Рішення № 62655991, 26.09.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження 2/760/3568/16

Справа № 760/6342/16-ц

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2016 року Солом'янський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Букіної О.М.

при секретарі Січкар Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві, Шевченківського Управління поліції Головного управління Національної поліції України в м. Києві про зняття арешту з майна, -

В С Т А Н О В И В:

04.04.2016 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому просив:

- Зняти арешт та заборону відчуження з нерухомого майна, належного ОСОБА_1, а саме: АДРЕСА_1.

- Виключити АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1, з Єдиного реєстру заборон відчужень об'єктів нерухомого майна.

Свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1.

Позивач зазначає, що 01.03.2016 року звернувшись до нотаріуса, дізнався про неможливість відчужувати належне йому нерухоме майно, в зв'язку з накладенням арешту та заборони на відчуження квартири.

Посилається, що арешт накладений по справі №64-923, стосовно якої є постанова про закриття кримінальної справи від 05.05.1997 року.

Позивач вважає, що оскільки його право на розпорядження чи користування квартирою АДРЕСА_1 обмежене, а тому з метою захисту та поновлення порушених прав останнього, необхідно зняти арешт вищевказаної квартири.

Враховуючи вищевикладене, позивач просив позов задовольнити.

В судове засідання позивач не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності.

Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд до відома не поставили.

Згідно ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд за письмовою згодою позивача ухвалив постановити заочне рішення згідно положень ч. 1 ст. 224 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1, що підтверджується Договором купівлі-продажу квартири від 06.12.1991 року (а.с.4).

З відомостей з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна вбачається, що на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 накладено арешт на підставі постанови б/н від 13.06.1996 року Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві, реєстраційний номер обтяження 1407495 (а.с.8-9).

Тобто, арешт на вищезазначене майно був накладений в рамках кримінальної справи №64-923 за фактом вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 148-1 КК України.

Разом з тим, з постанови від 05.05.1997 року вбачається, що кримінальну справу №64-923 по факту ухилення від сплати податків відносно посадових осіб ТОВ 2 Стара -Фортеця» було закрито (а.с.5).

Таким чином вбачається, що на даний час перестали існувати підстави для будь-яких обтяжень нерухомого та рухомого майна по вказаній кримінальній справі, зокрема квартири АДРЕСА_1, що на праві власності належить ОСОБА_1

Як роз'яснено в п. 11. Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» від 03 червня 2016 року №5, при розгляді позову про визнання права власності на арештоване майно та/або зняття арешту з майна судам слід всебічно і повно з'ясовувати обставини, наведені позивачем на підтвердження своїх вимог, неухильно додержуючись при цьому як правових норм, що гарантують права осіб, які беруть участь у справі, так і положень про належність та допустимість доказів (статті 58, 59 ЦПК).

Відповідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

З огляду на викладене вище та оцінюючи матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позов ОСОБА_1 в частині зняття арешту (звільнення майна з-під арешту), а саме квартири АДРЕСА_1, підлягає задоволенню.

Що стосується вимоги позивача в частині виключення спірної квартири з Єдиного реєстру заборон відчужень об'єктів нерухомого майна, то вона не підлягає задоволенню,виходячи з наступного.

Відповідно до ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 10 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені ст. 16 ЦК України.

Разом з тим, позивачем не надано доказів в підтвердження того, що йому було відмовлено у виключенні спірної квартири з Єдиного реєстру заборон відчужень об»єктів нерухомого майна.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем не доведено наявності порушених прав в цій частині заявлених вимог.

Крім того, звільнення майна з-під арешту є відповідною правовою підставою для виключення його з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та додаткового застереження не потребує.

Керуючись ст.ст. 15, 316, 317, 319, 321, 391 ЦК України, Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 3, 4, 10-11, 57-60, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві, Шевченківського Управління поліції Головного управління Національної поліції України в м. Києві про зняття арешту з майна, задовольнити частково.

Звільнити з-під арешту належну на праві власності ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1, що накладений постановою Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 13.06.1996 року.

В іншій частині позову, відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя: