Ухвала суду № 62650504, 10.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

10 листопада 2016 року м. Київ К/800/30449/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Головчук С.В., вирішуючи питання про прийняття касаційної скарги Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року у справі за позовом Управління соціального захисту населення Сумської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

в с т а н о в и в :

У лютому 2016 року Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради звернувся до суду з позовом про стягнення 1157,40 грн безпідставно виплаченої тимчасової допомоги на дитину. В обґрунтування позову зазначив, що у березні 2015 року ОСОБА_1 зверталася із заявами про призначення тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, у зв'язку з чим з 01 березня по 31 серпня 2015 року відповідачу призначено та виплачено тимчасову державну допомогу на доньку 2006 року народження. Проте, з травня 2015 року відповідач втратила право на отримання такої допомоги, оскільки у вересні 2015 року надала довідку з Сумської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській області від 14 вересня 2015 року № 116 про перерахування їй аліментів в травні 2015 року. Посилаючись на те, що внаслідок несвоєчасного подання інформації, ОСОБА_1 безпідставно виплачено 1157,40 грн тимчасової допомоги на дитину, просив суд задовольнити позов.

Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 18 серпня 2016 року в позові відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року скасовано рішення суду першої інстанції та закрито провадження у адміністративної справи.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу для продовження розгляду, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, зокрема, норм КАС України. Вказує, що звернення суб'єкта владних повноважень до суду з позовом про стягнення з фізичної особи суми соціальної виплати підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а тому висновки апеляційного суду не відповідають нормам КАС України.

Згідно із пунктом 5 частини 5 статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Із змісту оскаржуваного судового рішення видно, що закриваючи провадження у справі апеляційний суд, виходив з наступного.

Відповідно до частин 1-2 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 КАС України встановлено, що справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з частиною 4 статті 50 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

Правовий аналіз пунктів 1-4 частини 4 статті 50 КАС України свідчить про те, що всі наведені підстави, коли громадяни, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень лише у випадках превентивного (попереднього) судового контролю за рішеннями, діями органів влади, які при реалізації своїх владних управлінських повноважень можуть порушити права чи свободи фізичних чи юридичних осіб.

Отже, суб'єкт владних повноважень може звертатися до суду з адміністративним позовом до громадян України, іноземців чи осіб без громадянства, їх об'єднань, юридичних осіб, які не є суб'єктами владних повноважень, для превентивного судового контролю своєї ж діяльності і у випадках, визначених законом.

Частиною 1 статті 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Враховуючи те, що позивач заявив вимогу про стягнення коштів, що стали власністю ОСОБА_1, апеляційний суд дійшов висновку, що цей спір є приватно - правовим, а тому не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Такі висновки відповідають практиці Верховного Суду України у цій категорії справ, а тому ця касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суд неправильно застосував норми матеріального або процесуального права.

Наведене є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С.В. Головчук