Постанова № 62662183, 10.11.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2016 р.м.ОдесаСправа № 500/5465/15-а

Категорія: 10.3 Головуючий в 1 інстанції: Смокіна Г.І.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області на постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 10 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1, яка є законним представником неповнолітнього ОСОБА_2 до Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області про визнання протиправними дій, рішення, про скасування рішення та про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2015 року законний представник неповнолітнього ОСОБА_2 - ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції з позовом до Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області (надалі - Ізмаїльське об'єднане УПФУ Одеської області) та з урахуванням уточнених вимог просила:

- визнати протиправними дії щодо припинення виплати пенсії по втраті годувальника неповнолітньому ОСОБА_2 після смерті його батька ОСОБА_3, яка виплачувалася відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;

- визнати протиправним та скасувати рішення про припинення виплати пенсії по втраті годувальника неповнолітньому ОСОБА_2;

- зобов'язати провести перерахунок пенсії по втраті годувальника неповнолітньому ОСОБА_2 з 01 липня 2015 року та виплатити недоотримані суми.

В обґрунтування позовних вимог зазначила про порушення суб'єктом владних повноважень ст.49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка встановлює вичерпний перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням органів Пенсійного фонду.

На думку позивача, управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області, правонаступником якого є Ізмаїльське об'єднане УПФУ Одеської області, прийняло рішення не на підставі і у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 10 червня 2016 року адміністративний позов задоволено частково.

Суд визнав протиправним та скасував рішення управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області № 58 від 26 червня 2015 року про припинення виплати пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 на неповнолітнього ОСОБА_2 з 01 липня 2015 року.

Зобов'язав Ізмаїльське об'єднане УПФУ Одеської області поновити виплату пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 на неповнолітнього ОСОБА_2 з 01 липня 2015 року.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, Ізмаїльське об'єднане УПФУ Одеської області подало апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Справа розглянута в порядку письмового провадження, відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України, у зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні - на наступних підставах.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що 16 листопада 1988 року військово-лікарська комісія 354 ОВГ склала висновок про те, що рядовий ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 отримав захворювання, яке пов'язане з проходженням служби у зв'язку з чим, визнаний непридатним до військової служби і підлягав виключенню з військового обліку (а.с.9).

Витяг із акту огляду МСЕК від 21 вересня 2005 року свідчить про те, що ОСОБА_3 встановлено третя група інвалідності у зв'язку з проходження військової служби.

Інвалідність встановлена до 01 жовтня 2006 року.

Після 01 жовтня 2006 року ОСОБА_3 огляд МСЕК не проходив і група інвалідності йому не встановлювалася.

23 січня 2007 року у подружжя Урсу народився син - ОСОБА_2

21 листопада 2007 року ОСОБА_3 - помер.

З 22 листопада 2007 року ОСОБА_1 (мати неповнолітнього ОСОБА_2.) перебувала на обліку в Ізмаїльському об'єднаному УПФУ Одеської області, яке є правонаступником управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі та отримувала пенсію по втраті годувальника, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

На виконання доручення ГУ ПФУ в Одеській області, Ізмаїльським об'єднаним УПФУ Одеської області було перевірено пенсійні справи за якими проводяться виплати по втраті годувальника.

Перевіряючи пенсійну справу позивача, Ізмаїльське об'єднане УПФУ Одеської області дійшло висновку що смерть військовослужбовця ОСОБА_3 не пов'язана з проходженням військової служби і це виключає право на отримання пенсії по втраті годувальника.

Підставою для такого висновку стало отримання відповідачем відповіді на запит, який направлявся до Бюро судово-медичної експертизи про те, що ОСОБА_3 помер в результаті отруєння алкоголем (а.с.19).

Рішенням Ізмаїльського об'єднаного УПФУ за №58 від 26 червня 2015 року було припинено з 01 липня 2015 року виплату позивачу пенсії по втраті годувальника (а.с.62).

Із тексту рішення вбачається, що у відповідача, крім довідки Бюро судово-медичної експертизи про причину смерті ОСОБА_3, інших документів про те, що смерть військовослужбовця не пов'язана з проходженням служби не було.

Так, орган Пенсійного фонду тільки мав намір звернутися до Одеської обласної МСЕК №2 із запитом щодо висновку про причину смерті та пов'язання її з проходженням військової служби померлого годувальника ОСОБА_3

09 липня 2015 року від Одеської обласної МСЕК №2 отримано відповідь, що причина смерті ОСОБА_3 не пов'язана з проходженням військової служби (а.с.20).

Вирішуючи спір по суті та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції погодився з правовою позицію позивача про те, що у суб'єкта владних повноважень не було підстав, передбачених ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», для припинення виплати пенсії.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно вирішив справу по суті, але не зазначив, в якості підстав для задоволення позову, і інші порушення законодавчих норм, допущені суб'єктом владних повноважень при прийнятті спірного рішення.

Крім того, судом першої інстанції були розглянуті не всі вимоги, які були заявлені в позові і, відповідно, в судовому рішенні відсутня правова оцінка цих вимог.

Так, на думку колегії суддів, суд першої інстанції не звернув уваги на наступні вимоги законодавства, які є обов'язковими для припинення виплати пенсії по втраті годувальника.

Стаття 29 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка діяла на момент призначення пенсії по втраті годувальника встановлювала, що пенсії в разі втрати годувальника сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються, зокрема, якщо годувальник помер внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби.

Статті 32 та 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин) передбачала, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, в тому числі незалежно від тривалості страхового стажу в разі смерті особи, інвалідність у якої настала в період проходження строкової військової служби.

Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, Ізмаїльське об'єднане УПФУ Одеської області, зазначає про те, що суд першої інстанції не звернув увагу на вимоги Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (затвердженого постановою Пенсійний фонду України від 25 листопада 2005 року, № 22-1).

Так, даний Порядок вимагає, що до заяви про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника у випадку, якщо смерть настала після звільнення з військової служби, подаються свідоцтво ДРАЦС про смерть, довідка військового комісаріату про проходження військової служби із зазначенням дати призову, дати і підстав звільнення з військової служби та висновок МСЕК про те, що смерть військовослужбовця пов'язана з проходженням військової служби.

Враховуючи, що висновком Одеської обласної МСЕК №2 не підтверджено, що причина смерті, пов'язана з проходженням військової служби, позивач не має право отримувати пенсію на неповнолітнього сина у зв'язку з втратою годувальника.

На думку суду апеляційної інстанції, в даному випадку, враховуючи, що пенсія по втраті годувальника була призначена відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», органи Пенсійного фонду повинні були застосовувати Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затверджений постановою Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року за № 3-1.

Згідно з п.10 цього Порядку для призначення пенсії в разі втрати годувальника подаються крім інших документів - висновок про обставини загибелі чи смерті внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних під час проходження служби при виконанні службових обов'язків (обов'язків військової служби).

Наказом Міністерства оборони від 14 серпня 2008 року за №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України.

Відповідно до п.1.3 цього Положення одним із основних завдань військово-лікарської експертизи є визначення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть.

Пункт 2.1. Положення встановлює, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови.

Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.

Системний аналіз викладених законодавчих норм дає підстави зробити висновок про те, що саме протокол засідання військово-лікарської комісії з визначенням причинного зв'язку захворювань, поранень, контузії, травм, каліцтва у колишнього військовослужбовця (Додаток 19 до Положення) може бути підставою, як для призначення пенсії, так і для припинення її виплати.

Посилання апелянта, як на підставу для припинення виплати позивачу пенсії, на лист МСЕК не може бути прийняте до уваги, оскільки згідно Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого 03 грудня 2009 року постановою Кабінету Міністрів України за №1317, цьому органу не притаманні такі функції.

Так, відповідно до цього Положення медико-соціальна експертиза визначає процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, інвалідам, з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.

Отже, крім підстав, зазначених судом першої інстанції щодо протиправності прийнятого суб'єктом владних повноважень рішення, слід зазначити також про те, що висновок УПФУ в м. Ізмаїл та Ізмаїльському районі про відсутність причинного зв'язку між захворюванням військовослужбовця та його смертю не відповідає вимогам законодавства.

До того ж слід звернути увагу, що позивачем отримувався витяг засідання комісії лікарсько-консультативної комісії м. Ізмаїл від 20 травня 2015 року про те, що смерть ОСОБА_3 пов'язана з захворюванням, отриманим за час військової служби (а.с.63).

Колегією суддів встановлено, що позивачем крім вимог про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, його скасування та зобов'язання поновити виплату пенсії, заявлялася також вимога про зобов'язання відповідача виплатити з 01 липня 2015 року суми недоотриманої пенсії.

Судом першої інстанції ця позовна вимога не була розглянута і рішення по її суті не приймалося.

Колегія суддів вважає, що зазначена частина позову підлягає задоволенню, оскільки судом зроблено висновок про протиправність припинення суб'єктом владних повноважень виплати позивачу пенсії, а це дає підстави вважати, що позивач з вини відповідача з 01 липня 2015 року не отримувала пенсію по втраті годувальника і недоотримані суми повинні бути її виплачені.

У той же час, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо визнання неправомірними дій відповідача щодо припинення виплати пенсії по втраті годувальника позаяк, правові наслідки для позивача створює саме рішення УПФУ в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області про припинення виплати пенсії, а не дії суб'єкта владних повноважень.

Проте, відмовляючи в частині позову, суд першої інстанції не зазначив про це в резолютивній частині.

Відповідно до ст. 201 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є: 1) правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права; 2) вирішення не всіх позовних вимог або питань.

З огляду на положення цієї статті, рішення суду підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 201, 205, 207, 254 КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - задовольнити частково.

Постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 10 червня 2016 року - змінити.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції.

«Адміністративний позов ОСОБА_1, яка є законним представником неповнолітнього ОСОБА_2 до Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій, рішення, про скасування рішення та про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області № 58 від 26 червня 2015 року про припинення виплати пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 на неповнолітнього ОСОБА_2 з 01 липня 2015 року.

Зобов'язати Ізмаїльське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Одеській області поновити виплату пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 на неповнолітнього ОСОБА_2 з 01 липня 2015 року.

Зобов'язати Ізмаїльське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплатити ОСОБА_1 на неповнолітнього ОСОБА_2 недоотримані суми пенсії з 01 липня 2015 року по день поновлення пенсії.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова