Постанова № 62665134, 09.11.2016, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/1234/16

09 листопада 2016 р.м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Чепенюк О.В.,

при секретарі судового засідання Кухар О.Л.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про застосування та стягнення фінансових санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі - Тернопільська ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області, позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, в якому просить застосувати та стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету України фінансові санкції в сумі 11 024 000,00 грн. із конфіскацією грального обладнання.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 зареєстрований як суб'єкт господарювання, в період з січня по березень 2016 року займався організацією грального бізнесу у приміщенні за адресою: АДРЕСА_2, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 203-2 Кримінального кодексу України. 27.07.2016 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 203-2 Кримінального кодексу України. Причетність відповідача до вчинення інкримінованого йому злочину підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами про організацію азартних ігор з метою отримання прибутку та незаконного збагачення.

У відповідності до статті 3 Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні» від 15.05.2009 року № 1334-VI до суб'єктів господарювання, які організовують і проводять на території України азартні ігри, застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі восьми тисяч мінімальних заробітних плат з конфіскацією грального обладнання, а прибуток (дохід) від проведення такої азартної гри підлягає перерахуванню до Державного бюджету України. Застосування фінансових санкцій, зазначених у частині першій цієї статті, здійснюється за рішенням суду, ухваленим за позовом органів міліції та/або органів доходів і зборів.

Оскільки до Тернопільської ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області надійшло звернення від правоохоронних органів про виявлений та задокументований факт організації та проведення грального бізнесу фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, то для застосування та стягнення фінансових санкції з підприємця позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі із підстав, наведених в позовній заяві. Просив позов задовольнити. Зазначив, що на даний час кримінальне провадження щодо відповідача передане для розгляду судом. Щодо конфіскації грального обладнання, то пояснив, що таке було вилучено в ході досудового розслідування кримінального провадження при проведенні санкціонованих обшуків приміщень грального закладу та зазначене у постановах слідчого слідчого відділу Тернопільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області Потякової М.М. про визнання речових доказів від 24.02.2016 року та 22.03.2016 року.

Відповідач у судове засідання не прибув повторно (тричі підряд), при цьому копія ухвали про відкриття провадження у справі, а також повістки про виклик до суду надсилалися відповідачу рекомендованими листами із повідомленням про вручення на адресу місця проживання, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте не були вручені адресату та повернулися до суду із відміткою оператора поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання» (а. с. 45, 56, 64-65), тобто не вручені адресату із незалежних від суду причин.

В розумінні статей 33, 35 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду. Відповідач заперечення проти позову не подав, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Відтак, із врахуванням вимог частини четвертої статті 128 КАС України та у зв'язку із повторним неприбуттям відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин, розгляд справи не відкладався і справу вирішено на підставі наявних у ній доказів, за відсутності відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) зареєстрований як фізична особа-підприємець з 23.04.2014 року, що підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 01.11.2016 року (а. с. 59-60). Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру підприємець здійснював таку діяльність: організація інших видів відпочинку і розваг, діяльність з керування комп'ютерним устаткуванням, інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем, надання інших інформаційних послуг та інше.

01.12.2015 року Тернопільським міським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань повідомлення про кримінальне правопорушення на підставі рапорту о/у Тернопільського міського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області Свинарчука Н.Б. про те, що за адресою: АДРЕСА_2, розташований заклад, в якому надаються послуги у сфері грального бізнесу. Кримінальне провадження № 12015210010003479 від 01.12.2015 року розпочате за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 203-2 Кримінального кодексу України - зайняття гральним бізнесом (а. с. 8).

В ході проведення досудового розслідування слідчим слідчого відділу Тернопільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області Потяковою М.М. були призначені комп'ютерно-технічна експертиза, допитано ряд свідків, проведено обшуки, проведено негласні слідчі (розшукові) дії, зібрано докази.

Так, 10.02.2016 року допитано ОСОБА_5, 29.03.2016 року допитано ОСОБА_6, 27.04.2016 року допитано ОСОБА_7, що оформлено протоколами від 10.02.2016 року (а. с. 23-25), 29.03.2016 року (а. с. 19-20), від 27.04.2016 року (а. с. 21-22).

23.02.2016 року та 18.03.2016 року проведено обшуки нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_2, що перебуває у користуванні відповідача (а. с. 26-37). В результаті таких обшуків у підприємця ОСОБА_2 було вилучено гральне обладнання.

В період з 23.02.2016 року по 27.03.2016 року проводилася негласна слідча (розшукова) дія - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, що оформлено протоколом від 31.03.2016 року (а. с. 38-42).

Крім того, проведена судова комп'ютерно-технічна експертиза, за результатами якої складено висновок експерта від 29.03.2016 року № 7-39/16 (а. с. 12).

Слідчим СВ Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області було винесено постанови про визнання речових доказів від 24.02.2016 року (а. с. 67-68) та від 22.03.2016 року (а. с. 69-70). Визнано та долучено до кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015210010003479 від 01.12.2015 року, таке гральне обладнання: п'ять системних блоків, ноутбук торгової марки «Acer», стіл для гри в покер, колода гральних карт «Royalt», мобільний телефон торгової марки «Моторолла», монітори торгової марки «LG» у кількості 20 шт., 19 комп'ютерних мишок, один платіжний термінал «PayBox», один блок чорного кольору, 11 флеш-накопичувачів, 11 системних блоків, один жорсткий диск «Seadgate». Речові докази було передано на зберігання до Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області відповідно до квитанцій про отримання на зберігання речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення кримінального провадження (а. с. 71-76).

Досудовим розслідуванням було встановлено, що відповідно до договору оренди нежитлового приміщення № 1 від 01.01.2016 року, підприємець ОСОБА_2 взяв у строкове платне користування нежитлове приміщення площею 105,8 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2, під комп'ютерне програмування, консультування та пов'язану з ним діяльність, інші види діяльності (а. с. 13-15).

Крім того, 30.12.2015 року між компанією «ULTRA LTD» («Сервіс»), фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 був укладений договір № 001-011/15 про використання Інтернет-сервісу (а. с. 17-18). Предметом договору є надання «Сервісом» послуг, пов'язаних з наданням можливості здійснювати генерацію і обробку «ПІН-кодів» і «ЕРЕ» в «Платіжній системі», а також вести статистичний облік використання «ПІН-кодів» і «ЕРЕ». Використання таких послуг здійснюється за допомогою програмного забезпечення, яке надається «Посередницьким сервісом».

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_2 в орендованому приміщенні для зайняття гральним бізнесом та отримання прибутку, встановив персональні комп'ютери, у яких відсутні жорсткі диски з метою протидії виявленню інформації про здійснення електронних платежів та доступу до азартних ігор. Функціонування азартних ігор в електронному (віртуальному) казино забезпечувалось шляхом під'єднання до комп'ютерів USB флеш-накопичувачів із програмним забезпеченням для роботи з електронною платіжною системою «UlltraPayMax:PayBox» та підключення до мережі Інтернет.

ОСОБА_2, будучи організатором грального бізнесу, надав можливість доступу учасникам до азартних ігор на комп'ютерних симуляторах в електронному (віртуальному) казино, а саме з використанням терміналу приймав сплачені гравцями грошові кошти, які через систему електронних платежів поповнювали електронні рахунки ігрових програм, що давало змогу учаснику як отримати виграш, так і не отримати його залежно від випадковості, а також з використанням терміналу видавав учасникам азартних ігор грошові кошти в разі виграшу.

27.04.2016 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 203-2 Кримінального кодексу України - у зайнятті гральним бізнесом (а. с. 9-11).

Також судом встановлено, що Головне управління Національної поліції в Тернопільській області листом від 26.05.2016 року № 5607/02/9/2-2016 повідомило Тернопільську ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області, що в рамках кримінального провадження № 12015210010003479 від 01.12.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 203-2 Кримінального кодексу України, задокументовано факти організації та проведення азартних ігор.

Враховуючи наведені обставини та беручи до уваги, що наявними доказами підтверджується факт порушення відповідачем вимог Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні» в частині організації та проведення на території України азартних ігор, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Перевіряючи обґрунтованість заявлених позовних вимог, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до статті 5 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

15.05.2009 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про заборону грального бізнесу в Україні» № 1334-VI, який набрав чинності з 25.06.2009 року (далі - Закон).

Відповідно до преамбули вказаного Закону він запроваджує обмеження щодо здійснення грального бізнесу в Україні, виходячи з конституційних принципів пріоритету прав і свобод людини і громадянина, захисту моральності та здоров'я населення, заборони використання власності на шкоду людині і суспільству.

Згідно зі статтею 2 Закону в Україні забороняється гральний бізнес та участь в азартних іграх.

В розумінні положень Закону гральний бізнес - це діяльність, пов'язана з організацією, проведенням та наданням можливості доступу до азартних ігор у казино, на гральних автоматах, комп'ютерних симуляторах, у букмекерських конторах, в інтерактивних закладах, в електронному (віртуальному) казино незалежно від місця розташування сервера (пункт 1 статті 1 Закону); азартна гра - будь-яка гра, обов'язковою умовою участі в якій є сплата гравцем грошей, у тому числі через систему електронних платежів, що дає змогу учаснику як отримати виграш (приз) у будь-якому вигляді, так і не отримати його залежно від випадковості (пункт 2 статті 1 Закону); організатори азартних ігор - фізичні та юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють діяльність з організації і проведення азартних ігор з метою отримання прибутку (пункт 3 статті 1 Закону); організація і проведення азартних ігор - діяльність організаторів азартних ігор, що здійснюється з метою створення умов для здійснення азартних ігор та видачі виграшів (призів) учасникам азартних ігор (пункт 4 статті 1 Закону).

З аналізу вказаних норм закону вбачається, що гральним бізнесом є діяльність, яка полягає у створенні суб'єктом господарювання умов для задоволення потреби фізичної особи у прийнятті участі в процесі дії, яка розпочинається внесенням у будь-який спосіб ставки, відбувається у казино, приміщенні, де розташовані гральні автомати, комп'ютерні симулятори, в букмекерській конторі і можливим результатом якої (слід розуміти - дії) є випадкове отримання цією фізичною особою виграшу, безвідносно як до фактичного отримання виграшу такою фізичною особою, так і до фактичного отримання прибутку суб'єктом господарювання.

