Рішення № 62666834, 08.11.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/6164/16-ц Головуючий у І інстанції Саган В. М.Провадження № 22-ц/780/5673/16 Доповідач у 2 інстанції Кашперська Т. Ц.Категорія 4 08.11.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

08 листопада 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагєєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Нагорної Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області, третя особа комунальне підприємство «Житлово-ремонтне експлуатаційне управління» про визнання безпідставною відмови органів приватизації передати у приватну власність квартиру,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

В серпні 2016 року позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду із позовом про визнання безпідставною відмови органів приватизації передати у приватну власність квартиру. Посилалися на те, що 03 червня 2016 року виконавчий комітет Бориспільської міської ради Київської області своїм рішенням відмовив їм у безоплатній передачі в приватну власність у порядку приватизації квартири, у якій вони зареєстровані та проживають понад 26 років. Так, 09 серпня 1991 року розпорядженням голови виконавчого комітету Бориспільської міської ради № 38 їх сім'ї було надано у тимчасове користування квартиру АДРЕСА_1, яка знаходиться на балансі КП «ЖРЕУ», строком на 1 рік. З 04 лютого 1992 року вони прописалися у даній квартирі і після закінчення строку, на який їм було надано житло у користування, продовжили проживати в ньому. Починаючи з 1991 року і по даний час ні відповідач, ні балансоутримувач не ставили питання про їхнє виселення з квартири, вони зареєстровані та проживають в квартирі, несуть витрати з утримання будинку та прибудинкової території, здійснюють ремонт у квартирі тощо. З 11 квітня 2011 року ОСОБА_2 як колишній член сім'ї вибувшого наймача ОСОБА_4 стала відповідальним квартиронаймачем спірної квартири, на підставі рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради № 458 від 11 квітня 2011 року уклала договір із КП «ЖРЕУ» про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій № 105. 18 травня 2016 року позивачі звернулися до виконавчого комітету Бориспільської міської ради із заявою про передачу у власність (приватизацію) займаної квартири, проте їм було відмовлено. Просили визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 03 червня 2016 року № 399 про відмову у передачі їм у власність спірної квартири, визнати за ними право на безоплатну передачу у власність у порядку приватизації квартири АДРЕСА_1.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 вересня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 відмовлено.

Позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права, просили скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 вересня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилалися на те, що право на приватизацію державного житлового фонду законодавчо пов'язується із фактом постійного проживання у квартирі чи збереження за наймачем права на проживання у ній. Відмовляючи у задоволенні позову, суд усупереч вимог закону пов'язав їхнє право на приватизацію житла лише із наявністю ордеру на квартиру.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, із таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Разом із тим рішення суду першої інстанції даним вимогам не відповідає.

Із матеріалів справи колегія суддів вбачає, що згідно листа голови виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 09 серпня 1991 року № 38 на ім'я начальника ЖЕК-2 в зв'язку із складними обставинам, що виникли в сім'ї депутата міської ради лікаря ЦРЛ ОСОБА_4 дозволяється тимчасово, строком на 1 рік, поселити його сім'ю в відселенчеську квартиру за адресою АДРЕСА_3, ордер на заселення не видавати (а. с. 7).

Згідно довідки КП «ЖРЕУ» від 04 лютого 2012 року № 221 ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з 04 лютого 1991 року зареєстровані в квартирі за адресою АДРЕСА_1 (а. с. 7 зворот).

Рішенням виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 11 квітня 2011 року № 458 за згодою сторін особовий рахунок даної квартири, зареєстрований на ім'я ОСОБА_4, переведено на ім'я його колишньої дружини ОСОБА_2, яка зареєстрована за вищевказаною адресою (а. с. 12).

25 липня 2012 року ОСОБА_2 уклала із КП «ЖРЕУ» договір № 105 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за вказаною адресою (а. с. 15).

Рішенням виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 31 жовтня 2011 року зараховано на державний квартирний облік по виконавчому комітету міської ради ОСОБА_2, яка працює з 1988 року медстатистом районної лікарні, має склад сім'ї дві особи, зареєстрована та проживає з 1992 року по договору з комунальним підприємством «Житлове ремонтно-експлуатаційне управління» у державній двокімнатній квартирі житловою площею 25,9 кв.м., де зареєстровано та проживає 3 особи, на загальну квартирну чергу з жовтня 2011 року (а. с. 12 зворот).

18 травня 2016 року ОСОБА_2 звернулася до Бориспільського міського голови із заявою про оформлення в приватну власність квартири за адресою АДРЕСА_1, яку вона займає разом з членами сім'ї на умовах найму (а. с. 19).

Рішенням виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 03 червня 2016 року № 399 відмовлено ОСОБА_2, ОСОБА_3 у передачі у власність (приватизації) квартири АДРЕСА_1, у зв'язку з відсутністю повного пакету документів (а. с. 22 зворот).

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання безпідставною відмови органів приватизації передати у приватну власність квартиру, суд першої інстанції виходив із того, що до органу приватизації не було подано копію ордера про надання жилої площі, як того вимагає п. 18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, відтак відмова органу приватизації відповідає вимогам закону.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЖК УРСР жилі будинки і жилі приміщення в будівлях, що належать державі, є державним житловим фондом.

Частиною 1 ст. 5 ЖК УРСР передбачено, що державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих рад народних депутатів (житловий фонд місцевих Рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.

Указана норма містить вичерпний перелік об'єктів, які не підлягають приватизації.

Частинами 4, 5 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону. Право на приватизацію житлових приміщень у гуртожитку з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які на законних підставах проживають у них. Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.

Статтею 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» встановлено, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Однак, вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції всупереч ст. ст. 212 - 214 ЦПК України вказаних вимог закону не врахував і залишив поза увагою той факт, що позивачі постійно проживають у квартирі, дане приміщення є жилим, належить до державного житлового фонду і підпадає під визначення об'єктів приватизації.

Обставин, які б забороняли приватизацію даного державного майна, під час розгляду справи не встановлено.

Відмовляючи в задоволенні позову виключно із підстав ненадання органу приватизації повного пакету документів, передбачених п. 18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, суд першої інстанції не звернув увагу, що право на приватизацію від даних обставин не залежить, а отже необґрунтовано відмовив позивачам у передачі у власність (приватизації)спірної квартири.

Виходячи із вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що обставини, на які посилалися позивачі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, позов є доведеним і підлягає задоволенню.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та зроблені із порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України є підставами для його скасування із ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 вересня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 до виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області, третя особа комунальне підприємство «Житлово-ремонтне експлуатаційне управління» про визнання безпідставною відмови органів приватизації передати у приватну власність квартиру задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області від 03 червня 2016 року № 399 «Про відмову громадянкам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у передачі у власність (приватизації) квартири АДРЕСА_1».

Визнати за ОСОБА_2, ОСОБА_3 право на безоплатну передачу їм у власність у порядку приватизації квартири АДРЕСА_1.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагєєв В.О.

Яворський М.А.