Ухвала суду № 62651019, 08.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" листопада 2016 р. м. Київ К/800/3062/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Заїки М.М., Кобилянського М.Г., Мойсюка М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області до Івано-Франківського спеціального воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону Державної служби України з надзвичайних ситуацій про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2016 року, -

у с т а н о в и л а :

У квітні 2015 року Управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області звернулося з позовом до Івано-Франківського спеціального воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону Державної служби України з надзвичайних ситуацій в якому просило стягнути заборгованість з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 23909,10 гривень.

В обґрунтування своїх вимог посилалося на те, що відповідач безпідставно не відшкодував витрати на виплату та доставку пенсії, призначеної в порядку пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», просив задовольнити позов.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 червня 2015 року позов задоволено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2016 року скасовано постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 червня 2015 року, прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення апеляційним судом норм права, просить ухвалене ним судове рішення скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про задоволення скарги з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що для стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій повинен застосовуватися строк давності.

Проте, до такого висновку апеляційний суд дійшов помилково.

В оскаржуваній постанові зазначено, що аналіз положень Закону України «Про пенсійне забезпечення» 1788-ХІІ, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» 2464-VІ, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 1058-ІV та Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року N 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за №64/8663 дає підстави дійти висновку, що право спрямовувати суми на погашення заборгованості в порядку календарної черговості її виникнення надано управлінню ПФУ лише щодо недоїмки, пені та фінансових санкцій. Водночас суми, які підлягають сплаті страхувальниками в рахунок відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, не є страховими внесками, недоїмкою, штрафними санкціями чи пенею.

Оскільки, витрати на виплату і доставку пільгових пенсій не є страховими внесками недоїмкою, штрафними санкціями чи пенею, тому на них не поширюється дія частини 15 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» про незастосування щодо їх стягнення строку давності. Тобто, для стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій повинен застосовуватися строк давності.

Відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, які регулюють спірні правовідносини, а також іншими законодавчими актами з питань пенсійного забезпечення не передбачено права Управління Пенсійного фонду здійснювати відшкодування витрат по пільговим пенсіям за попередні періоди, а тому у відповідача були відсутні правові підстави для донарахування додаткової суми відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за попередній період, оскільки така можливість передбачена лише на поточний рік.

Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Відповідно до пункту 6.8 Інструкції підприємства щомісяця до 25 го числа вносять до ПФУ зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.), органи ПФУ повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин.

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

За змістом пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами ПФУ у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини п'ятнадцятої статті 106 Закону № 1058-IV строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Таким чином, на підставі аналізу зазначених норм права колегія суддів дійшла висновку, що в разі звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості (недоїмки), яка виникла через несвоєчасне нарахування та/або сплату суми фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, до відносин щодо стягнення такої заборгованості (недоїмки) застосовуються положення частини 15 статті 106 Закону № 1058-IV.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 25 листопада 2015 року №21-3122а15.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, а відтак у апеляційного суду не було підстав для скасування його постанови, яка прийнята відповідно до закону.

За приписами статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2016 року скасувати та залишити в силі постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 червня 2015 року.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає.

Судді: М.М. Заїка

М.Г. Кобилянський

М.І. Мойсюк