Ухвала суду № 62661888, 09.11.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/2630/16

Категорія: 8.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Запорожана Д.В., Романішина В.Л.,

при секретарі - Ханділян Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2016 року ОСОБА_2 звернувся з вищевказаним адміністративним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що ДПІ у Болградському районі ГУ ДФС в Одеській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо питань надання декларації про майновий стан та доходи за 2014 рік та сплати податку на доходи фізичних осіб - платника податків ОСОБА_2, за результатами якої складено акт № 190/1300/НОМЕР_1 від 29.04.2016р. У ході перевірки відповідачем встановлено, що позивачем ніби - то занижено податок на доходи фізичних осіб, який сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за 2014 рік у сумі 393 245,56 грн. та не надано до ДПІ декларацію про майновий стан та доходи за 2014 рік. Позивач зазначав, що на підставі вказаних висновків акту перевірки Ізмаїльською ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.05.2016р. №0010721702, яким йому визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 393 245,56 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 98 481,39 грн. Позивач не погоджується із вказаним податковим повідомленням-рішенням та зазначав, що 11.01.2006р. між позивачем, ОСОБА_1 та ТОВ «Південбуд Інвест» було укладено договір №38 від 11.01.2006р. про пайову участь у будівництві житла, відповідно до умов якого ТОВ «Південбуд Інвест» зобов'язувалось здійснити будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1, а позивач зобов'язувався прийняти дольову участь у будівництві зазначеного житлового будинку. В подальшому, між позивачем та Акціонерним-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» було укладено договір кредиту, відповідно до умов якого банк зобов'язувався надати позивачу кредит на фінансування інвестування житла - двокімнатної квартири, загальною площею 172,5 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до договору про дольову участь будівництва житла № 38 від 11.01.2006 року. 01.02.2007р.між АКБ СР «УКРСОЦБАНК», ОСОБА_3 та ТОВ «Південбуд Інвест» було укладено договір поруки № 07-15/77., згідно якого ТОВ «Південбуд Інвест» зобов'язувалося перед АКБ СР «УКРСОЦБАНК» у повному обсязі солідарно відповідати за виконання ОСОБА_2 зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій, у розмірі та у випадках, передбачених договором кредиту №2007/13-2.06/39 від 01.02.2007р. Разом з тим, позивачем зазначено, що між ним та ТОВ «Південбуд Інвест» було укладено Додаткову угоду №38/2, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди про зарахування зустрічних вимог, розірвання договору про пайову участь будівництва житла №38 від 11.01.2006р. та передання прав пайовика за договором до ТОВ«Південбуд Інвест». Позивач зазначав, що ТОВ «Південбуд Інвест» було проведено повне погашення заборгованості за тілом кредиту та витрат банку на здійснення претензійно-позовної роботи за Договором кредиту № 2007/13- 2.06/39, у зв'язку з чим, на думку позивача, він не є вигодонабувачем у правовідносинах, які склалися між ним, ТОВ«Південбуд Інвест» та АКБ СР «Укрсоцбанк» та він не отримав доходу у розумінні абз. «д» підпункту 164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2016 року адміністративний позов було задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 20.05.2016р. №0010721702.

Не погоджуючись з даною постановою суду Ізмаїльська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області подало апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує увагу на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуємого судового рішення:

- посилаючись на помилкове застосування норм ПКУ, апелянт вказує ряд норм ПКУ та наводить власний розрахунок податкового повідомлення-рішення.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Суд першої інстанції встановив, що у період з 25.04.2016р. по 27.04.2016р. ДПІ у Болградському районі ГУ ДФС в Одеській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо питань надання декларації про майновий стан та доходи за 2014 р. та сплати податку на доходи фізичних осіб фізичної особи - платника податків ОСОБА_2, за період з 01.01.2014р. по 31.12.2014р., за результатами якої складено акт перевірки №190/1300/НОМЕР_1 від 29.04.2016р.(а.с.45-48)

У ході перевірки були зазначені порушення ОСОБА_2 підпункту 164.2.17 «д» п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України, а саме заниження податку на доходи фізичнихосіб, який сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за 2014 рік у сумі 393 245,56 грн. та підпункту 49.18.4 п.49.18 ст.49, ст.179 Податкового кодексу України, а саме не надано до ДПІ декларацію про майновий стан та доходи за 2014 рік.

