Ухвала суду № 62650929, 08.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2016 року К/800/10290/13

08 листопада 2016 року № К/800/10290/13 Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Голубєвої Г.К. Юрченко В.П.розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуКременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової службина постановуПолтавського окружного адміністративного суду від 14.11.2012та ухвалуХарківського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2013у справі № 2а-1670/1271/12за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат»доКременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової службипроскасування податкового повідомлення - рішення ,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» звернулось до суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000352302/31 від 13.02.2012.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.11.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2013, позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, оскільки вважає, що постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів за жовтень 2011 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в червні - серпні 2010 року та вересні 2011 року, за результатами якої складено акт №409/23-309/35713283 від 25.01.2012;

- перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 200.1, 200.3, 200.4 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень 2011 року на суму 420 270 грн. та завищення залишку від'ємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, за жовтень 2011 року на суму 662 506 грн.;

- на підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000352302/31 від 13.02.2012, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі, заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ на суму 420 270 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 210 135 грн.

Підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, у тому числі, заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів, слугував висновок відповідача про те, що позивачем безпідставно віднесено до складу від'ємного значення податку на додану вартість суми податкового кредиту з податку на додану вартість за червень - серпень 2010 року, вересень 2011 року по операціях з ПП «Укрспецсервіс-Нова», реальність здійснення яких платником не доведена.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що правомірність формування позивачем сум податкового кредиту за червень - серпень 2010 року, вересень 2011 року, які в подальшому були віднесені позивачем до складу від'ємного значення податку на додану вартість, підтверджено постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.04.2012 у справі №2а-1670/492/12, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2012.

Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Пунктом 200.1 ст.200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди ( тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а при відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Таким чином, визначення суми бюджетного відшкодування залежить від правильності визначення платником податку сум податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Оскільки згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, то визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків (як обов'язкова ознака господарської операції) кореспондується з нормами Податкового Кодексу України.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідності до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином первинними документами, складеними правоздатним суб'єктом господарювання, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість сформовано позивачем у жовтні 2011 року на підставі господарських операцій з ПП «Укрспецсервіс-Нова». Суми податку на додану вартість, сплачені у ціні отриманих послуг, задекларовані у червні - серпні 2010 року, у вересні 2011 року та віднесені до складу від'ємного значення податку на додану вартість. У жовтні 2011 року позивачем ці суми були заявлені до бюджетного відшкодування.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.04.2012 по справі №2а-1670/492/12, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2012, задоволено позов ТОВ «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області та визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області №0000212301/8 від 13.01.2012. Постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 26.04.2012 набрала законної сили.

Згідно ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За встановлених обставин справи про те, що названими судовими рішеннями було надано правову оцінку обставинам реальності господарських операцій та правомірності визначення позивачем суми від'ємного значення податку на додану вартість за червень - серпень 2010 року та вересень 2011 року, правомірності заявленої до бюджетного відшкодування суми ПДВ по декларації за жовтень 2011 року, колегія суддів касаційної інстанції вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про те, що зазначені фактичні обставини не підлягають доказуванню у даній справі в силу ч.1 ст.72 КАС України.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним, не спростованим доводами касаційної скарги, висновок судів попередніх інстанцій щодо наявності законних підстав для задоволення позову, оскільки висновки відповідача про безпідставність формування позивачем сум податкового кредиту з податку на додану вартість, які були віднесені платником податків до складу бюджетного відшкодування податку на додану вартість, спростовуються матеріалами справи.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.11.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2013 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді Г.К. Голубєва

В.П. Юрченко