Відповідно до статті 3 Закону до суб'єктів господарювання, які організовують і проводять на території України азартні ігри, застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі вісім тисяч мінімальних заробітних плат з конфіскацією грального обладнання, а прибуток (дохід) від проведення такої азартної гри підлягає перерахуванню до Державного бюджету України. Застосування фінансових санкцій, зазначених у частині першій цієї статті, здійснюється за рішенням суду, ухваленим за позовом органів міліції та/або органів доходів і зборів.

Підпунктом 20.1.40 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право контролюючих органів звертатися до суду щодо застосування санкцій, пов'язаних із забороною організації і проведення азартних ігор на території України.

Отже, контроль за дотриманням суб'єктами господарювання правового господарського порядку у сфері грального бізнесу покладений в тому числі і на органи державної фіскальної служби, які наділені повноваженнями на звернення до суду з позовами щодо застосування санкцій, пов'язаних із забороною організації і проведення азартних ігор на території України.

Викладені у матеріалах досудового розслідування обставини, які зазначені вище, вказують на здійснення відповідачем діяльності у сфері грального бізнесу, що є порушенням вимог Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні», а тому до відповідача слід застосувати відповідальність, передбачено статтею 3 цього Закону.

Визначаючи розмір фінансових санкцій, суд враховує, що розмір мінімальної заробітної плати на момент вчинення правопорушення відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 25.12.2015 року № 928-VIII з 01.01.2016 року становив 1 378,00 грн.

Відтак, розмір фінансових санкцій за порушення відповідачем вимог Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні» у грошовому еквіваленті складає 11 024 000,00 грн.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 28.09.2009 року №1270/13/13-09 повноваження адміністративного суду при вирішенні по суті зазначеної категорії справ визначені статтею 162 КАС України з урахуванням приписів статті 3 Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні». Зокрема, згідно з пунктом 4 частини другої статті 162 цього Кодексу адміністративний суд у разі задоволення адміністративного позову може прийняти рішення про стягнення коштів з відповідача. У розглядуваному випадку суд може стягнути до Державного бюджету України із суб'єкта господарювання, який порушив заборону щодо організації та проведення азартних ігор на території України, суму штрафу або прибуток (дохід) від проведення азартної ігри, як це передбачено статтею 3 Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні».

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині застосування до відповідача штрафу у розмірі вісім тисяч мінімальних заробітних плат, що становить 11 024 000,00 грн., а також його стягнення до Державного бюджету України.

Крім того, статтею 3 Закону передбачено застосування до суб'єкта господарювання санкції у вигляді конфіскації грального обладнання, яка є обов'язковим додатковим покаранням, що застосовується в усіх випадках одночасно із штрафом за порушення суб'єктом господарювання заборони на організацію та проведення азартних ігор.

Суд зазначає, що 3акон України «Про заборону грального бізнесу в Україні» є спеціальним законом, який встановлює відповідальність за організацію і проведення на території України азартних ігор. Вказаний Закон регламентує обов'язкове застосування такого виду покарання як конфіскація грального обладнання незалежно від наявності або відсутності у суб'єкта правопорушення права власності на вказане обладнання, достатнім є саме використання вказаного обладнання в організації, проведення азартних ігор.

В зв'язку з чим, позовні вимоги в частині конфіскації грального обладнання також підлягають задоволенню.

Відтак, адміністративний позов Тернопільської ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області підлягає до задоволення. До фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 слід застосувати та стягнути фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі вісім тисяч мінімальних заробітних плат, що становить 11 024 000,00 грн., а також конфіскувати в дохід держави гральне обладнання, що знаходиться на зберіганні в Тернопільському відділі поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області та визнане речовими доказами в кримінальному провадженні № 12015210010003479 згідно з постановами слідчого слідчого відділу Тернопільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області Потякової М.М. про визнання речових доказів від 24.02.2016 року та 22.03.2016 року.

Керуючись статтями 2, 11, 86, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Застосувати до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі вісім тисяч мінімальних заробітних плат, що становить 11 024 000 (одинадцять мільйонів двадцять чотири тисячі) гривень 00 (нуль) копійок.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету України фінансові санкції у розмірі 11 024 000 (одинадцять мільйонів двадцять чотири тисячі) гривень 00 (нуль) копійок.

Конфіскувати в дохід держави гральне обладнання, що знаходиться на зберіганні в Тернопільському відділі поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області та визнане речовими доказами в кримінальному провадженні № 12015210010003479 згідно з постановами слідчого слідчого відділу Тернопільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області Потякової М.М. про визнання речових доказів від 24 лютого 2016 року та 22 березня 2016 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України (оголошення вступної та резолютивної частини постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 14 листопада 2016 року.

Головуючий суддя Чепенюк О.В.

копія вірна

Суддя Чепенюк О.В.