помилки в роботі внаслідок стану здоров»я, не доведено невідповідність позивача посаді завантажувача шихти внаслідок її стану здоров»я, законні підстави для звільнення позивача за п. 2 ст. 40 КЗпП України відсутні.

Доводи апеляційної скарги про законність звільнення позивача у звязку з відсутністю на підприємстві посад інженерно-технічних працівників, які б відповідали освітньо-кваліфікаційному рівню позивача, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки ці обставини не доведені відповідачем в суді першої інстанції, не надано таких доказів і до суду апеляційної інстанції. Крім того, перед звільненням відповідач мав би запропонувати позивачеві будь - яку вакантну посаду на підприємстві з легшою роботою у відповідності з медичним висновком про стан здоров»я позивача, однак матеріали справи не містять доказів про те, що відповідач вчинив дії, передбачені ч.2 ст. 40 КЗпП України.

Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції апелянт не зазначив.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

ухвалила:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Завод порошкової металургії» відхилити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.

Головуючий

Судді :