Постанова № 62649804, 10.11.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

10 листопада 2016 р. № 820/5383/16

Харківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Спірідонова М.О., розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні суду адміністративну справу за позовом громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області, третя особа - Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області, про скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, громадянка Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1, звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд скасувати рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянці В'єтнаму ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, прийняте УМВС України в Чернігівській області.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що у серпні 2016 р. вона звернулася до ГУ ДМС України в Харківській області із заявою щодо дійсності посвідки на постійне проживання, у відповідь на яку отримала лист 04/1-14645 від 11.08.2016 р., зі змісту якого дізналася про те, що Управлінням ДМС України в Чернігівській області було прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянці СРВ ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 Позивач вважає зазначене рішення противоправним, незаконним і необґрунтованим, оскільки порушує права, свободи і законні інтереси іноземця та його право на постійне проживання в Україні на законних підставах, тому звернулася до суду за його скасуванням.

Позивач в судове засідання не прибула, була повідомлена належним чином про час, дату та місце розгляду справи, надала клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, був повідомлений належним чином про час, дату та місце розгляду справи, надав проти позову письмові заперечення та просив відмовити у позові в повному обсязі. В обґрунтування заперечень зазначив, що в спірних правовідносинах відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб що передбачені Конституцією та законами України.

Суд, зібравши докази, що в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, доходить висновку, що справа може бути розглянута та вирішена на підставі наявних в ній доказів в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

Так, судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянкою Соціалістичної Республіки В'єтнам, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1.

23.11.2012 р. ОСОБА_1 звернулася до Деснянського РВ у м. Чернігові УДМС України в Чернігівській області із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну, як особа, яка є матір'ю іммігранта та її неповнолітній син ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, має право на набуття громадянства України за територіальним походженням, додатком якої була довідка №61 про реєстрацію особи громадянином України, видана УДМС України в Чернігівській області 23.11.2012 р. За результатами розгляду зазначеної заяви було прийнято рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на імміграцію в України від 04.01.2013 р. терміном дії до 03.01.2014 р. на підставі п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України "Про імміграцію"

08.01.2013 р. на підставі дозволу на імміграцію в Україну та враховуючи вимоги

ч. 4 ст. 11 Закону України "Про імміграцію", громадянка В'єтнаму ОСОБА_1 була документована посвідкою на постійне проживання в Україні серія НОМЕР_1 строком дії "безстроково".

З матеріалів справи вбачається, що 04.08.2016 р. позивач звернулася до ГУ ДМС України в Харківській області із зверненням щодо дійсності своєї посвідки на постійне проживання в Україні.

Листом №04/1-14645 від 11.08.2016 р. ОСОБА_1 було надано відповідь, що згідно обліків ГУ ДМС України в Харківській області 03.06.2015 р. рішенням УДМС України в Чернігівській області їй було скасовано дозвіл на імміграцію в Україну.

З матеріалів справи судом встановлено, що вказаній обставині передували наступні події.

16.12.2013 р. до УДМС України в Чернігівській області надійшов лист ГУ ДМС України в Харківській області від 15.12.2014 № 02/21836 про проведення перевірки щодо документування посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_2 від 08.01.2013 р.громадянина В'єтнаму ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5. У зв'язку із проведенням перевірки матеріалів справи про продовження строку перебування громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_3 додатково була проведена перевірка матеріалів справи його дружини громадянки В'єтнаму ОСОБА_1.

У ході перевірки було встановлено, що 17.11.2012 р. до Деснянського РВ у м. Чернігові УДМС України в Чернігівській області із заявою про продовження строку перебування на території України звернулась ОСОБА_1 та надала свідоцтво про народження дитини серії НОМЕР_3, видане 30.08.2012 р. Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Суворовського районного управління юстиції у місті Херсоні на ім'я ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 (батько - ОСОБА_3, мати - ОСОБА_1) та зазначила підставу для подальшого перебування в Україні - дитина народилась на території України, подані документи на отримання дозволу на імміграцію.

17.11.2012 р. начальником Деснянського РВ у м. Чернігові УДМС України в Чернігівській області Дайнеко В.І. було прийнято рішення про продовження строку перебування на території України громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 до 02.02.2013 р.

У ході вивчення матеріалів про продовження строку перебування на території України громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 було встановлено, що при прийнятті рішення були порушені вимоги п.п. 1 п. 6 та п. 7 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2012 № 150 (далі - Порядок № 150), та пункту 4.2 Порядку розгляду заяв іноземців та осіб без громадянства про продовження строку перебування на території України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.04.2012 № 363 (далі - Порядок № 363).

Пунктом 4.2 Порядку № 363 встановлено, що рішення щодо продовження строку перебування іноземців та осіб без громадянства приймають начальники (або їх заступники) територіальних органів чи територіальних підрозділів ДМС - стосовно іноземців та осіб без громадянства, які перебувають на території адміністративного обслуговування, з урахуванням вимог пунктів б та 7 Порядку продовження строку перебування.