Так, відповідно до зазначеного акту перевірки перевіряючими було встановлено, що ОСОБА_2 отримано у 2014 році дохід у вигляді додаткового блага від ПАТ«Укрсоцбанк» з ознакою доходу «126» у вигляді анулювання кредитної заборгованості та не була надана декларація про майновий стан та доходи за 2014 рік. У акті перевірки зазначено, що згідно податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку ф.1ДФ за 1 квартал 2014 року, наданого ПАТ «Укрсоцбанк» 07.05.2014р. №9025662092 до Центрального офісу МГУ Міндоходів у Солом'янському районі м.Києва платником податків-фізичною особою ОСОБА_2 отримано у 1 кварталі 2014 року дохід у вигляді додаткового блага з ознакою доходу « 126» у сумі 2314642,12грн. У відповідь на запит, ПАТ «Укрсоцбанк» підтвердило інформацію, про отримання доходів у 1 кварталі 2014 року ОСОБА_2 у вигляді додаткового блага та відповідно до пп.164.2.17 «д» пп.164.2 ст.164 Податкового кодексу України.

На підставі вказаних висновків акту перевірки Ізмаїльською ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.05.2016р. №0010721702, яким ОСОБА_2 визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 393 245,56 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 98481,39 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення-рішення від 20.05.2016р. №0010721702 є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Податкового кодексу України.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України №892 від 04.11.2015р. «Деякі питання територіальних органів Державної фіскальної служби» ДПІ у Болградському районі ГУ ДФС в Одеській області реорганізовано шляхом приєднання до Ізмаїльської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області.

За змістом підпункту 14.1.56. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

На підставі підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

За правилами пункту 164.1 статті 163 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

На підставі приписів пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Водночас за змістом абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Статтями 49 та 179 Податкового кодексу України врегульовано порядок та строки подання річної декларації про майновий стан і доходи у випадках, коли декларування таких доходів передбачено податковим законодавством.

В ході судового розгляду колегія суддів встановила, що 11.01.2006 р. між ТОВ «Південбуд Інвест», ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - як пайщиками, було укладено договір №38 про пайову участь будівництва житла, відповідно до п.1.1.,2.1., якого ТОВ «Південбуд Інвест» зобов'язувалося здійснити згідно проекту будівництво житлового будинку за адресою АДРЕСА_2, а пайщики зобов'язані були прийняти дольову участь у будівництві зазначеного житлового будинку. Відповідно до п.2.2. зазначеного договору ТОВ «Південбуд Інвест» зобов'язувалось після здачі цього житлового будинку в експлуатацію передати пайщикам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 двокімнатну квартиру №16. Згідно п.4.1 договору загальна вартість квартири була визначена 2 874 712,50 грн., що еквівалентно 569 250 доларів США. Пунктом 6.1 договору було визначено запланований строк закінчення будівництва будинку 4-й квартал 2007 року.

01.02.2007 р. між Акціонерним-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір кредиту №2007/13-2.06/39, відповідно до п.п.1 якого кредитор надав позичальнику у тимчасове користування 227700доларів США.

До того ж, 01.02.2007р. між АКБ СР «Укрсоцбанк», ОСОБА_3 та ТОВ «Південбуд Інвест» було укладено договір поруки №07-15/77, згідно п.п.1.1. якого поручитель зобов'язується перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій, у розмірі та у випадках, передбачених Договором кредиту №2007/13-2.06/39 від 01.02.2007р.

Водночас, 01.02.2007р. між АКБ СР «Укрсоцбанк», ОСОБА_3 та ОСОБА_1. було укладено іпотечний договір (з майновим поручителем), згідно якого ОСОБА_3 та ОСОБА_1 передавали в іпотеку АКБ СР «Укрсоцбанк» у якості забезпечення виконання зобов'язань щодо повернення кредиту у розмірі 227 700 доларів США майнові права на незакінчену будівництвом квартиру №16 за адресою АДРЕСА_2.

Матеріалами справи встановлено, що 01.02.2007р. ОСОБА_3 відповідно до договору №2007/13-2.06/39 було отримано від АКБ СР «Укрсоцбанк» кошти у розмірі 227 700 доларів США, що складало еквівалент 1 149 885грн., та того ж дня вказані кошти у сумі 1 149 885грн. були ним сплачені ТОВ «Південбуд Інвест» за договором №38 від 11.01.2006р.

11.04.2014р. між ОСОБА_2 та ТОВ «Південбуд Інвест» було укладено Додаткову угоду №38/2 від до договору про пайову участь будівництва житла №38 від 11.01.2006р., п.1 якої визначено, що у зв'язку з тим, що пайовиком не отримано від ТОВ «Південбуд Інвест» двохкімнатної квартири, загальною площею 172,5кв.м., що знаходиться на 6 (шостому) поверсі за адресою: АДРЕСА_1 за Договором №38 від 11.01.2006р., а ТОВ «Південбуд Інвест», яке виступає поручителем за договором поруки №07-15/77 від 01.02.2007р. за кредитним договором №2007/13-2.06/39 від 01.02.2007р., укладеним між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2., повністю погашено заборгованість за кредитом, сторони дійшли згоди про зарахування зустрічних вимог, розірвання Договору про пайову участь будівництва житла №38 від 11.01.2006р. та передання прав пайовика за цим договором ТОВ «Південбуд Інвест». Згідно п.5 вказаної додаткової угоди №38/2 від 11.04.2014р. зазначено, що після її підписання договір про пайову участь будівництва житла №38 вважається розірваним.

Згідно ухвали Київського районного суду м. Одеси від 15.04.2014р. (а.с. 63-65) по справі №520/5312/13-ц за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6 до ТОВ «Південбуд Інвест», третя особа ПАТ «Укрсоцбанк», якою між сторонами було затверджено мирову угоду, встановлено, що ТОВ «Південбуд Інвест», як поручитель згідно договору поруки №07-15/77 від 01.02.2007р. за кредитним договором №2007/13-2.06/39 від 01.02.2007р., укладеним між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2, 24.01.2014р. було здійснено погашення заборгованості у зв'язку із чим банком 13.03.2014р. здійснено анулювання заборгованості за договором кредиту №2007/13-2.06/39 від 01.02.2007р., укладеним між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2

У відповідності до частини 2 статті 556 Цивільного кодексу України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Таким чином, оскільки анулювання заборгованості позивача за договором кредиту №2007/13-2.06/39 від 01.02.2007р., включаючи відсотки, було здійснено у зв'язку з погашенням кредиту майновим поручителем ТОВ «Південбуд Інвест», який отримав вказані кошти за договором про пайову участь будівництва житла, у зв'язку з невиконанням ним зобов'язань перед позивачем за цим договором, у зв'язку із чим ОСОБА_2 доходу за спірний період за вказаними правовідносинами фактично отримано не було, а відтак висновок суду першої інстанції щодо відсутності порушень приписів статей 49,164, 179 Податкового кодексу України є правильним.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В апеляційній скарзі відповідач хоча і посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, однак не обґрунтовує в чому саме полягає порушення чи неправильне застосування, а фактично зміст апеляційної скарги зводиться до цитування норм чинного законодавства України та незгоди з висновками суду.

Стосовно доводів апелянта щодо неподання ОСОБА_2 податкової декларації, колегія суддів зазначає, що факт неподачі декларації не впливає на правильність висновків суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судові витрати розподіляються відповідно до приписів ч.1 ст.94 КАС України.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2016 року у справі № 815/2630/16 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення судового рішення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Дата складення у повному обсязі і підписання рішення суду - 14 листопада 2016 року.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: Д.В. Запорожан

Суддя: В.Л. Романішин