Ухвала суду № 62650937, 02.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2016 року м. Київ К/800/52256/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Олексієнка М.М., Рецебуринського Ю.Й., Штульман І.В.,

здійснивши в порядку письмового провадження касаційний розгляд справи за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Новобузького відділення Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - ОДПІ) про визнання дій протиправними та скасування висновку про невідповідність інформації, викладеної в декларації, за касаційною скаргою позивачки на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2015 року,

в с т а н о в и л а :

У березні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати неправомірними дії ОДПІ, допущені при прийнятті висновку від 24 лютого 2015 року про результати перевірки щодо невідповідність інформації, вказаній в декларації про майно і доходи, наявній податковій інформації та скасувати зазначений висновок.

Посилалася на те, що вказала всі відомості про майно, яке на момент подачі декларації перебувало у її власності.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 травня 2015 року позовні вимоги задоволено частково. Скасовано оскаржуваний висновок з тих підстав, що відповідачем при його прийнятті не враховані документи, якими ОСОБА_4 обґрунтовувала позовні вимоги.

Одеський апеляційний адміністративний суд рішенням від 17 листопада 2015 року постанову окружного суду скасував та ухвалив нову про відмову в позові у зв'язку з тим, що позивачка не повідомила про належність їй на праві власності транспортного засобу та земельних ділянок, що свідчить про недостовірність інформації зазначеної в декларації.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені апеляційним судом, просить рішення цього суду скасувати і залишити в силі постанову суду першої інстанції. Вказує на те, що жодним чином не мала на меті приховати будь-яке майна, оскільки за договором купівлі -продажу від 23 грудня 2011 року земельна ділянка була продана, власником автомобіля теж стала інша особа за договором і даний факт встановлений судовим рішенням, яке набрало законної сили. Окрім того, відповідачем порушено процедуру проведення перевірки.

Враховуючи відсутність клопотань, усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, касаційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги з урахуванням наступного.

Відповідно до частини першої статті 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Умови державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, визначається постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року №1388, якою затверджено Правила державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок (далі - Правила)

Відповідно до положень цього нормативного акту, зокрема абзацу першого пункту 7, пункту 8, власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи або їх представники (далі - власники) зобов'язані зареєструвати їх протягом 10 діб після придбання або митного оформлення, чи тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Термін реєстрації може бути продовжено у разі неможливості власника транспортного засобу (хвороба, відрядження, інші поважні причини) вчасно її здійснити. Експлуатація транспортних засобів, не зареєстрованих у підрозділах ДАІ, а також без номерного знака "Транзит" забороняється.

Реєстрація транспортних засобів здійснюється на підставі заяви власника, поданої особисто, і документів, що посвідчують його особу, правомірність придбання транспортного засобу, оцінку його вартості, яка провадиться спеціалістом, що пройшов необхідну підготовку у порядку, встановленому МВС, Мін'юстом, Держпромполітики, Держмитслужбою та Фондом державного майна і має відповідні документи, відповідність конструкції транспортного засобу встановленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Не приймаються до реєстрації транспортні засоби, зібрані (складені) з складових частин серійних транспортних засобів без дотримання вимог Закону України "Про дорожній рух"(абзац перший пункту 8 із змінами, внесеними згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 19.04.99 р. N 637, від 18.08.2000 р. N 1276).

Правомірність придбання транспортних засобів, складових частин, які мають ідентифікаційні номери, підтверджується документами, скріпленими підписом відповідної посадової особи і печаткою, виданими суб'єктами підприємницької діяльності, які реалізують транспортні засоби та видають довідки-рахунки, митними органами, судами, нотаріусами, органами соціального захисту населення, підприємствами-виробниками транспортних засобів та підрозділами ДАІ, а також угодами, укладеними на товарних біржах (абзац другий пункту 8 із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.99 р. N 637)

Такими документами можуть бути:

довідка-рахунок за формою згідно з додатком N 1 до цих Правил, видана суб'єктом підприємницької діяльності, який реалізує транспортний засіб (абзац четвертий пункту 8 із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.99 р. N 637);

договори, в тому числі угоди, укладені на товарних біржах, та інші посвідчені в установленому порядку документи, що встановлюють право власності на транспортний засіб (абзац п'ятий пункту 8 із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.99 р. N 637);

копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичної чи фізичної особи, яка визнається власником транспортного засобу, його марки, моделі, року випуску, а також ідентифікаційних номерів складових частин;

довідка органу соціального захисту населення, який виділив автомобіль або мотоколяску (абзац сьомий пункту 8 із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2001 р. N 484);

акт приймання-передачі транспортного засобу за формою згідно з додатком N 6 до цих Правил, виданий підприємством-виробником транспортного засобу чи його складових частин або підприємствами, які переобладнали чи встановили на транспортному засобі спеціальний пристрій згідно із свідоцтвом про відповідність конструкції транспортного засобу вимогам безпеки дорожнього руху, із зазначенням їх ідентифікаційних номерів та конкретного одержувача, скріплений підписом посадової особи підприємства і печаткою;

посвідчення митного органу про реєстрацію транспортного засобу або його складових частин, що мають ідентифікаційні номери, в підрозділах ДАІ - для фізичних осіб, вантажна митна декларація - для юридичних осіб або належним чином оформлені довідка-рахунок та вантажна митна декларація (засвідчена митним органом копія) - для фізичних та юридичних осіб;

договір фінансового лізингу.

Як установлено судами попередніх інстанції, що відповідає фактичним обставинам справи, на момент складання декларації про доходи та витрати за 2013 рік ОСОБА_4 не підтвердила відповідними документами продаж належного їй автомобіля ВАЗ 2107 0020, 2008 року випуску. Даний факт не заперечувала позивачки при дачі пояснень на ім'я першого заступника начальника ОДПІ., проте таку помилку вважала механічною. Лише рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 10 квітня 2015 року визнано договір купівлі-продажу вказаного автомобіля.

З урахуванням зазначених обставин та норм права, суд апеляційної інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що позивачка внесла в декларацію неправдиві відомості щодо відсутності у неї транспортного засобу.

Відносно земельної ділянки, то необхідно зазначити наступне.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно фактичних обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, земельні ділянки, які належали позивачці у визначеному порядку не були перереєстровані іншій особі, тому суд прийшов до обґрунтованого висновку, що відомості, наведені в декларації, не відповідають дійсності.

На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 222, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: М.М. Олексієнко

Ю.Й. Рецебуринський

І.В. Штульман