Ухвала суду № 62651017, 08.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2016 року м. Київ К/800/23185/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Загороднього А.Ф., Заїки М.М., Мойсюка М.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за касаційною скаргою Львівської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 липня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Львівської митниці Державної фіскальної служби України, Державної митної служби України про скасування наказів, поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

у с т а н о в и л а :

У березні 2014 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до Львівської митниці Державної фіскальної служби України, Державної митної служби України в якому просив: визнати протиправними і скасувати наказ Державної митної служби України від 1 червня 2013 року №842-к та наказ Львівської митниці Державної фіскальної служби України від 10 грудня 2013 року №785-о; поновити на посаді начальника відділу митного оформлення №5 митного поста «Мостиська» Львівської митниці Міндоходів з 2 червня 2013 року; стягнути на його користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позову посилався на те, що його звільнення із займаної посади не ґрунтується на вимогах закону, порушує його права, а тому просив про задоволення позову.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30 липня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2015 року позов задоволено. Визнано протиправним і скасовано наказ Державної митної служби України від 1 червня 2013 року № 842-к та наказ Львівської митниці Державної фіскальної служби України від 10 грудня 2013 року №785-о, поновлено ОСОБА_4 на роботі на посаді начальника відділу митного оформлення № 5 митного поста «Мостиська» Львівської митниці Міндоходів з 10 грудня 2013 року, стягнуто на його користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 6328,68 грн. з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства.

У касаційній скарзі Львівська митниця Державної фіскальної служби України, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове - про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про відхилення скарги з таких підстав.

Судами встановлено, що позивач проходив службу в митних органах з 14 листопада 2007 року, з 2 жовтня 2012 року - на посаді начальника відділу митного оформлення №5 митного поста «Мостиська» Львівської митниці.

Наказом Державної митної служби України від 1 червня 2013 року №842-к позивача звільнено із займаної посади за прогул без поважних причин відповідно до пункту 4 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України. Наказом Львівської митниці Державної фіскальної служби України від 10 грудня 2013 року №785-о оголошено наказ Державної митної служби України від 1 червня 2013 року №842-к та зобов'язано управління фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку Львівської Митниці Міндоходів провести з ним розрахунок.

Підставою звільнення ОСОБА_4 стали: подання Львівської митниці від 27 травня 2013 року №12.3/27-6505, акт службового розслідування від 23 травня 2013 року №4, пояснення позивача від 5 квітня 2013 року та від 21 травня 2013 року.

Вважаючи, що рішеннями суб'єктів владних повноважень порушено його права, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позов суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що відповідач, видаючи наказ про звільнення із займаної посади позивача, діяв всупереч вимог законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини та з порушенням прав ОСОБА_4

Зокрема, судами встановлено, що наказом Львівської митниці №925 від 14 грудня 2012 року призначено проведення службового розслідування за фактом недодержання позивачем вимог законодавства України про державну службу.

Наказом Львівської митниці від 14 грудня 2012 року № 1601-к на час проведення службового розслідування, його було відсторонено від виконання повноважень за посадою з 17 грудня 2012 року, встановлено п'ятиденний робочий тиждень (понеділок - п'ятниця) з двома вихідними днями, режимом роботи з 9:00 до 18:00 та визначено йому робоче місце - актовий зал Львівської митниці за адресою: м. Львів, вул. Костюшка, 1, а відділ кадрової роботи Львівської митниці зобов'язано проводити щоденний облік його робочого часу.

Начальником відділу кадрової роботи Львівської митниці ОСОБА_5 на ім'я начальника Львівської митниці ОСОБА_6 5 квітня 2013 року подано службову записку із пропозицією призначення службового розслідування з метою з'ясування причин відсутності ОСОБА_4 на роботі з 18 грудня 2013 року.

Відповідно до наказів Львівської митниці від 8 квітня 2013 року №186, від 19 квітня 2013 року №207, від 24 квітня 2013 року №2019, від 20 травня 2013 року № 253 та від 21 травня 2013 року №255, в період з 8 квітня 2013 року по 23 травня 2013 року (призупинено на період з 24 квітня 2013 року по 19 травня 2013 року) проведено службового розслідування, результати проведення якого відображено в акті від 23 травня 2013 року №4.

В акті розслідування зазначено, що будь-яких фактичних доказів, які б підтвердили перебування ОСОБА_4 в актовому залі адмінбудинку Львівської митниці (м. Львів, вул. Костюшка, 1) упродовж усіх робочих днів в період часу з січня 2013 року по 5 квітня 2013 року включно, в ході службового розслідування не здобуто. Також, у ході службового розслідування не здобуто фактичних даних, які б підтвердили перебування ОСОБА_4 на роботі на митному посту «Мостиська» Львівської митниці упродовж усіх робочих днів.

На підставі вказаного акту, відповідачем зроблено висновок, що упродовж указаного періоду позивач був відсутній на роботі без поважних причин, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України є прогулом.

За результатами проведеного службового розслідування запропоновано звільнити позивача із митних органів відповідно до пункту 4 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України і як результат прийнято оскаржувані накази.

В ході судового розгляду встановлено невідповідність висновків зазначеного акту службового розслідування та доводів відповідачів матеріалам справи і зазначено наступне.

В період з 18 грудня 2012 року по 31 грудня 2012 року, 8 квітня 2013 року по 29 квітня 2013 року, 30 квітня по 3 травня 2013 року та 7 травня 2013 року по 18 травня 2013 року позивач перебував на лікарняному, що підтверджується відповідними листками непрацездатності.

Фіксація відомостей про явку працівників на роботу і виконання ними встановленої тривалості робочого часу здійснюється шляхом ведення табеля обліку робочого часу встановленої форми. Надані відповідачем копії табелів обліку робочого часу мають відмітку «корегуючий», що свідчить про внесення змін до первинних відомостей, а тому не можуть прийматися судом як належний та допустимий доказ відсутності позивача на робочому місці.

Жодних актів відсутності ОСОБА_4 на робочому місці у вказаний період відповідачами не надано.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про недоведеність факту вчинення позивачем прогулу, тому його звільнення є незаконним, а оскаржувані накази - протиправними.

Так, відповідно до частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Частиною 2 статті 235 Кодексу законів про працю України встановлено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Відповідно до пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Відповідно до довідки Львівської митниці Міндоходів від 1 квітня 2014 року за № 13-70-05/13-129 середньомісячна та середньоденна заробітна плата ОСОБА_4 становить 1 547грн та 70,32 грн. відповідно.

Згідно із записами у трудовій книжці датою звільнення позивача є 10 грудня 2013 року. В період з 19 лютого 2014 року по 6 червня 2014 року його призначено виконуючим обов'язків директора Державного підприємства Науково дослідного інституту «Система». Середній розмір його заробітної плати становить 7346 грн., а тому середньомісячний заробіток за цей час стягненню не підлягає.

Тобто, тимчасовим прогулом, за який підлягає стягненню середній заробіток, слід вважати період з 10 грудня 2013 року по 18 лютого 2014 року та 6 червня 2014 року по 30 липня 2014 року.

Отже, в частині стягнення на користь ОСОБА_4 6328,68 грн. середнього заробітку суди попередніх інстанцій також дійшли правильного висновку.

Посилання Львівської митниці Державної фіскальної служби України у касаційній скарзі на те, що двері актового залу ОСОБА_4 у спірному періоді самостійно відкриватися не могли, що і повинно слугувати доказом вчинення прогулу, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки в розумінні пункту 20 частини 1 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» робочим місцем слід вважати місце (приміщення), на якому працівник постійно чи тимчасово перебуває в процесі трудової діяльності.

З огляду на викладене, рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, такі ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм, а тому підстав для скасування оскаржуваних судових рішень колегія суддів не вбачає.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанцій залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Не може бути скасовано правильне і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Львівської митниці Державної фіскальної служби України відхилити, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 липня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і оскарженню не підлягає.

Судді: А.Ф. Загородній

М.М. Заїка

М.І. Мойсюк