Так, п.п. 1 п. 6 Порядку № 150 визначено, що строк перебування іноземців та осіб без громадянства на території України продовжується у разі, коли вони прибули за короткостроковою візою, а також з держав з безвізовим порядком в'їзду за наявності обгрунтованих підстав (лікування, вагітність чи пологи, догляд за хворим членом родини, оформлення спадщини, подання заяви про отримання дозволу на імміграцію чи набуття громадянства України тощо) та за умови подання підтверджувальних документів -на період існування таких підстав, але не більш як 180 днів з дати останнього в'їзду в Україну. До короткострокових віз прирівнюються візи типу С-2, С-3, Б, Л, М, Н, Р, Г, К, Т, П-1, ОП і П-2, оформлені до 11 вересня 2011 р. (до закінчення строку їх дії).

Відповідно до п. 7 Порядку № 150 рішення про продовження строку перебування іноземців та осіб без громадянства на території України понад встановлені цим Порядком строки приймається керівником територіального органу або підрозділу ДМС чи його заступником у разі подання заяви про отримання дозволу на імміграцію чи набуття громадянства України та наявності підстав, які не дають змоги виїхати з України, відповідно до статті 22 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а також Головою ДМС або його заступником в інших випадках за умови подання підтверджувальних документів.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 9 Закону "Про імміграцію" встановлено, що заяви про надання дозволу на імміграцію подаються особами, які перебувають в Україні на законних підставах, - до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції.

Частиною 1 п. 10 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію та поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 26.12.2002 № 1983 (далі - Порядок № 1983) визначено, що заяви про надання дозволу на імміграцію подаються до територіальних підрозділів за місцем проживання - особами, які тимчасово перебувають в Україні на законних підставах.

У розумінні п. 7 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах це іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.

Відповідач, УДМС України в Чернігівській області, перевіривши законність продовження строку перебування на території України громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 виявив порушення, а саме: не встановлена дата останнього в'їзду іноземця в Україну (в доданих позивачем до заяви про продовження терміну перебування в Україні документах відсутня віза, відсутній дата-штамп перетину державного кордону або довідка з Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо підтвердження фактів законного перетину кордону України); не надано документи, які б підтверджували зазначену в заяві позивача причину для продовження строку перебування на території України (звернувшись із заявою про продовження строку перебування на території України позивач вказав обґрунтовану підставу для подальшого перебування в Україні - дитина є громадянином України, але в матеріалах справи відсутня довідка про реєстрацію особи громадянином України); документи на отримання дозволу на імміграцію подані Буі Тхі Ну до територіального підрозділу 23.11.2012 р., тобто, пізніше ніж заява про продовження строку перебування в Україні (17.11.2012 р.); відсутній оригінал перекладу українською мовою паспортного документа, засвідчений в установленому законодавством порядку, що порушує вимоги абз. 2 п.п. 1 п. 9 Порядку № 150, відповідно до якого для продовження строку перебування на території України іноземець та особа без громадянства / приймаюча сторона разом із заявою подають переклад українською мовою сторінок паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений в установленому законодавством порядку.

Слід також зазначити, що довідка № 61 про реєстрацію ОСОБА_2 - дитини позивача - громадянином України від 23.11.2012 р. видана пізніше дати прийняття рішення про продовження строку перебування на території України громадянки В'єтнаму ОСОБА_1 та була надана позивачем до заяви про надання дозволу на імміграцію в Україну.

Згідно п.п. 1, 3 ст. 6 Закону України "Про імміграцію" до повноважень спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції і підпорядкованих йому органів, зокрема, належить прийняття заяв разом з визначеними цим

Законом документами щодо надання дозволу на імміграцію від осіб, які перебувають в Україні на законних підставах; прийняття рішень про надання дозволу на імміграцію, про відмову у наданні дозволу на імміграцію, про скасування дозволу на імміграцію та видача копій цих рішень особам, яких вони стосуються.

Відповідно до ст. 12 згаданого Закону, дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5)іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

Пунктом 21 Порядку № 1983 дозвіл на імміграцію скасовується органом, який його видав. Питання щодо скасування дозволу вправі порушити орган внутрішніх справ, інший орган виконавчої влади, який у межах наданих йому повноважень забезпечує виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.

У зв'язку із викладеними обставинами, 03.06.2015 р.УДМС України в Чернігівській області на підставі п. 6 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про імміграцію" прийняло рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянці Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1.

Перевіряючи спірне рішення суб'єкта владних повноважень на відповідність вимогам. ч. 3 ст. 2 КАС України, суд зазначає, що дозвіл на імміграцію позивачу був наданий як матері іммігранта, оскільки син позивача має право на отримання дозволу на імміграцію як особа, що має право на набуття громадянства України за територіальним походженням.

Проте, перевіркою встановлено, на момент прийняття документів у ОСОБА_1, іі дитина не мала дозволу на імміграцію, а також не було підтверджено його належність до громадянства України.

Таким чином громадянка СРВ ОСОБА_1 не могла бути визнана як мати іммігранта.

Отже, у розумінні приписів законодавства дозвіл на імміграцію в Україну, наданий громадянці В'єтнаму ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України "Про імміграцію", підлягав скасуванню, оскільки був наданий особі, яка не могла бути визнана як мати іммігранта.

Відповідачем, УДМС України в Чернігівській області, з урахуванням імперативних приписів п. 6 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про імміграцію" винесене спірне рішення, оскільки встановлено наявність умов, за яких дозвіл на імміграцію не надається.

Суд зазначає, що виходячи з приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За визначенням ч.1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що в позові належить відмовити у зв'язку із невстановленням порушень прав позивача у сфері публічно-правових відносин.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 160 - 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області, третя особа - Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області про скасування рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Спірідонов М.О.