Ухвала суду № 62664188, 08.11.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1567/16 Головуючий у суді І-ї інстанції Крімченко С. А.

Доповідач Гайсюк О. В.

УХВАЛА

Іменем України

08.11.2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого: Гайсюка О.В.

суддів: Карпенка О.Л.

Фомічова С.Є.

за участі секретаря: Діманової Н.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 травня 2016 року і

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення боргу.

Позивач зазначив, що 10.02.2011р. уклав з ОСОБА_4 договір позики, за яким передав їй грошові кошти у сумі 18723 грн. з умовою їх повернення до 10.08.2011 року.

Також 08.05.2011р. він знову уклав договір позики з ОСОБА_4 за яким передав їй 6500 грн. з умовою повернення до 08.06.2011р.

30.09.2011р. він знову уклав договір позики з ОСОБА_4, на суму 30000 грн. з умовою повернення до 07.10.2011 року.

Також 13.10.2011р. він уклав договір позики з ОСОБА_4 на суму 30800 грн. з умовою повернення 13.11.2011 року.

На підтвердження укладення цих договорів ОСОБА_4 видала йому чотири розписки.

За період з 04.10.2012 року по 18.10.2015 року ОСОБА_4 сплатила борг у сумі лише 51000 грн., залишок боргу складає 35023 грн. (86023 грн. - 51000 грн.)

Посилаючись на це, позивач просив стягнути з ОСОБА_4 на свою користь 35023 грн. та судовий збір 350,23 грн.

У травні 2014 року позивач доповнив свої вимоги, просив стягнути 3% від простроченої суми боргу - 2580,69 (86 023/100 ? 3=2580,69) -(т.1 а.с.13).

У грудні 2016 року позивач доповнив вимоги, просив стягнути на свою користь з ОСОБА_4 борг з урахуванням індексу інфляції у сумі 67932 грн., а всього 70512,69 грн. (2580,69 + 67932) - (т.1а.с.198).

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду від 24.05.2016р. позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь позивача борг 12269,48 грн., 3% річних у сумі 1050,69 грн., інфляційні втрати - 27948,35 грн. (т.2 а.с.4-5). Ухвалою суду від 30.05.2016р. рішення виправлене, сума інфляційних втрат зазначена 28333,60 грн. (т.2 а.с.8). Додатковим рішенням від 30.05.2016р. з ОСОБА_4 на користь позивача стягнуто 416,77 грн. судового збору (т.2-й а.с.12).

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду змінити, стягнувши на його користь з ОСОБА_4 борг у сумі 35023 грн., 3% річних - 2732 грн., втрати від інфляції - 31546 грн. 49 коп., а всього: 69301,49 грн.

ОСОБА_3 посилається на порушення судом норм процесуального права, зокрема на те, що суд неналежним чином оцінив докази, не взяв до уваги докази про те, що він повернув ОСОБА_4 речі, вказані ним у розписці від 31.10.2011р., оцінка цих речей, на думку ОСОБА_3 проведена з порушенням норм процесуального права, оскільки експертиза з цього приводу судом не призначалася (т.2 а.с.22-28).

ОСОБА_4 в апеляційній скарзі просить також рішення суду змінити, відмовивши позивачу у стягненні 3% річних та втрат від інфляції, посилаючись на невідповідність висновків суду щодо можливості зазначених стягнень обставинам справи.

Зокрема, ОСОБА_4 вважає, що мало місце прострочення кредитора (ст.613 ЦК), оскільки у жовтні 2013 року вона звернулася до приватного нотаріуса Олександрійського районного нотаріального округу для повернення боргу позивачу, але ОСОБА_3 відмовився отримати запропоноване виконання.

На думку ОСОБА_4, суд неправомірно не застосував наслідки спливу позовної давності щодо зазначених вимог позивача про стягнення 3% річних та втрат від інфляції (т.2 а.с.34-36).

У судовому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_3 доводи своєї апеляційної скарги підтримав та не погодився з доводами апеляційної скарги ОСОБА_4

Представник відповідача ОСОБА_4 підтримав доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 та не погодився з доводами скарги ОСОБА_3

Апеляційні скарги сторін не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 10.02.2011р. позивач ОСОБА_3 позичив ОСОБА_4 гроші у сумі 18723 грн. до 10.08.2011 року.

Згодом, 08.05.2011р. ОСОБА_3 позичив ОСОБА_4 6500 грн. з умовою повернення цих коштів до 08.06.2011 року.

Також 30.09.2011р. ОСОБА_3 знову уклав з ОСОБА_4 договір позики за яким позичив ОСОБА_4 30 000 грн. з умовою повернення цих коштів до 07.10.2011 року.

13.10.2011р. ОСОБА_3 позичив ОСОБА_4 30800 грн. з умовою повернення цих коштів 13.11.2016р.

Всього ОСОБА_4 отримала від позивача у борг 86023 грн. (а.с.3-8).

ОСОБА_4 з 04.10.2012р. по 18.10.2013р. частково повернула борг у сумі 51000 грн., що не заперечує позивач, а тому залишок боргу склав 35023 грн.

Згідно ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей такого ж роду та такої ж якості.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором позики у сумі 12266,48 грн. з урахуванням того, що позивач фактично забрав речі та банківські картки ОСОБА_4 в рахунок боргу за договором позики на загальну суму 16956 грн.52 коп. (т.1-й а.с.160-166), а твердження позивача, що всі ці речі він повернув ОСОБА_4 не підтверджені належними та допустимими доказами і спростовуються розпискою позивача (т.1-й, а.с.98) та його поясненнями.

Позивач не надав і доказів, які б спростували висновок експертного дослідження (т.1-й а.с.160-166).

Надані сторонами розрахунки розміру інфляційних втрат та 3 % річних (ст.625 ЦК) не спростовують правильність розрахунку, що навів суд в рішенні з цього питання, оскільки цей розрахунок проведений саме в межах позовних вимог позивача по грудень 2015 року (т.1-й, а.с.198), а не по день ухвалення рішення 24.05.2016 року.

ОСОБА_4 не довела того, що ОСОБА_3 відмовився прийняти належне виконання запропоноване нею (ч.1 ст.613 ЦК), оскільки позивач не підтверджує того, що йому була запропонована конкретна сума повернення позики і в спосіб на який він би погодився, а саме шляхом перерахування коштів.

Позивач пояснив, що він не пішов на прямий контакт з ОСОБА_4 у присутності сторонніх осіб, оскільки боявся неправомірних дій з боку ОСОБА_4 і цих осіб.

Не відповідають обставинам справи і твердження ОСОБА_4 про те, що по вимогам про стягнення 3 % річних та про стягнення інфляційних втрат спливла позовна давність (три роки), адже вимоги про стягнення 3 % річних позивач заявив ще у травні 2014 року (т.1-й а.с.13), а вимога про стягнення інфляційних втрат є похідною від вимоги про повернення боргу (ст.625 ЦК), яка пред'явлена вчасно.

Наведене свідчить про те, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, рішення судом ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для скасування чи зміни цього рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: